Філо- та онтогенез.

Креаціонізм.

ОСНОВНІ ТЕОРІЇ ПОХОДЖЕННЯ ЛЮДИНИ

Позиционные изменения по отношению к ударению

Непервый предударный слог	Первый предударный слог	Ударный слог	Заударный слог
ъ	ʌ, а	а	ъ
ъ	ʌ, а	о	ъ
и	и	и	и
ь	i, i^e	е	ь
i	i	i	i
̷i	̷i	̷i	̷i
ь	i^e	‘а	ь

Звуки верхнего подъема не редуцируются.

1. Філо- та онтогенез.

3. Еволюціонізм.

4. Трудова теорія Енгельса.

5. Синтетична теорія еволюції (СТЕ).

6. Теорія двох стрибків.

7. Космізм.

8. Теорії моно- і поліцентризму.

У вітчизняній літературі прийнято поділяти весь людський рід на три великі групи:

1) архантропи, тобто люди, що формуються (до них відносяться пітекантропи, синантропи й інші ранні види);

2) палеоантропи (неандертальці), вони жили в суспільстві, яке прийнято називати первісним людським стадом, або прасуспільством;

3) неоантропи (Homo sapiens), тобто«готові» люди: у цей час суспільство перетворилося в «готове» суспільство. За археологічною періодизацією це - ранній палеоліт. Приблизно 40-35 тис. років тому, на грані раннього й пізнього палеоліту, антропогенез завершився.

Цей ранній період історії людства, що тривав не менше 1 млн років, називався епохою становлення людини й суспільства, тобто антропосоціогенезом. Антропогенез - це походження людського роду, включаючи всю його дописемну історію.

Соціогенез, друга складова терміну «антропосоціонегез», включає всю дописемну історію людського суспільства, починаючи із стада пралюдей і закінчуючи появою ранніх держав (Шумер, Аккад, Давній Єгипет і ін.). З перших писемних суспільств починається історія суспільства, держави й цивілізації.

Антропогенез і соціогенез - дві історичні універсалії, що описують глобальний процес походження а) людського роду й б) суспільної форми буття людини.

Стосовно доісторичного минулого людського роду, що нараховує, беручи до уваги всіх викопних мавп, ранніх приматів (дріопітека, рамапітека й сівапітека), тобто не менш 14 млн років, цілком уживаний термін «філогенез», використовуваний фахівцями. Тоді період з появи австралопітеків, включаючи одну з їхніх різновидів Homo habilis (2,2 млн років тому), до Homo sapiens sapiens (130 тис. років тому) треба йменувати антропогенезом у вузькому, змісті слова. Найдавніші люди дійсно починаються з австралопітеків. Вони являли собою високорозвинених двоногих людиноподібних мавп, які першими стали свідомо виготовляти знаряддя й зброю, у той час як їхні попередники користувалися лише тим, що давала їм природа (камені, ціпки, кістки тварин і т.д.).

ФІЛОГЕНЕЗ(від греч. phyle — рід, плем'я й genesis — народження, походження) — історичне формування групи організмів. Це поняття увів у науковий обіг в 1866 р. Е. Геккель. З його допомогою він позначав зміни, що відбуваються в процесі еволюції різних форм органічного світу, тобто видів.

ОНТОГЕНЕЗ— розвиток індивіда на відміну від розвитку виду (філогенезу). Філогенез має не тільки психологічну, але й соціальну складову, оскільки стосується історичного розвитку в ряді поколінь.

АНТРОПОГЕНЕЗпозначає сукупність всіх історико-еволюційних форм гомінід до появи Homo sapiens sapiens, тобто включає філогенез і антропогенез у вузькому значенні.

СОЦІОГЕНЕЗ— сукупність доісторичних форм суспільства аж до появи перших суспільств-держав (античність).

В зв'язку із широким значенням антропогенезу у вітчизняній антропології використовується ще один термін — гомінізація.

ГОМІНІЗАЦІЯ(від лат. Homo — людина) — процес олюднення мавпи — від появи перших специфічно людських особливостей до виникнення виду людини розумної (Н. sapiens).

Сьогодні дослідження проблем антропогенезу здійснюється за допомогою даних антропології (насамперед палеоантропології) і споріднених їй наук - еволюційної морфології й ембріології, приматології, палеонтології приматів, археології, історичної соціології, психології й фізіології, геології палеогену, неогену й антропогену, археології палеоліту, палеогенетики, етнографії й лінгвістики.

У біологічному змісті антропогенез являє собою розтягнутий на історично немислимий строк процес адаптації людини і її ранніх форм до штучного середовища. Він відбувався так: місцеві архаїчні форми гомінід час від часу замінялися сторонніми формами, які були менш спеціалізованими, але мали більший потенціал для подальшого розвитку. У результаті сучасна людина виявилася самою неспеціалізованою істотою на Землі, і їй вдалося заселити всі екологічні ніші, зберігши видову єдність.

Із всіх видів гомінід, які коли-небудь існували на Землі, Homo sapiens— єдиний, чию еволюційну долю можна розглядати в перспективі, оскільки тільки цей вид дожив дотепер, широко розселившись по земній кулі. Протягом розвитку роду Homoбільш високоорганізовані види гомінід, раси й народи, що перебували на так званій осі еволюційної магістралі, витісняли тих, чия організація була нижче або навіть спрощувалася в процесі адаптації до специфічних середовищ перебування, таким, наприклад, як гори або тропічні ліси. Представники роду Homo споконвічно відрізнялися прагненням до широкої експансії, і закономірним наслідком такого шляху розвитку стало зародження в Європі техногенної цивілізації, що виявилася воістину універсальною, орієнтованою на самий широкий спектр кліматичних і географічних умов.

Під час великих геологічних перетворень в історії планети, коли умови існування ставали вкрай нестабільними, перевагу у виживанні отримували універсальні форми живих істот, найменш спеціалізовані й залежні від навколишнього середовища. Саме такі форми давали початок новим, більш високим таксонам організмів - типам або класам.

Відповідно до прийнятої теорії, що поки ще не встигла врахувати новітні археологічні відкриття 2000-х рр., людиноподібні істоти (гомініди) почали розвиватися з людиноподібних мавп близько 4 млн. років тому в Африці. Перші гомініди, що дістали назву австралопітеків, мали тіло, що нагадувало людське, і голову, більше схожу на голову мавпи. Австралопітеки близько 2 млн років тому перетворилися в Homo habilis, ще через півмільйона років з'явився Homo erectus, що мігрував у Європу й Азію. Приблизно 200 - 300 тис. років тому з'явилися перші представники Homo sapiens, ще мало схожі на сучасну людину. Близько 100 тис. років тому виникла неандертальська людина, що розселилася по Європі, Африці й Середньому Сходові. Нарешті близько 40 тис. років тому на Близькому Сході або в Азії з'являються перші представники сучасної людини, названі Homo sapiens. Вони проникають у Європу й витісняють неандертальців, які поступово вимирають. Зачатки сучасної цивілізації вперше з'явилися 10 тис. років тому. Прийнято вважати, що еволюція людини протікала тільки в Старому Світі. Племена, що жили в Новому Світі, переселилися туди з Азії не раніше ніж 30 тис. років тому. Такі загальноприйняті уявлення про еволюцію людини.

Людина й суспільство пройшли тривалий шлях розвитку, за останніми даними у кілька мільйонів років. Період становлення й розвитку людського суспільства до цивілізацій називається кам'яним віком.

В історії кам'яного віку виділяють 3 епохи: 1) палеоліт (давній кам’яний вік); 2) мезоліт (середній вік); 3) неоліт (новий вік). Наступну за неолітом епоху називають енеолітом (міднокамінний вік). Він відкриває епоху металу й цивілізацій.

В історії первісного суспільства останнім часом виділяють 3 епохи: 1) епоха первісного стада, або прасуспільства, а також антропосоціогенезу; вона охоплює величезний період від олдувая до мустьє; 2) епоха первісної родової громади починається у верхньому палеоліті й закінчується до епохи раннього металу; 3) епоха первісної сусідської (протоселянської) громади. В епоху первісного стада людина виділяється із тваринного світу, утворюється суспільство.