Головним завданням державного регулювання
Контрольные вопросы и упражнения
Использование функции scanf
Функция scanf предназначена для ввода значений переменных с клавиатуры во время выполнения программы.
Список аргументов этой функции почти такой же, как у функции printf. Первый аргумент - это форматная строка, содержащая форматы ввода значений переменных. Сами переменные, точнее адреса переменных, записываются в списке аргументов после форматной строки.
Примеры:
int a,b;
float x,y;
double z;
scanf ("%d %d", &a, &b);
scanf ("%f %e %lf", &x, &y, &z);
При выполнении первого оператора scanf будут прочитаны вводимые пользователем с клавиатуры два целых числа и присвоены переменным aи b. При втором вызове функции scanf будут введены три вещественных числа и присвоены соответственно переменным x, y и z .
Числа во входном потоке могут разделяться либо пробелами, либо символами "новой строки", либо символами табуляции. Например, входной поток может выглядеть так:
-52 1374
0.5 -17.472
345678.7654
Тогда результат выполнения операторов scanf будет такой:
a=-52; b=1374; x=0.5; y=-17.472; z=345678.7654.
Функция scanf использует практически тот же набор форматов, что и функция printf. Основные отличия в случае функции scanf следующие:
1. Формат %hd служит для ввода коротких целых чисел (типа short).
2. Форматы %f и %e эквивалентны и используются для ввода чисел типа float. Обе спецификации допускают наличие (или отсутствие) знака, строки цифр с десятичной точкой или без нее и поля показателя степени.
3. Форматы %lf и %le определяют тип вводимых данных как double.
1. Объясните различие компилятора и интерпретатора, укажите их достоинства и недостатки.
2. Какими методами выполняется отладка программ?
3. Какие основные символы используются в схемах алгоритмов?
4. Назовите основные типы данных и объем памяти, занимаемой данными различных типов.
5. Какие из перечисленных идентификаторов ошибочны?
S2, #s2, S_2, sk_15, _k, 1_kol, kol_1
6. Опишите переменные и запишите вызов функции
а) для ввода вещественной величины z;
б) для вывода целой величины k и вещественной величины z.
7. Какими будут значения переменных после выполнения следующих операторов?
а) int x, y; x=15; y=x+10; x++; y= x*y; x=x*x;
б) int a = 10, b; b=5*a; a=a*a+b; b=a-b;
8. Присвойте величине Х ее значение, увеличенное в N раз.
є узгодження інтересів усіх суб’єктів фондового ринку
встановленням необхідних обмежень і заборон
у їхніх взаємовідносинах, а також непрямим
втручанням у їхню діяльність.
Державне регулювання ринку цінних паперів включає:
¨ законодавчі та підзаконні акти;
¨ органи державного управління, що забезпечують пряме втручання у діяльність суб’єктів ринку цінних паперів;
¨ непряме втручання держави у фондовий ринок.
Законодавчі та підзаконні акти
Державними нормативними актами регулюються такі відносини на ринку цінних паперів:
* механізм реєстрації емісії цінних паперів;
* відкритість інформації про емітентів;
* порядок реєстрації фондових бірж та їхніх членів;
* мінімум норм поведінки суб’єктів ринку;
* процеси корпоратизації, приєднання та поглинання;
* облік та звітність.
Основні законодавчі акти, що регулюють український ринок цінних паперів, названо в табл. 2.1.
\
Таблиця 2.1
ОСНОВНІ ЗАКОНОДАВЧІ АКТИ,
ЩО РЕГУЛЮЮТЬ ФОНДОВИЙ РИНОК В УКРАЇНІ
Законодавчий акт | Основний зміст |
Закон України «Про цінні папери та фондову біржу» (1991 р.) | Визначає поняття цінних паперів, їх види, регулює діяльність щодо емісії та обігу цінних паперів; визначає правовий статус і організаційні засади фондових бірж |
Закон України «Про господарські товариства» (1991 р.) | Визначає поняття і види акціонерних товариств, правила їх створення та діяльності, права й обов’язки учасників та засновників |
Закон України «Про банки та банківську діяльність» (1991 р.) | Установлює порядок випуску, продажу, зберігання та управління банком цінними паперами |
Закон України «Про приватизаційні папери» (1992 р.) | Визначає поняття і види приватизаційних цінних паперів, порядок їх випуску, розміщення, використання та погашення |
Декрет Кабінету Міністрів України «Про довірчі товариства» (1993 р.) | Визначає поняття довірчого товариства як інституціонального інвестора, особливості його створення і діяльності |
«Положення про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії». Затверджено Указом Президента України (1994 р.) | Визначає поняття інвестиційних фондів та інвестиційних компаній, порядок їх створення й умови діяльності; вводить поняття «інвестиційний сертифікат» як вид цінних паперів |
«Концепція функціонування і розвитку фондового ринку України». Затверджена Постановою Верховної Ради України (1995 р.) | Визначає головну мету та основні принципи функціонування і розвитку фондового ринку України |
Закон України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» (1996 р.) | Визначає напрямки державного регулювання ринку цінних паперів в Україні |
Ці законодавчі акти характеризують загальний аспект державного регулювання, тобто впровадження правил обов’язкових для всіх чи більшості учасників фондового ринку. Поряд з цим існує конкретний аспект регулювання — конкретні нормативні документи, які впорядковують окремі аспекти діяльності на ринку (реєстрація емісій, ліцензування діяльності тощо).
Органи державного управління, що регулюють діяльність ринку
У всіх країнах регулювання діяльності фондового ринку здійснюється трьома гілками влади:
— законодавчою;
— виконавчою;
— судовою.
Водночас у більшості країн існує спеціальний виконавчий орган, який контролює дотримання законодавства щодо фондового ринку його учасниками.
В Україні — це Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку.
Основними завданнями Комісії є:
* «формування та забезпечення реалізації єдиної державної політики щодо розвитку та функціонування ринку цінних паперів в Україні, сприяння адаптації українського ринку цінних паперів до міжнародних стандартів;
* координація діяльності центральних органів державної виконавчої влади з питань функціонування в Україні ринку цінних паперів;
* забезпечення державного контролю за додержанням законодавства України з питань функціонування фондового ринку;
* організаційне забезпечення запровадження системи заходів щодо захисту інтересів суб’єктів фондового ринку, упорядкування діяльності емітентів, торговців цінними паперами та інших фінансових посередників;
* підготовка пропозицій щодо запобігання монополізації фондового ринку, створення умов для розвитку добросовісної конкуренції між учасниками фондового ринку та здійснення контролю за їх реалізацією;
* узагальнення практики застосування законодавства України з питань випуску та обігу цінних паперів в Україні, розроблення пропозицій щодо його вдосконалення;
* узагальнення та поширеннядосвіду іноземних держав щодо формування та розвитку добросовісної конкуренції на ринку цінних паперів» [8].
Непряме втручання держави у ринок цінних паперів
Важелями непрямого втручання держави у фондовий ринок є:
* податкова політика, що впливає на ділову активність, а відтак на потребу у фінансових ресурсах;
* регулювання грошової маси й обсягів кредитів впливом на ставку позикового відсотка;
* зовнішньоекономічна політика — регулювання операцій з іноземними валютами, експортно-імпортних операцій тощо;
* гарантії держави по позиках приватного сектора;
* вихід держави на ринок позикових капіталів, що створює пряму конкуренцію між державою та підприємствами-емітентами.