Відшкодування шкоди

Недоговірні зобов’язання.

ЛЕКЦІЯ 14.

Проверка дебиторской задолженности

Следующим объектом проверки является дебитор­ская задолженность предприятия. В соответствии с рекомендациями АПУ и ГКЦБФРУ при проверке дебиторской задолженности аудитор должен:

- проверить правильность признания и оценки дебиторской задолженности согласно ПБУ 10;

- установить реальность указанной дебиторской задолженности ;

- проанализировать информацию о дебитор­ской задолженности, приведенную в примечаниях, на ее полноту и достоверность;

- проверить правильность расчета и соблюде­ние избранного метода определения величины ре­зерва сомнительных долгов.

 


 

 

1.Загальна характеристика та види недоговірних зобов’язань.

2. Поняття, підстави та умови виникнення зобов’язання з відшкодування шкоди.

3. Характеристика окремих видів зобов’язань з відшкодування шкоди.

 

1. Загальна характеристика та види недоговірних зобов’язань.

Недоговірні зобов'язання — це зобов'язання, які виникають і за відсутності укладеного між сторонами договору, в силу пев­них юридичних фактів. Ці зобов'язання можуть виникати як із неправомірних дій (заподіяння шкоди), так і з правомірних (публічна обіцянка винагороди тощо).

Види недоговірних зобов’язань:

1.1. Публічна обіцянка винагороди - це односторонній правочин, на підставі якого одна особа зобов'язується сплатити певну винагороду будь-якій особі за умови досягнення нею зазначе­ного в оголошенні результату.

Обіцянка про сплату винагороди має відповідати таким вимогам:

· вона має бути публічною, тобто сповіщеною в засобах масової інформації або іншим чином доведеною до невизначеного кола осіб. Публічною вважається і обіцянка, яка звернута до певного кола осіб

· обіцянка винагороди повинна мати майновий характер
винагорода повинна обіцятися за вчинення правомірних
дій;

· має бути зазначено результат, якого необхідно досягнути.
Це може бути або досягнення конкретної мети, або найкраще
виконання певної роботи, характер якої допускає виконання її
різними особами;

· із оголошення повинно бути зрозуміло, хто обіцяє вина­-
городу, і місце, куди необхідно надати результат;

· обіцянка може бути оголошена в будь-якій формі. Особи, які
бажають відгукнутися на обіцянку, можуть вимагати письмового
підтвердження інформації;

· строк досягнення результату не є обов'язковою умовою.
Якщо він не встановлений, то оголошене завдання вважається
чинним протягом розумного строку.

1.2. Публічна обіцянка нагороди за результатами конкурсу зо­бов'язує особу, яка оголосила про виплату спеціальної винагороди за краще виконання певної роботи, виплатити обіцяну винагороду особі, робота якої визнана достойною відповідно умов конкурсу.

Зобов'язання із конкурсу є різновидом зобов'язань, що ви­никають з публічної обіцянки винагороди.

Конкурс характеризується тим, що в ньому оголошується не виконання певної роботи взагалі, а найкраще виконання певної роботи.

Засновник, який оголосив конкурс (змагання), зобов'язу­ється сплатити обіцяну нагороду тому учаснику, який досяг найкращого результату відповідно до умов конкурсу.

Проведення конкурсу передбачає кілька етапів:

· оголошення конкурсу;

· подання робіт на конкурс;

· оцінка поданих на конкурс робіт;

· підбиття підсумків;

· сплата винагороди.

Засновниками конкурсу (змагання) можуть бути як фізичні так і юридичні особи (спілки письменників, журналістів, кіне­матографістів; редакції газет, журналів, мер міста, директор за­воду).

Розрізняють обов'язкові та факультативні умови конкурсу.

Обов'язкові — це ті, які повинні встановлюватися при проведенні будь-якого конкурсу.

Факультативні залежать від особливостей конкурсу (проект забудови, макет скульптури, фотографія, реклама, нарис, шахова задача тощо).

Цивільне законодавство встановлює умови, які повинне містити оголошення про конкурс (ст.1151 ЦК).

Конкурс може бути відкритим, коли до участі запрошуються всі бажаючі, хоча це не виключає попереднього відбору учасни­ків чи попередньої кваліфікації. До участі в закритому конкурсі організатори, як правило, запрошують учасників персонально.

Цивільно-правові зобов'язання, які виникають із конкурсу, необхідно відмежовувати від конкурсних зобов'язань в трудо­вому праві. В цивільному праві конкурс — це засіб створити умови для найкращого вирішення конкретного творчого завдан­ня, певної роботи, в трудовому — підстава виникнення трудо­вих правовідносин.