Прозова спадщина митця в контексті епохи.

Література до лекції

План лекції

Хід лекції

1. Організація студентської аудиторії до навчально-пізнавальної та професійної діяльності (5-7 хв.)

1.1 привітання ( психологічна установка на співпрацю )

1.2 перевірка готовності студентів ( відмітки у журналі )

2. Повідомлення теми лекційного заняття та мотивація до навчально-пізнавальної діяльності (10-15 хв.)

2.1 тему студенти записують у зошит

2.2 епіграф до лекції сприяє мотивації студентів ( епіграф записаний на дошці )

2.3 ознайомлення студентів з планом лекції ( студенти записують під диктовку )

2.4 аналіз літератури ( основну літературу студенти записують )

3. Розкриття основних положень лекції за поданим планом (45-50 хв.)

Хвала тому, хто людям у приполі

Несе слова, подібні хлібу й солі,

І співи, гідні слави сіяча!

Максим Рильський

 

1. Прозова спадщина митця в контексті епохи.

2. „ Зародження ” М. Стельмаха як письменника. Риси творчості та стильові пошуки.

3. Романістика М. Стельмаха. Трилогія про долю народну.

4. Роман „ Чотири броди ”. Його епічна глибина та символіка. Історія видання.

Основна

1. Твори : в 7 т. / М. Стельмах. – К. : Дніпро, 1982 – 1984. -
Т. 1 : Хліб і сіль : роман / авт. передм. Є. Гуцало. – К., 1982. – 656 с.
Т. 2 : Велика рідня : роман . – Ч. 1. – К., 1982. – 592 с.
Т. 3 : Велика рідня : роман . - Ч. 2-4. - К., 1983. – 672 с.
Т. 4 : Правда і кривда ; Кров людська – не водиця : романи .- К., 1983. – 712 с.
Т. 5 : Дума про тебе : роман . – К., 1983. – 384 с.
Т. 6 : Чотири броди : роман . – К., 1983.- 608 с.
Т. 7 : Поезії. Оповідання. П’єси . –К., 1984. – 648 с.

2. Стельмах М.Чотири броди : роман / М. Стельмах. — К. : Дніпро, 1995. — 592 с.

3.Стельмах М.Правда і кривда (Марко Безсмертний) : роман / М. Стельмах. — К. : Дніпро, 1990. — 427 с.

4. Історія укр. літератури: у 2-х кн. Кн. 2: Підр. для студ. філологіч. спец. ВНЗ / За ред. М.Г. Жулинського. -К.: Либідь, 2006.

5. Історія укр. літератури. Кінець XIX - поч. XX ст.: У 2-х кн. Кн. 2: Підручник для студ. ВНЗ / За ред. О.Д.Гнідан. - К.: Либідь, 2006.

6. Гуцало Є. Співець долі народної / Є. Гуцало // Стельмах М. Кров людська — не водиця. — К: Дніпро, 1992. — С. 7, 10.

Додаткова

1. Жулинський М. З вірою в людину, з довірою до людини / М. Жулинський // Жулинський М. Українська література. Творці і твори. — К. , 2011. — С. 763-771.

2. ПлачиндаС.Його бароко — скарб національний / С. Плачинда // Літ. Україна. — 2007. — 7 черв. — С.1, 4.

3. Регідайло Н. Правда і кривда Михайла Стельмаха: (до 95-річчя від дня народж. письм.) / Н. Регідайло // Вісн. Кн. палати. — 2007. — № 6. — С. 38-40.

4. Світличний І. О. Серце для куль і рим: Поезії. Поетичні переклади. Літературно-критичні статті. — К., 1990. — С. 416-435

5. Стельмах М. Над Черемошом : гуцульські мотиви / М. Стельмах ; вступ. ст. С.Плачинди. – Л . : Каменяр , 1981. – 192 с.

 

На попередній лекції ви познайомились із Михайлом Стельмахом як особистістю, розглянули його твори для дітей. Епіграф до сьогоднішньої лекції належить вчителеві Стельмаха у літературі та характеризує прозову спадщину письменника: „слова, подібні хлібу й солі”, слова, без яких ми не уявимо собі реального, десь і гіркого життя. Своїми поезіями, оповіданнями, повістями й романами М. Стельмах підніс рідне слово до високих вершин в українському письменстві XX ст. Завдяки цьому митець відбив глибинні площини народного життя, визначальні ознаки української ментальності, змалював типові народні характери. У його художньому світі земля і людина посідають центральне місце, це та вісь, за словами М.Рильського, навколо якої обертається цикл романів письменника.

Епоха, в якій творив М. Стельмах, була наповнена політичними (жорстока сталінська епоха змінилася невідомістю міжвладдя; далі — хрущовське потепління заступилося затяжними брежнєвсько-сусловськими приморозками-сутінками), визначальними (відлуння репресій і війни; перші повоєнні роки, а в них не лише відбудова і налагодження життя, а й продовження опору в Західній Україні; далі — міфологізація будованого світлого майбутнього), культурними (розгром „Невы”; справа космополітів; „виховання” В. Сосюри, М. Рильського, Ю. Яновського…; постання шістдесятництва як феномену культури, паростки національного спротиву-відродження, самвидав, „Інтернаціоналізм чи русифікація” І. Дзюби, арешти і заслання незгідних…) та філологічними подіями (1946 р. — розгром „Історії української літератури” за ред. С. Маслова й Є. Кирилюка; розквіт цензури, як і жанру доносів професійних літературних критиків; окремо — мовне питання: втілення ідеї злиття мов, посилення русифікації; відсутність словників української мови, так потрібних щодень письменникам і редакторам, насамперед, словників тлумачного, синонімів, фразеологізмів, історичного; обмежувалися словником за редакцією Б. Грінченка, оскільки інші лексикографічні праці 20-х — початку 30-х років, зокрема й словник за ред. А. Кримського та С. Єфремова, були під суворою забороною). І в цей час Михайло Стельмах намагався донести до читача найсокровенніше, найпекучіше.

Перша збірка оповідань письменника „Березовий сік” вийшла в Уфі 1944р. за редакцією Ю.Яновського. Фольклорна стихія образів та ліричність оповіді надають особливої принади кращим новелам цієї збірки, серед яких — „Столяриха”, „Галя”, „Добрий вечір, мамо!” та інші. З 1971 по 1982 роки Стельмах упорядковує й видає збірники українських народних пісень „Народні перлини” (1971), „Дівчина з леген­ди Маруся Чурай” (1974), „Думи. Історико - героїчний цикл” (1982) та ін. Приблизно в цей же час виходять його поетичні збірки „Шляхи світання” (1948), „Жито сили набирається” (1954), „Поезії” (1958), „Мак цвіте” (1968), чимало творів для дітей.

Особливо мистецький талант письменника розцвів у прозі. У 1949-1951 рр. побачили світ дві книги — „На нашій землі” і „Великі перелоги”, що складають роман-хроніку „Велика рідня”. Але славу й визнання йому принесли романи „Кров людська — не водиця” (1957), „Хліб і сіль” (1958), „Правда і кривда (Марко Безсмертний)” (1961), „Дума про тебе” (1969), „Чотири броди” (1979). Його перу належить ряд повістей: „Над Черемошем” (1952), автобіографічні „Гуси-лебеді летять” (1964), „Щедрий вечір” (1967); п’єс: „Золота метелиця” (І955), „На Івана Купала (Дума про Морозенка)”, „Зачарований вітряк”, „Кум королю” (1967), „Дума про любов” (1971). Життя М.Стельмаха пройшло в творчій і натхненній праці. Великий українець і гуманіст, громадянин і митець-філософ, він усього себе присвятив своєму народові, відкрив­ши світові його духовне багатство, мужність і працелюбство, лагідність душі і її поетичність.

Зовні життєвий шлях незвичайно талановитого митця сприймається як благополучний: великими накладами видава­лися його книги, мав шану й урядові нагороди, був лауреатом різних премій, депутатом Верховної Ради СРСР, академіком. Але Стельмах жив в умовах поневоленої України й антигуманного режиму, який суворо карав будь-який прояв творчого національного духу, волелюбства, незалежної від офіційних приписів думки. З великими труднощами йому вдалося опуб­лікувати „Велику рідню”, адже радянська цензура в Україні була немилосердна до національно самобутніх творів, дово­дилося вирізати „неблагополучні” розділи й епізоди, робити кілька редакцій, щоб, нарешті, в такому скаліченому вигляді він дійшов до читачів. Великі митарства довелося йому перенести і у зв'язку з постановкою п'єс на сцені. Зрозуміло, що в таких невільницьких умовах талант письменника не міг розвиватися природно, був здеформований тісними рамками „соцреалізму”. Тому в його творах є певна данина тодішній офіційній ідеології. Але найчастіше „правильні” постулати виголошувалися героями декларативно, штучно, що знижува­ло естетичну природу творів митця. Тоді порушувалася художня правда. Врешті, письменник надолужував дидактизм за допомогою романтично-піднесеної стилістики, багатої палітри, яку опирав на поетичне народне мислення, що спрямовувало його до глибокого осмислення буття народу.