Типологія ставлення до праці. Особливості впливу різних складових елементів процесу праці на формування ставлення до неї.

Саме вивченню цього останнього ставлення з урахуванням мотивів трудової діяльності, що визначають поведінку людини у виробничій ситуації, соціологи приділяють найбільшу увагу.

 

Соціальний психолог Алла Русалінова, яка багато своїх праць присвятила дослідженню трудової поведінки людини у трудовому колективі, задоволеності працею, соціальному самопочуттю працівника (серед них можна назвати найбільш відомі «Социальное самочувствие человека в организации», «Проблемы промышленной социальной психологии» та інші), детально розглядає три основні компоненти, що впливають на ставлення до праці. Це такі компоненти:

— матеріальна зацікавленість;

— переживання соціальної значимості;

— безпосередній інтерес до роботи.

Різне поєднання цих компонентів та домінанта того чи іншого, на думку автора, утворює шість типів ставлення до праці.

Оптимальнимавторка вважає тип, що характеризується високою інтенсивністю усіх трьох компонентів: матеріальної зацікавленості, переживання соціальної значимості, безпосереднього інтересу до процесу праці. При такому типі ставлення до праці максимальними будуть і віддача особистості в трудовому процесі, і задоволеність самого працівника.

Також вона звертає увагу на другий тип,який характеризується тим, що в ньому досить яскраво виражено матеріальну зацікавленість, усвідомлення соціальної значимості праці, однак безпосереднього інтересу до роботи у працівника немає. При такому типі ставлення до праці люди працюють непогано, проте з неповною віддачею. Відсутність інтересу до роботи приводить до поступового накопичення незадоволення, що часто закінчується зміною роботи. Цей тип ставлення широко розповсюджений у таких видах трудової діяльності, які мають монотонний однотипний характер.

В соціології праці розрізняють такі типи ставлення до праці:

- супернормативне — виключно сумлінне, яке відповідає всім чинним нормам;

- субнормативне — недостатньо сумлінне;

- ненормативне — несумлінне, байдуже.

Як відомо з метою подолання байдужості до праці, використовується преміювання, гнучкий режим роботи, заохочення вільним часом, раціоналізація і гуманізація праці. До речі, раціоналізація більше стосується стимулювання, а гуманізація — мотивації праці. Детально не будемо розглядати мотивацію праці, оскільки це – окрема тема.

Існує ще один підхід до типології ставлення до праці. На мою думку, він дещо спрощений. Згідно цього підходу також виділяють три типи ставлення до праці:

- позитивне;

- негативне;

- індиферентне.