ЛІТЕРАТУРНЕ КРАЄЗНАВСТВО ЖИТОМИРЩИНИ

 

Житомирщина - край багатих літературних та мистецьких тра­дицій. Протягом віків наші предки створювали численні зразки фоль­клорних творів, у яких відбився світогляд народу, його художні смаки, віковічні мрії:прагнення, надії. Народна творчість здавна викликала до себе інтерес дослідників і митців. Багато записів уснопоетичної творчості поліщуків Волині знаходимо в збірниках XIX ст.: А. Метлинського, М. Максимовича, П. Чубинського, М. Костомарова, П. Єфіменка, М. Драгоманова, М. Номиса, О. Пчілки, І. Руденка, М. Плісецького, М. Лисенка, К. Квітки, В. Кравченка, М. Вовчка, О. Маркевича. Культурне життя Житомира значно пожвавилося з приїздом до губернського міста старшого брата Панаса Мирного - Івана Білика (Рудченка, 1845-1905). З 1867 року він працював тут службовцем Ко­нтрольної палати. На цей час припадає початок його літературної, пу­бліцистичної та фольклорно-етнографічної діяльності. Дослідник під­готував і видав два томи «Народных южно-русских сказок» (1869,1870), збірник «Чумацькі народні пісні» (1874), до якого як передмову напи­сав етнографічний нарис «Чумаки в народних піснях».

Через усе життя пронесла любов до народної творчості і багато сил віддала справі її відома українська письменниця – мати Лесі Українки Олена Пчілка. Після одруження з П. А Косачем молоде подружжя в липні 1868 року переїхало ло Новограда-Валинського. Чимало зразків фольклорних та етнографі­чних матеріалів вона передала для друку збірники В. Антоновича, М. Драгоманова, П. Житецького. А в 1876 р. виходить її оригінальна праця на поліському матеріалі - «Український орнамент», У наступні роки О. Пчілка також приділяє чимало уваги Волині, друкує етнографічні праці в редагованому нею київському журналі «Рідний край».

Глибоко обізнана з народною творчістю Полісся була Леся Україн­ка (1871-1913). Народні пісні ввійшли в життя поетеси з народження: перші колискові, які співала їй мати в Новограді-Волинсьному, пісні, почуті під час поїздок з батьками до сіл Жабориці (тепер Заріччя Баранівськото району) і Чекин (Луцький район Волинської області). Там вона побачила і почула, як на Великдень грала й співала веснянки сільська молодь. Усе це потім обумовить вихід збірки Лесі Українки «Дитячі ігри, пісні і казки». Частину своїх волинських записів фольклору поетеса передала М. В, Лисенку та І. Я. Франку для опублікування в часописах і збірниках.

Значний внесок у вивчення фольклору Житомирщини зробив К. В. Квітка (1880-1953) - відомий музикознавець-фольклорист, друг і чоловік геніальної Лесі Українки. З 1898 р. він почав збирати фольк­лор Житомирщини. Багато волинських мелодій К. Квітка записав з голосу Лесі Українки, вони увійшли до збірки «Народні мелодії і го­лосу Лесі Українки» (1919). Працюючи згодом професором Москов­ської консерваторії, К. Квітка продовжує студіювання своїх волинсь­ких записів. Він пише статті про календарно-обрядову пісенність схі­днослов'янських народів. У останні роки життя К. Квітка видав цікаву працю «Музично-фольклористична спадщина Лесі Українки».

Досліджував фольклор півдня Житомирщини Т. Р. Рильський (1841-1902) - батько відомого українського поста Максима Рильського. Він збирав чимало спостережень про побут, світогляд і творчість селян, і виклав у великій праці «К изученню украинского мировоззрения», що друкувалася журналі «Киевская старина» (1888,1890,1903).

Активним пропагандистом краєзнавства на Житомирщині ( засновником і керівником етнографічної та фольклорної секції «Товариства дослідників Волині»)був учений і письменник В. Г. Кравченко .У 1912 році Петербурзька Академія наук присвоїла йому звання доктора етнографічних наук і виділила кошти на опублікування багатотомної праці «Етнографічні матеріали, зібрані В. Г. Кравченком у Волинській та сусідній з нею місцевостях». Він же є автором збірки оповідань «Буденне життя», що вийшла 1902 р. (Львів).

«Милою товаришкою» Лесі Українки була наша землячка із села Ясногород поетеса Надія Кибальчич (1878-1914) Мати Надія Матвіївна Кибальчич (Симонова), теж була письменниця, твори друкувала під псевдонімом Наталка Полтавка.

У Коростишівській учительській семінарії навчався в 1895-1898 рр. майбутній письменник Степан Васильченко (Панасенко). Юнак захоплювався літературою і зізнався, «що мої "классные сочинения» на­бирали часом белетристичного вигляду і до сліз зворушували трохи ро­мантичного мого учителя словесності». Про роки навчання письменник згадує в оповіданні «Оксана» та автобіографічній повісті «Мій шлях».

У вересні 1903 р. Житомир відвідав видатний новеліст Василь Стефаник, коли повертався з Полтави, де відбулося відкритті пам’ятника І. П. Котляревському. Він гостював у житомирського етнографа- письменника В. Г. Кравченка.

XX століття було досить урожайним на літературні таланти Поліська земля надихала й дала путівку в літературу М. Рильському О. Демчуку, В. Кучеру, В. Земляку, В. Юхимовичу, Ми­колі і Петру Сингаївським, Н.Тихому, Г. Брасюку, В. Врублевській, В. Крищенку, В. Виговському, Василю і Валерію Шевчукам.

З нашим краєм пов'язане громадське і творче життя І. А. Кочерги,О.П.Довженка,К.Поліщука,С.Тудора, М.Годованця, А. Малишка, М Шпака. В Житомирі жив і перекладач світових шедеврів, зокрема «Одіссеї», Борис Тен (Хомичевський).

Житомирщина - батьківщина відомих представників української літературною діаспорою . У Житомирі народився й провів дитячі роки поет і борець за національну ідею Олег Ольжич, а в місті Ружині - поет і літературознавець Борис Олександрів (Грибинський ) Поет Олекса Стефанович у 1919 році закінчив Волинську духовну семінарію в Житомирі.

Сучасне літературне обличчя Житомирщини представляють понад двадцять письменників, що є членами Національної спілки письменни­ків України. Серед них поети – М. Клименко, В. Грабовський, М. Сич, М. Павленко, В. Козак (Семибрат), М. Пасічник, прозаїки - О. Опанасюк, М. Курильчук, Д. Окийченко, М. Колесников, Г. Шпита, М. Ярмолюк, М. Яненко, М. Сгепанюк, Є. Концевич, А. Журавський та ін.