Шляхи виникнення моди

План

План

План

РОЗГЛЯНУТО

Заступник директора

ЗАТВЕРДЖУЮ

з навчальної роботи

__________________ В.І.Уманська

«_____» _________________ 20___ р.

Конспект лекцій

з предмету«Основи моделювання та художнє оформлення виробів»

 

для студентів ІІІ курсу

 

спеціальності 5.05160201 «Швейне виробництво»

денного відділення

на засіданні

комісії «Легка промисловість»

протокол № _____

від «___»__________ 20__р.

Голова комісії __________ Кузнецова П.В.

Автор:Ніколаєва О.М., викладач спеціальних дисциплін Одеського технічного коледжу комісії «Легка промисловість».

Рецензент:Кузнецова П.В., викладач спеціальних дисциплін Одеського технічного коледжу комісії «Легка промисловість».

 

Методична розробка призначена для студентів ІІІ курсу спеціальності 5.05160201 «Швейне виробництво»

В даній розробці представлений курс лекцій з предмету «Основи моделювання та художнє оформлення виробів» в обсязі передбаченому навчальним планом для ІІІ курсу вивчення даної дисципліни.

Зміст

Лекції	Тема лекції	Сторінка
Лекція 1	Вступ
Лекція 2	Функції, вимоги та класифікація одягу
Лекція 3	Мода і костюм. Стильове рішення костюму
Лекція 4	Композиційне формоутворення
Лекція 5	Прийоми гармонізації композиції костюму. Закономірності композиції. Пропорції. Ритм
Лекція 6	Колір в костюмі
Лекція 7	Фактура. Декоративне оздоблення в одязі
Лекція 8	Зорові ілюзії в одязі

Лекція №1

Тема: Вступ

1. Завдання предмету «Основи моделювання та художнє оформлення виробів», зміст та зв'язок з іншими предметами.

2. Завдання проектування одягу в легкій промисловості.

3. Визначення понять: «одяг», костюм», «культура одягу». Одяг як об’єкт дизайну.

4. Проектування та моделювання в дизайні. Принципи моделювання одягу.

Ключові слова:одяг, костюм, культура одягу, дизайн, принципи моделювання.

Мета: - ознайомлення з програмою предмета " Основи моделювання та художнє оформлення виробів",

- ознайомлення iз задачами, якi стоять перед легкою промисловістю,

- ознайомлення із поняттями «одяг», костюм», «культура одягу»;

- ознайомлення із одягом, як обїектом дизайну;

- ознайомлення з процесами проектування та моделювання у дизайні;

- ознайомлення із принципами моделювання одягу.

 

Кількість годин: 2

 

Література:

1.Козлова Т.В. - Моделирование и художественное оформление женской и детской одежды.–М.: Легпромбытиздат, 1990. – 320 с.

2.Бердник Т.О. - Моделирование и художественное оформление одежды. – Ростов-на-Дону. Издательство «Феникс», 2001. – 352 с.

3.Ермилова В.В., Ермилова Д.Ю. - Моделирование и художественное оформление одежды. Издательский центр «Академия». Высшая школа – 2001. – 184с.

1. Завдання предмету «Основи моделювання та художнє оформлення виробів», зміст та зв'язок з іншими предметами.

 

Основним завданням предмету «Основи моделювання та художнє оформлення виробів» є освоєння основних теоретичних питань і придбання практичних навичків і умінь моделювання і художнього оздоблення одягу. Моделювання і художнє оздоблення одягу сприяє розвитку творчого мислення фахівців, що беруть участь в створенні одяг, які повинні добре орієнтуватися в питаннях моди і стилю, ясно уявляти собі в цілому процес роботи над новими зразками або колекціями одягу, основні принципи творчої діяльності, особливості проектування одягу. Курс «Основи моделювання і художнє оформлення виробів» носить теоретичний і практичний характер.

Вивчення предмету передбачає:

- знання закономірностей композиції костюма і основ композиційної побудови;

- уміння аналізувати напрями моди, читати малюнки моделей одягу;

- володіння навиками самостійно розробляти ескізи моделей одягу, прагнучи до різноманітності силуетів, форм, кроїв, цікавій подачі ескіз;

- уміння підібрати матеріали і обробку для моделі відповідно до пластики її форми.

2. Завдання проектування одягу в легкій промисловості.

Серед галузей, що виготовляють товари для населення, ведуче місце займає легка промисловість, яка виробляє різноманітний одяг на підприємствах.

Виготовлення одягу – це складний процес. Якість одягу залежить від кваліфікації спеціалістів та робітників.

Підприємства, що випускають одяг масового виробництва, характеризуються високим рівнем техніки, технології та організації виробництва, що пред’являють особливі вимоги до працюючих на цих підприємствах.

Пiдвищення якостi та естетичного рiвня швейних виробiв, рiзноманiтнiсть їх асортименту залежать вiд рiвня сучасних процесiв проектування.

Пiд проектуванням одягу розумiють комплекс робіт зі створення нової моделi одягу, який включає наукові дослiдження, технiко-економiчнi роз­рахунки та обгрунтування, створення ескiзiв моделей, розрахунки та побу­дову креслень конструкцiї деталей виробу, виготовлення та апробацiю до­слiдних зразкiв.

 

3. Визначення понять: «одяг», костюм», «культура одягу». Одяг як об’єкт дизайну.

Основними поняттями в моделюванні є «одяг» і «костюм». У мові будь-якого народу є слова, що позначають ці поняття.

Одяг - це сукупність покривів на тілі людини, що захищають його від несприятливих впливів навколишнього середовища: від холоду і палючого сонця; від дощу і вітру; від укусів комах; від зубів і пазурів диких тварин; від стріл; ударів списом або мечем, нанесених ворогом в бою; від кулі і отруйних речовин.

Одяг може бути виготовлена ​​на замовлення для конкретної людини або бути продуктом масового промислового виробництва.

Костюм (від італ. Costume - звичай, звичаї) - певна система предметів і елементів одягу, об'єднаних єдиним задумом і призначенням, що відображає соціальну, національну, регіональну приналежність людини, її стать, вік, професію.

Всі знають відоме прислів'я: "Зустрічають по одягу, а проводжають по розуму". Хоча при цьому набагато важливішим вважається розум, але все ж одяг визначає те, яке враження ви справите на іншу людину. Зовнішній вигляд відображає особистість, відображає сутність та внутрішній світ людини, з усіма його звичками й нахилами. Культура одягу має не менше значення, ніж культура поведінки. В одязі потрібно враховувати колір, лінію, фактуру і стиль.

Одяг зумовлена ​​також положенням, стилем, смаками і матеріальним станом людини. Основне правило - одяг не повинен бути брудною, неохайною або рваною. Це свідчить про недбалість його власника, неповагу до людей і в першу чергу до самого себе.

Одяг повинен бути зручним і не суперечити загальноприйнятим вимогам пристойності. Значним фактором впливу на одяг є мода. Більшою чи меншою мірою дотримуватися її - вирішує сама людина.

Об'єктами дизайну можуть бути промислові вироби, елементи і системи міської, виробничої та житлової середовища, візуальна інформація. Одяг та її елементи є такими ж об'єктами дизайну (частиною предметного середовища), як меблі, посуд, інструменти, автомобілі та літаки. Таким чином, дизайн одягу - один з напрямків дизайн-діяльності (поряд з індустріальним дизайном - сферою машино-та приладобудування, дизайном середовища, графічним дизайном), метою якого є проектування одягу як одного з елементів предметного середовища, що задовольняє відповідні матеріальні і духовні потреби людини .

 

4. Проектування та моделювання в дизайні. Принципи моделювання одягу.

В цілому процес створення нової речі можна представити у вигляді такої схеми: попит - планування - програмування (прогнозування) - проектування - виробництво - тиражування - розподіл - споживання.

Вихідний пункт творчості дизайнера - потреби людини і суспільства. Їх він повинен вивчати, знати, відчувати і втілювати в предметні форми і образи, що виникають як відгук на потреби. Основа дизайну - всебічний облік суспільних потреб.

Одним з методів проектування є макетування - створення об'ємних зображень проектованих предметів.

Макетування - виготовлення макетів виробів з різних матеріалів у натуральну величину або в потрібному масштабі. У дизайні одягу використовуються такі методи макетування: наколка і муляжний. Макет - матеріальне просторове зображення проектованого виробу.

Проектування одягу - створення нового зразка одягу із заданими властивостями, що включає дослідження, створення ескізів, макетів, моделей, розрахунки та побудова креслень виробів, виготовлення дослідних зразків.

Моделювання форми костюма - організація матеріалу відповідно до композиційної ідеєю костюма, втілення ідеї моделі одягу в матеріалі. Результат моделювання - готова річ.

Якщо мова йде про промислове проектуванні, то дизайнер одягу працює разом з технологом і конструктором, розробляючи спочатку експериментальну модель, а потім, після відбору та апробації, - промисловий зразок.

Конструювання одягу - розробка конструкції (побудови, взаємного розташування і конфігурації частин) моделі одягу. Складається з наступних етапів: вибір методики, розробка креслень вироби для ескізного проекту, розрахунок, побудова креслення (з використанням індивідуальних або стандартних мірок), виготовлення лекал, складання робочої документації.

Технічне моделювання - розробка креслень і зразка одягу за базової моделі або її графічному зображенню. Розроблений зразок служить еталоном форми і конструкції для масового виробництва.

Моделювання одягу являє собою творчий процес, що складається з трьох послідовних етапів:

1) розробки проекту моделі одягу в конструктивному і художньому вирішенні,

2) виконання проекту в матеріалі,

3) впровадження створеної моделі у виробництво.

Основні принципи моделювання одягу випливають з особливостей всіх видів прикладного мистецтва, які полягають в нерозривній єдності двох його функцій: ідейно-художньої та суспільно-практичної.

Перша функція моделювання одягу - ідейно-художня - випливає з її соціальної обумовленості.

Одна з установок у моделюванні полягає в суспільному, практичної функції одягу - її призначення. Умови використання одягу, тобто те, для кого і для чого вона призначається, визначають конкретні утилітарні завдання.

Практична установка обумовлює вибір матеріалів, що виробляються промисловістю в масових кількостях.

Моделювання одягу складається з наступних моментів:

1) розробки основних напрямків моди;

2)виховання смаку народу шляхом пропаганди ідейних, художніх і високоякісних моделей одягу;

3)задоволення потреб трудящого населення міста і села в одязі різноманітних і красивих моделей;

4)розширення існуючого асортименту різних видів одягу;

5)розробки нових видів і форм одягу, відповідних вимогам трудової діяльності радянських людей, а також спорту і відпочинку;

6)розробки способів застосування у швейній промисловості нових видів матеріалів, тканин, обробки та ін.

Питання для контролю:

1. Основне завдання предмету «Основи моделювання та художнє оформлення виробів»?

2. Визначення поняття «одяг».

3. Визначення поняття «костюм».

4. Що розуміють під «культурою одягу»?

5. Одяг як об’єкт дизайну?

6. Схема процесу створення нової речі?

7. Що таке макетування одягу?

8. Поняття технічного моделювання?

9. Етапи моделювання одягу.

10. Принци моделювання одягу.

 

 

Лекція №2

Тема: 1.1 Функції, вимоги та класифікація одягу.

1. Загальні відомості про одяг.

2. Вимоги, що пред’являються до одягу

3. Класифікація одягу.

Ключові слова:одяг, класифікація одягу, вид одягу, призначення одягу, вимоги до одягу

Мета: - ознайомлення із загальними відомостями про одяг;

- вивчення класифікації одягу;

- ознайомлення з вимогами, що пред’являються до одягу.

 

Кількість годин: 2

 

Література:

1.Козлова Т.В. - Моделирование и художественное оформление женской и детской одежды.–М.: Легпромбытиздат, 1990. – 320 с.

2.Бердник Т.О. - Моделирование и художественное оформление одежды. – Ростов-на-Дону. Издательство «Феникс», 2001. – 352 с.

3.Ермилова В.В., Ермилова Д.Ю. - Моделирование и художественное оформление одежды. Издательский центр «Академия». Высшая школа – 2001. – 184с.

1. Загальні відомості про одяг.

Одягом називається сукупність виробів, що одягає людина для захисту від несприятливого впливу навколишнього середовища, які виконують не тільки утилітарні та естетичні функції. Прикраси, зачіска та взуття доповнюють одяг.

В сучасному світі одяг до певної мірі є проявом людської індивідуальності, він несе певну інформацію про її власника.

Спочатку одяг виник як засіб для захисту від несприятливих кліматичних та атмосферних впливів, під впливом різних історичних і економічних умов, національних особливостей, перетерпів безліч змін, досяг великого розмаїття видів та форм і став предметом прикладного мистецтва. Його розвиток супроводжувався появою різних художніх стилів і їх проявом – модою.

Функції одягу:

- утилітарна;

- інформаційно-естетична.

Утилітарна – захисна і фізіолого-гігієнічна функція.

Інформаційно-естетична – несе в собі відомості про соціальне положення і культуру людини і про саму собі.

Естетична – це краса одягу, гармонійна цілісність композиційного вирішення форми одягу, відповідності образу людини.

Фізіолого-гігієнічна – зручність в експлуатації.

 

2. Класифікація одягу.

Одяг поділяють на види.

Вид одягу – це виріб, який містить характерні загальні риси певної асортиментної групи, обмежений ознаками призначення, конструкції, застосованих матеріалів та технології виготовлення.

Розрізняють такі види одягу: пальто, піджак, жакет, спідниця, блузка, сорочка, штани тощо.

За асортиментом розрізняють:

- одяг верхній платяно-блузкового асортименту (ДСТУ ГОСТ 25294:2005)

- одяг верхній пальтово-костюмного асортименту (ДСТУ ГОСТ 25295:2005)

Класифікація асортименту перелічена у ДСТУ 2027-92 «Швейні вироби. Терміни та визначення».

Одяг можнакласифікувати за такими ознаками:

За статтю одяг поділяється на:

- чоловічий

- жіночий

За віковою ознакою одяг для дорослих поділяють з урахуванням трьох вікових груп:

- молодшої (18-29 років);

- середньої (30-44 років);

- старшої (від 45 та старше);

Одяг для дітей за статєвовіковою ознакою поділяють на одяг для дівчаток та хлопчиків з урахуванням 6 вікових груп:

- для новонароджених (до 9 місяців);

- для ясельної групи (від 9 місяців до 3-х років);

- для дошкільної групи (від 3-х до 6,5 років);

- для молодшої шкільної групи (хлопчики від 6,5 до 12 років, дівчатка від 6,5 до 11,5 років);

- для старшої шкільної групи (хлопчики від 12 до 15,5 років, дівчатка від 11,5 до 15,5 років);

- для підлітків (від 15,5 до 18 років)(ДСТУ 2027-92).

За сезоном одяг поділяють на:

- зимовий – для зимової пори року;

- літній – для літньої пори року;

- демісезонний – для весняно-осінньої пори року;

- усесезонний – для будь-якої пори року.

За загальним призначенням одяг поділяють на:

- побутовий;

- виробничий.

Побутовий одяг – це одяг, який носить у різних побутових та суспільних умовах. Побутовий одяг людина носить у будинку та на роботі (жакет, блузка, сорочка, блузон, штани, джинси, костюм, куртка, майка, комбінезон, пальто, сукня, спідниця тощо).

До побутового одягу належить: повсякденний, урочистий, спортивний, національний, робочий, формений.

Повсякденний – це побутовий одяг для повсякденного носіння.

Урочистий – це побутовий одяг для носіння під час свят і урочистих випадках. Різновидом урочистого одягу є вечірній, а також ритуальний (траурний, весільний тощо).

Спортивний – це побутовий одяг для занять одягу.

Національний – це побутовий одяг, який відображає специфіку національної культури та побуту народу.

Робочий – це одяг для праці у побутових умовах.

Формений – це побутовий одяг для військовослужбовців, робітників спеціальних відомств і учнів, для яких установлена відповідна форма.

Виробничий одяг – це одяг для праці у виробничих умовах різних галузей промисловості.

За місцем розташування на фігурі людиниодягподіляється на:

- плечовий;

- поясний.

Плечовий одяг – це той одяг, що лягає на горішню опорну поверхню тіла, шию і плечі. До плечового належать одяг: пальто, плащ, накидка, куртка, піджак, жакет, комбінезон, напівкомбінезон, сукня, халат, блузка, ліф, сорочка, кофточка, жилет, джемпер, светр, фуфайка, майка тощо.

Поясний одяг – це той одяг, що лягає на нижню опорну поверхню тіла, лінії талії і стегон. До поясного належать: штани, шорти, рейтузи, спідниці, труси, кальсони, фартух тощо.

Асортимент сучасного одягу може виготовлятися в умовах промислового (масового) виробництва та замовленням населення (індивідуального виробництва).

Одяг також ділиться на підкласи залежно від способу носіння, характеру кріплення на фігурі і крою.

Одяг поділяється на кроєний, який складається з однієї або більше формоутворюючих деталей, які викроюють з певного матеріалу, та некроєний, який складається з цілого куска матеріалу, його об’ємну форму створюють драпіруванням, в’язанням або іншими способами.

Одяг може бути розрізним, з розрізом переду або спинки зверху до низу, з застібкою або без неї; або нерозрізним, який одягають через голову, без розрізу переду або спинки зверху до низу.

Також одяг може бути одношаровим або багатошаровим.

Одяг класифікують залежно від стилю. Стиль одягу та ступінь його відповідності останнім тенденціям залежать від особистого вибору людини.

Існує безліч стилів, проте основними вважаються класичний, романтичний, спортивний, фольклорний, авангардний.

3. Вимоги, що пред’являються до одягу

Вимоги, що пред’являються до сучасного одягу, визначається рівнем її якості, яка встановлюється переліком показників та їх вагомості.

Якість продукції розглядається як сукупність її показників.

Для споживача користь виробу визначають споживацькими (експлуатаційними) показниками, які включають соціальні, функціональні, естетичні, ергономічні та гігієнічні показники, а також безпека користування та надійність.

Функціональні вимоги. Одяг, білизна і головні убори призначені для захисту людини від впливів предметного і кліматичного середовища. Форма, конструкція, розмірні характеристики одягу, а також застосовані матеріали повинні відповідати умовам використання (для роботи, відпочинку, занять спортом тощо).

Естетичні вимоги визначаються їх функціональністю відповідністю і цілісністю художньої композиції. Функціональна відповідність виробу має велике значення при оцінці його естетичної цінності тому, що естетичні категорії різні в залежності від умов використання одягу, національних традицій, кліматичних умов, пори року і дня, а також віку, соціального стану людини.

Ергономічні вимоги. Об’ємно просторова форма білизни, одягу і головних уборів повинна відповідати формі і розмірам тіла людини і забезпечувати необхідні для життєдіяльності організму людини. Науковим обґрунтуванням цієї проблеми є розмірна типологія, що складається на основі масового обмірювання населення. Зручність в користуванні виробами включає такі поняття, як зручність догляду за речами та придатність їх до ремонту.

Гігієнічні показники. Одяг повинен бути гігроскопічним, паро- і повітря проникливим, здатним всмоктувати виділення шкіри і підтримувати необхідний для нормальної життєдіяльності і працездатності людини підодяговий мікроклімат.

Надійність одягу в експлуатації – важлива споживна властивість. Надійність одягу пов’язана з частковою чи повною втратою або зміною утилітарних і естетичних властивостей швейного виробу. (безвідмовність, ремонтопридатність, довговічність).

Технологічні вимоги визначаються технологічними властивостями матеріалів - еластичністю, здатністю драпіруватися, жорсткістю при вигині, розтяжністю, осипаємістю, прорубуваємістю, роздвижністю ниток у швах, ставленням до волого-теплової обробки.

У склад промислових показників входять показники:

- стандартизації (застосування стандартних та уніфікованих деталей та вузлів одягу);

- конструктивні (простота та раціональність конструктивних рішень основних деталей виробу та елементів конструкції);

- технологічні (висока точність виготовлення у відповідності із прийнятою технологією, рівень використання промислових засобів пошиття швейних виробів);

- техніко-економічних показники (витрати на створення моделей, вартість основних та допоміжних матеріалів, вартість обробки).

Для забезпечення високої якості швейних виробів на підприємствах існує відділ контролю якості (ВТК) на всіх ланках виробництва (входний, операційний та фінішний.

Питання для контролю:

1.Які види одягу за класифікацією ви знаєте?

2.Сутність кроєного та некроєного одягу?

3.Чим відрізняється розрізний одяг від нерозрізного одягу?

4.Основні вимоги до одягу?

5.Характеристика споживацьких вимог до одягу.

6.Характеристика промислових вимог до одягу.

Лекція №3

Тема: 1. 2 Мода і костюм. Стильове рішення костюму.

 

1. Визначення поняття «мода».

2. Коротка історія виникнення моди

3. Шляхи виникнення моди

4. Прогнозування моди.

5. Стильові рішення костюму.

Ключові слова:мода, прогнозування моди, колекція, «Haute couture», «prêt-a-porter», стиль в одязі

Мета: - ознайомлення з визначенням поняття «моди»;

- вивчення шляхів виникнення моди;

- ознайомлення із методами прогнозування моди;

-ознайомлення із стильовими рішеннями костюму.

 

Кількість годин: 2

 

Література:

1.Козлова Т.В. - Моделирование и художественное оформление женской и детской одежды.–М.: Легпромбытиздат, 1990. – 320 с.

2.Бердник Т.О. - Моделирование и художественное оформление одежды. – Ростов-на-Дону. Издательство «Феникс», 2001. – 352 с.

3.Ермилова В.В., Ермилова Д.Ю. - Моделирование и художественное оформление одежды. Издательский центр «Академия». Высшая школа – 2001. – 184с.

1. Визначення поняття «мода».

Мода є головним пріоритетом створювачів моди. Слово «мода» виникло від латинського «modus», що перекладається як міра, спосіб, правило, розпорядження, образ. Кожне з цих значень передає сутність цього поняття.

Під модою в широкому сенсі слова розуміється панування в певний час в певному середовищі тих або інших смаків відносно різних зовнішніх форм культури – стилю життя, звичаїв та звичок поведінки, предметів побуту, автомашин, одягу – та досить часта змінюваність цих смаків.

В узькому сенсі слова мода – часта змінюваність форм одягу.

 

2. Коротка історія виникнення моди

Історія виникнення моди безперервно зв’язано із історією розвитку костюму, тому багато хто вважає, що мода народилась тоді, коли з’явився перший одяг, тобто у первісну старовину. Але насправді, мода як суспільно-громадське та культурне явище виникла пізніше, в епоху пізнього середньовіччя (кінець XIV - початок XV вв.) Саме в той час процес розвитку одягу набуває ознаки, що характерні для моди:

- костюм становиться явищем інтернаціональним, загальноєвропейським, а не національним або релігійним, як це було раніше;

- с цього періоду спостерігається достатньо часта зміна форма костюму та аксесуарів;

- у побутовому одязі з’являється велика кількість химерних новинок, що не можливо пояснити з позиції їх практичного використання;

- суспільство охоплює загальний ажіотаж спостерігання.

Мода так або інакше становиться дзеркалом свого часу, відображаючи суспільно-політичне життя людей, рівень та характер виробничих сил в економіці, найбільш яскраві події епохи, найважливіші культурні та наукові досягнення, звички та психологію сучасної людини, його уявлення про естетичний ідеал.

Форми костюму завжди змінювалась паралельно із розвитком загально стилю у мистецтві та архітектурі певної істеричної епохи.

 

На питання, де народжується, мабуть всі відповідять: в Парижі. Так, саме столиця Франції починаючі з 17 сторіччя впевнено утримує звання столиці світової моди. Саме там, на початку 20 сторіччя була заснована асоціація «Haute couture» (з фр. «високе шиття» або «висока мода», засновник Чарльз Фредерик Ворт). Сьогодні ця асоціація об’єднує декілька десятків найблискучих дизайнерів моди всього світу.

Обов’язковою умовою членства в цій організації є наступні вимоги:

- наявність власного іменного Будинку Моди в Парижі;

- виступ 2 рази у рік з новими колекціями (40-100 од.) осінньо-зимового та весняно-літнього сезону, що визначають тенденції та перспективи розвитку моди.

Всі вироби колекцій «Haute couture» представляють собою справжні витвори мистецтва, вони виконуються в одиничному варіанті, майже завжди вручну, при участі самого кутюр’є (модельєра). Вони коштують дуже дорого.

Після показу, ідеє модельєрів значно спрощуються, перероблюються з врахуванням можливостей масового виробництва та становляться доступним широкому кругу споживачів.

Напрямок розвитку сучасного костюму, що орієнтировано на промислове виготовлення та розраховано на масового споживача, називається «prêt-a-porter» (з фр. «готова сукня»).

Покази колекцій «prêt-a-porter» й визначають лице сучасної світової моди.

Також в історії виникнення моди, є приклади іншої послідовності, коли сама вулиця породжувала ідеї нового костюму та надихала модельєрів на створення колекцій одягу (наприклад, молодіжний одяг 60-х рр. 20 ст. – зв’язане із рухом хіпі).

Ознаки (фольклорний та джинсовий стиль, короткі спідниці та майки із малюнками і надписами, стиль унісекс).