Чергування голосних фонем

Чергування фонем. Історична основа чергувань

Поняття морфонології як галузі мовознавства

МОРФОНОЛОГІЯ

Поняття морфонології як галузі мовознавства.

Чергування фонем. Історична основа чергувань.

Чергування голосних фонем.

Чергування приголосних фонем.

 

Література

Волох О.Т. Сучасна українська літературна мова. – К.: Вища школа, 1986.

Єрмоленко С.Я. та ін. Українська мова. Короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів. – К.: Либідь, 2001.

Сучасна українська літературна мова / За ред. М.Я.Плющ. – К.: Вища шк., 2001.

Сучасна українська літературна мова / За ред. О.Д.Пономарева. – К.: Либідь, 2001.

Шкуратяна Н.Г., Шевчук С.В. Сучасна українська літературна мова: Навч. посібник. – К.: Літера, 2000.

 

Морфонологія є проміжною між фонетикою та морфологією дисципліною, яка вичає історичні чергування фонем у морфемах і словах. Найменшою значеннєвою одиницею морфонології є морф. Морфи - це варіанти однієї морфеми, які зустрічаються в різних граматичних позиціях і розрізняються між собою фонемним складом (смуга, смужка, у смузі).

Чергування фонем - це заміна однієї фонеми іншою, сполукою фонем або фонемним нулем. Історичними називаютьсяя такі звукові чергування, виникнення яких зумовлене причинами, відсутніми в сучасній мові. Переважна більшість чергувань голосних сучасної української мови належить до історичних. Найважливіші з них:

– чергування о - а (гонити - ганяти);

– чергування е - і (летіти - літати);

– чергування о, е, и - 0 звука (гонити - гнати, деру - драти, починати - почну).

Історичні чергування не випливають із живої взаємодії мід фонемами у мовленні. Відмінність між фонетичними (живими) та історичними чергуваннями полягає ще й у тому, що фонетичні не позначаються на письмі, а історичні мають виразний орфографічний характер.

До найдавніших чергувань голосних належать:

– чергування /о/, /е/ з /і/;

– чергування /е/, /о/ після шиплячих та /й/;

– чергування /и/ з /о/ та /е/ у сполученнях /ри/, /ли/ – /ро/, /ло/ та /ре/, /ле/ (після сонантів);

– чергування /о/, /е/ з нулем фонеми.

а) чергування /о/, /е/ з /і/:

Властиве лише українській мові. Найбільше поширене в корені (стіл - столи, осінь - восени). /о/, /е/ вживаються у відкритому складі та змінюються на /і/ у закритому. Виключеннями є такі випадки:

– у звукосполученнях /оро/, /оло/, /ере/, /еле/: мороз, молот, берег, шелест;

– у звукосполученнях /ор/, /ов/, /ер/ між приголосними в корені слова: морква, вовк, верхній;

– у словах, при зміні яких /о/, /е/ випадають: ставок (ставка), день (дня);

– у суфіксах –очк-, -ечк-, -оньк-, -еньк-, -есеньк-: сонечко, гілочка, доленька, голубонька, Дорошенко, буйнесенько;

– у наголошених частинах слова воз, вод, нос, роб, ход: медоносний, хлібороб, водовоз;

– у префіксі -воз та суфіксі -тель: возвеличити, мислитель;

– у ряді слів книжного походження і похідних від них: закон, народ, словник, прапор, вирок;

– у словах іншомовного походження: чек, пілот та ін.

б) чергування /е/, /о/ після шиплячих та /й/;

Серед даних слів можна виділити три групи:

Слова, які вживаються лише з /е/ після шиплячих та /й/ у таких випадках:

перед наступним м’яким приголосним (честь, щеня, шеляг);

перед складом з голосними /і/, /е/ (щеміти, женіть, шестеро, очерет);

перед складом з голосним /и/, якому в російській мові відповідає /и/ (пшениця, женити, єдиний);

за традицією (черговий, кочерга, щезнути, чепурний).

Слова, які завжди вживаються з /о/ після шиплячих та /й/:

перед твердим приголосним (жовч, шовк);

перед складом з голосним /а/, /о/, /у/ (щока, чому, чого, його, йому, нічого, жолудь);

перед складом з /и/, якому в російській мові відповідає /ы/ (чотири).

Слова, у яких відбувається чергування /е/ з /о/ після шиплячих: шестеро - шостий, женити - жонатий, вечеря - звечора, пшениця - пшоно.

 

в) чергування /и/ з /о/ та /е/ у сполученнях /ри/, /ли/ – /ро/, /ло/ та /ре/, /ле/ (після сонантів):

відбувається в таких словах: чорнобривий - (чорні) брови, дрижати - дрож, кривавий - кров, глитати - глотка, бриніти - бренькіт.

 

г) чергування /о/, /е/ з нулем фонеми:

відбувається в корені слів (сон - сну, день - дня), а також в іменникових суфіксах (вінок - вінка, хлопець - хлопця). Відбувається також у словах на зразок вогонь – вогню, сосна – сосон, сестра – сестер, пісня – пісень. Дане чергування є порівняно новим.