Види соціологічних досліджень

Список рекомендованих джерел

ПРИКЛАДНА СОЦІОЛОГІЯ

Література

1. Анцупов А.Я., Баклановский СВ. Конфликтология в схемах и комментариях. — Питер, 2009. — 304 с.

2. Ворожейкин И. Е., Кибанов А. Я., Захаров Д. К. Конфликтология: Учебник. — М.: ИНФРА-М, 2004. — 240 с.

3. Давлетчина СБ. Конфликтология: Учеб. пособие по элективному курсу для студентов заочной формы обучения, 2005. — 174 с.

4. Здравомыслов А.Г. Социология конфликта. —М., 2004. —С. 237—246.

5. Коваленко В.К, Лобанов КН., Брагин А.А., Максимов И.С. Конфликтология: Учебник, 2009. — 138 с.

6. Конфліктологія: Підручник. — К.: МАУП, 2003. — 360 с.

7. Невлева И.М., Трунов А А. Конфликтология в социальной работе. — Белгород: Кооперативное образование, 2005. — 327 с.

Цыганков П.А. Международные отношения. Теории, конфликты, движения, организации. — Альфа-М, 2008. — 320 с.

Питання для обговорення

1. Види соціологічних досліджень.

2. Методи соціологічних досліджень.

3. Конкретно-соціологічне дослідження (програма, робочий план, вибірка респондентів).

 

 

  1. Короткий тлумачний словник української мови. – К.: Рад. шк., 1988. – С. 264, 316.
  2. Лубкович І. М. Соціологія і журналістика : підручник. – Львів: ПАІС, 2005. – 176 с.
  3. Радугин А.А., Радугин К.А. Социология: Курс лекций. – М.: Центр, 2000. – 244 с.
  4. Словарь иностранных слов. – М.: Рус. яз., 1990. – 624 с.

5. Соціологія: курс лекцій / За ред. В.М. Пічі. – Львів: Новий світ, 2002. – 302 с.

  1. Соціологія: Підручник / За ред. В.Г. Городяненка. – К.: Освіта, 2002. – 245 с.
  2. Соціологія: терміни, поняття, персоналії: Навчальний словник-довідник / Укл.: В.М. Піча, Ю.В. Піча, Н.М. Хома та ін. / За заг. ред. В.М. Пічі. – К.: Каравела, Львів: Новий світ-2000, 2002. – 480 с.
  3. Социология: Учебник для вузов / В.Н. Лавриненко, Н.А. Нартов, О.А. Шабанова, Г.С. Лукашова; Под ред. проф. В.Н. Лавриненко. – М.: Культура и спорт, ЮНИТИ, 1998. – 307-346.

 

З’ясуємо значення терміну «соціологічне дослідження». Як свідчить соціологічний словник [6], соціологічне дослідження – це «різновид соціального суспільнознавчого дослідження, його «ядро», яке розглядає суспільство як цілісність і відіграє роль загально-теоретичної і методологічної основи відносно спеціального і конкретно-соціологічного досліджень в конкретних науках» [6, с. 97].

Соціологічному дослідженню притаманні такі характерні риси:

· цілісний і системний підхід до вивчення соціальної реальності;

· опора на соціальні факти та емпіричні матеріали.

За структурою соціології та за різними критеріями соціологічні дослідження розподіляються на такі групи й види:

А. Критерій «наявність теорії чи досвіду»:

1) теоретичні дослідження;

2) емпіричні дослідження.

Б. Критерій «наявність дослідження основних, базових категорій соціології чи наявність суто вузьких, спеціалізованих, галузевих досліджень»:

1) фундаментальні дослідження;

2) прикладні дослідження;

В. Критерій «дослідження різних рівнів функціонування та фіксації соціальних явищ; дослідження масштабу соціальних явищ»:

1) дослідження макрорівню;

2) дослідження середнього рівню;

3) дослідження мікрорівню.

Не слід плутати поняття «соціологічне дослідження» і «соціальне дослідження». Так, термін «соціальне дослідження» означає, що мова йде про глобальне дослідження суспільних явищ з позицій суспільних наук: економіки, політології, правознавства, історії, демографії, культурології, філософії.

У рамках соціологічного дослідження проводиться конкретно-соціологічне дослідження, яке дослідники [4] визначають таким чином: «це процес, в якому в єдності представлені теоретико-методологічні й емпіричні рівні пізнання, тобто … діалектичний процес, в якому поєднуються дедуктивний та індуктивний методи пізнання, що забезпечує цілісність пізнання й уявлень про соціальні явища» [4, с. 274].

Оскільки запропоноване шановними дослідниками наведене визначення досить «розмите» за своїм смислом, на нашу думку, у свою чергу ми пропонуємо таке визначення терміну: конкретно-соціологічне дослідження – це дослідження конкретно визначених соціальних явищ, процесів та механізмів «штучно» виокремлених на базі загального концептуального уявлення для детального аналізу та уточнення взаємодії чинників, що впливають на функціонування таких явищ.

Згідно з інформацією дослідників [2; 4-7] та при активній підтримці їх точки зору, ми розрізнюємо такі критерії та види конкретно-соціологічних досліджень (див.: схема 1 далі).

Далі ми тлумачимо кожний з тих термінів, що означають певні види конкретно-соціологічних досліджень і відбиті у схемі 1.

Теоретичне дослідження –це дослідження, яке спрямоване на перевірку основних концептуальних положень певної соціологічної теорії, положення, моделі.

Емпіричне дослідження –це дослідження, що базується на врахуванні конкретних досвідних даних; на тих результатах, що отримані безпосередньо через досвід дослідників.

Суцільне дослідження– це дослідження, проведене засобом не вибіркового, а суцільного вивчення соціального явища. У такому дослідженні вивчаються всі без винятку респонденти.

Монографічне дослідження – це дослідження, «спрямоване на вивчення певного соціального явища, процесу на одному об’єкті, що виступає представником цілого класу подібних об’єктів» [4, с. 276].

Вибіркове дослідження – це дослідження, в якому використовуються дані, одержані від респондентів, відібраних за окремими соціо-метричними показниками.

Розвідувальне дослідження –цетаке дослідження, що часто називають пілотним, пілотажним, зондаж ним, пробним і в якому вирішуються обмежені задачі; у такому дослідженні лише випробовуються певні дослідницькі інструменти та засоби та дослідник звертається до невеликої вибірки від 25-30 чол. до 80-100 чол.

 

Схема 1.

Критерії та види класифікації

конкретно-соціологічного дослідження

 
 

 


Аналітичне дослідження – таке, в якому шукаються причини соціального явища.

Описове дослідження проводять як таке, що подає опис соціального явища у повній мірі.

Разове дослідженняможна іноді називати зрізовим дослідженням, тобто таким, що віддзеркалює тільки статичний стан соціального процесу, явища на певний момент (на момент вимірювання).

Повторне дослідженняпроводиться для підтвердження або спростування попередніх висновків; повторним називають дослідження тому, що воно проводиться на тій же вибірці, на якій проводилося дослідження раніше.

Серед повторних досліджень розрізнюють такі: когортні, панельні, лонгітюдні.

Когортні дослідження передбачають наявність такої вікової групи (когорти), яка є постійною у часі повторних досліджень. Панельне дослідження передбачає дослідження одних і тих же людей через певні однакові проміжки часу. Лонгітюдне дослідження проводиться через такі інтервали часу, які пов’язуються зі стадіями розвитку об’єкту, що вивчається.

Соціальний моніторинг– це постійне дослідження постійних незмінних за складом соціальних груп, у певних незмінних соціальних умовах при впливі певних соціальних факторів.

У рамках моніторингу виокремлюють два види: соціологічний і статистичний моніторинги.

Соціологічний моніторинг– це «цілісна система визначення змін у суспільстві на основі аналізу масових уявлень про них» через проведення щомісячних, щоквартальних експрес-опитувань з найбільш актуальних проблем [4, с. 278].

Статистичний моніторинг – система одержання кількісних характеристик, які є статистичними показниками і коефіцієнтами, що фіксують зміни у різних галузях суспільного життя.

З 1996 року в Україні за допомогою дослідного центру «Соціальний моніторинг» (Український інститут соціальних досліджень) видається інформаційний бюлетень. Саме в бюлетені можна знайти звіти про моніторингові дослідження.

Сьогодні у всеукраїнських журналах «Корреспондент», «Власть денег», «Час.ua» та щотижневих і щоденних газетах «Деловая столица», «Дзеркало тижня», «2000», «Деловая газета», «Комсомольская правда в Украине» та інших ми можемо знайти звіти про моніторингові дослідження.

Телеканали України («Інтер», «1+1», «Україна», “ICTV”, «УТ-1», «Новий», «НТВ», «СТБ», «5 канал») досить часто подають в ефірі у новинах рейтингові таблиці, графіки, діаграми.

Як правило, у опитуваннях беруть участь від 1800 до 3000 мешканців України, з якими працюють дослідники. Проживають згадані респонденти у різних куточках нашої країни, але частіше опитування відбувається у «містах-мільйонниках» (містах, населення в яких перевищує кількість мешканців в 1 мільйон або близько мільйона чоловік: Київ, Харків, Дніпропетровськ, Одеса, Донецьк, Львів, Кривий Ріг).