Порядок розробки фінансових планів

Приклад

Залишок фонду накопичення на початок планового періоду - 20 тис. грн. Протягом року за рахунок коштів фонду планується придбати обладнання на суму 100 тис. грн. Передбачається, що залишок фонду накопичення на кінець року складе 10 тис. грн. Тоді план надходження коштів до фонду накопичення буде: 110 - 20 , тобто 90 тис. грн.

Сутністю методу оптимізації при складанні кошторису є багатоваріантність. З декількох кошторисів обирається найкращий з точки зору мінімальних затрат чи максимального одержаного ефекту (результату).

Існує 2 варіанти вкладення капіталу. За І варіантом при капіталовкладеннях 100 тис. грн. річний прибуток складатиме 50 тис. грн., за II варіантом при капіталовкладеннях 200 тис. грн. річний прибуток - 60 тис. грн.

В розрахунках використовується критерій максимуму приведеного прибутку:

П - Ен×К →мах ,

де: П - прибуток, грн.; К - капіталовкладення, грн.; Е_н - нормативний коефіцієнт ефективності капіталовкладень (Е_н = 0,15).

Критерій вибору - приведений прибуток складе:

I варіант: 50 тис. грн. - 0,15 х 100 тис. грн. = 35 тис. грн.

II варіант: 60 тис. грн. - 0,15 х 200 тис. грн. = 30 тис. грн.

Таким чином, перший варіант вкладення капіталу є більш прибутковим.

Фінансовий план - це заключна частина плану поточної діяльності підприємства або бізнес-плану, яка узагальнює всі попередні розділи у вартісному виразі. В ньому повинні бути відображені дані про обсяг продажу і загальний прибуток, обсяг інвестицій, джерела фінансування, використання власних коштів, а також позикових (із зазначенням строків і джерел погашення заборгованості), строки окупності капіталовкладень, витрати виробництва та обігу, відсоткове співвідношення доходів і витрат, строки виплати дивідендів (якщо акціонерне товариство).

Умови, від яких залежить ефективність фінансового планування, випливають з цілей цього процесу і необхідного кінцевого результату. Акцент повинен бути зроблений на трьох з них:

1. Прогнозуванні - не можна його зводити до чисто технічної вправи. Пристосування тенденцій під минулі факти і дані нічого не варте. Це пов'язано з тим, що майбутнє не обов'язково відтворює минулі картини, що було б зручним для планування.

2. Вибір оптимального фінансового плану. В кінці своєї роботи фінансовому менеджеру доведеться визначити, який фінансовий план є найкращим.

3. Відсутність моделі чи процедури, яка могла б урахувати всі складності і приховані перешкоди, які виникають в процесі фінансового планування й організації їх виконання.

Процесс бюджетирования включает такие основные стадии:

1. Доведение основных направлений политики компании к сведению лиц, отвечающих за подготовку бюджетов.

2. Определение ограничительных факторов.

3. Подготовка бюджета продаж.

4. Предварительное составление бюджетов.

5. Обсуждение бюджетов с высшим руководством.

6. Координация и анализ обсужденных бюджетов.

7. Утверждение бюджетов.

Поскольку годовой бюджет является частью долгосрочного бюджета и отображает определенный этап на пути достижения стратегической цели, необходимо проинформировать всех заинтересованных лиц о политике компании на бюджетный период. Поэтому первым этапом бюджетирования является доведение высшим руководством политики компании к сведению руководителей подразделений и других лиц, которые непосредственно принимают участие в подготовке бюджетов. Эта информация обычно касается объема и ассортимента продукции, ценовой политики, рынков сбыта и др.

Учитывая, что возможности предприятия и реализации продукции чаще всего ограничены спросом, мощностью или другими факторами, к началу разработки бюджетов необходимо определить и учесть эти ограничения.

Отправной точкой для бюджетирования является бюджет продаж.Бюджет продаж - это операционный бюджет, содержащий информацию о запланированном объеме продаж, цене и ожидаемом доходе от реализации каждого вида продукции (товаров, услуг). Поскольку этот документ отображает будущие продажи предприятия, то он определяет и объем производства продукции (или объем закупки товаров) и затраты различных видов ресурсов.

Составление сводного бюджета компании начинается с нижнего уровня управления. Это значит, что сначала руководители различных подразделений (отделов, участков, служб и др.) составляют бюджеты относительно деятельности, за которую они отвечают. Затем эти бюджеты последовательно обобщаются и координируются на высшем уровне управления. Например, руководители участков составляют бюджеты, которые затем обобщаются в бюджете соответствующего цеха. В свою очередь бюджеты цехов обобщаются в бюджете завода. На основании бюджетов заводов составляется бюджет производства компании.

Подготовка сводного бюджета требует усилий и участия представителей различных подразделений предприятия, составления значительного количества расчетов, изучения бюджетных оценок, предоставленных руководителями подразделений; анализа предоставленных бюджетов, их пересмотра (в случае необходимости), обсуждения и согласования руководителями различных уровней; подготовки рекомендаций.

Согласованные бюджеты анализируются и координируются бухгалтером-аналитиком. Он определяет соответствие запланированных затрат и наличных ресурсов, согласованность других показателей, составляет проекти финансовых отчетов, готовит исходные данные для планирования (информация о результатах предыдущей деятельности), разрабатывает инструкцию о составлении бюджетов, проверяет и обобщает подготовленные бюджеты, предоставляет необходимые консультации.

После утверждения сводного бюджета высшим руководством предприятия бюджеты направляются в соответствующие подразделения и являются основанием для их исполнения руководителями бюджетных центров.

Важливим документом фінансового плану вважається баланс грошових витрат і надходжень, який має й іншу назву - баланс грошових потоків. Мета його складання полягає в тому щоб досягти синхронності надходження і витрачання грошових коштів або, іншими словами, досягти необхідного рівня ліквідності активів майбутнього підприємства. Ліквідність розраховується на будь-яку дату, бажано, щоб дані балансу грошових витрат і надходжень наводились на короткі відрізки часу. При подовженні часових відрізків значення даних, викладених в цьому документі, знижується, навіть якщо вони є надійними.

Ліквідність проекту, що реалізується, може впливати на його прибутковість. Недостатність грошових коштів в конкретний момент часу спричиняє неплатежі і навіть загрозу банкрутства. Затримка в платежах призводить до необхідності сплачувати великі штрафи і пеню, що зменшують балансовий прибуток.