Методи редоксиметрії

Японія

В Японії діють два бюджетні рівні — державний та місцевий. Місцевий, у свою чергу, поділяється на префектурний та муніципальний. Наприкінці 90-х рр. в Японії налічувалось 3255 муніципалітетів. Бюджетний рік починається 1 квітня і закінчується 31 березня.

У бюджетному процесі беруть участь: парламент, уряд, Міністерство фінансів, міністерства й урядові агенції, Аудиторська палата, а також науковці, журналісти, які беруть участь у процесі обговорення бюджету.

Бюджетний процес охоплює такі стадії:

1. Схвалення кабінетом "Основних принципів формування бюджету". Ці принципи кабінет має оприлюднити в липні. Вони мають передбачати верхні межі витрат, у тому числі щодо соціального забезпечення. Також: передбачаються рівні зростання чи зниження у відсотках основних статей витрат.

2. Підготовка власних бюджетів міністерствами й урядовими агенціями. Здійснюється на основі затверджених принципів.

3. Підготовка бюджету Міністерством фінансів і подання на узгодження кабінету. Триває до кінця грудня.

4. Парламентський розгляд бюджету. Цей період досить нетривалий — з кінця грудня до кінця лютого

5. Передання затвердженого бюджету в кабінет для виконання бюджету.

6. Передання інформації щодо виконання бюджетів міністерствами, урядовими агенціями в Міністерство фінансів. Це робиться в липні.

7. Надання кабінетом інформації щодо виконання бюджету Правлінню ревізії, яке не залежить від кабінету.

8. Подання кабінетом бюджету із зауваженнями Правління ревізії на затвердження парламенту. Цей підсумковий етап здійснюється в грудні.

ВИКОРИСТАНА І РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Конституція України. Затверджена ВРУ 28.06.96 IV 254/96-ВР.

2.Бюджетний кодекс України. Затверджений ВРУ 21.06.2001 р. № 2542-ІІІ

3. Закон України від 10 липня 2003 р. № 1086-ІV "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України та Закону України "Про оплату праці'"//Урядовий кур'єр. - 2003. - № 151.

4. Закон України від 15 липня 1997 р. № 452/97-ВР "Про ратифікацію Європейської хартії місцевого самоврядування" // Закони України. - К., 1998. - Т. 13. - С. 10.

5.Закон України від 15 січня 1999 р. № 401-ХІУ "Про столицю України - місто-герой Київ" // Закони України. - К., 1999. - Т. 17. -С. 10-20.

6. Закон України від 21 травня 1997 р. № 280-97-ВР "Про місцеве самоврядування в України" // Закони України. - К., 1997. - Т. 12. -С. 180-229.

7. Закон України від 24 грудня 2002 р. № 349-ІV "Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" // Урядовий кур'єр. - 2003. - № 12.

8. Закон України від 25 червня 1991 р., в редакції Закону України від 18 лютого 1997 р. № 77/97-ВР "Про систему оподаткування" // Закони України. - К., 1997. - Т. 12. - С. 76 - 84.

9. Закон України від 26 січня 1993 р. № 2939-ХІІ "Про державну контрольно-ревізійну службу в України // Закони України. -К., 1996.-Т. 5.-С. 13-20.

10. Закон України від 3 квітня 1997 р. № 168/97-ВР "Про пода
ток на додану вартість" // Закони України. - К., 1997. - Т. 12. -
С. 119- 137.

11.Закон України від 30 червня 1999 р. № 783-ХІУ "Про джерела фінансування органів державної влади" II Закони України. -К., 1999. - Т. 18. - С. 428 - 430.

12. Закон України від 4 березня 1992 р. № 2163-ХІІ "Про приватизацію майна державних підприємств" // Закони України. - К., 1996.-Т. 3.-С.97- 111.

13. Закон України від 4 грудня 1990 р. № 509-ХІІ в редакції Закону України від 24 грудня 1993 р. № 3813-ХІІ зі змінами та доповненнями "Про державну податкову службу в Україні" II Закони України. - К., 1996. - Т. 1. - С. 37 - 47.

14. Закон України від 5 грудня 1990 р., в редакції Закону України від 29 червня 1995 р. № 253/95-ВР "Про бюджетну систему України" // Закони України. - К., 1996, 1997. - Т. 1. - С. 48 - 70; Т. 9. - С. 96.

15. Закон України від 5 квітня 2001 р. № 2352-ІІІ "Про державно-правовий експеримент розвитку місцевого самоврядування в місті Ірпені, селищах Буча, Ворзель, Гостомель, Коцюбинське Київської області" // Урядовий кур'єр. - 2001. - № 108.

16. Закон України від 6 жовтня 1998 р. № 161-XIV з подальшими змінами та доповненнями "Про оренду землі" // Закони України. - К., 1999. - Т. 16. - С. 35 - 44.

17. Закон України від 7 грудня 1990 р. № 533-ХІІ "Про місцеві Ради народних депутатів Української РСР та місцеве і регіональне самоврядування" // Закони України. - К., 1996. - Т. 1. - С. 72 104.

18. Закон України від 9 квітня 1999 р. № 586-ХІУ "Про місцеві державні адміністрації'' // Закони України. - К., 1999. - Т. 18. -С. 145 - 165.

19. Постанова Верховної Ради України від 12 липня 1996 р. "Про структуру бюджетної класифікації України" // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 42. - С. 208.

20. Указ Президента України від 7 вересня 1998 р. № 982/98 "Про регулювання розміру плати за користування тимчасово вільними залишками бюджетних коштів і коштів державних позабюджетних фондів" // Офіційний вісник України. - 1998. - № 36.

21. Адамов Б. І. Удосконалення планово-бюджетних відношень міста та міських адміністративних районів. - Донецьк, ІЕП НАН України, 1996. - 25 с.

22. Алексеенко М. М. и др. Бюджетно-финансовая работа сельских и поселковьіх Советов народньїх депутатов / М.М. Алексеенко, Р. И. Саранчук, Д. Н. Киселев. - М.: Финансы и статистика, 1987. - 268 с.

23. Андрущенко В. Л. Фінансова думка Заходу у XX столітті: (Теоретична концептуалізація і наукова проблематика державних фінансів). - Л.: Каменяр, 2000. - 303 с.

24. Андрущенко В. Л., Федосов В. М. Запорізька Січ як український феномен. - К.: Заповіт, 1995. - 173 с.

25. Бабич А. М., Павлова Л. Н. Государственные и муниципальные финансы: Учебник для вузов. - М.: Финансы, ЮНИТИ, 1999. - 687 с.

26. Бабич В. П., Сало И. В. Государственное управление в рыночной зкономике. - К.: ИНТГЗИ, 1994. - 146 с.

27. Бюджетна система України: Навч. посіб. / Булгакова С. О., Василенко Л. І., Єрмошенко С. В., Огонь Ц. Г., Маслєннікова Т. О., Чечуліна О. О. / За ред. С. О. Булгакової. - К.: Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2002. - 288 с.

28. Бюджетна система. Вишкіл студії: Навч. посібник / С. І. Юрій, Й. М. Бескид, В. Г. Дем'янишин та ін.; За ред. С. І. Юрія та Й. М. Бескида. - Тернопіль: Таксон, 2002. - 256 с.

29. Бюджетна система: Навч.-метод. посібник для самост. вивч.дисц. / В. М.Опарін, В. І. Малько, С. Я.Кондратюк, Г. Б.Коломієць. - 2-ге вид., перероб. і доп.- К.: КНЕУ, 2002. - 336 с.

30. Бюджетний кодекс України: закон, засади, коментар / За ред. О. В. Турчинова і Ц. Г. Огня. - К.: Парламентське вид-во, 2002. - 320 с.

31. Бюджетний менеджмент: Підручник / В. Федосов, В. Опарін, Л. Сафонова та ін.; За заг. ред. В. Федосова. - К.: КНЕУ, 2004. -864 с.

32. Бюджетні слухання: метод, рек. щодо орг. та проведення бюдж. слухань в органах місц. самоврядування України / В. І. Кравченко (кер. авт. кол.), О.Ю. Кучеренко, І.І. Гейдор та інші. - К.: НДФІ, 2000. - 120 с.

33. Василик О. Д. Теорія фінансів: Навч. посібник. - К.: НІОС, 2000. - 416 с.

34. Василик О. Д., Павлюк К. В. Державні фінанси України: Підручник. - К.: НІОС, 2002. - 608 с.

35. Васильєва М. В. Местные бюджети в современных условиях. - М.: Финансы и статистика, 1987. - 112 с.

36. Величко А. В. Бюджетами механизм инвестирования социальной инфраструктуры / НАН Украины, Институт экономики. -К.: 1998. - 258 с.

37. Державні фінанси в транзитивній економіці: Навч. пос. / М. І. Карлін, Л. М. Горбач, Л. Я. Новосад та ін.; За заг. ред. д.е.н., проф. М. І. Карліна. - К.: Кондор, 2003. - 220 с.

38. Державні фінанси: Теорія і практика перехідного періоду в Центральній Європі / Пер. з англ. Ю. Немец (ред.). - К.: Основи, 1998. - 542 с.

39. Європейська хартія місцевого самоврядування [переклад з англійської мови Є. М. Вишневського]. - Видавництво Ради Європи. -9 с.

40. Єпіфанов А. О., Сало І. В., Дяконова І.І. Бюджет і фінансова політика України. - К.: Наукова думка, 1997. - 302 с.

44. Загородній А. Г., Вознюк Г. Л., Смовженко Т. С. Фінансовий словник. - 2-ге видання, виправлене та доповнене. - Л.: Вид-во "Центр Європи", 1997. - 576 с.

45. Кириленко О. I Місцеві бюджети України (історія, теорія, практика). - К.: НІОС, 2000. - 384 с.

43. Кириленко О. П. Місцеві фінанси: Навчальний посібник. Тернопіль: Астон, 2004. - 192 с.

44. Кравченко В. І Місцеві фінанси України: Навч. посіб. - К.: Т-во "Знання", КОО, 1999. - 487 с.

45. Кравченко В. І. Територіальний устрій та місцеві органи влади України / Національний інститут стратегічних досліджень. Вип. 43. - К., 1995. - 89 с.

46. Кравченко В. І. Фінанси місцевого самоврядування України: проблеми становлення (1989-2001). - К.: Видавничий дім "КМ асасіетіа", 2001. - 460 с.

47. Лексин В. Н., Швецов А. Н. Государство и регионьї. Теория и практика государственного регулирования территориального развития. 2-е издание (стереотипное). - М.: УРСС, 1999. - 368 с.

48.Местное финансирование в Европе. Документ, подготовленный под авторитетом Координационного Комитета по местньм и региональным органам власти (CDLR) Совета Европы. -Издание Совета Европы, 1997. - 158 с.

49. Місцеве та регіональне самоврядування України. Видання фонду сприяння становленню і розвитку місцевого та регіонального самоврядування України. - К., 1992. - 74 с.

50. Місцеві фінанси: Навч.-метод, посібник для самост. вивч. дисц. / М. А. Гапонюк, В. П. Яцюта, А. Є. Буряченко, А. А. Славкова. - К.: КНЕУ, 2002. - 184 с.

51. Музика О. А. Доходи місцевих бюджетів за українським законодавством: Монографія. - К.: Атіка, 2004. - 344 с.

52. Новые подходы к формированию местных бюджетов / Н. Г. Чумаченко, Б. М. Биренберг, Л. М. Кузьменко, Л. Г. Червова; НАН Украины, Ин-т экономики промышленности. — Донецк. 1994. - 70 с.

53. Огонь Ц. Г. Доходи бюджету України: теорія та практика:

Монографія. - К.: Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2003. - 580 с: іл. -Бібліогр.: С. 514 - 542.

54. Опарін В. М. Фінанси (Загальна теорія): Навч. посіб. - 2-ге вид., доп. і перероб. - К.: КНЕУ, 2001. - 240 с.

55. Пасічник Ю. В. Бюджетна система України та зарубіжних країн: Навч. посібник. - К: Знання - Прес, 2002. - 495 с.

56. Розпутенко І. Управління державними видатками в перехідних економіках. - К: Основи, 1993. - 223 с.

57. Розпутенко І. В. Державні видатки в перехідних економіках / Українська академія державного управління при Президентові України. - К: Вид-во УАДУ, 1998. - 242 с.

58. Романенко О. Р. Фінанси: Підручник. - К: Центр навчальної літератури, 2003. - 312 с.

59. Сафонова Л. Д. Бюджетний менеджмент: Навч.-метод, посібник для самост. вивч. дисц. - К.: КНЕУ, 2001. - 186 с.

60. Сумароков В. Н. Государственные финансы в системе макро-экономического регулирования. - М.: Финансы и статистика, 1996. - 224 с.

61. Сунцова О. О. Місцеві фінанси: Навчальний посібник. - Київ: Центр навчальної літератури, 2005. - 560 с.

62. Суторміна В. М., Федосов В. М., Андрущенко В. Л. Держава - податки - бізнес: (із світового досвіду фіскального регулювання ринкової економіки). - К: Либідь, 1992. - 328 с.

63. Ткачук А., Агранофф Р., Браун Т. Місцеве самоврядування: світовий та український досвід / Посібник. Програма сприяння парламентові України. - К.: Заповіт, 1997. - 186 с.

64. Ткачук І. Г. Економічна самостійність регіону. - К.: Наукова думка, 1994. - 227 с.

65. Фінанси України. Науково-теоретичний та інформаційно-практичний журнал Міністерства фінансів України.

66. Юрій С. І., Бескид Й. М. Бюджетна система України: Навч.
ос. - К.:НЮС, 2000. - 400 с.

67. Юрій С. І., Стоян В. І., Мац М. Й. Казначейська система: підручник. - 2-ге вид. змін, й доп. - Тернопіль: Карт-бланш, 2006. - 818 с.

План

1. Теоретичні основи та класифікація методів окисно-відновного титрування.

2. Способи титрування.

3. Крива титрування.

4. Способи визначення кінцевої точки титрування. Редокс-індикатори.

5. Практичне використання.

Література:

1) Основы аналитической химии. В 2 кн. Кн.2. Методы химического анализа: Учеб. для вузов/ Ю.А.Золотов, Е.Н. Дорохова, В.И. Фадеева и др. Под ред. Ю.А.Золотова. – 2-е изд., перераб. И доп. – М.: Высш. Шк.; 2000. – 494с.

2) Аналітична хімія: Навч. посіб. для фармац. вузів та ф-тів ІІІ- ІV рівня акредитації/ В.В.Болотов, О.М.Свєчнікова, С.В.Колісник, Т.В.Жукова та інші. – Х.: Вид-во НФаУ; Оригінал, 2004. – 480с.

3) Пономарёв В.Д. Аналитическая химия (в двух частях). Учебник для фармац. И фак. Мед. Ин-тов. – М.: Высш.школа, 1982. Ч.2.Количественный анализ.288с.

4) Васильев В.П. Аналитическая химия. В 2 кн. Кн.1: Титриметрические и гравиметрический методы анализа: учеб. для студ. вузов, обучающихся по химико-технол. спец./ В.П.Васильев. – 5-е изд., стереотип. – М.: Дрофа, 2005. – 366с.

5) Белявская Т.А. Практическое руководство по гравиметрии и титриметрии: Учеб. Пособие. – М.: Изд-во Моск. Ун-та, 1986. – 159с.

6) Конспект лекций по аналитической химии./ Под ред. В.В.Болотова. – Х.: Изд-во НфаУ «Оригинал», 2005. – 197с.

7) Аналитическая химия в схемах и таблицах: Справочник для студ. Фармац. вузов/ В.В.Болотов, Т.В.Жукова, Е.Е.Микитенко и др.; Под общ. Ред. В.В.Болотова. – Х.: Изд-во НФАУ: Золотые страницы, 2002 – 172с,

1.Теоретичні основи та класифікація методів окисно-відновного титрування

Методи окисно-відновного титрування базуються на використанні реакцій переносу електронів від одного іону (атома, молекули) до іншого, тобто, на окисно-відновних реакціях. Відомо більш ніж 90 000 окисно-відновних реакцій. Методи окисно-відновного титрування є найбільш розповсюдженими і універсальними методами титримеричного аналізу і дозволяють прямим або непрямим способом визначати практично всі неорганічні сполуки. Крім того, методи редоксиметрії придатні для визначення багатьох органічних сполук, більшість з яких є потенційними відновниками.

В залежності від властивостей титранта, що використовують, розрізнюють оксидиметрію та редоксиметрію.

Оксидиметрія – метод визначення відновників шляхом титрування їх стандартними розчинами окисників. Наприклад, в перманганатометрії в якості титранта використовують розчин KMnO₄, в броматометрії – розчин KBrO₃, в біхроматометрії – розчин K₂Cr₂O₇.

Редоксиметрія - метод визначення окисників шляхом титрування їх стандартними розчинами відновників. Наприклад, в гідразинометрії в якості титранта використовують розчин гідразина гідрохлорида, в аскорбінометрії – розчин аскорбінової кислоти, в ферометрії – розчини солей Феруму (ІІ).

2. Способи титрування

В методах окисно-відновного аналізу використовують способи прямого та непрямого титрування (зворотного та замісникового).

Пряме титрування використовують в тих випадках , коли швидкість реакції достатньо велика, а ЕРС >0,4 В, що забезпечує повноту її протікання.

Зворотне титрування використовують, коли реакція протікає повільно і на її завершення потрібний час, а також для визначення летючих речовин та їх сполук, які безпосередньо не реагують з титрантом.

Наприклад, при йодометричному визначенні сульфід-іонів до розчину, що аналізують, додають точно відомий надлишок стандартного розчину йоду, залишок якого відтитровують стандартним розчином натрію тіосульфата відповідно рівнянню:

-2e + H₂S ↔ S↓ + 2H⁺ |1

+2е + [I₃]^- ↔ 3I^- |1

H₂S + [I₃]^- → S↓ + 2H⁺ + 3I^-

+2е + [I₃]^- ↔ 3I^- |1

-2e + 2S₂O₃²^- ↔ S₄O₆²^- |1

[I₃]^- + 2S₂O₃²^-↔ S₄O₆²^- + 3I^-

Для зворотного перманганатометричного визначення солей кальцію, які безпосередньо не окиснюються калію перманганатом, до їх розчину додають відомий об’єм надлишку стандартного розчину амонію оксалату, залишок якого відтитровують стандартним розчином KMnO₄:

1.Ca²⁺ + C₂O₄^2-(надл.) ↔ CaC₂O₄↓ + C₂O₄^2-(зал.)

2. -2е + C₂O₄^2-↔ 2СО₂↑ |5

+5e + MnO₄^- + 8H⁺ ↔ Mn²⁺+4H₂O |2

2MnO₄^-+ 5C₂O₄^2-(зал.) + 16Н⁺ →→2Mn²⁺ + 10СО₂↑+ 8H₂O

Титрування за способом заміщення використовують в тих випадках, коли визначувана речовина не реагує з титрантом або реакція не стехіометрична.

Так, при йодометричному визначенні сильних окисників в кислому середовищі до їх розчину додають надлишок калію йодиду. При цьому виділяється йод, який відтитровують стандартним розчином натрію тіосульфату.

1) +6e+Cr₂O₇^2-+14H⁺↔2Cr³⁺+7H₂O |1

-2е + 3I^-↔ [I₃]^-|3 Cr₂O₇^2-+14H⁺+9I^- ↔2Cr³⁺+7H₂O+3[I₃]^-

2) [I₃]^- + 2S₂O₃²^-↔ S₄O₆²^- + 3I^-

Для перманганатометричного визначення солей кальцію способом заміщення проводять наступні операції: до розчину солі кальцію додають розчин амонію оксалату до повного осадження кальцію оксалату:

Ca²⁺ + C₂O₄^2-↔ CaC₂O₄↓

Осад відфільтровують, промивають та обробляють розчином сульфатної кислоти. Оксалатну кислоту, яка виділяється в кількості, еквівалентній солі кальцію, відтитровують стандартним розчином калію перманганату:

CaC₂O₄↓ + 2H⁺ + SO₄^2- ↔ CaSO₄↓ + H₂C₂O₄

2MnO₄^-+ 5H₂C₂O₄ + 6Н⁺ →2Mn²⁺ + 10СО₂↑+ 8H₂O

3.Крива титрування

Криві титрування будують в координатах Е_Ох/_Red – ступінь відтитрованості (f) або V_титр,мл. В окисно-відновній реакції:

n₂Ox₁ + n₁Red₂ ↔ n₁Ox₂ + n₂Red₁

приймають участь дві редокс-системи – речовини, що титрують (1), та титранту (2), кожна з яких описується рівнянням Нернста:

;

В реальних умовах замість Е⁰використовують формальний потенціал, розрахований або виміряний для конкретних умов.

Титрант (або речовина, яку титрують) може бути як окисником, так і відновником. Після додавання кожної порції титранту в розчині встановлюється рівновага і Е₁ = Е₂. Тому немає різниці, яку з двох систем використовувати для розрахунку потенціалу в даній точці. Але зручніше розраховувати потенціал до ТЕ за напівреакцією з участю речовини, що титрують, а після ТЕ – за напівреакцією з участю титранту.

Якщо речовина, що титрують, відновник, то до ТЕ

Після ТЕ

Якщо речовина, що титрують, окисник, то до ТЕ

Після ТЕ

В ТЕ концентрації спряжених форм напівреакції речовини, що титрують, та напівреакції титранту зовсім малі, тому для розрахунку Е_те використовують формальний прийом. Складають рівняння обох напівреакцій, попередньо помноживши їх на n₁ та n₂ для вирівнювання числа електронів:

Врахуємо, що в ТЕ речовини знаходяться в стехіометричних відношеннях:

і .

Отже,

Звідси

Для симетричних кривих n₁=n₂ і

Криві окисно-відновного титрування являються білогарифмичними, тому, що зміна потенціалу визначається відношенням концентрацій спряжених форм, тому величина стрибка не залежить від розбавлення, за винятком поліядерних частинок.

4.Способи визначення кінцевої точки титрування (КТТ). Редокс-індикатори

Визначення кінцевої точки титрування (КТТ) в редокс-методах здійснюють безіндикаторним методом, за допомогою специфічних та редокс-індикаторів, інструментальних методів аналізу (потенціометричне титрування та інші).

Безіндикаторні методи використовують в тому випадку, коли титрант забарвлений, а продукт його реакції – безбарвний (перманганатометрія), або в тому випадку, коли продукт реакції має інтенсивне забарвлення (броматометрія).

Специфічні індикатори – це речовини, які утворюють інтенсивно забарвлену сполуку з одним із компонентів окисно-відновної системи. Наприклад, в йодометрії використовують крохмаль, який утворює з йодом продукт адсорбції інтенсивно-синього кольору.

Оборотні редокс-індикатори - це сполуки, в основному органічні, здатні до окиснення або відновлення, причому їх окиснена та відновлена форми мають різне забарвлення. В якості редокс-індикаторів використовують також комплекси лігандів з металами, здатними змінювати ступінь окиснення.

Таким чином, в розчині редокс-індикатору існує рівновага між окисненою та відновленою формою, які мають різне забарвлення:

Ind_ox + ne ↔ Ind_red,

де Ind_ox - окиснена форма індикатору;

Ind_red – відновлена форми індикатору;

ne – кількість електронів, які приймають участь в окисно-відновному процесі.

Потенціал індикаторної системи можна розрахувати за рівнянням Нернста:

або при I ≈0 .

Враховуючи, що зміна кольору помітна оком людини, якщо концентрація однієї з забарвлених форм в 10 і більше разів перевищує концентрацію іншої форми, одержуємо інтервал переходу:

; або ; або (при 25°С).

Придатні редокс-індикатори обирають

· на основі кривих титрування, враховуючи, що інтервал переходу індикатору повинен знаходитись в межах стрибка титрування.

· В тому випадку, коли криву титрування не будують, редокс-індикатори обирають, порівнюючи теоретично розрахований потенціал в точці еквівалентності і E⁰ індикатору.

Одним з найбільш широко відомих редокс-індикаторів є дифеніламін:

Під дією окисників дифеніламін за необерненою реакцією спочатку утворює дифенілбензидин:

Далі безбарвний дифенілбензидин обернено окиснюється до забарвленого в інтенсивний синьо-фіолетовий колір дифенілбензидина фіолетового:

В деяких методах використовують необоротні рН-індикатори, які руйнуються надлишком титранта-окисника при певному потенціалі, внаслідок чого їх забарвлення необоротньо змінюється.

Наприклад, в броматометрії для визначення Стибію, Станнуму та інших елементів в кислому середовищі в якості індикаторів використовують метиловий оранжевий або метиловий червоний.

Крім внутрішніх індикаторів, в методах окисно-відновного титрування використовують зовнішні та змішані індикатори, наприклад, в нітритометричному методі аналізі.

5. Практичне використання

Найбільш часто використовують в окисно-відновному титруванні розчини перманганату, діхромату,бромату, йоду, тіосульфату.