Тема 4. Управлінський облік як інформаційна основа забезпечення контролінгу.

1. Управлінський облік в системі контролінгу.
2. Завдання управлінського обліку.
3. Характеристика основних методів управлінського обліку.
4. Облік за фактичною собівартістю.
5. Облік за нормативною собівартістю.
6. Оцінка методів управлінського обліку витрат для вирішення завдань контролінгу.

Управлінський облік в системі контролінгу

Основополагающий элемент системы контроллинга на предприятии — управленческий учет. Зачастую само понятие контроллинга ассоциируется с понятием управленческого учета, но это не совсем верно: основная задача управленческого учета — предоставление релевантной информации для принятия управленческих решений; функции контроллинга шире, они включают в себя не только управленческий учет, но и планирование, контроль, координацию, а также выработку рекомендаций для принятия управленческих решений.

Законодательство обязывает каждое предприятие вести бухгалтерский (финансовый) учет. Но для принятия управленческих решений существует объективная необходимость организации в рамках системы контроллинга специального управленческого учета, который может быть либо совмещен с финансовым, либо выделен отдельным блоком.

За рубежом существуют разные подходы к этому вопросу: например, во Франции используются два плана счетов — финансового и управленческого учета, а взаимодействие между ними осуществляется через специальные счета-экраны, через которые осуществляется взаимодействие управленческого и финансового учета; в Германии для управленческого и финансового учета существуют отдельные планы счетов; в США управленческий учет представляет собой отдельный блок внутри финансового учета.

Коренное отличие управленческого учета от финансового состоит в том, что финансовый учет ориентируется на внешних пользователей информации (прежде всего — на налоговую инспекцию), а управленческий нацелен на внутренних пользователей (в первую очередь, на руководителей предприятия и его подразделении).

Таким образом, основная задача управленческого учета — служить информационной опорой для принятия управленческих решений. С этой целью в управленческом учете применяются особые методы учета затрат.

 

Сучасні методи керівництва господарством та виробництвом вимагають більш детальної організації бухгалтерського обліку на підприємстві. Сьогодні БО розділяють на: фінансовий, управлінський.

Предмет і об’єкти управлінського обліку

1 група	2 група
Оборотні та необоротні активи підприємств (забезпечують діяльність підприємства)	Господарські процеси та їх результати (в сукупності складають господарську діяльність підприємства)
Необоротні активи	Запаси	Грошові кошти	Довгостроково та поточні зобов’язання	Власний капітал	Витрати, прибутки та фінансові результати	Постачальницька та збутова діяльність	Виробнича діяльність	Фінансово-збутова діяльність	Організаційна діяльність

Виділяють ряд методів управлінського обліку, а саме:

• фінансовий;

• індексний (статистичний);

• систематичний;

• економічний аналіз;

• комп'ютерні технології.

Принципи управлінського обліку:

• безперервність діяльності підприємств

• єдиний грошовий вимірник

• повнота та систематичність

• періодичність

• оцінка результатів діяльності дочірніх підприємств

• прийнятність та багаторазове використання

• комплексність

• бюджетний метод управління.

Управлінський облік пов'язує обліковий процес з процесомуправління. Функції управління та інформація, що забезпечує їх дію, дозволяють сформулювати функції управлінського обліку.

Отже, на основі управлінського обліку складаються внутрішні бухгалтерські звіти, інформація яких призначена для власників підприємства і на основі якої прослідковується фінансовий стан підприємства.

Завдання управлінського обліку

Основними завданнями управлінського обліку є:

1) збір, обробка, узагальнення, зберігання та передача необхідної інформації для оперативного управління підприємством та прийняття оптимальних управлінських рішень щодо оптимізації процесу управління шляхом регулювання структури активів та пасивів підприємства;

2) перевірка законності та доцільності господарських засобів та коштів, ефективне використання майна;

3) підведення підсумків господарської діяльності та оцінка ефективності діяльності підприємства в розрізі реалізованих виробів, центрів відповідальності управлінських і технологічних рішень;

4) складання внутрішніх звітів, інформація яких призначена для власників підприємств та керівників, а також інших внутрішніх користувачів бухгалтерської інформації.

Отже, в процесі ведення бухгалтерського обліку одержується узагальнююча інформація про стан господарювання; про стан взаєморозрахунків підприємства з іншими підприємствами та на їх підставі визначаються результати господарювання; надається користувачам для прийняття рішень повна, правдива та неупереджена інформація про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Таким чином, облік займає одне з найважливіших місць в управлінні підприємством.

Характеристика основних методів управлінського обліку

Методи управлінського обліку - це способи, за допомогою яких ведеться облік.

Методи управлінського обліку класифікують за різними ознаками, які схематично зображено на рис. (стрілки на схемі показують можливість схожості ознак):

Учет по усеченной себестоимости также называют маржинальным учетом, или директ-костингом.

Коротка характеристика існуючих систем управлінського обліку, а також аналіз їх переваг і недоліків наведені нижче.

Облік за фактичною собівартістю

Метод обліку фактичних витрат полягає у послідовному накопиченні даних про фактичні виробничі витрати без відображення в обліку даних про їх величину за діючими нормами.

Принципи обліку фактичних витрат:

• повне та документально оформлене відображення прямих витрат на виробництво;

• облікова реєстрація їх у період виникнення в процесі виробництва;

• локалізація витрат за видами виробництв, характером витрат, об'єктами та носіями витрат;

• віднесення фактичних виробничих витрат на об'єкти їх обліку та калькулювання;

• порівняння фактичних показників з плановими.

Недоліки:

• виключається можливість оперативного контролю;

• виявлення та усунення причини перевитрат, порушень у технологічних процесах;

• пошук та мобілізація внутрішніх виробничих резервів.

Облік по фактичній собівартості проходить за трьома напрямами:

• базовий варіант;

• в цінах минулого періоду;

• в планових цінах.

Базовий варіантобліку фактичної собівартості відображає фактичні витрати без будь-яких коректив і розраховується за формулою:

Вф=Qф+Цф, де:

Вф — фактичні витрати;

Qф — фактична кількість;

Цф — фактична ціна.

Недоліки:

• відсутність нормативів для контролю за кількістю ресурсів;

• відсутність можливостей аналізу відхилень;

• складність розрахунку цін при обміні послуг між підрозділами;

• трудомісткість перерахунку на кожну одиницю ресурсів, що використовуються.

Перевага— простота.

Облік поточної собівартості в цінах минулого періодувизначається за формулою:

В=Ц_мп ∙ Q_Ф+В ,де:

В — витрати;

Q_Ф — фактична кількість;

Ц_мп — середня ціна минулого періоду;

В — відхилення витрат за рахунок ціни.

Недоліки:

• використання в якості нормативу середньої ціни за минулий
період, що не сприяє контролю за витратами;

• відсутність нормативів щодо витрачення ресурсів;

• «скачки» собівартості як наслідок неможливості створення резервів.

Переваги:

• спрощення порівняння витрат за різні періоди;

• можливість контролю;

• спрощення ведення обліку.

Облік фактичних витрат в планових цінахпроводиться за формулами:

В_ЗФ = В_ЗП+В_З+В_Ч , де:

В_ЗФ, В_ЗП — фактичні і планові витрати на зарплату;

В_З, В_Ч — відхилення витрат, викликані зміною ставок.

В_мФ = В_мП + В_q + В_ц , де:

В_мФ , В_мП — фактичні і планові витрати на матеріали;

В_q, В_ц — відхилення витрат, викликані зміною кількості та ціни на матеріали.

Недоліки:

• відсутність можливості контролю накладних витрат

• «стрибки» собівартості як результат відсутності резервів.

Переваги:

• відсутність відхилення цін;

• можливість порівняння витрат різних періодів;

• можливість планування прямих витрат;

• можливість порівняння фактичних і планових значень.

Облік за нормативною собівартістю

Облік за нормативною собівартістю — це організація методології обліку, при якій зміни собівартості, допущені перевитратами, й еко­номія засобів розкривається не тільки шляхом подальшого вивчення звітних калькуляцій, а й щоденно в процесі виконання плану на під­ставі первинної документації і первинних облікових записів.

Завдання обліку за нормативною собівартістю:

1.своєчасне попередження нераціонального використання ресурсів підприємства;

2. оперативний аналіз витрат на виробництво;

3. виявлення неврахованих резервів.

Принципи системи оперативного обліку:

• нормування витрат і обов'язкове складання нормативнихкалькуляцій по кожному виробу;

• систематичне виявлення відхилень фактичних витратматеріалів і заробітної плати;

• постійний та своєчасний облік зміни норм та визначення впливу цих змін на собівартість продукції;

• попередній контроль витрат на основі первинних документів та фіксація відхилень від норм в момент їх виявлення, їх склад;

• щомісячне і щоквартальне коригування існуючих норм.