Структура общества.

Основу, каркас социальной системы образует социальная структура.

Общество отличается сложным строением и многообразными человеческими отношениями.

Структура общества (от лат. structura строение, расположение) – это внутреннее устройство общества, совокупность его элементов и взаимосвязей между ними.

 

Главными элементами социальной структуры являются:

  • социальные общности
  • социальные институты

 

Социальные институты. Виды. Функции.

В процессе взаимодействия людей складываются и закрепляются в практике определенные традиции, взгляды, правила, нормы, образцы поведения, формы общественной жизни.

Концепція соціальних інститутів (лат institutum – настанова, установа) є однією з основоположних в соціології. Її запропонував Герберта Спенсер (1820 – 1903). У нього ця концепція базувалася на організмічній метафорі, згідно з якою суспільство уподібнювалося до біологічного організму. Як у організму є органи, так у соціуму є інститути. Ця точка зору передбачає визнання інститутів окремою соціальною реальністю. Ці об’єкти є над особовими. Для людей вони створюють умови, до яких вони змушені пристосовуватись, а не становлять об’єкти вибору. Інститути диктують індивідам зразки поведінки. Все життя людини пов’язане з інститутами. Г Спенсер виділив три класи інститутів:

  1. інститути продовження роду (сім'я, шлюб);
  2. виробничі та розподільчі інститути (промислові, професійні та ін.);
  3. регулюючі інститути (політичні, церковні, обрядові).

Социальные институты (от лат. institutum – установление, учреждение) – это исторически сложившиеся устойчивые формы организации и регулирования совместной жизни людей.

ПР брак, семья, рынок государство, армия, суд.

Социальные институты – неплнируемыепродукты социальной жизни. В ходе удовлетворения потребностей, люди сообща ищу приемлемые способы их удовлетворения. Эти образцы постепенно превращаются в привычки, образцы, нормы. Спустя время они поддерживаются общественным мнением, принимаются и узаканиваются.

ПР обычай назначать свидание – элемент института ухаживания развивался как средство выбора партнера.

С их помощью упорядываючуются и стандартизируются связи и отношения между людьми, регулируется их деятельность и поведение в обществе. Благодаря этому существует организованность, устойчивость, предсказуемость общественной жизни.

Социальные институты никто не «придумывает». Они возникают естественно из потребностей людей.

 

Важнейших, фундаментальных потребностей существует не так много:

•потребность в воспроизводстве рода (институт брака, семьи);

•потребность в безопасности и социальном порядке (государство, право);

•потребность в получении средств существования (производство, экономические институты);

•потребность в передаче знаний, социализации подростков ( институты образования, наука, культура);

•потребность в самореализации, в определении смысла жизни, решении духовных проблем (религия).

Декілька слів треба сказати про загальну структуру соціальних інститутів. Пошлюсь тут на І.П.Рущенка, який найбільш повно розглянув це питання. На його думку інститути мають наступні складові:

· „Маси людей або спеціалізовані групи, зайняті стереотипною (стандартною) діяльністю певного напрямку або змісту;

· Технології, знаряддя праці та матеріальні ресурси, необхідні для реалізації певного виду діяльності;

· Регулятори діяльності у вигляді наборів цінностей, символів, норм, правил, кодексів, традицій, санкцій;

· Соціальні ролі відповідно до розподілу праці та характеру діяльності укупі з організаційними схемами та прийомами, що реалізуються у межах спеціалізованих закладів, установ, підприємств тощо”[1].

Социальные институты упорядочивают взаимодействие благодаря тому, что сводят деятельность различных людей к определенным образцам поведения.

Роль – модель поведения, соответственно статусу человека.

Институты исторически меняются.

Пр. деньги

Социальные санкции – система вознаграждений за выполнение нормы и наказаний за отклонение от них, т.е. за девиантность.

Типы санкций: позитивные / негативные; формальные / неформальные.