Історія як машина часу

Вступ до курсу ІЖ_2013 р.

Як ЗМІНИТИ вміст КЛІТИНКИ?

Введені дані можна відредагувати, скориставшись різними прийомами:

Єдине, що належить нам – це минуле… Так сказав колись видатний англійський письменник Івлін Во[1]. Знання історії розширює життєвий простір та психологічно - час буття людини. Донесені до неї історичні свідоцтва про події минулого, як і факти власної біографії, яскраві враження, отримані завдяки мистецтву, з часом зазнають своєрідної дифузії та перетворюються на єдиний потік того, що колись БУЛО, ТРАПИЛОСЬ, на ДОСВІД цієї людини, Про такий сплав, якій утворюється у пам’яті, в серці, влучно написав колись видатний російський поет О. Твардовський: «Это было с бойцами или страной, или в сердце было моем…» Автор вже не може (минув час – «було») вирізнити, але це не суттєво, суттєво, що БУЛО і залишилося у свдомостіяк ПЕРЕЖИТЕ.

Все нове, що сприймає людина, стикається з цим ПЕРЖИТИМ реально та віртуально (тобто, лише в просторі і часі свідомості) як з контекстом. При цьому виникають складні діалогічні стосунки: згоди, сперечання, переосмислення чи нового, чи ПЕРЕЖИТОГО. Та в будь-якому варіанті результатом є активізація, стимулювання, збудження духовного життя. Воно стає тим більш насиченим, змістовним, цікавим чим більшим, чим багатшим є наш особистий контекст (про мій Київ побалакати тут).

І професійне життя чи буде повноцінним, якщо людина не знатиме історію свого фаху, свого предмету, своєї галузі? Звичайно ж – ні. А от дещо кумедним у нашій сфері, у журналістиці, воно, мабуть, буде. З «винаходами велосипеду» та «відкриттям Америки», гіпертрофованим відчуттям власної значущості від цих «відкриттів». Ще б пак – «першопрохідник»!

Людина, яка мало знає, чи може багато сказати? Чи може бути цікавою як співрозмовник?

Для нашої професії дуже важливо розуміння логіки розвитку подій, виникнення і поширення тих чи інших тенденцій. Без цього чи можливе усвідомлення суті того, що відбувається, чи можливий прогноз подальших зрушень?.. Риторичне запитання!

Отже, слава Історії!

 

Я поздоровляю вас з тим, що відтепер ви – студенти нашого університету, що ви почали вчитися в Інституті кіно і телебачення на спеціальності, яка є надзвичайно цікавою. Повірте, це так: я в наступному році відзначатиму 55-річчя від того дня, як почав займатися журналістикою. Спочатку на студії кінохроніки, пізніше – на ТБ, з яким пов'язаний весь найактивніший період мого творчого життя. І досі професія мене приваблює, наповнює змістом моє життя. Сподіваюсь, що ви зробили правильний вибір і ваша творча доля буде щасливою!

Наше з вами спілкування на першому курсі, на жаль, буде не тривалим – лише один семестр відведено на вивчення курсу «Історія журналістики». А вона велика, цікава, і знання її важливо для майбутніх професіоналів.

Буде викладено багато фактів, названо багато назв, імен, дат, і якщо ви обмежитесь тим, що спробуєте лише механічно запам’ятати все це, то буде хибний шлях, навіть якщо ви зможете все втримати в голові. Факти мають ціну, насамперед, як віддзеркалення певних процесів, закономірностей, тенденцій, чи як модно нині казати – трендів.

Але перед тим, як перейти до них – більш загальні речі стосовно народження журналістики...

Суспільне і господарське життя у середньовіччі. Локальні ринки. Авторитарні механізми прийняття рішень. Відсутність потреби в регулярній інформації про те, що відбувається за межами вузького життєвого простору тодішньої людини. Відсутність багатої кількості грамотних. До того ж ВСЕ пояснювало Святе письмо, земне життя трактувалося як тимчасовий пролог до життя вічного...

Капіталізм: розвиток продуктивних сил, розширення зв’язків регіонів, територій, більша залежність від далеких за масштабами попередньої епохи подій. Подій більше. Динаміка життя зростає. Ускладнення картини світу. Потреба в інформації, аби розуміти цю картину.

Ще один вимір – внутрішні причини, психологічні: людина весь час перебуває у полі протиріч.