Деятельность русских просветителей

Литература

План

Ой пол. XIX века

Лекция 9. РУССКИЕ И КАЗАХСКИЕ ПЕДАГОГИ-ПРОСВЕТИТЕЛИ

Основних напрямків навчання образотворчому мистецтву в школі

Порівняльний аналіз

Параметри аналізу	Традиційна програма (В.Кузін, Н.Ростовцев)	Нова типова (Б.Юсів)	Нова експериментальна (Б.Неменський)
ЩО? (предмет вивчення, зображення)	Об'єкти навколишньої дійсності (предмети побуту, овочі, фрукти, об'єкти праці, тварини, людина, навколишня природа)	Відношення до явищ, об'єктів навколишньої дійсності через художній образ	Зв'язок мистецтва з життям людини, соціальні, морально-естетичні функції мистецтва у житті
ПРО ЩО? (завдання)	Про реалістичні способи зображення предметів у навколишньому світі (правила лінійної перспективи, побудова об’єму, форми, конструкції, кольору, композиції)	Про способи художньо-образного відображення дійсності. Про мову мистецтва як засіб створення художнього образу (композиційна орга-нізація зображення, колір і освітлення; форма, пропорції, конструкція, простір)	Про відношення мистецтва до життя. Спілкування з мистецтвом через збагнення специфіки його мови і його джерело – природи й людини як частини природи (сутність мистецтва, творчий досвід мистецтва, мова мистецтва у різних видах художньої діяльності – зображувальної, декоративної, конструктивної)
НАВІЩО? (ціль)	Навчити графічної грамоти, дати учням знання елементарних основ реалістичного малюнка, сформувати навички малювання з натури, по пам'яті, по уявленню.	Систематичний розвиток в учнів здатності сприйняття художнього образу і його посильного створення у власних художніх роботах	Формування художньої культури як невід'ємної частини духовної культури
ВИДИ діяльності	1. Малювання з натури 2. Малювання на теми 3. Декоративне малювання 4. Бесіди про образотворче мистецтво	1.Практична художня діяльність (зображення на площині, ліплення, ДПМ) 2.Сприйняття мистецтва 3.Естетичне сприйняття дійсності	3 групи пластично-зорових мистецтв: 1.Образотворчі з усіма видами й жанрами (живопис, графіка, скульптура) 2.Декоративно-прикладні 3.Конструктивні (архітектура й дизайн середовища)

1. Деятельность русских просветителей

2. Просветительская деятельность М. В. Ломоносова

3. Учитель русских учителей – К. Д. Ушинский

4. Педагогические идеи и просветительская деятельность Л. Н. Толстого

5. Педагогическая деятельность и творческое наследие П. Ф. Каптерева

6. Развитие педагогики и просвещения в Казахстане в XIX в.

7. Поэт и просветитель Абай Кунанбаев

8. Ибрай Алтынсарин - апостол казахского просвещения

 

1. Антология педагогической мысли России второй половины XIX-нач.XIX в. - М., 1990.

2. Василькова Ю. В. Страницы отечественного образования. М., 1996.

3. Гершунский Б. С. Россия: образование и будущее. Челябинск, 1993.

4. Егоров А. Д. История педагогики в России. М., 1999.

5. История педагогики в России. Хрестоматия. М., 1999.

6. Коджаспирова Г. М. История образования и педагогической мысли: Таблицы, схемы, опорные конспекты: Учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений. – М, 2003.

7. Л. Н. Толстой. Воспитание в свободе в свободе: Избранные педагогические статьи. – М., 2005.

8. Фрадкин Ф. А., Плохова М. Г. и др. Лекции по истории отечественной педагогики. М., 1995.

9. Шаталов А. А. Проблемы народной школы в педагогике Л.Н. Тол­стого. - М., 1995.

10. Хрестоматия по истории школы и педагогики в России. - М., 1986. Раздел III.

 

Периодом наивысшего развития школьного дела в России XVIII в. оказалось царствование Екатерины II (1762-1796). Впервые во главе государства оказалась европейски образо­ванная личность. Екатерина проявляла особый интерес к про­блемам воспитания и образования.

Русские политики, ученые, педагоги приняли участие в об­суждении вопросов воспитания и образования в рамках обще­европейского движения Просвещения. В сочинениях русских просветителей провозглашены идеи развития национальной системы образования, общественного воспитания, целесооб­разности изучения и использования западной педагогики с со­блюдением собственных традиций.

Русские просветители включились в общеевропейскую по­лемику о воспитании. При этом они высказывали свои ори­гинальные суждения. В своих сочинениях они проводили идею свободного развития личности (Е.Р. Дашкова - "О смысле слова "воспитание", А.А. Прокопович-Антонский - "О воспи­тании", В.В. Крестинин - "Историческое известие о нравствен­ном воспитании...", Е.Б. Сырейщиков - "О пользе нравоучения при воспитании юношества", Х.А. Чеботарев - "Слово о спо­собах и путях, ведущих к просвещению", М.М. Снегирев - "Слово о пользе нравственного просвещения"). Авторы отверг­ли тезис о преимущественном "естественном воспитании" Ж.-Ж. Руссо и настаивали на приоритете общественного вос­питания. Вместе с тем они не разделяли и мнения Гельвеция о всесилии социального воздействия и ничтожности роли на­следственности в воспитании.

Идеи европейского Возрождения и Просвещения пользо­вались особым вниманием русской императрицы. Екатери­на стремилась использовать достижения педагогической мысли Европы при реализации своих проектов. Она внима­тельно изучала "Мысли о воспитании" Дж. Локка, педаго­гические теории М. Монтеня, Ф. Фенелона, Ж.-Ж. Руссо. Задумав реформу школьной системы, Екатерина обратилась к Д. Дидро, который составил "План Университета для Рос­сии".