Учебно-материальное обеспечение

ВИСНОВКИ

Рис.1.7. Матриця динамізму і складності зовнішнього середовища

Динамізм зовнішнього середовища

ССТАБ ІЛЬНЕ	Блок 1 Низький ступінь невизначеності 1. Ідентичні зовнішні елементи. 2. Елементи не змінюються або ж зміняються повільно. Приклад: виробництво картонної пакувальної тари	Блок 2 Відносно низький ступінь невизначеності 1. Розмаїтість елементів. 2. Елементи не змінюються або ж змінюються повільно. Приклад: виробництво продуктів харчування
ННЕСТАБ ІЛЬНЕ	Блок 3 Відносно високий ступінь невизначеності 1. Ідентичні елементи зовнішнього середовища. 2. Елементи знаходяться в постійному процесі зміни. Приклад: компанія, що випускає аудіо- і відео продукцію	Блок 4 Високий ступінь визначеності 1. Розмаїтість елементів. 2. Елементи знаходяться в постійному процесі зміни. Приклад: комерційна авіакомпанія

 

Великого значення набуває правильний вибір стратегії адаптації організації в умовах високої невизначеності зовнішнього середовища. Джеймс Томпсон запропонував поняття "технічне ядро" організації. Це ядро охоплює основні внутрішні операції організації, які повинні здійснюватися регулярно й у встановленому режимі з метою забезпечення ефективного функціонування організації. "Технічне ядро" має бути захищене від впливу елементів зовнішнього середовища, тобто для цього можна передбачити будь-які стратегії [150].

1. Створення "буферів", що забезпечують захист усіх видів організаційної діяльності, пов'язані з передачею ресурсів у зовнішнє середовище і з одержанням їх ззовні. Буфери можуть створюватися у вигляді підрозділів або програм, призначених для запобігання дестабілізуючого впливу зовнішніх факторів на нормальне функціонування організації. Наприклад, створення запасів сировини і матеріалів має характер буферної програми, що запобігає несприятливому впливові на виробничий процес можливих зривів постачань комплектуючих виробів. З іншого боку, "буферною" стратегією може стати демпінг продукції, що ставить за мету запобігання згортанню виробництва.

2. Вирівнювання. Якщо створення буферів ставить за мету блокування впливу коливань зовнішнього середовища, вирівнювання орієнтоване на скорочення амплітуди цих коливань. Прикладом такої стратегії може бути зниження цін на поза сезонні послуги або тарифів на телефонні розмови в нічний час.

3. Прогнозування – стратегія, що використовується в разі, якщо формування буферів чи вирівнювання впливів нереальні, а тому завчасна підготовка до можливих змін у стані зовнішнього середовища є єдиним прийнятним виходом.

4. Раціонування – стратегія, спрямована на збереження найважливіших елементів діяльності технічного ядра. Наприклад, у періоди загального сезонного перевантаження пошти США перевага завжди віддається поштовим відправленням вищого класу.

При взаємодії організації із зовнішнім середовищем необхідним стає процес контролю за станом граничних підсистем, що являє собою процедуру створення спеціальних внутрішньорганізаційних ролей, призначених для встановлення зв'язків і координації дій з факторами зовнішнього середовища, які впливають на організацію. Ці ролі в організації можуть бути покладені, наприклад, на співробітників служб стратегічного планування і дослідження ринку.

Контроль за станом зовнішнього середовища припускає створення спеціальних зв'язків, що дозволяють знизити рівень невизначеності впливів з боку зовнішнього середовища. До числа відповідних заходів відносяться:

1. Злиття і поглинання – придбання підприємств, що обумовлює для організації високий рівень невизначеності;

2. Спільні підприємства – формування юридично оформлених зв'язків з метою спільної організації виробництва товарів і послуг. Наприклад, менеджери американської компанії "General Electrics" створили спільне виробництво з японською компанією "Toyota", що дозволило їм позбутися високої невизначеності щодо рівня майбутніх продажів японських автомобілів на американському ринку.

3. Делегування менеджерів інших організацій у Раду директорів. Наприклад, багато підприємств включають до складу Ради директорів банківських чиновників, що дозволяє їм знизити невизначеність стосовно зміни економічної кон'юнктури й одержати вільніший доступ до банківських фондів.

4. Залучення на підприємство фахівців, які мають великий досвід роботи в складних галузях чи урядових органах, що дає змогу одержати додаткову інформацію й налагодити неформальні контакти з іншими організаціями.

5. Реклама, призначена для залучення клієнтів і висвітлення діяльності організації у вигідному для неї світлі.

При використанні цих заходів аналіз зовнішнього середовища має бути ефективним, що дозволить прогнозувати і враховувати зміни в ньому.

 

 

 

1. У менеджменті існує чотири основних школи теорії управління: наукове управління (1885 – 1920), представниками якої є Ф. Тейлор і Л. Гілберт, класична школа (1920 – 1950), головний внесок у розвиток цієї школи зробили А. Файоль і М. Вебер, школа людських відносин (1930 -1950), основоположниками якої є М.П. Фолет, Е. Мейо, О. Шелдон та ін., наука управління (з 1950 року і дотепер) (Ч.І.Барнард та ін.). Завдяки дослідженням цих шкіл досвід і знання й сфері управління виробництвом систематизовані в основні принципи та теорії управління. Однак сьогодні ці підходи та принципи застосовуються за межами виробництва, в результаті чого відбулася інтеграція поняття "менеджмент". У дисертаційному дослідженні ми ототожнюємо поняття "управління" й "менеджмент" і визначаємо менеджмент як науку, мистецтво та вид діяльності одночасно. Тобто, щоб управляти організацією, підприємством, компанією, фірмою, необхідно мати досвід і знання основних класичних теорій управління. Такий підхід дозволяє більш широко трактувати поняття та сутність менеджменту.

2. Одним із найважливіших напрямків у менеджменті є управління організаційними змінами. На сучасному етапі відбуваються швидкі зміни в техніці й технологіях, глобалізація ринку, спостерігається зниження попиту та втрата прибутковості одних сфер діяльності й швидке піднесення нових, у результаті чого класичні моделі управління, сформовані раніше, не використовуються як неефективні. У теорії менеджменту сучасні дослідники вважають головною умовою забезпечення ефективного управління – безперервний розвиток та зміна систем, структур і стратегій менеджменту, що зумовило виникнення й розвиток нової науки – менеджменту організаційних змін (управління організаційними змінами).

3. Запропоновано новий підхід до визначення поняття "зміни" – заміщення одного стану ситуації, людини, робочої групи, організації або інших явищ іншим новим станом, який відрізняється від попереднього внаслідок впливу різних факторів зовнішнього й внутрішнього середовища.

4. Опрацьовано інший підхід до визначення поняття "управління організаційними змінами" – як вид діяльності, який забезпечує процес планування, контроль і здійснення перетворень в організаційних, інформаційних, комунікаційних, інтелектуальних та інших ресурсах підприємства при постійному моніторингу, безперервній оцінці й аналізі змін факторів внутрішнього та зовнішнього середовища підприємства. Головною метою організаційних змін є збереження й підвищення конкурентоспроможності підприємств у постійно мінливому соціально економічному середовищі, в якому вони функціонують.

5. На відміну від існуючих підходів до визначення типів організаційних змін у дисертаційній роботі виділені наступні – планові й реактивні. Визначено, що організаційні зміни відбуваються під впливом різних внутрішніх і зовнішніх факторів, які формують внутрішнє та зовнішнє середовище підприємства. До зовнішніх факторів відносяться: глобалізація ринку, нововведення в техніці та технологіях, жорсткість конкуренції, лібералізація торгівлі, перехід до економіки, яка ґрунтується на знаннях, політична ситуація та ін. Виділено такі головні внутрішні фактори: зміни в основній структурі, зміни в завданнях і діяльності, зміни в застосовуваній технології, зміни в управлінських процесах і структурах, зміни в організаційній культурі, зміни в людях, зміни в ефективності роботи організації.

6. Основним фактором в управлінні організаційними змінами, на нашу думку, є людський фактор, а саме інтелектуальний потенціал підприємства. Важливість і життєву необхідність розвитку й активізації цього фактора розглянуто в розділі 3 дисертаційної роботи.

7. У процесі управління організаційними змінами основним об'єктом є організація. Організація складається із зовнішнього та внутрішнього середовища. Внутрішнє середовище організації містить такі компоненти: ресурси – інформаційні, фінансові, матеріальні й інтелектуальні; цілі та стратегія; організаційна культура та ін. Зовнішнє середовище представлене шістьма взаємозалежними сферами – економічна, політико-правова, соціально-культурна, технологічна, міжнародна та екологічна. Детальне й ретельне вивчення цих факторів свідчить, що основні дослідження в управлінні організаційними змінами проводилися щодо вивчення впливу основних факторів: зміна в організаційній структурі, зміни в технологіях та ін. Однак недостатня увага приділялась інтелектуальним ресурсам, а саме інтелектуальному потенціалу підприємства. Інтелектуальний потенціал персоналу, на нашу думку, є основним чинником в успішному впровадженні й управлінні організаційними змінами на підприємстві.

I. Наглядные пособия: (перечень):

Слайд 1. Классификация отчетности организаций

Слайд 2. Система нормативного регулирования бухгалтерского учета в Российской Федерации

Слайд 3. Состав бухгалтерской отчетности в соответствии с российскими и международными стандартами учета и отчетности

Слайд 4. Общие этапы процедуры закрытия счетов при составлении промежуточной и годовой бухгалтерской отчетности

2. Технические средства обучения: мультимедийное оборудование