Структура наук про безпеку
Действия менеджеров по повышению эффективности менеджмента
Менеджеры для повышения эффективности должны осуществлять следующие действия:
1. Совершенствовать организационную структуру
2. Следить за изменениями во внешней и внутренней среде организации
3. Обеспечивать условия для роста квалификации сотрудников
4. Вырабатывать стратегию развития, обеспечивающую долгосрочные конкурентные преимущества организации
5. Следить за расходами организации, постоянно анализировать их динамику и всячески способствовать их снижению
6. Обеспечивать использование в производстве и управлении достижения науки и технологии, создавать атмосферу позитивного восприятия инноваций
7. Разрабатывать эффективную технологию выполнения управленческих процедур
8. Создавать благоприятный социально-психологический климат в коллективе
9. Следить за настроениями потребителей, изучать их потребности и ожидания
10. Формировать совместные ценности в коллективе
(Завдання: заповнити схему).
3. СИСТЕМА „ЛЮДИНА – ЖИТТЄВЕ СЕРЕДОВИЩЕ” ТА ЇЇ КОМПОНЕНТИ
ЕЛЕМЕНТИ СИСТЕМИ „ЛЮДИНА – ЖИТТЄВЕ СЕРЕДОВИЩЕ”:
ЛЮДИНА є одним з елементів зазначеної системи, в якій під терміном «людина» розуміється не лише одна істота, індивід, а й група людей, колектив, мешканці населеного пункту, регіону, країни, суспільство, людство загалом.
ЖИТТЄВЕ СЕРЕДОВИЩЕ є частиною Всесвіту, де перебуває або може перебувати в даний час людина і функціонують системи її забезпечення.
КОМПОНЕНТИ ЖИТТЄВОГО СЕРЕДОВИЩА:
| ||
|
|
СОЦІУМ –
КУЛЬТУРА :
- сукупність досягнень того чи іншого народу;
- характерні особливості життя і діяльності певних історичних, географічних і кон’юнктурних людських спільнот (феодальна, буржуазна, соціалістична, українська і навіть «блатна» культура);
- ступінь досконалості в тій чи іншій сфері людської діяльності (культура праці, мови, поведінки);
- той чи інший вид с/г рослин (цитрусові, баштанні, злакові культури).
ЛЕКЦІЯ № 2
Тема 2. Небезпека. Ризик як оцінка небезпеки
МЕТА: дати студентам знання щодо понять „небезпека” та «ризик», визначити класифікацію небезпек, сутність концепції допустимого ризику. Розвивати уміння визначати небезпеки у сучасному життєвому середовищі, попереджати їх виникнення та уникати їх негативного впливу. Виховувати почуття уваги, розуміння необхідності володіти знаннями з безпеки життєдіяльності задля запобігання небезпек в процесі життєдіяльності.
Питання для розгляду:
1. Загальна оцінка та характеристика небезпек.
2. Ризик. Концепція допустимого ризику.
Питання для самостійного вивчення:
1. Потенційні джерела небезпеки трудової діяльності.
Ключові поняття та терміни
- Небезпека - Ризик
- Потенційна небезпека - Реальна небезпека
- Квантифікація небезпек - Таксономія небезпек
- Ідентифікація небезпек - Номенклатура небезпек
- Джерела небезпек - Класифікація небезпек
- Концепція допустимого ризику
Рекомендована література:
1. Желібо Є.П., Заверуха Н.М., Зацарний В.В. Безпека життєдіяльності: Навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти України І-ІV рівнів акредитації / За ред. Е.П. Желібо і В.М. Пічі. – Київ: «Каравела», Львів: «Новий Світ – 2000», 2001. – 320 с.
2. Желібо Є.П., Заверуха Н М., Зацарний В.В. Безпека життєдіяльності: Навч. посіб. / За ред. Є.П. Желібо. 5-е вид. – К.: Каравела, 2007. – 344 с.
3. Желібо Є.П. Безпека життєдіяльності: Підручник / Є.П. Желібо, В.В. Зацарний. – К.: Каравела, 2007. – 288 с. (С. 25-50)
4. Лапін В. М. Безпека життєдіяльності людини. Навчальний посібник / В. М. Лапін.- 6-те вид., перероб. і доп. – К.: Знання, 2007. – 332 с. (С. 32-39)
1. ЗАГАЛЬНА ОЦІНКА ТА ХАРАКТЕРИСТИКА НЕБЕЗПЕК
НЕБЕЗПЕКА– негативна властивість живої та неживої матерії, що здатна спричинити шкоду самій матерії: людям, природному середовищу, матеріальним цінностям; потенційне джерело шкоди (явища, інформація, процеси, об’єкти, які можуть викликати небажані наслідки).
ДЖЕРЕЛА НЕБЕЗПЕК:
- природні процеси та явища;
- елементи техногенного середовища;
- людські дії, що криють у собі загрозу небезпеки (соціальні, політичні, комбіновані).
Прихована (потенційна) небезпека проявляється за певних, часто важко передбачуваних умов і реалізується у формі надзвичайних ситуацій, захворювань чи травм людей.
 |
ВАРІАНТИ ВЗАЄМНОГО РОЗТАШУВАННЯ небезпечної зони (Н), зони перебування людини (Л) та засобів захисту (З).
 |  |
З
І ІІ ІІІ ІV
Таксономія небезпек – класифікація та систематизація явищ, процесів, інформації, об’єктів, які здатні завдати шкоди.
КЛАСИФІКАЦІЯ НЕБЕЗПЕК:
- за походженням;
- за часом дії;
- за локалізацією;
- за наслідками (;
- за збитками;
- за сферою прояву;
- за структурою);
- за характером дії.
Ідентифікація небезпек – виявлення типу небезпеки та встановлення її кількісних характеристик та координат (x, y, z, t), необхідних для розробки заходів щодо її усунення чи ліквідації наслідків. розпізнавання небезпек з визначенням їх.
Номенклатура небезпек – перелік назв, термінів, систематизованих за окремими ознаками.
Квантифікація небезпек – введення кількісних характеристик для оцінки ступеня (рівня) небезпеки. Найпоширенішою кількісною оцінкою небезпеки є ступінь ризику.
До матеріальних збитків, пошкодження, шкоди здоров‘ю, смерті або іншої шкоди приводить конкретний фактори небезпеки – це такі чинники життєвого середовища, які за певних умов завдають шкоди людям, системам життєзабезпечення людей, призводять до матеріальних збитків.
Відповідно до системи стандартів безпеки праці (ССБП) розрізняють небезпечні та шкідливі фактори.
Негативні фактори характеризуються:
· ймовірністю появи;
· потенціалом;
· часом існування або дії на людину;
· розмірами зони дії;
· якістю.
Гранично допустимий рівень негативного фактора (ГДР) – рівень фактора, який при щоденній (крім вихідних днів) праці протягом 8 годин або іншого часу, але не більше 41 години на тиждень, протягом усього трудового стажу не може спричинити захворювань або відхилень у стані здоров’я, що виявляються сучасними методами досліджень, в процесі роботи або у віддалені строки життя даного чи наступних поколінь.
За структурою всі фактори поділяють на прості (струм, токсичність), складні та похідні (аварії, пожежі, вибухи).
2. РИЗИК. КОНЦЕПЦІЯ ДОПУСТИМОГО РИЗИКУ
У вересні 1990 р. у м. Кьольн відбувся Перший Всесвітній конгрес з безпеки життєдіяльності, як навчальної дисципліні. Він проходив під девізом «Життя у безпеці». Спеціалісти із різних країн у своїх докладах використовували поняття «ризик».
РИЗИК – це частота реалізації небезпек, тобто кількісна оцінка небезпек. Він визначається ймовірністю прояву небезпеки та ймовірністю присутності людини в зоні дії небезпеки.
 |
Ризик визначається ймовірністю прояву небезпеки та ймовірністю присутності людини в зоні дії небезпеки.
R = n / N
Ризик (R) визначаться як відношення кількості подій з небажаними наслідками (n) до максимально можливої їх кількості (N) за конкретний період часу.
Згідно з ДСТУ 2293-99 «ризик – це ймовірність заподіяння шкоди з урахуванням її тяжкості». Чисельно ризик визначається як добуток ймовірності виникнення небезпеки на очікуваний розмір збитку, що може завдати реалізована небезпека:
R = PA ·D,
де PА – ймовірність виникнення небезпеки; D– очікуваний розмір збитку, що може завдати реалізована небезпека.
Таблиця 1.
Порівняння окремих ризиків щодо загибелі людей (за чинниками) у США та Україні
| Країна | Чинники ризиків | |||||
| транспорт | отруєння | утоплення | вогонь | електрострум | усі чинники | |
| США | 3,2∙10-4 | 2∙10-5 | 3∙10-5 | 4∙10-5 | 6∙10-6 | 6∙10-4 |
| Україна | 1,6∙10-4 | 31∙10-5 | 9∙10-5 | 3∙10-5 | 20∙10-6∙ | 15,6∙10-4 |
Питання ризику та його оцінки відіграють головну роль в разі прийняття рішень у різних сферах людської діяльності. Оцінка ризику дозволяє визначити дії, що мінімізують його. Такий підхід, який полягає у тому, що прийняття конкретного рішення базується на оцінці ризику, називають ризик-орієнтованим підходом (РОП.)
Концептуально РОП складається з двох елементів:
- оцінки ризику (це аналіз виникнення і масштабів ризику в конкретній ситуації);
- управління ризиком – аналіз ризикованої ситуації і розробка рішень, спрямованих на зведення ризику до мінімуму.
Методи визначення ризику:
Ø інженерний
Ø модельний
Ø експертний
Ø соціологічний
Категорії небезпек встановлюють якісне значення відносної серйозності ймовірних наслідків небезпечних умов.
Таблиця 2
Категорії серйозності небезпек
| Вид | Категорія | Опис нещасного випадку |
| Катастрофічна | І | Смерть або зруйнування системи |
| Критична | ІІ | Серйозна травма, стійке захворювання, суттєве пошкодження у системі |
| Гранична | ІІІ | Незначна травма, короткочасне захворювання, пошкодження у системі. |
| Незначна | ІV | Менш значні, ніж у категорії ІІІ травми, захворювання, пошкодження у системі. |
Рівні ймовірності небезпеки є якісним відображенням відносної ймовірності того, що відбудеться небажана подія, яка є наслідком не усунутої або неконтрольованої небезпеки.
Таблиця 3
Рівні ймовірності небезпеки
| Вид | Рівень | Якісний опис частоти наслідків небезпеки |
| Часта | A | Ймовірна часта поява |
| Можлива | B | Буде спостерігатися кілька разів за життєвий цикл |
| Випадкова | C | Можливе одне спостереження цієї небезпеки за життєвий цикл системи. |
| Віддалена | D | Відмова малоймовірна, але можлива хоча б раз за життєвий цикл системи |
| Неймовірна | E | Настільки малоймовірна, що можна припустити, що така подія ніколи не відбудеться |
За ступенем припустимості ризик буває:
- знехтуваний
- прийнятним
- гранично допустимий
- надмірний
КОНЦЕПЦІЯ ( ПРИЙНЯТОГО) ДОПУСТИМОГО РИЗИКУ
! На практиці досягти нульового ризику, тобто абсолютної небезпеки неможливо.
Сутність концепції прийнятого (допустимого) ризику полягає у прагненні створити таку малий ризик, який сприймає суспільство в даний час, виходячи з рівня життя, соціально-політичного та економічного становища, розвитку науки і техніки.
ЛЕКЦІЯ № 3
Тема 3. Структурно-функціональна організація людини з точки зору взаємодії її з оточуючим середовищем та технікою
МЕТА: дати студентам знання про здоров’я людини як медико-біологічну та соціальну категорію; визначити поняття «гомеостаз», «синергізм» та «антагонізм»; поняття «людина – оператор» та його роль у оточуючому середовищі. Виховувати почуття уваги, розуміння необхідності володіти знаннями з безпеки життєдіяльності задля запобігання небезпек в процесі життєдіяльності.
Питання для розгляду:
1. Здоров’я людини як медико-біологічна та соціальна категорія.
2. Організм людини в оточуючому середовищі.
3. Людина-оператор як ланка обробки інформації.
Питання для самостійного вивчення:
1. Психічні характеристики особистості: психічні процеси (відчуття, сприйняття, пам'ять, мислення, увага, воля); психічні стани (почуття, емоції, настрій, стрес); психічні властивості: стать, вік темперамент, характер).
Ключові поняття та терміни
* здоров‘я * рівні здоров‘я
* гомеостаз * адаптація
* організм * нервова система
* рефлекси * умовні рефлекси
* безумовні рефлекси * аналізатори
* закон Вебера-Фехнера * людина –оператор
* синергізм * антагонізм
* біоритми
Рекомендована література:
5. Желібо Є.П., Заверуха Н.М., Зацарний В.В. Безпека життєдіяльності: Навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти України І-ІV рівнів акредитації / За ред. Е.П. Желібо і В.М. Пічі. – Київ: «Каравела», Львів: «Новий Світ – 2000», 2001. – 320 с.
6. Желібо Є.П., Заверуха Н.М., Зацарний В.В. Безпека життєдіяльності: Навч. посіб. / За ред. Є.П. Желібо. 5-е вид. – К.: Каравела, 2007. – 344 с.
7. Желібо Є.П. Безпека життєдіяльності: Підручник / Є.П. Желібо, В.В. Зацарний. – К.: Каравела, 2007. – 288 с. (С. 25-50)
8. Лапін В.М. Безпека життєдіяльності людини. Навчальний посібник / В.М. Лапін.- 6-те вид., перероб. і доп. – К.: Знання, 2007. – 332 с. (С. 32-39)
Зміст лекції
1. ЗДОРОВ’Я ЛЮДИНИ ЯК МЕДИКО-БІОЛОГІЧНА ТА СОЦІАЛЬНА КАТЕГОРІЯ
“Здоров’я – це стан повного фізичного, духовного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб і фізичних вад».
Рівні здоров’я:
- 1-й – суспільний;
- 2-й –груповий;
3-й – індивідуальний.
Складові здоров’я
- Біологічна;
- Психологічна;
- Соціальна.
АДАПТАЦІЯ – динамічний процес пристосування організму і його органів до мінливих умов навколишнього середовища, завдяки якому в організмі підтримується сталість внутрішнього середовища.
Адаптація включає:
генетичний рівень та фенотиповий рівень.
Адаптація поділяється на фізіологічну, психологічну і соціальну.
Ознаки здоров’я:
1. ___________________
2. _____________________-
3. ________________________
4. ___________________________
5. _______________________
6. ___________________________--
Показники здоров’я населення:
· смертність,
· дитяча смертність,
· середня очікувана тривалість життя.
Сьогодні основними факторами, що впливають на здоров’я людини вважаються:
1. Спосіб життя (50%);
2. Навколишнє середовище: мікро- та макросередовище (20%);
3. Біологічні фактори (спадковість) (20%);
4. Стан медичної допомоги (10%).
Чинники соціального середовища:
· демографічна та медична ситуації;
· духовний та культурний рівень;
· матеріальний стан;
· соціальні відносини;
· засоби масової інформації;
· урбанізація;
· конфлікти тощо.
Складові частини здорового способу життя:
1. Здоровий спосіб життя,який складається із чотирьох категорій:
- економічної;
- соціологічної;
- соціально-психологічної;
- соціально-економічної.
2. _______________________________
3. ________________________________
4. Мотивація.
5. __________________________________
6. ___________________________________-
7. Навчання здоровому способу життя.
Суттєвий вплив на здоров’я людини справляє певний психічний стан.
Для вирішення проблеми збереження здоров’я та працездатності людини, продовження іі життя в масштабах держави створена система охорони здоров’я (СОЗ).
2. ОРГАНІЗМ ЛЮДИНИ В ОТОЧУЮЧОМУ СЕРЕДОВИЩІ.
Організмлюдини – це сукупність тілесних (соматичних) і фізіологічних систем: нервової, опорно-рухової, серцево-судинної, кровообігу, травлення, дихання, сенсорної та ін.
Психіка людини – це здатність мозку відображати об’єктивну дійсність у формі почуттів, уявлень, думок та інших суб’єктивних образів об’єктивного світу. Отже, психіка є суб’єктивним відображенням об’єктивного світу.
Однією з найважливіших систем людини е нервова система, що пов’язує між собою всі системи і частини тіла в єдине ціле. НЕРВОВА СИСТЕМА нервова система складається з: центральної і вегетативної (периферійної).
Центральна нервова система бере участь у прийомі, опрацюванні та аналізі будь-якої інформації, що надходить із зовнішнього і внутрішнього середовищ.
Людський організм має високі резерви стійкості та надійності.
На поведінку людини та його безпеку у небезпечній ситуації впливає його психічний і фізичний стан.
Стрес– це стан психічної напруженості людини, зумовлений процесом життєдіяльності внаслідок високого рівня емоційної напруги, необхідності подолання перешкод.
РЕФЛЕКСИ – адекватна дія організму на подразник. Рефлекси бувають:
* безумовні – вроджені;
* умовні – набуті в результаті неодноразових повторень різних дій.
АНАЛІЗАТОРИ – це сукупність взаємодіючих утворень периферичної і центральної нервової системи, які здійснюють сприймання та аналіз інформації про явища, що відбуваються як у навколишньому середовищі, так і всередині самого організму.
Структура аналізатора:
РЕЦЕПТОР ---- ЧУТЛИВІ НЕЙРОНИ ----- ДІЛЯНКИ КОРИ головного мозку
Види аналізаторів та рецепторів:
Психофізіологічні властивості аналізаторів:
- надзвичайно висока чутливість до адекватних подразників;
- наявність абсолютної, диференційної та оперативної межі чутливості до подразника;
- спроможність до адаптації;
- спроможність тренування;
- спроможність певний час зберігати відчуття після припинення діі подразника;
- перебування у наступній взаємодії один за одним.
Психофізичний закон Вебера-Фехнера :
S = C lg І ,
S – інтенсивність (або сила) відчуття;
І- величина діючого подразника;
С- коефіцієнт пропорційності.
Основний психофізичний закон фізіології Вебера-Фехнера: інтенсивність відчуттів пропорційна логарифму інтенсивності подразника.
3. ЛЮДИНА-ОПЕРАТОР ЯК ЛАНКА ОБРОБКИ ІНФОРМАЦІЇ
В історичному аспекті трудової діяльності людини можна виділити 3 основні стадії праці:
- ручна,
- механізована,
- автоматизована.
З появою на початку ХХ ст. нових видів діяльності виникла потреба врахування психологічних можливостей людини, таких як:
- швидкість реакції,
- особливості пам’яті та уваги,
- емоційний стан та ін.
З широким впровадження автоматичних систем керування, комплексної автоматизації та механізації виробничих процесів виникли зміни у фаховій структурі праці, що пов’язані з появою операторської діяльності.
Під «людиною-оператором» в ергономіці розуміють людину, котра виконує трудову діяльність, основу якої становить взаємодія з предметом праці, машиною та зовнішнім середовищем завдяки інформаційній моделі та органам керування.
Основною формою діяльності людини-оператора є використання та опрацювання інформації. У людини можна виокремити органи відчуттів, за допомогою котрих вона сприймає інформацію і через провідні шляхи доносить до мозку, а мозок після відповідної обробки діє на органи руху.
Діяльність оператора при сприйманні інформації пов’язана з отриманням даних про стан об’єкта та середовища існування. Для цього необхідно знайти, виокремити та розпізнати потрібні сигнали.
Основні етапи діяльності оператора при вирішенні певних задач:
· перший етап – сприйняття інформації;
· другий етап – оцінка інформації, її аналіз та узагальнення на основі заздалегідь заданих або сформованих критеріїв оцінки.
Людина стала невід‘ємною і найважливішою складовою частиною системи „Людина – машина – середовище”.
людина машина
|
|
|
|
в)
Схеми системи „людина-машина”
а) проста одноконтурна; б) при напівавтоматизованому виробництві; в) при високомеханізованому виробництві.
СИНЕРГІЗМ – (від грецької «співробітництво»)
АНТАГОНІЗМ – це ефект нейтралізації дії (взаємне знищення).
ЛЕКЦІЯ 4.
Тема 4. Раціональні умови життєдіяльності людини
МЕТА: дати студентам знання щодо поняття «раціональні умови життєдіяльності», біологічну та соціальну сутніcть людини, складові частини середовища життєдіяльності; поняття «біосфера» і «ноосфера», та їх роль для людини; формувати потребу дотримання здорового способу життя, розуміння необхідності володіти знаннями з безпеки життєдіяльності задля запобігання небезпек в процесі життєдіяльності.
Питання для розгляду:
1. Людина як біологічний та соціальний суб’єкт.
2. Середовище життєдіяльності людини.
3. Соціальні та психологічні фактори впливу на безпеку життєдіяльності.
Питання для самостійного вивчення:
1. Духовне середовище людини.
2. Забезпечення оптимальних умов життєдіяльності людини.
Ключові поняття та терміни
* здоров‘я * рівні здоров‘я
* гомеостаз * адаптація
* організм * нервова система
* рефлекси * умовні рефлекси
* безумовні рефлекси * аналізатори
* закон Вебера-Фехнера * людина –оператор
* синергізм * антагонізм
* біоритми
Рекомендована література:
9. Желібо Є.П., Заверуха Н.М., Зацарний В.В. Безпека життєдіяльності: Навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти України І-ІV рівнів акредитації / За ред. Е.П. Желібо і В.М. Пічі. – Київ: «Каравела», Львів: «Новий Світ – 2000», 2001. – 320 с.
10. Желібо Є.П., Заверуха Н.М., Зацарний В.В. Безпека життєдіяльності: Навч. посіб. / За ред. Є.П. Желібо. 5-е вид. – К.: Каравела, 2007. – 344 с.
11. Желібо Є.П. Безпека життєдіяльності: Підручник / Є.П. Желібо, В.В. Зацарний. – К.: Каравела, 2007. – 288 с. Лапін В.М. Безпека життєдіяльності людини. Навчальний посібник / В.М. Лапін.- 6-те вид., перероб. і доп. – К.: Знання, 2007. – 332 с.
1. ЛЮДИНА ЯК БІОЛОГІЧНИЙ ТА СОЦІАЛЬНИЙ СУБ’ЄКТ
ЖИТТЯ – це особлива форма руху матерії зі специфічним обміном речовин, самовідновленням, системним управлінням, саморозвитком, фізичною і функціональною дискретністю живих істот і їх суспільних конгломератів. Життя можна розглядати як послідовний, упорядкований обмін речовин і енергії.
Схожість людини і тварини: 1) склад речовин, будова та поведінка організмів; 2) у людини є рудиментарні органи, які виконували важливі функції у тварин і збереглись у людини, хоча і не потрібні їй.
«Homo sapіens» як біологічний вид має:
· характерні тілесні ознаки (прямоходження, руки пристосовані до праці тощо);
· високорозвинений мозок, здатний відобразити світ у поняттях і перетворювати його відповідно до своїх потреб, і інтересів, ідеалів;
· свідомість (найхарактерніша ознака людини) – здатність до пізнання сутності як зовнішнього світу, так і своєї особистої природи;
· мислення та мову, які з’явились в результаті трудової суспільної діяльності.
ДІЯЛЬНІСТЬ – це активна взаємодія людини з навколишнім середовищем, завдяки чому вона досягає свідомо поставленої мети, яка виникла внаслідок прояву у неї певної потреби.
Характерні ознаки діяльності:
-_________________
-______________________-
-_________________________
-__________________________
-________________________________-
ТИПИ ДІЯЛЬНОСТІ:
Ø перетворювальна
Ø соціальна: люди (люди, управління, лікування, освіта);
Ø _______________________
Ø _______________________
Ø ____________________________
Ø ціннісно-оріентаційна
Ø _______________________-
Ø _______________________________________
Ø споживча.
ПРАЦЯ – це цілеспрямована діяльність людини, в процесі якої вона впливає на природу і використовує її з метою виробництва матеріальних благ, необхідних для задоволення своїх потреб.
ОСОБИСТІСТЬ – це це міра цілісності людини, що включає в себе усю множину взаємопов‘язаних характеристик і елементів. Властивості особистості: світогляд і моральність.
ПОТРЕБИлюдини –
Маслоу (США) визначив 5 основних рівнів потреб людини:
1) фізіологічні;
2) потреба безпеки;
3) потреба спілкування;
4) потреба у нахилах, любові, повазі;
5) потреба самореалізації.
ГРУПИ ПОТРЕБ
|
| ||||
 | |||
 | |||
2. СЕРЕДОВИЩЕ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ ЛЮДИНИ
Природне середовище:
- атмосфера, гідросфера, літосфера, біосфера (ноосфера)
Техногенне середовище (техносфера): побутове –