Регуляція менструального циклу
Репродуктивна система є функціональна система, як серцево- судинна, дихальна, нервова або інші системи організму. Теорія функціональних систем була створена в 1930-1934рр. П.К. Анохіним.
Функціональна система- це динамічна організація структур и процесів організма, яка включає окремі компоненти незалежно від їх анатомічної, тканевої й фізіолгічної належності. Вона є інтегральна, яка має центральні та переферичні звенья і «працююча» за принципом обратного зв'язку( постійна оцінка кінцевого ефекту).
Інтегративний контроль репродуктивної функції жінки здійснюється за допомогою комплексу: кора головного мозку- гіпоталамус, що є складною біосистемою,морфологічним субтратом якої є сітка нервових клітин і волокон, у якій біогенні аміни, стероїди й простагландини здійснюють рецепцію, трансляцію та трансмісію сигналів з навколишнього середовища і власного організму. Ця система має 5 рівнів і діє за принципом зворотного зв'язку, за яким структури більш високого рівня регулюють нижчі.
5 рівень- надгіпоталамічні церебральні структури.У регуляції М.Ц. бере участь кора головного мозку. Сприймаючи інформацію із зовнішнього середовища та інтерорецепторів через систему нейротрансміттерів, структури ЦНС надсилають імпульси у нейросекреторні ядра гіпоталамуса.
4 рівень- гіпоталамус( гіпофізотропна зона). Ядра гіпоталамуса продуктують специфічні нейрогормони, які мають стимулюючий вплив на гіпофіз- ЛІБЕРИНИ та гальмівний- СТАТИНИ.
У вентромедіальних, аркуатних та дорсамедіальних ядрах гіпоталамуса синтезирується гіпофізотропні гормони: ЛЮЛІБЕРИН- ризімінг- гормон, що стимулює виділення мотропіну (ЛГ); ФОЛІБЕРИН-( до настоящего времени не выделен) – рилізінг гормон, що стимулює виділення передньою часткою гіпофіза фолітропіну( ФСГ). Секреція рілізинг-гормонів здійснюється гіпоталамусом у пульсуючому режимі( викид вібдувається з інтервалом близько години- цирхоральний тип( годинний). Він формується у пубертатному віку й є показником зрілості нейросереторних структур гіпоталамуса. Цирхоральна секреція рілізинг- гормонів запускає гіпоталамо- гіпофізарно- яєчникову систему. Під впливом рилізінг-гормонів відбувається виділення ЛГ і ФСГ з передньої частки гіпофіза.
Виділені також гіпоталамічні гормони,що є пролактиновими рилізинг- факторами та інгібуючи субстанції, основною з яких є дофамін. Дофамін гальмує виділення пролактину з гіпофізу. Антагонисти дофаміна (ДА) посилюють виділення пролактину. Зворотний зв'язок( вплив на гіпоталамус стероїдних гормонів, зокрема естрадіому здійснюється через вертебральні артерії. В аркуатному ядрі є рецептори естрадіому і від його рівня в крові залежить частота пульсуючих викидів рилізинг гормонів( ГТ- РГ).
3 рівень- передняя частка гіпофіза( аденогіпофіз). Аденогіпофіз виділяє гандоторні гормони: ФСТ, ЛГ( лютеїнізуючий) гормон, пролактин; інші тропні гормони( ТТГ, Соматотропний, АКТГ, ліпотропний, ЛПГ, меланостимулюючий, МСГ).
ФСГ( фолітропін)- утворюється базальними клітинами переферичних ділянок передньої долі гіпофіза, це глікопротеїди; викликає проліферацію клітин зернистого шару фолікула і секрецію фолікулярної рідини.
Пролактин (ПрЛ)- поліпентід; впливає на ріст і розвиток молочних залоз, викликає секрецію молока, має трофічний вплив на органи- мішені, нижчий АТ дає жиромобілізуючий ефект. Підвищення ПрЛ. Тормозить розвиток фолікулів і стероїдогенів у яєчниках.
ЛГ- секретують базофіли, розміщені в центральній частині аденогіпофіза; сприяє овуляції та трансформації фолікула в жовте тіло.
МЧ, залозої- мішенню для ФСГ і ЛГ є яєчник.
ФСГ стимулює ріст фолікула, проліферацію клітин гранульози, утворення рецепторів ЛГ на поверхні клітин гранульози.
ЛГ- стимулює синтез андрогенів в теке-клітинах, синтез прогестерону в лютеінізованих клітинах гранульози після овуляції.
ЛГ і ФСГ сприяє овуляції.
2 рівень- яєчники- орган мішень для гормонів гіпофіз. Основною анатомо-морфологічною структурою кори яєчників є фолікули.
У новонародженної дівчинки- 1-2 мен. Статевих клітин- ооцитів, які оточені шаром клітин( гранулезні)- приморазіональні фолікули оточені базальною мембраною- 1-ий захисний бар'єр.
Наступна стадія розвитку- перетворення примордіального фолікула у первинний. Гранульозні клітини, активно розмножуючись, продуктують мукополісахарид, який навколо ооцита утворює спеціальну оболонку- виникає другий захисний бар'єр. Одночасно з проліферацією гранульозних клітин текальні клітини утворюють 2 шари- внутрішній( theca interna), прилягає до мембральної мембрани і має гормональну секреторну активність, та зовнішній( theca externa). Первинний фолікул перетворюється в антральний( між яйценосним горбком та пристінковими гранульозними клітинами утворюється порожнина-антрум).
Завершальною стадією розвитку фолікула є домінуючий( превуляторний) фолікул.
Антральні фолікули можуть перетворюватись у домінуючі з наступною овуляцією або зазнати атрезії( дегенерації).
З 400,000 фолікулів яєчника дівчинки пубертатного віку дозріває лише приблизно 200, усі інші дегенерують. Упродовж М.Ц. дозріває лише 1 фолікул.
Домінантний фолікул у перші дні М.Ц. має 2, а до моменту овуляції( приблизно за 14 дн.) збільшується до 21 мм. Об'єм фолікулярної рідини збільшується в 100 разів.