Планування вантажних перевезень

План

План

План

План

План

План

Вступ

1. Зміст дисципліни «Організація та планування підприємств».

2. Зв'язок дисципліни «ОПП» з іншими навчальними дисциплінами.

3. Організація навчального процесу.

Література:

1. Бронштейн Л.А. «Организация, планирования и управление в автотранспортных предприятиях» М. «Высшая школа» 1973год, стор2-3 2. Анисимов А.П. «Экономика, организация и планирование автомобильного транспорта» М. «Транспорт» 1986 год.стор.3-4

1. Зміст дисципліни «Організація та планування підприємств».

Однією з важливих ланок єдиної транспортної системи України є автомобільний транспорт. Він разом з іншими видами транспорту забезпечує нормальне виробництво і оберт продукції промисловості й сільського господарства, потреби капітального будівництва, задовільняє потреби населення в перевезеннях.

Організація і планування діяльності автотранспортних підприємств охвачує широке коло планово - економічних і організаційно - технічних робіт. В їх число входе, перш за все, розробка науково підтверджених перс­пективних оперативних планів роботи АТО, вибір оптимальних шляхів їх реалізації і організація систематичного контролю за виконанням цих планів. Важливою умовою виконання цих робіт є регулярне проведення аналізу роботи підприємств з метою своєчасного виявлення існуючих резервів.

Організація виробництва на автотранспортному підприємстві включає організацію транспортного процесу, який проводиться за межами підпри­ємства і процесу збереження, технічного обслуговування і ремонту рухомого складу на самому підприємстві. Це визначає, що у процесі організації ви­робництва на автотранспортному підприємстві слід вирішити задачі, пов'язані з вибором найбільш кращої структури рухомого складу виходячи з їх характеру перевезень та раціональних методів організації транспортного процесу, збереження технічного обслуговування і ремонту автомобільного парку, забезпеченням пропорціональності між відокремленими частками підприємства, здійснення безперебійного забез­печення підприємства усіма необхідними матеріальними ресурсами. Разом з цим важливе значення має знаходження у цехах, колонах і на дільницях умов роботи, які відповідають вимогам санітарії, охорони праці і техніки безпеки.

Першою умовою ефективної організації виробництва на АТО є НОП. Вона включає підготовку, підбір і розстановку кадрів, покращення їх кваліфікації, чітку організацію праці водіїв на підприємстві і на лінії, організацію й оснащення робочих місць ремонтних робочих, вибір найбільш раціональних методів виконання робот по ТО і ремонту рухомого складу, вибір прийомів виконання окремих операцій, забезпечення умов, які відповідають вимогам виробничої естетики, санітарії, охорони праці і техніки безпеки.

В сучасних умовах особливе значення має визначення економічної ефективності обраних варіантів організації транспортного процесу, ТО і ремонту рухомого складу. При цьому більшої уваги заслуговують заходи, пов'язані з організацією заробітної платні, вибором форм оплати праці і систем матеріального стимулювання усіх робітників АТО.

Успішне виконання робот, пов'язаних з плануванням і організацією діяльності АТО можливо тільки на основі пізнання і використання об'єктивних економічних законів, обліку перспектив розвитку підприємства.

Наука про планування і організацію підприємств є складовою часткою економічної науки. Вона основана на глибокому знанні економіки. Дана наука вивчає дію економічних законів в умовах підприємства, розкриває приватні закономірності розвитку підприємств, виходячи з цих законів.

Приблизно до конкретних особливостей автомобільного транспорту курс «ОПП» вивчає дію об'єктивних економічних законів в умовах АТО.

Виходячи з задач, які стоять перед підприємством автотранспорту, цей курс вивчає організацію, методологію і методику розробки перспективних, оперативних планів підприємства їх виконання на основі покращення усіх показників роботи підприємства та вивчає:

- систему керуванням АТО, виробничу структуру і організацію діяльності окремих служб;

- вивчає та розробляє шляхи раціональної організації основних та допоміжних виробничих процесів на АТО;

- методи організації поширення нової і удосконалення діючої техніки, принципи вибору раціональної структури парку рухомого складу;

- вивчає та розробляє методи організації праці і заробітної платні усіх категорій робітників АТО.

 

2. Зв'язок дисципліни «ОПП» з іншими начальними дисциплінами.

Курс «ОПП» пов'язаний з курсом «Економіка автомобільного транспорту», який вивчає закономірності розвитку автотранспорту у єдності з іншими видами транспорту, взаємозв'язки між типами автотранспортних підприємств. Щодо питань економіки окремого підприємства, методів планування і аналізу його виробничо - господарської діяльності, організації виробництва і праці, то вони вивчаються у цьому курсі.

Обидва курси тісно пов'язані з такими технічними дисциплінами, як «Автомобільні перевезення», «Технічна експлуатація автомобілів», «Основи технології та ремонту автомобілів» та інші. При цьому технічні дисципліни вивчають виробничі процеси, які виконуються на АТО, з матеріально - речовинної сторони, тоді, як економічні дисципліни вивчають усю сукупність питань діяльності автотранспорту з соціально - економічного боку, які відображають економічні стосунки людей у процесі виробництва.

Технічна та економічна сторона процесу завжди тісно взаємопов'язані. Технічна озброєність і справа виробничої бази АТО, структура парку рухомого складу, методи виконання перевезень, ТО і ремонту автомобілів у багато разів перевищують можливість росту виробництва праці і покращення усіх економічних показників діяльності підприємства. Разом з цим поширення нової техніки, покращення структури парку рухомого складу, вибір нових технологічних процесів потребує попереднього пояснення їх економічної ефективності, вирішення складних питань організації виробництва і праці, уточнення планових показників і розробки інших економічних питань. Але це не знищує між технікою і окремого вивчення економіки і потребує двох взаємопов'язаних сторін процесу виробництва.

3. Організація навчального процесу.

 

Навчальна дисципліна «Організація та планування підприємств» відноситься до нормативної частини «ОПП» стандарту вищої освіти для спеціальності 5.07010602 «Обслуговування та ремонт автомобілів і двигунів» .

Згідно цього стандарту дисципліна віднесена до циклу спеціальних та професійно- орієнтованих дисциплін наукової підготовки.

На вивчення дисципліни відводиться 162 години, з них на самостійне вивчення – 54 години, аудиторно – 108 години, в тому числі: на практичні заняття 24 години та 4 години на семінарські заняття.

Курс «Організація та планування підприємств» ставить мету засвоєння знань про системне оцінювання : організації виробництва; планування , обліку та аналізу витрат виробництва; підвищення економічної ефективності виробництва.

Внаслідок вивчення курсу студенти повинні :

знати: організацію виробничого процесу на автотранспорті, основи планування автотранспорту, планування аналіз та облік виробничої програми з експлуатації, технічного обслуговування і ремонту рухомого складу; організацію, планування , облік та аналіз праці та витрат на заробітну плату; планування, облік та аналіз матеріальних ресурсів; планування, облік та аналіз собівартості та фінансових показників роботи підприємств;

вміти: розраховувати показники виробничої програми, визначати потребу у паливі та мастильних матеріалах, нарахувати заробітну плату різним категоріям робітників; визначити витрати на виробництво автотранспортної продукції; визначити показники фінансової та економічної ефективності діяльності підприємств автотранспорту, аналізувати виробничо-фінансову діяльність підприємств автотранспорту.

 

Питання для самоконтролю:

1. Що вивчає наука про планування і організацію підприємств ?

2. Який зміст дисципліни «ОПП» ?

3. Яке коло робіт охоплює організація та планування діяльності АТП ?

4. Які основні розділи курсу ?

5. З якими дисциплінами пов’язаний курс «ОПП» ?

6. Що ви повинні знати після вивчення дисципліни «ОПП» ?

7. Що ви повинні вміти після вивчення дисципліни «ОПП» ?

 

 


Тема 1. «Типи і технічно-економічні особливості підприємств автомобільного транспорту».

1. Автотранспортні підприємства.

2. Автообслуговуючі підприємства.

 

Література:1.Анисимов А. П. «Экономика, организация и планирование автомобильного транспорта» М. «Транспорт» 1986 год.стор.42-44,45-46

1. Автотранспортні підприємства

Підприємства автомобільного транспорту за своїм призначенням поділяються на автотранспортні, автообслуговуючі і авторемонтні.

Автотранспорті підприємства є підприємствами комплексного типу, що здійснюють перевезення вантажів або пасажирів, збереження, технічне обслуговування і ремонт рухомого складу, а також постачання необхідними експлуатаційними, ремонтними матеріалами і запасними частинами.

Автотранспорті підприємства з характеру виконуваної транспортної роботи діляться на вантажні, пасажирські (автобусні, таксомоторні, легкові), змішані (вантажні і пасажирські, спеціалізовані з обслуговування окремих організацій, швидкої допомоги та ін.)

З відомчої належності і характеру виробничої діяльності розрізняють АТП загального користування, що входять у систему Міністерства транспорту України, відомчі АТП, які належать окремим міністерствам і відомствам.

АТП загального користування здійснюють перевезення вантажів для усіх підприємств і організацій незалежно від їхньої відомчої належності перевезення пасажирів в автобусах і таксі на міських, приміських і міжміських маршрутах.

Відомчі АТП створюються на промислових, будівельних і сільськогос-

подарчих підприємствах і здійснюють, як правило, перевезення вантажів, зв’язаних з технологічним процесом виробництва.

Кожне АТП має певну виробничу потужність. Виробнича потужність це максимальна кількість продукції певної номенклатури, що може зробити виробнича одиниця (підприємство, цех, ділянка ) за рік при заданому обсязі і структурі основних фондів, найкращої технології та організації виробництва.

Виробнича потужність АТП залежить від облікової кількості рухомого складу і його вантажопідйомності .

Виробнича потужність зон ТО і ремонту рухомого складу, цехів і ділянок АТП визначається по найбільшій пропускній здатності відомих ланок виробництва, ліній ТО, постів для ремонту і т.д.

Вантажні АТП у значній мірі спеціалізуються на перевезеннях певного роду вантажів (цегли, залізобетону, хлібобулочних виробів). Це дозволяє використовувати певний тип спеціалізованого рухомого складу й одержати економічний ефект за рахунок поліпшення його використання. Вантажні АТП в більшості випадків розташовуються на периферії міст (для розвантаження центру від транспорту) і будуються у вигляді одноповерхових будинків промислового типу.

Пасажирські АТП (автобусні) зазвичай розташовуються в місцях найбільшої кількості маршрутів з метою одержання найменших нульових пробігів і будуються у вигляді одноповерхових будинків промислового типу.

Таксомоторні АТП розташовують у центральних зонах міст і будують одноповерховими і багатоповерховими, що дозволяє знизити розмір земельних ділянок.

2. Автообслуговуючі підприємства.

До автообслуговуючих підприємств відносяться : гаражі-стоянки,

станції технічного обслуговування, автозаправні станції, пасажирські і вантажні станції,транспортно-експедиційні підприємства. Гаражі-стоянки представляють собою спеціалізовані підприємства по зберіганню автомобілів.

Гаражі-стоянки загального користування призначаються для збереження автомобілів, що належать індивідуальним власникам.

Станції технічного обслуговування автомобілів є спеціалізованими підприємствами, що виконують ТО та поточний ремонт автомобілів, постачання запасними частинами і деякими експлуатаційними матеріалами. За виробничою ознакою вони поділяються на станції ТО вантажних, легкових автомобілів та змішаного типу. За територіальною ознакою вони поділяються на міські, районі і дорожні.

Автозаправні станції є спеціалізованими підприємствами по постачанню рухомого складу експлуатаційними матеріалами: паливом, мастилом для двигунів, трансмісійними мастилами, консистентними мастилами.

Пасажирські і вантажні станції є також обслуговуючими підприємствами. На пасажирських станціях здійснюється продаж білетів, виконуються багажні операції, надаються необхідні приміщення пасажирам для відпочинку і очикування відправлення, а на вантажних станціях виконуються транспортно-експедиційні і складські операції.

 

Питання для самоконтролю :

1 Які існують підприємства автотранспорту ?

2. Що уявляють собою автотранспортні підприємства?

3. Що означає виробнича потужність АТП ?

4. Як розрізняють АТП по відомчій належності ?

5. Які підприємства належать до автообслуговуючих ?

6. Як поділяються СТО по виробничій ознаці?

 

Тема 2."Організація виробництва на підприємствах

автотранспорту"

1. Організація перевезень вантажів.

2. Організація перевезень пасажирів.

3. Організація технічного обслуговування та ремонту автомобілів.

Література: 1.Анисимов А. П. «Экономика, организация и планирование автомобильного транспорта» М. «Транспорт» 1986год.,стор.346-50,59-60

1.Організація перевезень вантажів.

Вантажні автомобільні перевезення класифікуються за наступними ознаками: організаційною, розмірам перевезень, територіальній та отраслевій.

1. За організаційною ознакою автомобільні перевезення вантажів здійснюються автотранспортом загального користування і відомчим автотранспортом (у першому випадку має місце різноманітність вантажоутворюючих і вантажопоглинаючих крапок, широка номенклатура вантажів, у другому – перевезення визначаються за характером виробничої діяльності підприємства).

Автомобільні перевезення в залежності від розмірів партій вантажів поділяються на масові, малопартійні, збірні.

2. За територіальною ознакою автомобільні перевезення поділяються на міські, приміські, міжміські, внутрішньорайонні.

3. За галузевою ознакою автомобільні перевезення поділяються на перевезення будівельних матеріалів, вантажів добувної й обробної промисловості, торгової мережі,суспільного харчування, комунального господарства, сільського господарства.

Вантажні перевезення можуть бути децентралізованими і централізова-

ними.

Для децентралізованого перевезення автомобілі надаються в розпорядження вантажовласників, що здійснюють навантажувально - розвантажувальні операції й експедування.

При централізованому перевезенні вантажовласники здійснюють навантаження вантажів, а перевезення і експедування вантажів здійснює АТО, розвантаженням займається вантажоодержувач.

Централізовані перевезення дозволяють:

- поліпшити використання рухомого складу;

- знизити простої під навантаженням – розвантаженням;

- виконувати водіям функції експедиторів, в яких відпадає потреба;

- підвищити продуктивність праці водіїв;

- спростити документацію на відпустку й одержання вантажів і оплату перевезення (оплату робить постачальник, що входить у вартість продукції, яка відпускається, також включаються: витрати на перевезення, навантажувально – розвантажувальні роботи, експедування).

2.Організація перевезень пасажирів.

Пасажирські автомобільні перевезення в основному здійснюються автобусами і автомобілями - таксі загального користування і в меншій мірі відомчими автобусами і легковими автомобілями, а також легковими автомобілями особистого користування.

За призначенням автобусні перевезення поділяють на міські, приміські і міжміські. Відповідно до призначення автобуси мають відповідні конструктивно - експлуатаційні якості.

Останнім часом інтенсивно розвиваються легкові таксомоторні перевезення мешканців міст, які забезпечують комфорт і швидкість пересування.

Організацію автомобільних перевезень вантажів і пасажирів здійснює служба експлуатації автотранспортного підприємства, яка зобов'язана забезпечувати виконання затвердженого плану перевезень і найбільш раціональне використання рухомого складу.

Служба експлуатації пасажирських АТО може бути децентралізованою і централізованою. У тих випадках, коли в районі або місті перевезення виконуються декількома пасажирськими підприємствами, доцільно створювати централізовану службу експлуатації пасажирів перевезень при управлінні, в яку входять центральні диспетчерські служби автобусних і таксомоторних перевезень.

Центральна диспетчерська служба автобусних перевезень виконує обстеження пасажиропотоків, розробку маршрутів руху з розміщенням всіх пунктів зупинки; розподіл рухомого складу на основі затвердженого плану.

 

3. Організація технічного обслуговування та ремонту автомобілів.

Для успішного виконання плану перевезень у АТОповинно бути у достатній кількості технічносправні автомобілі і причепи. Підготовка рухомого складу до експлуатації здійснюється технічною службою АТО.

На комплексних АТОможуть виконуватися всі види технічного обслуговування (ТО) рухомого складу, поточні ремонти (ПР) і, при необхідності, капітальні ремонти агрегатів.

Економічним показником доцільності виконання ТО і ПР на своєму АТОабо на іншому є собівартість виробництва цих робіт, що доводиться на 1 кілометр пробігу автомобіля, включаючи витрати на виконання ТО і ПР, а також витрати, пов'язані з транспортуванням автомобіля (причепа, агрегата, вузла) з свого підприємства на інше і назад.

У основі організації ТО і ремонту рухомого складу лежить Положення про технічне обслуговування і ремонт рухомого складу автомобільного транспорту, затверджене Міністерством автомобільного транспорту України у 1984 році.

На всіх АТОзагального користування поточний і капітальний ремонти рухомого складу виконуються у разі потребі. Поточний ремонт рухомого складу виконується на АТО,базах централізованого технічного обслуговування і поточного ремонту або станціях технічного обслуговування, а капітальний ремонт виконується на спеціалізованих ремонтних підприємствах.

Коефіцієнт технічної готовності є важливим показником роботи автомобільного парку, оскільки робить значний вплив на продуктивність автомобілів.

При планово - запобіжній системі ТО і ремонту рухомого складу на АТП виконуються ЕО,Т01,Т02 і поточні ремонти рухомого складу. ЕО,Т01,Т02 можуть проводитися на тупикових постах або потокових лініях. Тупикові пости за об'ємом виконуваних робіт можуть бути універсальними або спеціалізовани­ми.

Раціональна організація ТО та ПР потребує максимально можливого вико­ристання міжзмінного часу автомобілів для виконання усіх видів технічних впливів, а також скорочення простоїв автомобілів у робочій час, коли вони не піддаються технічним впливам. Ці простої можуть бути скорочені у наслідок спадкоємності у роботі ремонтних робітників, під час якої ПР може виконувати­ся в ході кількох змін, створення необхідного запасу зворотних агрегатів та запасних частин.

Обслуговування а/м на універсальних постах характеризується низьким

рівнем механізації робіт, низькою продуктивністю праці, недостатнім використанням виробничих площ і устаткування.

Потокова лінія складається із спеціалізованих постів і робочих місць, розташованих в технологічній послідовності одночасного і безперервного здійснення всього процесу технічного обслуговування.

Потоковий метод в певних умовах дозволяє механізувати, а іноді і автоматизувати процеси технічного обслуговування, інтенсивніше використовувані технологічне устаткування, виробничі площі, покращувати умови і підвищувати продуктивність праці робочих, скоротити простої автомобілів з технічних несправностей. Перераховані переваги цього методу можуть бути реалізовані при певній виробничій програмі для кожного виду технічного обслуговування з урахуванням специфіки технологічного процесу.

Перше технічне обслуговування характеризується строго регламентованим обсягом виконуваних робіт і чітким виконанням добової або змінної програми з дотриманням графіка обслуговування, тому при підвищенні ТО-1 па потоці забезпечуються безперебійність і ритмічність роботи на лінії обслуговування.

На лінії ТО-1 попередніми розрахунками встановлюється чітке розбиття робіт всього технологічного процесу по операціях, постах і окремих виконавцях. Це розбиття передбачає для кожного робочого різний по характеру, але однаковий по трудомісткості об'єм робіт. Виходячи з трудомісткості робіт, на кожному посту і прийнятої кількості робочих визначають такт лінії обслуговування, тобто час між черговими пересуваннями автомобілів з поста на пост. Найчіткіше можна організувати потокове виробництво ТО-1 під час обслуговуванні автомобілів однієї марки, хоча не виключається можливість обслуговування на потоці автомобілів різних марок, але однакового типу (вантажних, легкових, автобусів).

Виходячи з номенклатури виконуваних робіт ТО-1, на лінії обслуговування повинні бути не менш три спеціалізовані пости: контрольно-кріпильний, регулювальний і з мащувальних робіт.

Розрахунки, а також досвід роботи АТО показують, що така потокова лінія може бути достатньо завантажена при ТО кожного автомобіля 1 раз на тиждень (при середньодобовому пробігу автомобіля близько 300 км.) в парку з обліковою кількістю близько 200 автомобілів або при обслуговуванні кожного автомобіля 1 раз в два тижні (середньодобовий пробіг автомобіля близько 150 км.) в парку - до 400 автомобілів. На АТО з кількістю автомобілів доцільно виконувати ТО-1 на тупикових універсальних постах.

Питання для самоконтролю:

1. Як класифікуються вантажні перевезення?

2. Як поділяються перевезення за територіальною ознакою?

3. Як поділяються перевезення за галузевою ознакою?

4. Хто здійснює організацію пасажирських перевезень?

5. Які види технічних впливів відбуваються на АТП ?

6. У чому переваги потокового методу?

7. Яка існує система організації ТО і ремонту рухомого складу?

 

 

Тема 3. «Основи планування виробничої діяльності АТП».

1. Основні принципи планування роботи підприємств автотранспорту,

розробки планів.

2. Види планів та методи планування.

Література:

1 Бронштейн Л. А. «Организация, планирования и управление в автотранспортних предприятиях», М.«Высш.школа»1973год,стор10- 15

2. Анисимов А.П. Економика, организация и планирование автомобильного транспорта» М. «Транспорт» 1986год.стор.102-105

1. Основні принципи планування роботи підприємств автотранспорту, розробки планів.

Для забезпечення найбільш рентабельної роботи вантажне автотранспортне підприємство повинно мати рухомий склад, відповідної потужності і структури вантажних потоків, дальності перевезень вантажів, дорожнім і кліматичним умовам, способу виконання навантажувально-розвантажувальних робіт, системі і методу організації перевезень.

Підприємство повинно планувати придбання рухомого складу за наступними показниками: по вантажопідйомності відповідно до дальності перевезень вантажів і потужності вантажних потоків (вирішити питання про застосування автомобільних причепів); по конструкції кузова (вирішити питання про доцільність застосування автомобілів із спеціалізованими кузовами, автомобілів самоскидів, автомобілів-самонавантажувачів і т.д.); по конструкції двигуна (визначити доцільність використання двигунів, що працюють нарізних видах палива: бензині, дизельному паливі, газі; по динамічним, швидкісним якостям, прохідності, міцності і зносостійкості автомобіля.

Пасажирський автомобільний парк комплектується автобусами для міських, приміських і міжміських перевезень відповідно до потужності пасажирських потоків і експлуатаційних умов.

Автотранспортне підприємство, що має певний тип рухомого складу, укладає договори на перевезення вантажів з клієнтурою, у якої експлуатаційні умови перевезень відповідають цьому типажу. Це одне з головних завдань, яке повинна вирішувати служба експлуатації АГИ. Правильність вибору рухомою складу за його експлуатаційними якостями і вартості впливає на собівартість перевезень, а отже, і на прибуток підприємства.

Автотранспортні підприємства повинні планувати розвиток своєї виробничої бази. Матеріально-технічна база АТП повинна включати рухомий склад, виробничі будівлі й устаткування для технічного обслуговування і ремонту рухомого складу, стоянку автомобілів і технічні засоби для управління підприємством.

Планування здійснюється з урахуванням кооперації АТП з іншими підприємствами автомобільного транспорту (авторемонтними і агрегатний - ремонтними, станціями технічного обслуговування).

Завданням АТП є досягнення максимальної працездатності автомобільного парку при мінімальних витратах на загальний комплекс технічного обслуговування, поточних ремонтів і зберігання рухомого складу.

Кооперація з іншими підприємствами повинна базуватися на економічній основі і реальній можливості. Наприклад, технічну дію планується виконувати там, де вона обійдеться дешевше - на своєму підприємстві або на стороні (з урахуванням витрат на доставку автомобіля або агрегату). В результаті проведення розрахунків визначається і планується об'єм робіт, що виконуються на своєму АТП, вибираються раціональний метод виконання технічних обслуговувань і поточних ремонтів, спосіб зберігання рухомого складу, планується оснащення зон і цехів устаткуванням. Як показує досвід роботи підприємств, зміст зайвих виробничих площ і устаткування приводить до збільшення вартості виконуваних технічних дій.

Для планування і управління виробничою діяльністю підприємства необхідно використовувати обчислювальну техніку, в таких об'ємах, які забезпечують заданий виробничий результат при мінімальних витратах або максимальний виробничий ефект при заданому об'ємі ресурсів. В цьому випадку, коли обчислювальна техніка використовується в об'ємах, що перевищують необхідні для планування, вона систематично не довантажується, що приводить до невиправданого збільшення витрат на планування і управління підприємством.

Виходячи з вищевикладеного, децентралізоване планування у підприємствах повинно забезпечити АТП найменші витрати і максимальний прибуток при єдиних тарифах на автомобільні перевезення. Це основний принцип вільного ринку. Те підприємство, яке правильно планує використання рухомого складу і забезпечує мінімальні витрати на його зміст, може розраховувати на успіх в умовах ринкового господарства.

Таким чином, планування - це процес встановлення цілей підприємства і вибору найефективніших способів їх досягнення.

Мета планування - ліквідувати негативний вплив на підприємство мінливості середовища, в якому воно функціонує. Основними принципами планування є:

• правильне обґрунтування і вибір мети та кінцевих результатів

роботи підприємства;

• оптимальність використання ресурсів;

• системність;

• безперервність;

• збалансованість;

• науковість;

• мобільність;

• адекватність.

 

 

4. Види планів та методи планування.

Методи планування - це способи встановлення планових показників. До методів планування пред'являються вимоги. Вони повинні бути адекватними зовнішнім умовам ринку, враховувати різноманітність шляхів досягнення основної мети підприємства - максимізації прибутку, повинні відрізнятися залежно від виду плану, яки й розробляється.

Метод планування:

1) ресурсний - використовується при монопольному становищі

підприємства на ринку або слабкій конкуренції; планові показники встановлюються, виходячи з ресурсних можливостей підприємства;

2) статистичний - показники встановлюються з використанням

середніх статистичних величин за статистичними даними минулих періодів;

3) факторний - вплив різних техніко-економічних факторів визначає

величину планового показника;

4) балансовий — полягає у використанні в планових розрахунках

системи таблиць-балансів, в яких відображаються потреби в певних видах ресурсів та джерела їх покриття;

5) економіко-математичні здійснюється оптимізація плану

підприємства за допомогою математичних залежностей і прийнятого критерію оптимізації;

6) графоаналітичний-використання графіків і діаграм при

визначенні певних показників.

Основними розділами стратегічного плану є :

• план маркетингу;

• план виробництва;

• план кадрового забезпечення;

• фінансовий план;

• планування ризиків;

* створення і підтримання іміджу фірми.

Середні річні планидеталізують стратегічні плани щодо хронологічного порядку досягнення тих чи інших цілей, ресурсного забезпечення їх досягнення, відповідальних за виконання осіб. Чітко вираженої межі між стратегічними і середньостроковими планами немає.

Поточні (тактичні) планиза сферою спрямування є набагато вужчими, ніж стратегічні, вони деталізують їх. Як правило, поточні плани розробляються на рік і регулюють діяльність підприємства по виробництву продукції, її збуту, матеріально-технічному забезпеченню, фінансових питаннях тощо.

Основними розділами тактичного плану є:

• план маркетингу;

• виробничий план;

• науково-дослідна робота і підвищення технічного рівня виробництва;

• план по праці і заробітній платі;

• план по інвестиціях і капітальному будівництву;

• план матеріально-технічного забезпечення;

• план соціального розвитку колективу;

• план по охороні навколишнього середовища;

• план по собівартості, прибутку і рентабельності;

• план зовнішньоекономічної діяльності;

• фінансовий план.

Місячні поточні плани містять той самий набір техніко-економічних показників, але з розбивкою за окремими місяцями календарного року. Оперативно-виробниче плануваннявключає календарно-виробниче планування і диспетчерування. Календарно-виробниче планування передбачає розробку планів-графіків виробництва, відвантаження продукції на зміну, добу, місяць і доведення їх до структурних підрозділів підприємства. Диспетчерування передбачає оперативний контроль за виконанням поставлених завдань, виявлення відхилень у виробничому процесі, мобілізацію ресурсів на їх усунення, а також запобігання відхиленням.

 

Питання для самоконтролю:

1 Що таке планування?

2.Які існують принципи планування?

3. Які існують види планів?

4.З яких розділів складається тактичний план?

5. Що включає оперативно- виробниче планування?

 

Тема 4. «Основи обліку та аналізу роботи автотранспортного виробництва».

1. Прийоми аналізу виробничо-фінансової діяльності підприємства.

Література: 1.Анисимов А. П. «Экономика, организация и планирование автомобильного транспорта» М. «Транспорт» 1986год.,стор. 220-225,230-237

 

1. Прийоми аналізу виробничо-фінансової діяльності підприємства.

Існують наступні прийоми аналізу виробничо-фінансової діяльності підприємства:

1. Прийом порівняння показників дозволяє в процесі аналізу оцінювати різні сторони роботи АТП.

При економічному аналізі порівнюють: звітні показники з плановими, що дозволяє оцінити виконання планових завдань; звітні показники за декілька періодів, внаслідок чого роблять висновки про динаміку показників роботи підприємства.

Велике практичне значення має проведення порівняльного аналізу виробничий-фінансової діяльності декількох підприємств, при якому основну увагу приділяють зіставленню якісних показників роботи: продуктивності праці, собівартості перевезень, рентабельності і т.д. При цьому кількісні показники (середньооблікова кількість автомобілів, обсяг перевезень і т. д.) мають другорядне значення і наголошуються як чинній їх різниці по окремих підприємствах.

При проведенні порівняльного аналізу діяльності декількох підприємств фіксують структуру по марках і типах рухомого складу, умови експлуатації, наявність і стан виробничо-технічної бази (гаражів, майстерень і т. д.) і інші чинники. Аналіз виробничий-фінансової діяльності АТП у ряді випадків проводиться за декілька кварталів і років. При цьому враховують значні зміни, що відбувалися, в структурі автомобільного парку, вантажних і пасажирських потоків, матеріально-технічній базі і т.д.

Вказаний прийом дозволяє дати загальну оцінку роботи підприємства, але не може розкрити причин, що визначають рівень виконання планових завдань. У зв'язку з цим застосовуються інші прийоми.

2. Прийом ланцюгових підставок полягає в тому, що показник, який
аналізують представляють у вигляді двох або більш початкових величин.

У отриманій розрахунковій формулі спочатку всі початкові величини
приймаються плановими, а потім у формулу послідовно вводять звітні
показники і визначають умовну (проміжну) величину показника, який

аналізується.
Порівнянням кожного нового помноження з плановим визначають вплив кожного співмножника на показник, що вивчається.

Розглянемо метод ланцюгових підстановок на наступному розрахунку. Позначимо а - показник, який аналізується; в і с — початкові величини. Тоді величина аналізуємого показника може бути виражена:

an = bncn ; аф = вфсф

Індекс п означає планові величини, а індекс ф - звітні.

Для визначення впливу вФ на аФ виконують першу підстановку: а1=вфсп Отримана різниця між величиною аі і ап характеризує вплив звітного значення вф на аналізований показник.

При другій підстановці, отримаємо а2 = впсф. В цьому випадку величина а2 - an характеризує вплив звітного значення сф на аналізуючий показник. Аналогічно виконуються аналітичні розрахунки методом ланцюгових підстановок при більшій кількості початкових величин.

Цим методом визначають вплив окремих показників на виконання плану по вантажообігу, собівартості перевезень і т. ін. Послідовне вивчення причин виконання або недовиконання планових завдань за об'ємом перевезень і собівартості за рахунок кожного показника дозволяє оцінити роботу окремих підрозділів і служб підприємства.

3. Прийом процентних співвідношень використовують для визначення
відхилення показника, який аналізують у відсотках внаслідок зміни однієї з первинних показників на 1%. Формула процентних співвідношень може бути отримана в загальному вигляді на підставі наступних розрахунків (на прикладі зміни продуктивності і собівартості внаслідок зміни коефіцієнта
використання пробігу) β1 та β 2 - коефіцієнти використання пробігу; Р1 та Р2 -
продуктивність автомобіля, відповідна вказаним коефіцієнтам; S1 та S2 -
собівартість перевезень, відповідна тим же коефіцієнтам.

Зміну приведених показників у відсотках можна визначити за формулами (β2-β1)100/β1; (P2-P1)100/P1;(S2-S1)100/S1

Використовуючи приведені формули, можна визначити відсоток зміни продуктивності автомобіля А і відсоток зміни собівартості перевезень В при зміні β на 1 %.

4. Прийом вирівнювання початкових крапок аналізу дозволяє об'єктивно оцінити діяльність підприємства, оскільки усувається вплив на результуючі показники причин, не залежних від діяльності підприємства.

Планові і звітні показники при порівнянні повинні бути співвідносними їх співвідносина може бути слідством того, що протягом аналізованого періоду могли відбутися відхилення, незалежні від підприємств, але які знайшли відображення у ряді показників. Наприклад, зміна відстані перевезення вантажів навіть при незмінній решті показників не дозволяє порівнювати планові і звітні дані за обсягом перевезень вантажів в тоннах і вантажообігу в тонно-кілометрах. Теж саме може відбутися при зміні облікового числа автомобілів у парку.

Для того, щоб врахувати зміни, що відбулися, за звітний період, необхідно перерахувати планове завдання на перевезення по звітній відстані перевезень, фактичному середньообліяковому складу і фактичній середній вантажопідйомності автомобілів. Перераховані показники приймають за базисні при порівнянні з фактично виконаним обсягом перевезень в тоннах і тонно-кілометрах, на підставі чого оцінюють діяльність підприємства.

5. Прийом деталізації загальних результатів виконання плану дозволяє виявити причини, що визначили отриманий рівень цих показників.

Деталізація може проводитися в часі. Так, при аналізі виконання плану перевезень, здійснюється деталізація коефіцієнта випуску автомобілів за часом, внаслідок чого визначають його величину за місяцями року. На підставі цього встановлюють ступінь невиконання або перевиконання плану перевезень в результаті зміни коефіцієнта випуску автомобілів на лінію в певні місяці року.

Деталізація підсумкових показників може також проводитися за місцем їх отримання (виробничим підрозділам підприємства) і за окремими складеними частинами наприклад, деталізація виконання плану перевезень по роду вантажів.

6.Отримання балансових зіставлень використовують для виявлення відповідності двох сторін одного і того ж явища, які представляють взаємозв'язки (натуральних і грошових величин) у вигляді балансів.

Баланси є рівність, в якій з однієї частини зосереджується сума матеріальних ресурсів (цінностей) на початок періоду і їх надходження в аналізованому періоді, з іншої — фактична витрата матеріальних ресурсів (цінностей) і їх кінцевий залишок, перехідний на майбутній період.

 

Питання для самоконтролю:

1. Які існують прийомианалізу виробничо-фінансової діяльності підприємства.?

2. Коли використовують прийом порівняння показників ?

3. У чому сутність прийому ланцюгових підставок ?

4. Що дозволяє прийом деталізації загальних результатів ?

5. Коли використовують прийом отримання балансових зіставлень?

 


Тема 5. «Планування та аналіз виробничої програми АТП»

2. Планування вантажних перевезень.

3. Планування пасажирських перевезень.

4. Планування виробничої програми з експлуатації вантажних перевезень.

5. Планування виробничої програми з експлуатації пасажирських перевезень.

6. Планування виробничої програми з ТО і ремонту рухомого складу.

7. Планування виробничої програми авторемонтного підприємства.

Література:

1 Бронштейн Л. А. «Организация, планирования и управление в автотранспортных предприятиях» М. «Высшая школа» 1973год, стор 134-136, 156-158. 2.Анисимов А. П. «Экономика, организация и планирование автомобильного транспорта» М. «Транспорт» 1986 год.стор.109-121

 

Планування роботи підприємств автомобільного транспорту починається зі складання плану перевезень, у якому визначають об’єм і структуру перевезень. План перевезень вантажів розробляється у підприємствах і організаціях. При наявності провізних можливостей у план включаються інші підприємства й організації району діяльності АТП. Вихідними даними для складання плану є заявки відправників вантажу, у яких вказується рід перевезених вантажів, пункти відправлення і призначення, об’єм перевезень у тоннах і транспортній роботі в тонно-кілометрах (на рік по кварталах).

Відправники вантажу визначають обсяг перевезень вантажів виходячи з позначеного на планований рік обсягу виробництва, будівництва, товарообігу й інших показників. Якщо не представляється можливим зробити прямий розрахунок загального обсягу перевезених вантажів, його визначають виходячи з показників обсягу перевезених вантажів на одиницю продукції промисловості, що випускається, сільського господарства, обсягів будівельно-монтажних робіт, товарообігу.

Ці показники розраховують на основі звітних даних за попередні роки з урахуванням специфіки кожної галузі народного господарства.

Усі заявки відправників вантажу узагальнюються на автотранспортних підприємствах загального користування, і на їхній основі розробляються проекти планів перевезень на планований період. На цьому етапі уточнюється розподіл обсягу перевезень по окремих пунктах і напрямкам. Виключаються дублюючі заявки на перевезення вантажів, які доставляються централізовано автомобільним транспортом загального користування з залізничних станцій, пристаней і інших пунктів, а також явно нераціональні перевезення, що ефективніше виконувати іншими видами транспорту.

При узагальненні й аналізі заявок у першу чергу розглядають можливість централізації перевезень.

Потім визначають об’єм перевезень, вантажообіг, стан доріг, під'їзних колій і навантажувальних площадок, оснащеність вантажно-розвантажувальними засобами, режим роботи відправників вантажу і вантажоодержувачів. Після обробки отриманих даних і узгодження питань організації перевезень з керівниками підприємств складають перелік відправників вантажу, зі складів яких у плановому році буде виконуватися централізована доставка вантажів. План централізованих перевезень є головною і складовою частиною загального плану перевезень на планований період.

Проект плану перевезень по видах вантажів складається роздільно для міських, районних і міжміських перевезень.

Розроблений план перевезень вантажів на планований період складають із провізними спроможностями автомобільного парку. Для цього складають баланси провізних спроможностей автомобільного парку по класах вантажів, тобто виявляють забезпеченість перевезень вантажів різними типами рухливого складу.

У результаті може бути встановлено, що не всі групи вантажів по класах перевезень забезпечені достатніми провізними спроможностями. Таким чином, провідні здібності автомобільного парку повинні відповідати запланованому обсягові перевезень вантажів.

Важливим розділом плану перевезень є план перевезень вантажів у міжнародних повідомленнях. Досвід показує, що міжнародні перевезення автомобільним транспортом є ефективними тільки у випадку, якщо вони здійснюються в межах економічно раціональної дальності на рухливому складі великої вантажопідйомності і за умови повного завантаження в обидва боки. Це викликає необхідність чіткої організації міжнародних перевезень на основі ретельно розробленого плану, що передбачає використання автопоїздів великої вантажопідйомності й забезпечує високі експлуатаційні показники рухомого складу.

Як правило, АТП здійснюють перевезення вантажів до 500 км. При більшої відстані перевезення можуть виконуватися в тих випадках, коли це доцільно з народногосподарської точки зору, або відсутні інші види транспорту.

Складовими частинами транспортного процесу є експлуатаційні, складські і вантажно-розвантажувальні операції, від організації яких значною мірою залежить простій автомобілів під вантажно-розвантажувальними роботами і схоронність вантажу, а, отже, продуктивність рухомого складу і собівартість перевезень.