Функції рекреації

План

Львів – 2010

Кафедра туризму

 

ТЕМА ЛЕКЦІЇ № 1:

“РЕКРЕАЦІЯ: ПОНЯТТЯ, ОСОБЛИВОСТІ, ФУНКЦІЇ”

з дисципліни “Організація рекреаційних послуг”

для студентів ІІІ курсу факультету здоров’я людини і туризму спеціальності «Туризм»

 

Автор лекції:

викладач кафедри туризму

Феленчак Ю.Б.

 

 

“Затверджено”

на засіданні кафедри туризму

протокол № ___ від “____” 2010 р.

 

Зав. кафедри ______________проф. Волошин І.М.

 


1. Змістта співвідношення понять “рекреація”, “відпочинок”, “туризм”.

2. Суспільні функції рекреації.

3. Глобальні тенденції розвитку рекреації.

 

 

 

Використана література:

1. Бевз Г.М., Герасим Г.З., Кашуба Л.М. Організація рекреаційних заходів в системі соціальної роботи: Навч.-методич. Посібник. – Львів: ПАІС, 2006. – 132 с.

2. Ветитнев А.М., Журавлева Л.Б. Курортное дело: Уч. пос. – ИЦ Академия, 2006. – 528 с.

3. Зорин И.В, Квартальнов В.А. Энциклопедия туризма. – М.: Финансы и статистика, 2000.

4. Ільїна О. В. Туризм. Рекреаційна географія: Поняття і терміни / Луцький ін-т розвитку людини відкритого міжнародного ун-ту розвитку людини “Україна”. – Луцьк: Терен, 2004. – 102 с.

5. http://www.medtour.info


1. Зміст та співвідношення понять “рекреація”, “відпочинок”, “туризм”

Рекреація (від лат. recreation – відновлення, перерва для від­починку) – це поняття, що охоплює всі види відпочинку, спрямовані на відновлення сил людини, витрачених в процесі праці. До цього терміну відносять також санаторно-курортне лікування і відновлення здоров'я та працездатності шляхом відпочинку поза житлом: на лоні природи, в туристичній поїздці і т.п.

Відпочинок,під час якого відбувається різноманітна рекреаційна діяльність людини, що спрямована на відновлення її здоров'я, є предметом вивчення психології, медицини, педагогіки, рекреаційної географії, рекреалогії, курортології та багатьох інших наук.

У вітчизняній і зарубіжній літературі поняття рекреація дотепер трактується по-різному. Рекреація є одним з основних об'єктів дослідження таких наук, як рекреаційна географія, рекреалогія, рекреаційне природокористування, курортологія. У зв'язку з цим слід зазначити велику трудність у визначенні кола понять, що відносяться до рекреаційної діяльності. Серед причин цього явища можна зазначити:

· відсутність єдиного міжнародного термінологічного стандарту з даної тематики. У різних країнах має місце різне офіційне розуміння і тлумачення понять і термінів, пов'язаних з рекреацією і сферою дозвілля.

· відсутність в Україні єдиної законодавчої бази, що точно визначає основні поняття, пов'язані з рекреацією і індустрією дозвілля.

· тісний взаємозв'язок понять. Через різні причини такі поняття, як рекреація, туризм, відпочинок, екскурсія, вільний і рекреаційний час, дозвілля інколи важко розділити для цілей аналізу.

Відпочинок та праця - невід'ємні складники життя людини. Проте, якщо трудова діяльність стала предметом нау­кових досліджень уже давно, то власне процес відновлення психофізіологічних сил людини стало об'єктом наукового вивчення значно пізніше. У науковій літературі термін “рекреація” з'явився у США в кінці 90-х р.р. XIX ст. в результаті введення нормованого робочого дня, 2-х вихідних, літніх відпусток і під рекреацією цей час малося на увазі відновлення, оздоровлення і простір, де здійснюються такі види діяльності. Спочатку переважало тлумачення рекреації як синоніма відпочинку за межами місця проживання, і саме воно використовувалося у вітчизняній літературі радянського періоду.

Теоретичне осмислення процесу відновлення психофізіологічних сил людини об'єктом спеціального вивчення стало лише у другій половині XX століття (90-ті р.р). Досліджен­ня процесу відновлення життєвого тонусу, його організації та соці­альної політики країни у цьому напрямку життєдіяльності людини ініціювали створення рекреалогії як міждисциплінарної галузі знань.

Своїм народженням рекреалогія має завдячувати саме ре­креаційній географії як суспільно-географічній науці,що вивчає влас­тивості території, на якій перебуває людина під час відпочинку, а са­ме: природні ресурси, інфраструктуру, сферу обслуговування, ви­робничу сферу, трудові ресурси, систему розселення. Рекреаційна географія є новітньою галуззю знань, що сформувалася після введен­ня 1974 р. в навчальні плани зазначеного курсу двох державних університетів: Таврійського (м. Сімферополь) та Московського. Сво­їм інтенсивним розвитком рекреалогія завдячує саме рекреаційній географії, проте сьогодні вона вийшла за її межі й інтегрує різні сфери знань: психологічні, медичні, соціальні тощо. Рекреаційна географія є суспільно-географічною наукою, а рекреалогія - між­дисциплінарною.

Традиційно рекреацію розглядають як процес відпочинку – в широкому розумінні рекреація – це від­новлення та розвиток життєвих сил людини. Останнім часом намітився перехід до нового бачення рекреації. Найбільш поширене визначення рекреації – сукупність всіх видів відпочинку та оздоровлення. Так, В.А. Квартальнов включає в дане поняття:

Ø розширене відтворення фізичних, інтелектуальних і емоційних сил людини;

Ø будь-яку гру, розвагу і т. п., які використовуються для відновлення фізичних і розумових сил;

Ø сегмент індустрії дозвілля, що найбільш швидко розвивається, пов'язаний з участю населення в активному відпочинку на відкритому повітрі, що переважно припадає на уїкенд;

Ø перебудову організму і людських популяцій, що забезпечує можливість активної діяльності за різних умов, характеру і змін навколишнього середовища;

Ø цивілізований відпочинок, що забезпечується різними видами профілактики захворювань в стаціонарних умовах, екскурсійно-туристськими заходами, а також в процесі занять фізичними вправами.

Рекреація і туризм частково перетинаються. Туризм – тимчасові виїзди громадян з постійного місця проживання в оздоровчих, пізнавальних, професійно-ділових, спортивних, релігійних і інших цілях без заняття оплачуваною діяльністю в країні або місці тимчасового перебування.

Рекреація перебачає всі види діяльності, як пов'язані, так і не пов'язані із зміною місця проживання, а туризм - поїздки за межі місця постійного проживання з різною метою без отримання оплати в місці поїздки (навчання, діловий туризм, лікувальна рекреація, шоп-тури, політичний туризм). Отже, зона їх перетину - всі види туризму, які направлені на відновлення, одужання, релаксацію, дачний відпочинок, паломництво, екотуризм.

З поняттям рекреації безпосередньо пов'язано поняття відпочинку. Відпочинок – цебудь-яка людська діяльність, яка не направлена на задоволення фізіологічних потреб (подорожі, хобі, риболовля, полювання і т.д.), здійснювана як на території постійного перебування людини, так і за її межами (Т.В. Николаєнко).

Довгий час основною відмінністю цих двох понять був критерій місця: рекреація трактувалася як відновлення сил людини на спеціалізованих територіях, звичайно за межами основного місця основного місця проживання, а під відпочинком розумілася будь-яка людська діяльність або бездіяльність, яка не направлена на задоволення насущних потреб. Таким чином, рекреація представлялася як підсистема відпочинку.

У сучасних умовах таке розмежування понять втратило сенс. Терміни “відпочинок” і “рекреація” Т.В. Николаєнко розглядає як синоніми, як близькі позначення одного і того ж явища.

Рекреація відноситься до такого виду діяльності, який стає необхідною умовою нормального людського життя, засобом компенсації напруги, відновлення працездатності і умовою продовження самого виробництва. Основне її завдання - відновлення і розвиток фізичних та психічних сил кожного члена суспільства, всесторонній розвиток його духовного світу. При цьому вищою потребою, яка повинна задовольнятися в першу чергу, як вважають Н.С. Міроненко, І.Х. Твердохлебов, є розвиток духовного світу людини, його творчих здібностей. В даний момент в науці немає загальноприйнятої класифікації суспільних функцій рекреації,проте їх можна розділити на три основні групи:

1) медико-біологічні;

2) соціально-культурні;

3) економічні.

Медико-біологічні функції передбачають санаторно-курортне лікування і оздоровлення. Оздоровлення шляхом поїздки на курорт - один з шляхів вирішення проблеми зняття виробничої і позавиробничої психічної втоми людини.

Соціально-культурні функції є провідними функціями рекреації. Культурні, або духовні, потреби – це потреби пізнання в найширшому сенсі, пізнання навколишнього світу і свого місця в ньому, сенсу і призначення свого існування.

Економічні функції направлені на просте і розширене відтворення робочої сили. Рекреація зберігає суспільно необхідний час. Завдяки рекреації підвищується працездатність людей, збільшується тривалість періоду збереження працездатності, що веде до збільшення фонду робочого часу внаслідок зменшення захворюваності, підвищення життєвого тонусу.

До економічних функцій рекреації слід також віднести:

Ø прискорений розвиток господарської структури певної частини території країни;

Ø розширення сфери застосування праці, тобто збільшення зайнятості населення за рахунок рекреаційного обслуговування і в галузях, опосередковано пов'язаних з рекреацією;

Ø істотний вплив на структуру балансу грошових доходів і витрат населення по території країни на користь рекреаційних районів;

Ø підвищення ефективності іноземного туризму як джерела надходження іноземної валюти.