ПРИНЦИП СИСТЕМАТИЧНОСТІ та ПОСЛІДОВНОСТІ НАВЧАННЯ

Педагогічна наука вимагає, щоб кожне нове положення або нове завдання ґрунтувалися на знаннях і навиках, засвоєних раніше, щоб наростання труднощів було поступовим. Процес засвоєння знань і навиків зумовлює безперервність між подальшими знаннями і попередніми, зв'язок нового матеріалу з пройденим, послідовне розширення і поглиблення знань. Принцип систематичності і послідовності полягає в тому, що новий навчальний матеріал викликав у пам'яті раніше сприйнятий, уточнює його і доповнює.

У зв'язку з передачею уроків образотворчого мистецтва в початкових класах фахівцям перед вчителем малювання загальноосвітньої школи сьогодні ставляться нові завдання:

· дотримання наступності в образотворчій діяльності дітей дошкільного і молодшого шкільного віку;

· послідовне ускладнення навчально-виховних завдань|задач|, передбачених програмою дитячих садів і програмою з образотворчого мистецтва в початкових класах загальноосвітньої школи;

· досягнення єдності методів всебічного розвитку особи|особистості| дитини|дитини|.

Учні першого класу дійсно дуже мало знають і уміють, але|та| вважати|лічити|, що вони абсолютно нічого не знають і нічого не уміють – груба помилка. Згідно|згідно з| "Програмі виховання в дитячому саду" діти молодшої групи (2—4 роки) вчаться правильно тримати олівець і пензель і користуватися ними, змальовувати|зображати| форми округлих і прямокутних предметів (м'яч, прапорець). У старшій групі (5—7 років) дошкільники складають нескладні декоративні композиції, вчаться передавати в малюнку свої враження від реальної дійсності (теми "Ліс взимку", "Моя мама", "Наша собака", "Сад влітку", "Папа|тато| за роботою" і т. п.).

При організації навчально-виховної роботи в другому і третьому класах слід стежити за дотриманням принципу систематичності| і послідовності в ускладненні навчальних завдань|задач|. Дуже часто| ми не робимо|чинимо| особливих відмінностей в методиці викладання образотворчого мистецтва в першому і в другому класах. У другому класі| методика викладання та ж, що і в третьому. Звичайно|звичний| все це об’єднується одним поняттям – методика викладання в початкових класах. Тим часом для кожного класу характерні свої специфічні| особливості. Все це слід враховувати педагогові.

Принцип систематичностіу навчанні малюнку вимагає строгого правила – не переходити до нового навчального матеріалу, поки не засвоєний і не закріплений попередній. Школяр повинен послідовно закріплювати окремі розділи навчального малюнка, оскільки кожен попередній розділ входить складовою частиною в подальший.

У практиці шкільної роботи окремі види занять часто проводяться| ізольовано один від одного і мають як би самостійні програми: по декоративному малюванню, бесідах про мистецтво, тематичному малюванню. Зв'язок між ними не завжди дотримується|. Тим часом декоративне і тематичне малювання має бути пов'язане з малюванням з натури, бесіди про мистецтво — зі|із| всіма останніми видами занять. Один вид|вид| занять повинен доповнювати інший, всі вони повинні допомагати учням отримувати|одержувати| повне|цілковите| і широке| уявлення про мистецтво.

Особлива увага має бути приділене принципу систематичності| і послідовності при навчанні|навчанні| основам живопису і композиції|. У практиці принцип систематичності і послідовності з цих дисциплін дотримується формально: з живопису – в порядку| перерахування|переліки| і ускладнення натюрмортних постановок, з композиції — в порядку ускладнення тематики. Яка послідовність| викладу науково-теоретичного матеріалу, який обсяг знань і навиків|навичок| має бути передбачений в кожному класі, – за цим мало стежать. Мало хто замислюється над систематичністю і послідовністю ускладнення науково-теоретичного матеріалу.

Щоб|аби| уникнути цього, педагогові слід намітити для себе, що нового| він даватиме дітям в кожному класі.

Наприклад, з області кольорознавства педагог намітив: у першому класіознайомити дітей з основними і складеними кольорами спектру - червоним, синім, жовтим і оранжевим, зеленим, фіолетовим; а також з правилами змішення кольорів – червоного з синім для здобуття фіолетового, синього з жовтим для здобуття зеленого і червоного з жовтим для здобуття оранжевого.

У другому класі —ознайомити дітей з назвами художніх фарб: лимонно-жовта, крон жовтий, охра світла, охра золотиста, сиєна натуральна, сепія, кадмій оранжевий, краплак червоний, краплак фіолетовий, ультрамарин синій, кобальт синій, смарагдова зелень, кобальт зелений; навчити школярів розрізняти ці кольори.

У третьому класізнайомимо дітей із законами доповняльних кольорів. Третьокласники повинні знати, що змішувати синю фарбу з оранжевою не потрібно — вийде грязь; те ж саме — якщо ми змішуватимемо червону фарбу із зеленою або жовту з фіолетовою.

У четвертому класідітей треба познайомити із законами колірного контрасту: на темному фоні світле поле видається ще світлішим, а на світлому, навпаки, темне поле в оточенні світлого фону видається темнішим. Тут же можна пояснити, що колірний контраст має багато спільного з додатковими кольорами, проте це відноситься лише до синього і оранжевого, жовтого і фіолетового. Остання частина спектру кольорів вже не має одночасного закону контрасту. Так, наприклад, до жовто-зеленого кольору контрастним є оранжевий, але до того ж оранжевому кольору контрастним буде вже не желто-зеленый, а синьо-голубий.

У п'ятому класізнайомимо учнів з ширшою палітрою художніх фарб і вчимо їх розрізняти ці кольори.

Жовті фарби|барви|

Коричневі фарби|барви|

Червоні фарби|барви|

Сині фарби|барви|

Зелені фарби.

Перманент зелений — яскравого ясно-зеленого кольору; смарагдова зелень — яскрава фарба темно-зеленого кольору; кобальт зелений буває світлого і темного відтінку, світлий нагадує зелень декоративної ялини, незрілого вівса, темний — морську хвилю; зелена земля — мутно-зеленого кольору; окисел хрому — зелена з теплуватим відтінком; волконскоіт — темно-зелена фарба з мутнуватим відтінком.

У шостому класіучнів треба ознайомити із законами тонових і колірних відносин, із законами колориту і правилами використання цих законів на практиці. Наприклад, при роботі з натури в приміщенні освітлені поверхні предметів завжди матимуть холодний відтінок, а тіньові — теплий. На пленері, навпаки, освітлені поверхні, особливо освітлені променями сонця, матимуть теплий відтінок, а тіньові — холодний. Тіні, падаючі від предметів, також підкоряються цьому закону: у приміщенні вони видаються теплого тону, на пленері — холодного (сині тіні від дерев на снігу).

В області теорії композиції можна скласти наступну послідовність викладу матеріалу:

1 клас. Елементарне поняття про композицію — раціональне розміщення зображення на плоскості в межах заданого формату.

Ритм в композиції (повторюваність елементів зображення) — на прикладах|зразках| декоративного мистецтва (візерунки|візерунки|, орнаменти).

2 клас. Симетрія в композиції. Закон рівноваги — симетричне розташування об'єктів зображення в заданому форматі, з урахуванням малюнка і тону.

3 клас. Симетрія і асиметрія в композиції. Композиційний центр. Ескіз композиції і його розвиток при вирішенні композиційного задуму.

4 клас. Статика і динаміка в композиції. Головне і другорядне в композиції. Правила підпорядкування другорядного головному.

5 клас. Ідейний вміст композиції. Сюжет і тема, розкриття цих понять. Перспектива в композиції — високий і низький горизонт і їх вплив на виразність композиції.

6 клас. Форма і вміст — розкриття цих понять. Єдність форми і вмісту. Композиційна єдність графічних, тонових і колірних стосунків.

ПРИНЦИП ДОСТУПНОСТІ та ПОСИЛЬНОСТІ НАВЧАННЯ|навчання|

Молодші школярі (7—10 років) вже здатні аналізувати об'єкти реальної дійсності в процесі сприйняття. Цей аналіз виступає в двох формах: при першій він здійснюється на рівні першої сигнальної системи і виявляється в тому, що діти практично реагують на різні дії; у іншому випадку провідну роль відіграє друга сигнальна система, взаємодіючи з першою. При подібній формі аналізу дитина не лише практично по-різному реагує на різні подразники, але і усвідомлює їх особливості. Перша форма аналізу характерна для первых-вторых класів, що вчаться, друга — для дітей третьих-четвертых класів. Діти першого-третього класів цілком можуть намалювати з натури один предмет (лист дерева, пилу, молоток), але їм не під силу намалювати групи предметів (натюрморт).

Або інший приклад. Розвиваючи творчі здібності дітей на уроках тематичного малювання, треба мати на увазі, що учні першого-другого класів ще не можуть самостійно вирішувати композиційні проблеми. Їх тематичні картини є лише розповіддю, ілюстрацією того, що дитина хоче повідати глядачеві. За композиційним зв'язком між предметами вона не стежить, вона їх вводить в картину постільки, поскільки цього вимагає сам зміст.

У третьому-четвертому класах діти вже здатні компонувати, вони починають шукати зв'язок між предметами. Проте образи композиції у них залишаються примітивними, і не виникає потреби їх збагачувати.

У п’ятому-шостому класах учні вже ставлять перед собою композиційні проблеми, шукають якнайкращі варіанти і постійно прагнуть збагачувати художні образи в своїх роботах.

Дотримуючи принцип доступності і посильності навчання|навчання|, необхідно| враховувати і індивідуальні здібності кожного школяра. У класі не може бути абсолютно|цілком| однакових учнів: одні засвоюють матеріал швидко, інші — повільно; одним легко дається той або інший технічний прийом, інші довгий час не можуть оволодіти ним. Вчителеві|учителеві| слід поставити кожного в такі умови роботи, при яких всі змогли б досягти найбільших успіхів.

Закінчуючи перелік принципів навчання|навчання|, підкреслимо, що кожен принцип тісно пов'язаний з іншими і ефективність його залежить від всієї системи навчання|навчання|.

|утворення|