Інтерпретація та операціоналізація основних понять.
Інтерпретація – уточнення, тлумачення понять. Виділяють теоретичну інтерпретацію та емпіричну. Теоретична інтерпретація вміщує: 1) виділення головних, опорних понять; 2) їх подальше розкриття через поняття меншого ступеня узагальнення; 3) встановлення взаємозв’язку між ними, виявлення їх несуперечності.
Емпірична інтерпретація торкається виявлення основних ознак об’єкту дослідження, які можна виміряти і встановлення показників, що можуть бути кількісно визначені. Наприклад, масштаб плинності, інтенсивність плинності, ступінь задоволеності працею, ступінь згуртованості колективу.
Операціоналізація понять – це встановлення порядку кількісного виміру показників: одиниць рахунку, коефіцієнтів, індексів, шкал (коефіцієнт плинності кадрів, індекс згуртованості групи, індекс ціннісно – орієнтаційної єдності групи та ін.)
4. Системний аналіз об’єкта дослідження, тобто описання його у вигляді системи чинників, що впливають на його стан. Це можуть бути зовнішні і внутрішні чинники, загальні й специфічні, об’єктивні та суб’єктивні, прямі і непрямі тощо.
5. Обгрунтування вибіркової сукупності. Має важливе значення для забезпечення репрезентативності дослідження, тобто вірогідності того, що отримані дані і зроблені висновки на основі вибіркової сукупності будуть відображати властивості усієї сукупності в цілому. Обсяг вибірки буде тим менший, чим більший рівень однорідності об’єкту, що вивчається і залежить чисельно від обсягу генеральної сукупності. Практика підтверджує, якщо генеральна сукупність 500 осіб, то вибіркова повинна складати 222 особи, на 1000 осіб – 286 чол., на 5000 осіб – 370, 10000 – 385, на 100000 осіб – 398 чол.
Соціологічне дослідження може бути суцільне або вибіркове. При суцільному вивчається уся сукупність одиниць обстеження, так звана генеральна сукупність. Але вивчення такої сукупності (іноді кілька тисяч або десятків тисяч одиниць) потребує великих матеріальних, фінансових видатків та витрат часу. Тому,найчастіше, вивчають частину генеральної сукупності, виходячи з того, що найсуттєвіші властивості є загальними для однотипних соціальних явищ – вибіркову сукупність.
6. Гіпотези дослідження. Гіпотеза є головним методологічним інструментом в соціологічному дослідженні й являє собою обґрунтоване припущення про характер зв’язку між соціальними явищами і процесами, що вивчаються.
Висунуті гіпотези повинні відповідати таким вимогам:
· відповідати вихідним методологічним принципам діалектичного матеріалізму й прикладної соціології;
· враховувати наукові положення та висновки, вірогідність яких підтверджена встановленими фактами;
· бути доступними до перевірки;
· не мати внутрішніх протиріч.
В наукових цілях виділяють багато видів гіпотез, які поділяються на дві великі групи: пояснювальні та описувальні.
Описувальні дають припущення про найбільш істотні властивості об’єкту, про характер зв’язку між окремими елементами об’єкта, що вивчається, про ступінь щільності зв’язків взаємодії.
Пояснювальні гіпотези – це припущення про причини і наслідки взаємозалежностей у визначених соціальних процесах та явищах.
7. Вибір основних процедур збирання та аналізу первинних даних. До них відносяться: схеми аналізу даних, анкети масових опитувань, плани – інтерв’ю, карти спостережень, інструкції тощо.
Інструментарій повинен бути апробованим щодо зручності його використання та обробки даних, повноти й надійності інформації, що отримується. Апробація здійснюється в ході пілотажних досліджень.
8. Організаційно – технічний план дослідження.В ньому необхідно визначити етапи та терміни проведення робіт, виконавців, форми подання результатів на кожному з етапів, форми контролю за веденням робіт, кошторис та джерела фінансування.
Література:
1. Адамчук В.В., Ромашов О.В., Сорокина М.Е. Экономика и социология труда: Учебник для вузов. -М.:ЮНИТИ, 1999.
2. Антончук Д. До питання впливу трудової мотивації на економічний розвиток держави // Україна: аспекти праці. – 2002. – №2.
3. Арон Р. Этапы развития социологической мысли. – М., Политика, 1992.
4. Афонин А. С. Основы мотивации труда: организационно-экономические аспекты: Учебное пособие. –К.: МЗУУП, 1994.
5. Барвінський А. О. Соціологія. Курс лекцій для студентів вищих навчальних закладів. – К.: Центр навчальної літератури , 2005.
6. Бородатий В. П., Крижко І. Д., Ягодзінський А.Й. Управління персоналом: Навч. посібник. – К.: ІЗМН, 1997.
7. Верховин В. И. Социальная регуляция трудового поведения в производственной организации. –М., 1991.
8. Генкин Б. М. Экономика и социология труда: Учебник для вузов. – М.: НОРМА-ИНФРА –М, 1999.
9. Городяненко В. Г. Социологический практикум: Учебно-методическое пособие. – К.: Издательский центр «Академия», 1999.
10. Дворецька Г. В. Соціологія праці: Навч. посібник. – К: КНЕУ, 2001.
11. Дикарева А.А., Мирская М.И. Социология труда: Учебн. Пособие – М.: Высш. шк., 1989.
12. Дорошенко Л. С. Управление трудовыми ресурсами. – К.: МАУП, 1997.
13. Ильченко Е. Мотивация персонала. Практика внедрения мотивационной схемы // Управление персоналом. – 2004. – №13.
14. История социологии. Учебное пособие. – Минск, 1993.
15. Как провести социологическое исследование. / Под ред. М. К. Горшкова, Ф.Э. Шереги.-М.: Политиздат, 1990.
16. Киркаль З. П. – Соціологія праці. – К.: Думка, 1997.
17. Колот А.М. Мотивація, стимулювання й оцінка персоналу. – Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 1998.
18. Кравченко А. И. Социология: Справ. пособие. – М.: Моск. лицей, 1996.
19. Лукашевич Н. П. Социология карьеры. – Х.,1999.
20. Лукашевич Н. П. Социология труда.: Учебн. пособие. – К.: МАУП, 2001
21. Лукашевич Н.П. Соціологія праці: Підручник. – К.: Либідь, 2004.
22. Лукашевич М. П., Альшевська Н. Ю. Ділова кар′єра в банку: шляхи ефективного управління. – К., 1998.
23. Лукашевич М. П., Туленков М.В. Спеціальні та галузеві соціологічні теорії: Навч. посібник. – К., 1999.
24. Луканьов І.В. Соціологія праці і трудові колективи. – Харків: УХДУ,1998.
25. Паніна Н. В. Технологія соціологічного дослідження: курс лекцій. – К: Наукова думка, 1996.
26. Полторак В. А. Социология труда: Справ. – Днепропетровск.: Арт-Пресс, 1997.
27. Полторак В. А. Социология труда и управления: Конспект курса лекций. – Днепропетровск: Арт-Пресс, 1997.
28. Ромашов О.В. Социология труда: Учеб. пособие. – М.: Гардарики, 1999.
29. Ядов В.А. Саморегуляция и прогнозирование социального поведения личности. – Л., 1979.
30. Слезингер Г.Э. Труд в условиях рыночной экономики: Учебн. пособие. – М., 1996.
31. Ядов В. А. Социологическое исследование: Методология, программа, методы. –Самара: Изд-во Самарский ун-т, 1995.
32. Рофе А. И., Жуков А. Л. Теоретические основы экономики и социологии труда. – М.: «МИК», 1999.
33. Экономика и социология труда. // Под. ред. Сербиновского Б. Ю. и Чуланова В. А. – Ростов-на-Дону: Феникс, 1999.