Завершальна частина

Вступ

Завершальна частина

Вступ

1. Види втрат та заходи по їх попередженню. Матеріальна відповідальність військовослужбовців за збитки, які нанесені державі.

2. Порядок списання техніки служби.

3. Порядок списання матеріальних цінностей продовольчої служби за рахунок винних осіб та державі і по строках експлуатації.

Література:

1. Наказ МОУ 2002р. №402 “Про затвердження Положення про продовольче забезпечення ЗСУ в мирний час”.

2. Приказ МО 1979 г. №260 “Руководство по учету …”

3. «Руководство по организации эксплуатации и ремонта техники продовольственной службы».

4. Наказ МОУ 1994 р. №165 «Положення про порядок списання з обліку матеріальних засобів у ЗСУ».

Наочні посібники

1. Схема по темі заняття.

2. Слайди по темі заняття.

3. Графопроектор “Лектор - 2000”

Військове майно, закріплене за військовими частинами, є державним майном. Військовослужбовці ЗС України повинні ретельно його зберігати. До військового майна належать усі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, паливо-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне та інше майно, а також кошти.

Неохайне відношення до матеріальних засобів знижує бойову готовність, є порушенням законів та військової дисципліни. Винні у цьому військовослужбовці підлягають дисциплінарній, матеріальній та передбаченої законом карної відповідальності. На минулому занятті ми з Вами вивчили порядок списання природних витрат продовольства при його перевезенні та збереженні.

Сьогодні ми з Вами вивчимо, яку матеріальну відповідальність несуть військовослужбовці за шкоду, заподіяну державі, і якім порядком списується техніка та майно продовольчої служби у різних випадках.

1. Види втрат та заходи по їх попередженню.

Матеріальна відповідальність військовослужбовців за збитки, які нанесені державі.

Матеріальна відповідальність військовослужбовців за збитки,

які нанесені державі

матеріальна відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі об’явлена Наказом Міністра оборони України 1995 року №201 “Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі”.

Це Положення призване сприянню підвищення відповідальності військовослужбовців за збереження матеріальних засобів, посиленню Контролю за станом обліку та збереження військового майна, правильності оформлення та законності списання матеріальних засобів та коштів. Обов’язок кожного командира та начальника не залишати без діяння ні одного випадку крадіжок, безхозності, неправомірного знищення та пошкодження військового майна, добиватися своєчасного відшкодування винними нанесеної шкоди.

Військовослужбовці і призвані на збори військовозобов’язані несуть матеріальну відповідальність за наявністю:

· заподіяння прямої дійсної шкоди;

· противоправної їх поведінки;

· наявності причинного зв’язку між противоправною поведінкою і настанням шкоди;

· наявності вини у заподіянні шкоди.

Противоправною визначається така поведінка (дія, або бездійсність) військовослужбовця чи призваного на збори військовозобов’язаного, коли він не виконує (недбало виконує) свої службові обов’язки.

Військовослужбовець, чи призваний за збори військовозобов’язаний визначається винним у заподіяній шкоді, якщо противоправне діяння вчиненим умисно чи з необережності. Відшкодування шкоди військовослужбовцями і призваними на збори військовозобов’язаними проводиться незалежно від притягнення їх до дисциплінарної чи кримінальної відповідальності за дію (бездіяльність), якою державі було заподіяно шкоди.

У разі притягнення особи, яка заподіяла матеріальну шкоду державі, до кримінальної відповідальності командир (начальник) військової частини зобов’язаний подати щодо неї цивільний позив до суду, на суму невідшкодованої шкоди. Час, протягом якого винного військовослужбовця чи призваного на збори військовозобов’язаного може бути притягнуто до матеріальної відповідальності, не може перевищувати строків позивної давності, встановлених чинним законодавством.

Військовослужбовці і призвані на збори військовозобов’язані, діями яких заподіяно шкоду державі, можуть добровільно відшкодувати її повністю або частково. Ці особи за згодою командира (начальника) військової частини можуть відновити непошкоджене майно.

Відшкодування шкоди натуральним рівноцінним майном не допускається в разі втрати чи пошкодження зброї, боєприпасів, спеціальної техніки, які не можуть перебувати у власності громадянина.

Військовослужбовці і призвані на збори військовозобов’язані у разі заподіяння з їх вини третім особам шкоди, яку було відшкодовано відповідно до чинного законодавства військовою частиною, зобов’язані відшкодувати її військовій частині у порядку, передбаченому цим Положенням та цивільним законодавством України.

Залежно від того, навмисно чи необережно заподіяну, а також з урахуванням суспільної небезпечності дії (бездіяльності) винної особи та обставин, за яких заподіяно шкоду, і вартості майна до військовослужбовців і призваних на збори військовозобов’язаних застосовується повна або обмежена відповідальність.

Нагляд за дотриманням і правильним застосуванням цього Положення здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.

Обмежена матеріальна відповідальність.

Військовослужбовці і призвані на збори військовозобов’язані за шкоду, заподіяну недбалим виконання ними службових обов’язків, передбачених військовими статутами, порадниками, Інструкціями та іншими нормативними актами, несуть матеріальну відповідальність у розмірі заподіяної шкоди, але не більше місячного грошового забезпечення.

Військові будівельними військово-будівельних частин, окремих батальйонів і рот у випадках, передбачених цим пунктом, несуть матеріальну відповідальність у розмірі заподіяної шкоди, але не більше середньомісячної заробітної плати.

За пошкодження, псування або втрату через необережність майна, виданого військовослужбовцям і призваним на збори військовозобов’язаним на період зборів в особисте користування, вони несуть матеріальну відповідальність у розмірі заподіяної з їх вини шкоди, але не більше тримісячного грошового забезпечення.

Командири (начальники) військових частин за шкоду, заподіяну державі їх підлеглими, несуть матеріальну відповідальність у розмірі заподіяної шкоди, але не більше тримісячного грошового забезпечення, якщо вони своїми розпорядженнями порушили встановлений порядок обліку, зберігання , використання, перевезення військового майна.

У разі, якщо командири (начальники) військових частин не вжили належних заходів, передбачених військовими статутами, порадниками, Інструкціями та іншими нормативними актами щодо запобігання розкраданню, знищенню чи псуванню військового майна або щодо притягнення винних до відповідальності, вони несуть матеріальну відповідальність у розмірі заподіяної шкоди, але не більше місячного грошового забезпечення.

Прапорщики, мічмани, офіцерський складу за шкоду, заподіяну з їх вини через простої вагонів, судів і автомобілів, несуть матеріальну відповідальність у розмірі заподіяної шкоди, але не більше тримісячного грошового забезпечення.

Повна та підвищена матеріальна відповідальність.

Військовослужбовці і призвані на збори військовозобов’язані несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини держави, у разі:

- умисного знищення, пошкодження, псування, розкрадання, незаконного витрачання військового майна або вчинення інших умисних протиправних дій;

- приписки у нарядах т інших документах фактично не виконаних робіт, перекручування звітних даних і обміну держави в інших формах;

- заподіяння шкоди особою, яка перебувала у нетверезому стані;

- дій (бездіяльності), що мають ознаки злочину;

- недостача, а також знищення або псування військового майна, переданого їм під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети.

Військовослужбовці і призвані на збори військовозобов’язані за шкоду, заподіяну розкраданням, марнотратством або втратою зброї та боєприпасів, оптичних приладів, засобів зв’язку, спеціальної техніки, льотно-технічного, спеціального морського і десантного обмундирування, штурманського спорядження, спеціального одягу і взуття, інвентарних речей та деяких видів військового майна, несуть матеріальну відповідальність у 2-10 кратному розмірі вартості цього майна. Перелік військового майна, нестача або розкрадання якого відшкодовується винними особами у кратному співвідношенні до його вартості, затверджується Кабінетом міністрів України.

Командири (начальники) військових частин, винні в незаконному звільненні або переведенні робітника чи службовця на іншу роботу, повністю відшкодовують матеріальну шкоду, заподіяну у зв’язку з оплатою за період вимушеного прогулу або за період виконання ними нижчеоплачуваної роботи. Таку відповідальність командири (начальники) військових частин несуть також у разі затримання ними виконання ухвалу суду чи наказу вищого за підлеглістю командира (начальника) про поновлення робітника чи службовця на роботі.

Визначення розміру шкоди та порядок її відшкодування.

Розмір заподіяної державі шкоди визначається за фактичними витратами на підставі даних обліку, виходячи з вільних оптово-роздрібних чи договірних цін, що дають на період розгляду питання про матеріальну відповідальність, а в разі відсутності таких даних – за цінами, що обчислюються в порядку, який визначається Міністерством економіки України.

Обчислення розміру шкоди, що підлягає відшкодуванню, проводиться з урахуванням зносу військового майна за встановленими нормами.

У разі виявлення нестачі майна, термін якого на день ревізії (перевірки) або інвентаризації закінчився, або у разі неможливості встановити час його втрати, відшкодування заподіяної шкоди проводиться в розмірі 25 відсотків, а для госпрозрахункових підприємств, організацій та установ – у розмірі 50 відсотків первинної вартості майна, якого не вистачає (з урахуванням коефіцієнту кратності).

Сума стягнень за втрачене майно може бути зменшена командиром (начальником) військової частини за письмовим дозволом вищого за підлеглістю командира (начальника), а у випадках, передбачених Законодавством України – судом, залежно від обставин, за яких заподіяно шкоду, ступеня вини та матеріального стану винної особи, за винятком випадків заподіяння шкоди злочинними діями, вчиненими в особистих корисливих цілях.

Командири підрозділів та інші посадові особи про наявні факти заподіяння матеріальної шкоди зобов’язані негайно подати рапорт командиру (начальнику) військової частини.

У разі виявлення факту заподіяння матеріальної шкоди командир (начальник) військової частини призначає розслідування для встановлення причин виникнення шкоди, її розміру та винних осіб.

Розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня виявлення шкоди. У необхідних випадках цей термін може бути продовжено вищим за підлеглістю командиром (начальником), але не більше як на один місяць.

Розслідування не проводиться, якщо причини, розмір шкоди та винних осіб встановлено в ході ревізії (перевірки), інвентаризації, дізнання, попереднього слідства або судом.

За висновками ревізії (перевірки), інвентаризації, органу дізнання, попереднього слідства або суду командир (начальник) військової частини в п’ятиденний термін з дня одержання такого висновку видає наказ про стягнення з винної особи відповідної суми.

Розслідування призначається письмовим розпорядженням командира (начальника) військової частини, який має право прийняти рішення про притягнення військовослужбовця до матеріальної відповідальності.

Розслідування проводиться посадовою особою, компетентною у питаннях обліку, зберігання та використання відповідного майна або яка має вищу юридичну освіту.

Забороняється доручати розслідування особі, яка є підлеглою або безпосереднім начальником військовослужбовця чи військовозобов’язаного, призваного на збори, дії яких необхідно розслідувати, а також посадовим особам, які є співучасниками заподіяння матеріальної шкоди або зацікавлені в результатах розслідування.

Розслідуванням повинно бути встановлено:

3 в чому полягає матеріальна шкода та яка її вартісна оцінка;

3 якими конкретними неправомірними діями військовослужбовця або призваного на збори військовозобов’язаного заподіяно шкоду;

3 вимоги яких законів, військових статутів, порадників, інструкцій та інших нормативних актів при цьому було порушено;

3 якісно чи з необережністю та з якою метою заподіяно шкоду, чи завдано винною особою під час виконання службових обов’язків;

3 ступінь вини кожного у заподіянні шкоди кількома особами;

3 умови та причини, що сприяли заподіянню шкоди, та її наслідки.

Посадова особа, призначена для провадження розслідування, має право:

3 брати письмові пояснення в осіб, причетних до факту заподіння шкоди;

3 одержувати довідки, акти ревізій (перевірок), інвентаризацій, накладні, витяги з обліково-видаткових книг і журналів, інші документи і матеріали, необхідні для об’єктивного і повного розслідування, а також довідки про розмір заподіяної шкоди;

3 оглядати майно та приміщення, де зберігається майно;

3 робити контрольні звіряння, заміри, зважування та інші контрольно-перевірочні дії з метою встановлення умови і причини, що сприяли заподіянню шкоди.

У висновку розслідування викладаються факти, встановлені відповідно до вимог пунктів 3 1 19 цього Положення, та пропозицій притягнення винної особи (винних осіб), до обмеженої, повної чи підвищеної матеріальної відповідальності, а у разі необхідності обґрунтування можливості зменшення суми, що підлягає стягненню з винного для відшкодування заподіяної шкоди.

До висновку додаються:

3 письмові пояснення особи (осіб), яка притягається до матеріальної відповідальності;

3 письмові пояснення інших осіб, причетних до факту заподіяння шкоди;

3 акти ревізій (перевірок), інвентаризацій, накладні, витяги з обліково-видаткових книг і журналів та інші матеріали розслідування;

3 довідка про вартісну оцінку заподіяної шкоди за підписом начальника відповідної служби та фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини.

Висновок підписується офіцером, який проводив розслідування.

Всі матеріали розслідування подаються на розгляд командиру (начальнику) військової частини, який їх затверджує у разі прийняття рішення про стягнення з винного встановленої шкоди.

Військовослужбовці та призвані на збори військовозобов’язані притягаються до матеріальної відповідальності, ознайомлюються з матеріалами розслідування, про що у висновках робиться відповідний запис. Вони мають право подавати свої заперечення та клопотання на ім’я командира (начальника)військової частини.

Командир (начальник) військової частини після розгляду матеріалу розслідування зобов’язаний особисто провести бесіду з військовослужбовцем або призваним на збори військовозобов’язаним, який притягається до матеріальної відповідальності. Якщо вину військовослужбовця чи призваного на збори військовозобов’язаного повністю доведено, командир (начальник) військової частини не пізніше ніж у місячний термін з дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення до матеріальної відповідальності винної особи з зазначенням розміру суми, що підлягає стягненню. У разі, коли шкода заподіяна кількома особами, у наказі визначається точний розмір суми, що стягується окремо з кожної особи з урахуванням ступеню вини і конкретних обставин.

Наказ до відома винної особи (винних осіб) доводиться під розписку. Наказ може бути оскаржено вищому командиру (начальнику) в порядку, встановленому Дисциплінарним статутом Збройних Сил України. У разі, коли у місячний термін з дня закінчення розслідування винну особу до матеріальної відповідальності не притягнуто, відшкодування заподіяної шкоди провадиться шляхом позову до відповідного суду. Вищий за підлеглістю командир (начальник) перевіряє обґрунтованість притягнення винної особи до матеріальної відповідальності, а також розміру стягуваної суми. У виняткових випадках, розмір суми, що підлягає стягненню, може бути замінено. Розмір стягуваних сум у цьому разі не може бути менше, ніж це передбачено пунктом 10 цього Положення.

Оскарження наказу про притягнення до матеріальної відповідальності вищому за підлеглістю командиру (начальнику) не зупиняє утримання грошового стягнення.

У разі опротестування зазначеного наказу прокурором утримання стягуваної суми зупиняється до прийняття рішення за протестом.

Якщо військовослужбовець або призваний на збори військовозобов’язаний не згоден з рішенням за підлеглістю командира (начальника), він відповідно до частини п’ятої статті Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” має право оскаржити таке рішення в судовому порядку.

У разі скасування наказу утримання суми повертаються.

Кошти, що утримуються з військовослужбовців та призваних на збори військовозобов’язаних за наказом про відшкодування заподіяної державі шкоди, спрямовуються до бюджету міністерства або відомства у військових частинах, в яких вони проходять військову службу чи збори.

Утримання грошового нарахування за наказом про відшкодування заподіяної шкоди провадиться щомісячно у розмірі 20 відсотків, а у разі відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок розкладання, умисного пошкодження військового майна, у розмірі 50 % місячного грошового забезпечення (заробітку).

Якщо з грошового забезпечення (заробітку) провадиться інші передбачені законом утримання, то загальний розмір усіх утримань не може перевищувати 50 % грошового забезпечення (заробітку). Порядок і черговість стягнення в цих випадках визначаються відповідно до чинного законодавства. Під місячним грошовим забезпеченням офіцерського (начальницького) складу і військовослужбовців, які проходять службу за контрактом , слід розуміти посадовий оклад разом з окладом за військове (спеціальне) звання і процентною надбавкою за вислугу років, а військовослужбовців строкової служби – посадовий оклад. Місячне грошове забезпечення призваних на збори військовозобов’язаних визначається відповідно до чинного законодавства України.

Розміри місячного грошового забезпечення визначаються відповідно до основних посадових окладів та окладів за військові (спеціальні) звання і процентних надбавок за вислугу років на день підписання наказу про притягнення до матеріальної відповідальності.

Суми щомісячних утримань з військовослужбовців строкової служби та курсантів стягуються з їх посадових окладів.

У разі притягнення до матеріальної відповідальності командирів (начальників) військових частин відповідно до пункту 2 цього Положення стягнення у кратному розмірі вартості військового майна, зазначеного у пункті 14 цього Положення, не застосовується.

Якщо військовослужбовця переведено на нове місце служби до прийняття рішення про відшкодування завданої ним шкоди, то матеріали розслідування, дізнання, рішення органів попереднього слідства та суду або витяг з акту ревізії, перевірки, інвентаризації надсилаються в п’ятиденний термін після закінчення розслідування, ревізії, перевірки чи інвентаризації на нове місце служби винного для притягнення його до матеріальної відповідальності.

Командир (начальник) військової частини за новим місцем служби винної особи зобов’язаний у 15-денний термін з дня надходження матеріалів про заподіяння шкоди видати наказ щодо притягнення цієї особи до матеріальної відповідальності.

Якщо військовослужбовець вибув на нове місце служби до повного відшкодування заподіяної ним шкоди, до утримання грошової суми за новим місцем служби провадиться на підставі запису у грошовому атестаті. Списання сум заборгованості за попереднім місцем служби у цьому разі провадиться лише в разі отримання письмового підтвердження про їх стягнення за новим місцем служби військовослужбовця. Підтвердження про прийняття суми заборгованості до стягнення підписується командиром (начальником), начальником фінансового органу (головним бухгалтером) військової частини і засвідчується гербовою печаткою.

У разі звільнення в запас або у відставку чи вибуття із військової частини винної особи (винних осіб) до прийняття рішення про стягнення з неї заподіяної шкоди командир (начальник) військової частини у порядку, встановленому законодавством, подає вільний позов до суду на суму заподіяної цією особою шкоди.

На притягнутих до матеріальної відповідальності звільнених з військової служби військовослужбовців і військовозобов’язаних після закінчення зборів, які не відшкодували заподіяної ними державі шкоди, в десятиденний термін після дня вибуття їх з військової частини до народного суду за місцем їх постійного проживання (роботи) надсилаються виконавчі написи органів, що виконують нотаріальні дії для отримання виконавчого напису командир (начальник) військової частини подає органам, що виконують нотаріальні дії довідки о суму заборгованості, яка підлягає стягненню.

Сума невідшкодованої шкоди, що значиться за звільненим у запас чи у відставку військовослужбовцем або військовозобов’язаним, який пройшов збори, обліковується у військових частинах за попереднім місцем служби або проходження зборів до повного надходження грошових сум.

Розмір шкоди, що перевищує суму можливих відрахувань з винної особи, має бути віднесено на рахунок держави рішенням командира (начальника) військової частини в межах надання йому прав.

Контроль за сплатою суми невідшкодованої шкоди, що значиться за військовослужбовцем, звільненим в запас чи у відставку, здійснюється фінансовими органами військових частин, а щодо військовозобов’язаних, які пройшли збори, крім вищезазначених органів, військовим комісаріатом Автономної Республіки Крим, обласними міськими та районними військовими комісаріатами.

Розмір шкоди, заподіяної розкраданням, пошкодженням, втратою і незаконним використанням майна, погіршенням його якості під час проходження військовослужбовцями військової служби за кордоном визначається у роздрібних цінах у валюті країн перебування, а відсутності таких цін – у роздрібних цінах країни перебування на аналогічне майно.

Відшкодування шкоди у цьому разі проводиться у валюті країни перебування, а у разі вибуття військовослужбовця в Україну з національній валюті, з перерахуванням сум, що підлягають стягненню в іноземній валюті, за курсом Національного банку України.

Обставини, що виключають матеріальну відповідальність

Матеріальна відповідальність не настає у випадках:

3 коли завдана шкода є наслідком дії непередбаченої сили;

3 не встановлення винної особи;

3 смерті винної особи;

3 коли шкоду заподіяно внаслідок наказу старшого начальника, або виправданого в конкретних умовах службового ризику, або правомірних дій.

За фактом заподіяння шкоди у випадках, передбачених пунктом 37 цього Положення, командир (начальник) військової частини призначає розслідування, що проводиться відповідно до пункту 17 – 23 Положення. За результатами розслідування видається наказ про списання суми заподіяної шкоди.

Висновок:

Матеріальна відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі об’явлена Наказом Міністра оборони України № 201 1995 р.. Перелік військового майна, нестача або розкрадання якого відшкодовується винними особами у кратному співвідношенні до його вартості наголошується постановою Кабінету Міністрів України № 880 від 2 листопада 1995 року.

2. Порядок списання техніки служби.

Технологічне (холодильне) обладнання їдальні, складів та польові технічні засоби списуються за актами технічного (якісного) стану, якщо ця техніка стала непридатною через те, що закінчився термін її експлуатації, а техніка безстрокового користування зносилася в ході її нормальної експлуатації.

Для визначення технічного стану зразків техніки, яка підлягала списанню, та складання відповідного акту наказом командира частини призначається комісія. Комісія встановлює ступінь і причини зносу, наявність фактів, які є підставою для списання техніки, та визначає найдоцільніше її використання після списання (використання деталей, вузлів або здача в металобрухт).

Придатні деталі техніки, яку списують, беруться н облік і використовуються в військовій частині, як запасні частини.

Придатні деталі, якісно можуть бути використані для потреб військової частини, здаються за наказом начальника продовольчої служби військового округу.

Акт технічного (якісного) стану складається в одному примірнику, якщо його має затвердити командир військової частини і в двох примірниках, якщо він затверджується вищим начальником.

Право затверджувати акти технічного (якісного) стану мають:

3 Командири військових частин та з’єднань – на матеріальні засоби по штучним вимірюванням із початковою вартістю до 50 грн. за одиницю;

3 Начальник продовольчої служби ОК – на технічне обладнання їдалень військових частин, засоби виготовлення та транспортування автофрижираторів та автофургонів ізотермічних, хлібних та комбінованих;

3 Заступники командувачів військами ОК по тилу – на засоби польового хлібопечення і засоби переробки продовольчих товарів і худоби в польових умовах;

3 Командувачі військ ОК – на всі види техніки продовольчої служби, не зазначеної вище.

Початкову вартість техніки, яка підлягає списанню, визначає комісія на підставі чинних на день списання прейскурантних цін.

Висновок:

Начальник продовольчої служби військової частини має своєчасно вживати заходів для списання техніки та майна, які відслужили встановлені терміни експлуатації і непридатні для нормального застосування для наявного майна, яке непридатне для використання, але не відслужило встановленого терміну.

Всяка втрата продовольчого майна, яка створена нестачею, порчею, крадіжкою, незаконною видачею, передчасним або незаконним списанням, заноситься у книгу обліку нестач, яка ведеться начальником фінансової служби військової частини, списується з книг обліку матеріальних засобів продовольчої служби на основі наказу по частині.

Запис втрат в книгу нестач не звільнює начальника продовольчої служби від обов’язків добиватися законного списання витрат, які числяться по книзі нестач.

По всім видам втрат продовольчого манна на основі матеріалів адміністративного розслідування командир військової частини приймає рішення по утриманню вартості втраченого у встановленому законом розмірі або списанню за рахунок держави по інспекторським свідоцтвам.

З книг обліку сума втраченого майна списується начальником фінансової служби на основі інспекторського свідоцтва або по закінченні утримання вартості шкоди з винних осіб.

Інспекторське свідоцтво являється дозволом командира в обсязі представлених йому прав на списання за рахунок держави вартості втраченого продовольчого майна в наслідок знищення, передчасного зношення, коли неможливе утримання за шкоду повністю або частково з винних осіб.

Права командирів по видачі інспекторських свідоцтв відповідними керівними документами.

Для отримання інспекторського свідоцтва на списання майна представляється мотивоване клопотання по команді. Матеріал на витребування інспекторського свідоцтва оформлюється начальником продовольчої служби разом з начальником фінансової служби на основі матеріалів адміністративного розслідування та рішення командира військової частини.

Коли сума втрат продовольчого майна перевищує права командира, то він клопоче про видачу інструкторського свідоцтва перед вищестоящим командиром.

До клопотання додається:

3 виписка з книг обліку нестач;

3 матеріали адміністративного розслідування;

3 дізнання і кримінальна справа;

3 довідка начальника фінансової служби про часткове відшкодування шкоди за рахунок винних осіб.

Крім того, залежно від окремих обставин до клопотання повинні додаватися:

3 завірена виписка акту ревізії;

3 копія рішення судового органу або постанови слідчого органу щодо кримінальної справи;

3 копії наказів командування на знищення матеріальних засобів з метою недопущення захисту їх ворогом;

3 копії наказів командування та письмові заключення фахівців на знищення заражених матеріальних засобів.

Клопотання на отримання інспекторських свідоцтв командир частини може представити у випадках:

3 втрати матеріальних засобів під час бойових дії та стихійного лиха;

3 знищення або приведення у негідність матеріальних засобів по розпорядженню командування в цілях недопущення захвату їх ворогом, недопущення та ліквідації заразних захворювань;

3 коли сума заподіяної шкоди перевищує суму, яку слідчі органи визначили до утримання з винного або перевищує суму коштів, яку можливо утримати з винного в адміністративному порідку;

3 втрати матеріальних засобів, яка виникла при пожежах, катастрофах і аваріях;

3 коли проти військовослужбовця не збуджується кримінальна справа та відсутня підстава для внесення суми коштів за їх рахунок;

3 відсутність чиєїсь провини за шкоду, заподіяну державі;

3 відмова суду в зиску, який правильно і своєчасно був наданий належному відповіднику;

3 встановлення повної безнадійності стягнення або при його неможливості.

Мотивоване клопотання, яке надійшло від командира військової частини до вищої інстанції, у обов’язковому порядку розглядається начальником продовольчої служби довольчого органу і з його зауваженнями про законність оформлення інспекторського свідоцтва представляється на підпис командиру, у якого воно витребовується.

Забороняється подавати інспекторські свідоцтва на списання предметів продовольчого майна у разі упередженого винесення, витрат та крадіжок їх у військовослужбовців.

Інспекторське свідоцтво виписується у трьох примірниках, з яких:

· 1 примірник – надається військовій частині;

· 2 примірник – довольчому органу;

· 3 примірник – разом з матеріалами , які послужили підставою для надання інспекторського свідоцтва, залишається у справах командира (начальника), який його надав.

Інспекторське свідоцтво скріплюється гербовою печаткою. І є підставою для списання втрат з книг обліку нестач військової частини.

Столовий та кухонний посуд дозволяється списувати після закінчення термінів експлуатації і тільки за фактичним використанням, не збільшуючи кількість, але не більше, ніж належить списувати з рік, виходячи з встановлених термінів експлуатації, фарфоровий, скляний, пластмасовий, алюмінієвий та емальований посуд дозволяється списувати щомісячно в межах фактичного зносу , але не більше 1/12 кількості, яку потрібно списати за рік.

Приклад:

Середнє число тих, що харчуються у військовій частині – 960 чоловік. На 1 січня в їдальні військової частини було в наявності 1000 штук мисок алюмінієвих з терміном експлуатації 4 роки, виданих у користування протягом попередніх років. Цього року може бути списано, через те, що минув термін використання не більше, ніж 240 мисок. (960/4 = 240), за місяць – 20, оскільки практично використовується за прямим призначення тільки 960 мисок. Решту 40 мисок видано в їдальню понад норми і вважати, що вони природно списуватися не можуть.

Якщо середнє число тих, хто харчується, становить 1000 осіб, а мисок на 1 січня використовувалось 960 штук, то до списання протягом року може бути допущено також не більше 240 штук (960/4). В цьому випадку списуються миски від фактичної їх кількості, яка була в користуванні на 1 січня. Визначення фактичної наявності посуду та інвентарю, непридатних для подальшого використання, проводиться внутрішньо-перевірочною комісією військової частини.

Вибраковуванню підлягає: емальований посуд, коли неможливо його відремонтувати, ложки, виделки, ножі, коли вони повністю зносилися. Посуд, який відслужив встановлений термін, але придатний для нормального використання, списувати не можна. Він має використовуватися за прямим призначенням до повного зносу.

В акті комісія зазначає:

· кількість посуду для вибраковування;

· фактичну кількість вибраковування посуду в залежності від його якісного стану;

· допустиму кількість посуду до списання відповідно до строку служби.

Акт затверджується командиром військової частини.

Відбракований посуд та інвентар знімається з вживання та здаються як металобрухт. В усіх випадках утрат посуду з вини посадових осіб або тих, хто харчується, передчасного зносу, псування або крадіжки, проводиться адміністративне розслідування з прийняттям відповідного рішення командиром частини.

Визначаючи вартість утрачених столового та кухонного посуду, устаткування та інвентарю, враховується фактичний знос майна залежно від тривалості його використання.

Тривалість використання і фактичний знос визначаються: для втраченого майна (чи якого не вистачає) – від дати, коли це майно було придатне для використання; непридатне для використання, але не вислужило встановленого терміну – від дня найдавнішої видачі такого майна в користування.

ВИСНОВОК: Списання трат продовольчого майна, які появилися в результаті нестач, крадіжок, незаконного витрачення, передчасного зносу тощо проводиться за рахунок винуватих осіб, а також по інспекторським свідоцтвам. Підставою для списання продовольчого майна з книг обліку матеріальних засобів продовольчої служби є наказ командира військової частини.

На сьогоденній лекції Ви вивчили загальні положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, у яких випадках вони притягаються та звільняються від неї, порядок списання.

Знання щодо матеріальної відповідальності військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, є важливими для начальника продовольчої служби військової частини при виконанні ним своїх службових обов’язків, тому, що усі командири (начальники) повинні проводити профілактичну роботу по недопущенню втрат та нестач майна, а при їх появі негайно доповідати командиру військової частини для своєчасного прийняття їх рішення.

Старший викладач кафедри тилового забезпечення

полковник О.О. Третьяков