Предмет, объект и методы судебной бухгалтерии.

ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК

 

Обов’язковий мінімум знань науково-теоретичних термінів і понять з курсу

«Економіка і нормування праці»

 

Нормування праці — 1) процес визначення об’єктивно необхідних затрат робочого часу (норм) в усіх сферах діяльності людини; 2) різновид практичної діяльності людини (фах); 3) одна з виробничих функцій конкретного структурного підрозділу організації або посадової особи (нормувальника); 4) галузь наукових знань як відносно автономна частина науки з організації праці; 5) навчальна дисципліна, що викладається у навчальних закладах.

Процес нормування праці — сукупність здійснення організаційно-технічних заходів щодо вивчення, обґрунтування, визначення і впровадження у виробництво норм праці.

Норма праці — конкретна форма впровадження міри праці, тобто кількість робочого часу, об’єктивно необхідна для виконання конкретної роботи, конкретним робітником у конкретних організаційно-технічних умовах виробництва.

Об’єкт нормування праці — будь-яка доцільна діяльність людини, тобто трудовий процес у його конкретному і специфічному вияві.

Принципи нормування праці — загально-вихідні, сталі правила і положення, на яких базується нормування як галузь наукових знань і конкретна функція управління виробництвом. До них належать: 1) науковість; 2)об’єктивність; 3) оптимальність; 4)динамічність; 5) прогресивність.

Функції нормування праці — відокремлені напрями процесу нормування, реалізація яких розкриває сутність та призначення норм праці: норми праці є основою обґрунтування практично всіх планово-економічних розрахунків господарської діяльності підприємства (організації); норми

Норма виробітку— кількість продукції або обсяг роботи певного виду, які мають бути виконаними одним робітником або бригадою (ланкою) за даний відрізок робочого часу (годину, зміну). Норми виро­бітку вимірюються в натуральних одиницях (штуках, метрах тощо) івиражають необхідний результат діяльності працівників.

Норма керованості (кількість підлеглих)— кількість працівників, які мають бути безпосередньо підпорядкованими одному керівникові.

Норма обслуговування— необхідна кількість устаткування, робо­чих місць, одиниць виробничої площі та інших об'єктів, закріплених для обслуговування одним робітником або бригадою (ланкою).

Норма часу (трудомісткість операцій)— необхідні затрати робочого часу одного робітника або бригади (ланки) на виготовлення одиниці продукції або для виконання певного обсягу робіт.

Норма чисельності— кількість робітників, яка потрібна для виконання певного обсягу робіт або для обслуговування одного чи кількох агрегатів.

Нормоване завдання— необхідний асортимент і обсяг робіт, які має бути виконано одним працівником або групою (бригадою, ланкою) заданий проміжок часу (зміну, добу, місяць).

Нормування праці— вид діяльності з організації та управління виробництвом, завданням якої є встановлення необхідних затрат і результатів праці, контролю за мірою праці, а також визначення необхід­них співвідношень між чисельністю працівників різних груп та кількіс­тю одиниць устаткування.

Фотографія робочого дня— засіб вивчення шляхом спостережен­ня й виміру всіх без винятку затрат часу протягом повного робочого дня або деякої його частини.

Штучно-калькуляційний час,або повна норма часу— сумарна величина елементів затрат часу, що нормується, на одиницю продукції (виконання операції") за певних організаційно-технічних умов.

Зміст праці— найменування конкретних завдань та опис процесів виконання конкретних операцій.

Кооперація праці— об'єднання виконавців для скоординованої участі в одному або різних, але пов'язаних між собою процесах праці.

Організація праці— створення оптимальної взаємодії працівни­ків, знарядь і предметів праці на основі доцільної організації робо­чих систем (робочих місць) з урахуванням продуктивності й потреб операторів.

Організація трудового процесу— доцільна інтеграція в просторі й часі за кількістю та якістю предмета праці, знаряддя праці та живої праці.

Робоче місце— частина виробничої площі, оснащена всім необ­хідним устаткуванням, інструментом, пристроями та призначена для виконання трудових операцій певної частини виробничого процесу.

Суміщення професій— виконання одним працівником різноманіт­них функцій або робіт у процесі оволодіння кількома професіями або спеціальностями.

Трудовий процес— сукупність методів і засобів впливу на предмет праці за допомогою знарядь праці або впливів контрольованого (керо­ваного) людиною знаряддя праці на предмет праці з метою випуску ма­теріального або нематеріального продукту, що здійснюються в певних природних або штучних умовах.

Умови праці— сукупність взаємопов'язаних виробничих, санітар­но-гігієнічних, психофізіологічних, естетичних та соціальних чинників конкретної праці, які визначають стан виробничого середовища та впливають на здоров'я та працездатність людини.

Вантажний потік — кількість вантажів (у тонах, кубічних метрах, штуках), що переміщуються за одиницю часу (годину, добу, місяць, квартал, рік) у заданому напрямку між окремими вантажно-розвантажу­вальними пунктами або через певний пункт.

Вантажообіг — загальна кількість вантажів, що переміщується в одиницю часу (доба, місяць, квартал, рік), іншими словами — це сума окремих вантажопотоків.

Поїздка — закінчений цикл транспортного процесу, якій складаєть­ся з навантаження у відправника вантажу, його перевезення, розванта­ження в отримувача й подачі рухомого складу під наступне наванта­ження.

Рейс — процес руху транспортного засобу від початкового пункту до кінця даного маршруту.

Склад — будова, спорудження, різноманітні пристрої, призначені для приймання та збереження різноманітних матеріальних цінностей, підготовки їх до виробничого споживання й безперебійного відпускання споживачам.

 

Судебная бухгалтерия (СБ) – специальная юридическая дисциплина, которая возникла на стыке теории бухгалтерского учета и юриспруденции.

Предметом являются объективные закономерности применения бухгалтерского учета и специальных бухгалтерских познаний в сфере специфических ПО. Уголовно-правовых, гражданско-правовых и арбитражных.

Данное определение СБ дополняет определение предмета через защитную функцию бухгалтерского учета и закономерности их использования в юридической практике.

Т. О, предметом бухгалтерского учета являются закономерности бухгалтерского учета и закономерности их использования в юридической деятельности, ОРД, следственной и судебной.

Защитные функции бухгалтерского учета –функции, которые обеспечивают охрану имущественных интересов всех экономических хозяйствующих субъектов, обладающих правом собственности на материальные и денежные ресурсы.

В СБ просматриваются следующие функции бухгалтерского учета:

1. Превентивная (предупредительная): способность учета затруднить совершение противоправных деяний в процессе осуществления хозяйственной деятельности и отражения этой деятельности в учете. Состоит в предварительном контроле за экономической деятельностью хозяйствующего субъекта и тем самым препятствует совершению противоправных деяний.

2. Следообразующая: формирование следов совершенного противоправного деяния в данных бухгалтерского учета (платежное поручение).

3. Охранительная: использование данных учета в деятельности контрольно – ревизионных и правоохранительных органов. Срабатывает на основе учета формировать информационное отражение, фактически происходивших юридически значимых процессов и операций.

Предмет СБ обуславливает обуславливает существование 2 взаимосвязанных объектов:

А) 1 из таких объектов является бухгалтерский учет, как вид профессиональной деятельности, связанный со сбором, обработкой и использованием экономической информации. Правовая регламентация и общий порядок деятельности представляют особый интерес для юристов (сведения о хозяйственной деятельности предприятия, которые используются в качестве доказательств по уголовным, арбитражным и гражданским делам).

Б) противоправное деяние, которое совершается под видом учетных операций. Они могут осуществляться на различных этапах, сборах, обработке и использования экономической информации. Данный объект связан с криминальной деятельностью.