Планування маркетингу

Висновки

Рб

Висновки.

Висновки.

Рис 3.5 Функциональная организационная структура маркетинга.

Рис 3.3 принципова укрупнена структура ПБФ.

Висновки.

Таблиця 2.2

Висновки.

Таблиця 1.1

Рис.Ошибка! Текст указанного стиля в документе отсутствует..5 Схема взаимодействия производственных ресурсов и затрат

Все затраты в зависимости от периодичности возникновения делятся на текущие (ТЗ) и единовременные (ЕЗ).

Текущие затраты предприятие несет систематически и в полном объеме включает в издержки или себестоимость.

Единовременные затраты – это разовые затраты, длительное время функционирующие в производстве и приносящие отдачу через определенный период времени, который называется лагом (t).

Лаг – период запаздывания отдачи от момента вложения средств.

Оптимальным лагом считается период в 1,5 – 2 года.

Единовременные затраты – финансовые ресурсы, инвестиции (реальные, интеллектуальные) или капитальные вложения.

 

2. Абсолютная эффективность производства. Понятие и система показателей.

Абсолютная экономическая эффективность необходима для определения фактического состояния объектов, его динамики, эффективности использования отдельных элементов производства (трудовых ресурсов, основных производственных фондов, материальных ресурсов).

Система показателей АЭЭ состоит из двух групп:

группа обобщающих показателей,

группа дифференцированных показателей.

1. Группа обобщающих показателей.

рентабельность производства ()

,

- среднегодовая стоимость основных производственных фондов,

- среднегодовая стоимость нормируемых оборотных средств.

рентабельность продукции ()

- прибыль от реализации продукции (балансовая прибыль),

- себестоимость продукции.

рентабельность продаж ()

 

Рентабельность основного капитала

 

Рентабельность оборота

 

Рентабельность капитала

Рентабельность капитальных вложений (фондообразующих инвестиций)

 

затраты на одни рубль товарной продукции

 

коэффициент абсолютной эффективности капитальных вложений по вновь строящимся объектам

 

Группа дифференциальных показателей.

эффективность использования трудовых ресурсов

производительность труда или трудоемкость

 

эффективность использования основных производственных фондов (фондоотдача, фондоемкость),

 

эффективность использования оборотных средств и материальных ресурсов

оборотная фондоемкость

 

оборотная фондоотдача

 

материалоемкость

 

материалоотдача

 

показатели относительной экономии или перерасхода ресурсов

 

Сравнительная эффективность производства. Понятие и система показателей. Учет фактора времени в оценке экономической эффективности.

 

При сопоставлении вариантов хозяйственных или технических решений, размещения предприятий и их комплексов, строительства новых или реконструкции действующих предприятий, выборе взаимозаменяемой продукции, внедрении новых видов техники и т.п. рассчитывается сравнительная экономическая эффективность затрат. Основной показатель наиболее оптимального варианта, определяемого в результате расчетов сравнительной экономической эффективности, - минимум приведенных затрат.

Приведенные затраты по каждому варианту представляют собой сумму текущих затрат (себестоимости) и капитальных вложений, приведенных к одинаковой разномерности в соответствии с нормативом эффективности по формуле:

i – вариант хозяйственных или технических решений,

- приведенные затраты по i-му варианту решений, ден.ед.,

- себестоимость продукции произведенной за счет реализации i-го варианта решения, ден.ед.,

- коэффициент приведения,

- объем капитальных вложений по i-му варианту решения.

Виды доходов предприятия. Отчет по прибылям и убыткам

 

Прибыль—важнейшая категория рыночной экономики, так как является основным источникам формирования финансовых ресурсов.

Прибыль—экономическая категория, комплексно отражающая хозяйственную деятельность предприятия в форме денежных накоплений. Прибыль характеризует конечные результаты торгово-производственного процесса, является основным показателем финансового состояния предприятия.

Современная экономическая мысль рассматривает прибыль как доход от использования факторов производства, т.е. труда, земли и капитала. Также в качестве прибыли понимают вознаграждение за использование специфического фактора производства — предпринимательства. Значит, во-первых, прибыль — это плата за услуги предпринимательской деятельности. Предпринимательство является специфическим фактором, так как в отличие от капитала и земли - неосязаемо и не выступает в материально-вещественной форме. Поэтому с данных позиций довольно трудно определить количественно полученную предприятием прибыль. Во-вторых, прибыль - это плата за новаторство, за талант в управлении фирмой. В-третьих, прибыль - это плата за риск, за неопределенность результатов предпринимательской деятельности.

В микроэкономике понятие прибыль определяется как величина, определяемая как разница между общей выручкой и общими издержками, разница между доходами и расходами.

Прибыль представляет собой конечный финансовый результат хозяйственной деятельности предприятия. Общая экономическая теория определяет прибыль как конечную цель и движущий мотив товарного производства и рыночной экономики. Это главный стимул и основной показатель эффективности любого предприятия и фирмы. Прибыль представляет собой конечный финансовый результат, характеризующий производственно-хозяйственную деятельность всего предприятия, то есть составляет основу экономического развития предприятия.

Главное предназначение прибыли в современных условиях хозяйствования - отражение эффективности производственно-сбытовой деятельности предприятия. Это обусловлено тем, что в величине прибыли должно находить отражение соответствие индивидуальных затрат предприятия, связанных с производством и реализацией своей продукции и выступающих в форме себестоимости, общественно необходимых затрат, косвенным выражением которых должна явиться цена изделия.

Таким образом, являясь важнейшей экономической категорией и основной целью деятельности любой коммерческой организации, прибыль выполняет ряд функций. Во-первых, прибыль характеризует экономический эффект, полученный в результате деятельности предприятия. Получение прибыли на предприятии означает, что полученные доходы превышают все расходы, связанные с его деятельностью. Во-вторых, прибыль обладает стимулирующей функцией. Это связано с тем, что прибыль является одновременно не только финансовым результатом, но и основным элементом финансовых ресурсов предприятия. Поэтому предприятие заинтересованно в получении максимальной прибыли, так как это является основой для расширения производственной деятельности, научно-технического и социального развития предприятия. В-третьих, прибыль является одним из важнейших источников формирования бюджетов разных уровней.

 

Виды прибыли

Прибыль является основным обобщающим показателем финансовых результатов хозяйственной деятельности предприятий всех видов, независимо от их организационной формы. Прибыль представляет собой разницу между общей суммой доходов и затратами на производство и реализацию продукции с учётом убытков от различных хозяйственных операции.

Изначально различают бухгалтерскую и экономическую прибыль. Бухгалтерская (прибыль до налогообложения) прибыль определяется как разность между валовым доходом и бухгалтерскими издержками. Бухгалтерские издержки - это издержки, принимающие форму прямых платежей. Иначе их называют явными издержками.

Для оценки целесообразности осуществления той или иной предпринимательской деятельности, следует учитывать не только явные, но и неявные издержки предприятия. Иногда их определяют как скрытые или вмененные издержки. Неявные издержки представляют собой издержки, не носящие денежный характер, то есть альтернативные издержки использования любых ресурсов (материальных, трудовых, денежных), принадлежащих владельцам предприятия или предприятию как юридическому лицу. Неявные издержки возникают вследствие утраченных возможностей осуществить иное альтернативное решение. Сумма явных и неявных издержек составляет содержание совокупных (или экономических) издержек, и, соответственно, экономическая прибыль определяется как валовой доход за минусом совокупных издержек.

Следовательно, экономическая прибыль характеризует предпринимательский доход, который свидетельствует об окупаемости расходов предприятия (предпринимателя) и способности его к самофинансированию (саморазвитию). Таким образом, бухгалтерская прибыль отличается от экономической на величину неявных издержек.

Основными показателями прибыли, используемые для оценки производственно-хозяйственной деятельности выступают: маржинальная прибыль, прибыль до налогообложения, прибыль от реализации выпускаемой продукции, валовая прибыль, налогооблагаемая прибыль, прибыль, остающаяся в распоряжении предприятия или чистая прибыль.

1. Маржинальная прибыль

Маржинальная прибыль это разность между выручкой и прямыми производственными затратами по реализованной продукции.

2. Прибыль от реализации продукции

Прибыль (убыток) от реализации продукции (работ, услуг) определяется как разница между выручкой от реализации продукции в действующих ценах без НДС, акцизов и затратами на ее производство и реализацию. Другими словами, прибыль от реализации продукции (работ, услуг) представляет собой разницу между суммой маржинальной прибыли и постоянными расходами отчетного периода.

3. прибыль до налогообложения -

представляет собой сумму прибыли(убытка) от реализации продукции (работ, услуг), основных средств и другого имущества хозяйствующих субъектов, финансовой деятельности и доходов от прочих внереализационных операций, уменьшенных на сумму расходов по этим операциям.

5. Налогооблагаемая прибыль

Прибыль облагается налогом, поэтому на практике принято выделять налогооблагаемую прибыль. Налогооблагаемая прибыль — это разность между балансовой прибылью и суммой прибыли, облагаемой налогом на доход (по ценным бумагам и от долевого участия в совместных предприятиях), а также суммы льгот по налогу на прибыль в соответствии с налоговым законодательством.

6. Чистая прибыль

Прибыль предприятий, остающаяся в их распоряжении после уплаты всех налогов, акцизов и платежей в государственные и местные бюджеты. Для определения чистой прибыли из баланса предприятия вычитается налог на прибыль, другие налоги и платежи, оставшаяся разница в виде чистой прибыли используется предприятием по своему усмотрению.

Прибыль, остающаяся в распоряжении предприятия, используется им самостоятельно и направляется на дальнейшее развитие предпринимательской деятельности. Никакие органы, в том числе государство, не должны вмешиваться в процесс использования чистой прибыли предприятия.

Механизм формирования вышеперечисленных показателей представлен на рисунке 1.

 

 

 

Рисунок 1. Структурно-логическая модель формирования показателей прибыли

Общий финансовый результат хозяйственной деятельности в бухгалтерском учете определяется на счете прибылей и убытков путем подсчета и балансирования всех прибылей и убытков за отчетный период. Хозяйственные операции на счете прибылей и убытков отражаются по накопительному принципу, т.е. нарастающим итогом с начала отчетного периода.

 

Факторы формирования прибыли

Прибыль формируется под воздействием большого количества взаимосвязанных факторов, которые влияют на результаты деятельности предприятия разнонаправленно: одни - положительно, другие - отрицательно. Более того, отрицательное воздействие одних факторов способно снизить или даже свести на нет положительное влияние других.

Классификация факторов представляет собой распределение их по группам в зависимости от их общих признаков. Она позволяет глубже разобраться в причинах изменения исследуемых явлений, точнее оценить место и роль каждого фактора в формировании величины результативных показателей. Факторы, которые исследуются в анализе, могут быть классифицированы по разным признакам. С точки зрения воздействия на результаты хозяйственной деятельности они делятся на основные и второстепенные, внутренние и внешние, объективные и субъективные, общие и специфические, постоянные и переменные. Экстенсивные и интенсивные. К основным относятся факторы, которые оказывают решающее воздействие на результативный показатель. Второстепенными считаются те, которые не оказывают решающего воздействия на результаты хозяйственной деятельности в данных условиях многообразие факторов не позволяет их четко ограничить, и обуславливает их группировку. Учитывая, что предприятие является одновременно и субъектом, и объектом экономических отношений, то наиболее важным представляется деление их на внешние и внутренние.

Внешние и внутренние факторы тесно связаны между собой. Но внутренние факторы напрямую зависят от организации работы самого предприятия. К внутренним факторам относятся:

• объем валового дохода;

• ассортимент;

• качество произведенной и реализованной продукции;

• структура произведенной и реализованной продукции;

• производительность труда работников;

• скорость оборачиваемости товаров;

• наличие собственных оборотных средств;

• эффективность использования основных фондов.

Объем реализации продукции может оказывать положительное и отрицательное влияние на сумму прибыли. Увеличение объема продаж рентабельной продукции приводит к пропорциональному увеличению прибыли. Если же продукция является убыточной, то при увеличении объема реализации происходит уменьшение суммы прибыли.

Структура товарной продукции может оказывать как положительное, так и отрицательное влияние на сумму прибыли. Если увеличится доля более рентабельных видов продукции в общем объеме ее реализации, то сумма прибыли возрастет, и наоборот, при увеличении удельного веса низкорентабельной или убыточной продукции общая сумма прибыли уменьшится.

Одним из важнейших факторов является себестоимость. Количественно в структуре цены она занимает значительный удельный вес, поэтому снижение себестоимости очень заметно сказывается на росте прибыли при прочих равных условиях. Себестоимость продукции и прибыль находятся в обратно пропорциональной зависимости: снижение себестоимости приводит к соответствующему росту суммы прибыли и наоборот.

Изменение уровня среднереализационных цен и величина прибыли находятся в прямопропорциональной зависимости: при увеличении уровня цен сумма прибыли возрастает и наоборот. Поэтому существенным фактором является применяемый порядок ценообразования.

В свою очередь внутренние факторы подразделяются на производственные и внепроизводственные. Внепроизводственные факторы связаны в основном с коммерческой, природоохранной, претензионной и другими аналогичными видами деятельности предприятия, а производственные факторы отражают наличие и использование основных элементов производственного процесса, участвующих в формировании прибыли - это средства труда, предметы труда и сам труд.

Среди внешних факторов можно выделить следующие: экономические условия хозяйствования, политическая стабильность, емкость рынка, демографическая ситуация, платежеспособный спрос потребителей, темпы инфляции, государственное регулирование деятельности предприятий и др. Особенное значение имеет уровень, динамика и колебание платежеспособного спроса, потому что он предопределяет стабильность получения выручки. Следующим значительным фактором являются цены, устанавливаемые поставщиками товаров. В условиях конкуренции повышение закупочных цен не всегда сопровождается адекватным повышением продажных цен. Повышение же цен на услуги транспортных предприятий, коммунального хозяйства и других аналогичных предприятий напрямую увеличивает текущие расходы предприятия, тем самым уменьшая прибыль.

Наряду с вышеперечисленным следует обратить внимание на такие серьезные макроэкономические факторы, как налоговая и кредитная политика государства, развитие деятельности общественных организаций потребителей товаров и услуг, развитие профсоюзного движения и, наконец, политическая стабильность в государстве.

 

1.4 Распределенuе прибылu

Рыночные условия хозяйствования определяют приоритетные направления использования собственной прибыли. Развитие конкуренции вызывает необходимость расширения производства, его совершенствования, удовлетворения материальных и социальных потребностей трудовых коллективов.

В соответствии с этим по мере поступления чистая прибыль предприятий направляется: на финансирование НИОКР, а также работ по созданию, освоению и внедрению навой техники; на совершенствование технологии и организации производства, на модернизацию оборудования; улучшение качества продукции; техническое перевооружение, реконструкцию действующего производства. Чистая прибыль является источником пополнения собственных оборотных средств. Кроме того, она направляется на уплату процентов по кредитам, полученным на восполнение недостатка собственных оборотных средств, на приобретение основных средств, а также уплату процентов по просроченным и отсроченным кредитам.

Наряду с финансированием производственного развития прибыль, остающаяся в распоряжении предприятия, направляется на удовлетворение потребительских и социальных нужд, на благотворительные и другие цели. Так, из этой прибыли выплачиваются единовременные поощрения и пособия уходящим на пенсию, а также надбавки к пенсиям; дивиденды по акциям и вкладам членам трудового коллектива в имущество предприятия. Производятся расходы по оплате дополнительных отпусков сверхустановленной законом продолжительности, оплачивается жилье, оказывается материальная помощь. Кроме того, производятся расходы на бесплатное питание или питание по льготным ценам (исключая специальное питание отдельных категорий работников, относимое на затраты производства в соответствии с действующим законодательством).

Прибыль, остающаяся в распоряжении предприятия, служит не только источником финансирования производственного и социального развития, а также материального поощрения, но и используется в случаях нарушения предприятием действующего законодательства для уплаты различных штрафов и санкций. Так, из чистой прибыли уплачиваются штрафы при несоблюдении требований по охране окружающей среды от загрязнения, санитарных норм и правил. При завышении регулируемых цен на продукцию(работы, услуги) из чистой прибыли взыскивается незаконно полученная предприятием прибыль.

В случаях утаивания прибыли от налогообложения или взносов во внебюджетные фонды также взыскиваются штрафные санкции, источником уплаты которых является чистая прибыль.

Остальная нераспределенная прибыль, оставаясь в распоряжении предприятия, направляется на увеличение собственного капитала фирмы и может быть перераспределена в резервный фонд—фонд непредвиденных потерь, убытков, накопительный фонд—формирование средств для производственного развития, фонд потребления—средства для премирования сотрудников, оказание материальной помощи, фонд соц.развития —на различные праздничные мероприятия.

При этом под фондом накопления понимаются средства, направленные на производственное развитие предприятия и иные аналогичные цели, предусмотренные учредительными документами предприятия (на создание нового имущества предприятия). Под фондами потребления понимаются средства направляемые на Осуществление мероприятий по социальному развитию (кроме капитальных вложений), материальному поощрению коллектива предприятия и иных аналогичных мероприятий и работ, не приводящих к образованию нового имущества предприятия.

По характеру возникновения факторы, влияющие на распределение прибыли, можно разделить на две основные группы: а) внешние (генерируемые внешними условиями деятельности предприятия); б) внутренние (генерируемые особенностями хозяйственной деятельности данного предприятия.

Внешние факторы рассматриваются как своего рода ограничительные условия, определяющие границы формирования пропорций распределения прибыли. К числу важнейших из этих факторов относятся:

Правовые ограничения. Законодательные нормы определяют общие финансовые и процедурные вопросы, связанные с распределением прибыли.

Налоговая система. Конкретные ставки отдельных налогов и система налоговых льгот существенным образом влияет на пропорции распределения прибыли.

Темп инфляции. Этот фактор генерирует риск обесценения будущих доходов, формируя склонность собственников к росту текущих их выплат.

Стадия конъюнктуры товарного рынка. В период подъема конъюнктуры рынка, на котором предприятие реализует продукцию, эффективность капитализации прибыли в процессе ее распределения возрастает.

Среднерыночная норма прибыли на инвестированный капитал. Характер этого показателя формирует эффективность пропорций потребления и реинвестирования прибыли.

Альтернативные внешние источники формирования финансовых ресурсов. Если предприятие имеет возможность привлекать финансовые ресурсы из внешних источников, оно может больший размер прибыли распределять среди собственников и персонала, так как его инвестиционные потребности будут удовлетворяться за счет более дешевых альтернативных внешних источников финансирования.

Внутренние факторы оказывают решающее воздействие на пропорции распределения прибыли, так как позволяют формировать их применительно к конкретным условиям и результатам хозяйствования данного предприятия. К числу важнейших из этих факторов относятся:

 

Таблица Ошибка! Текст указанного стиля в документе отсутствует..4 отчета о прибылях и убытках

Наименование показателя	Сумма, ден.ед.
Выручка
Переменные затраты
Маржинальный доход
Постоянные затраты
Прибыль или убыток от реализации продукции, работ, услуг
Проценты к получению
Проценты к уплате
Операционные доходы
Операционные расходы
Внереализационные доходы
Внереализационные расходы
Налогооблагаемая прибыль
Налог на прибыль
Обязательные платежи в бюджет
Нераспределенная прибыль (чистая прибыль)

 

 

Роки	Концепція	Ведуча ідея	Основний інструментарій	Головна ціль
1860-1920	Виробнича	Виробляю те, що можу	Собівартість, продуктивність	Вдосконалення виробництва, зріст продажів, максимілізація прибутку
1920-1930	Товарна	Виробництво якісних товарів	Товарна політика	Удосконалювання споживчих властивостей товарів
1930-1950	Збутова	Розвиток збутової мережі каналів збуту	Збутова політика	Інтенсифікація збуту товарів за рахунок маркетингових зусиль по просуванню і продажу товарів
1960-1980	Традиційного маркетингу	Виробляю те, що потрібно споживачеві.	Комплекс маркетингу-миксу дослідження споживача	Задоволення потреб споживачів цільових ринків
1980-1985	Соціально-етичного маркетингу	Виробляю те, що потрібно споживачеві з урахуванням вимог суспільства.	Комплекс маркетингу-миксу, досліджень соціальних і екологічних наслідків від виробництва і споживання вироблених товарів і послуг.	Задоволення потреб цільових ринків за умови заощадження людських, матеріальних і енергетичних і інших ресурсів, охорона навколишнього середовища.
1995-200..	Маркетингу взаємодії	Виробляю те, що задовольняє споживачів і партнерів по бізнесу	Методи координації, інтеграції і мережного аналізу, моделювання, комплекс маркетингу-миксу	Задоволення потреб споживачів, інтересів партнерів і держави, у процесі їх комерційної та не комерційної взаємодії.

 

 

3. Сутність, мета, задачі й основні поняття маркетингу галузі.

3.1 Сутність, мета і задачі.

Термін «Маркетинг» виник в економічній літературі США на рубежі ХIХ – ХХ століття. Маркетинг походить від англійського слова «market» і означає «дію», а дослівно - це «діяльність, зв'язана з ринком».

Зміст маркетингу, з моменту його появи і до наших днів, змінювався в міру зміни умов виробництва і реалізації продукції. Спочатку воно погоджувалося з процесом обміну, появою товарно-грошових відносин, розвитком форм збуту зі споживачами продукції, товарів та послуг. Але, оскільки продукція, товари та послуги, призначені для реалізації, повинні задовольняти потреби покупців, сфера дії маркетингу спрямовується на споживчий попит, на те, що купують.

Загальновідома концепція маркетингу говорить:

«Робити і продавати товари, що, безумовно, будуть куплені, а не прагнути нав'язувати людям те, що вдалося зробити».

Слідуючи цієї концепції, відомий професор Ф. Котлер дав наступне визначення маркетингу:

Маркетинг – це вид людської діяльності, спрямований на задоволення нестатків і потреб за допомогою обміну.

Це визначення повною мірою відноситься і до будівельної діяльності, у тому числі управлінському й іншому видам по випуску будівельної продукції (товарів, послуг), що на основі постійного аналізу спрямована на задоволення потреб окремих осіб, організацій з метою одержання визначеного результату.

Цілі маркетингової діяльності тісно пов'язані з цілями підприємств, будівельних організацій, основними з яких є:

- завоювання будівельного ринку;

- прибуток і рентабельність;

- фінансова стабільність;

- соціальні цілі;

- престиж і суспільна думка.

Загальна мета маркетингової діяльності спрямована на забезпечення цілей розвитку будівельної організації, її життєздатності, шляхом проведення маркетингової політики на сучасному етапі.

Задачі маркетингу визначаються цілями підприємства будівельної організації, вони не залишаються незмінними. За словами Ф. Котлера: «Маркетинг – це сфера швидкого старіння задач, політичних установок, стратегій і програм. Кожна фірма повинна переоцінювати свій загальний підхід до ринку, користаючись для цього прийомом, відомим за назвою ревізії маркетингу».

Звичайно виділяють три взаємопов'язаних комплекси задач маркетингу :

- задачі, що відносяться до діяльності ринку, чи зв'язані з регулюванням попиту;

- задачі, що відносяться до сфери діяльності чи підприємства фірми;

- задачі, що відносяться до навколишнього середовища і суспільної освіти.

До 1992 року попит в Україні на будівельну продукцію був надмірним і визначався, в основному наявністю державних капітальних інвестицій. Починаючи з 1992 і по 1997 роки, в Україні спостерігається падіння попиту на будівельну продукцію, і тільки в останні роки характеризується деяким його ростом. За даними маркетингових досліджень його падіння пов'язане з падінням обсягів промислового виробництва, відсутністю капітальних державних і інших інвестицій. У 1998 – 2001 році спостерігається зростання виробництва в економіці України, що, безумовно, позначилося на росту обсягів будівництва.

Задачі маркетингу, що відносяться до сфери діяльності підприємств, у наш час пов'язані: з виживанням будівельних організацій; пошуком замовників-інвесторів; реорганізацією та організацією мобільних структур; завоюванням довіри, позицій і суспільного визнання на ринку. Сьогодні замовлення за результатами конкурсу (тендера) у регіоні й в Україні може одержати лише та організація, що виправдала довіру, і одержала визнання на інших будівництвах, забезпечивши при цьому терміни будівництва, ціну оферти і високу якість робіт.

Задачі маркетингу будівельних організацій, що відносяться до навколишнього середовища та суспільних утворень, зводяться до забезпечення соціальної відповідальності перед суспільством і також по захисту навколишнього середовища, повітряного океану, водяних і земних ресурсів, тваринного і рослинного світу.

3.2 Основні поняття.

Маркетингова діяльність, її соціальні основи пов'язані з такими категоріями як нестаток, потреби, попит, товар, обмін, угода, ринок.

Нестаток – це почуття недоліку або необхідності в чомусь.

Нестаток об'єктивний і людина прагне задовольнити його будь що. Нестатків безліч.

Окремі нестатки людини можуть бути задоволені безпосередньо будівництвом, наприклад, у житлі, а більшість з них через будівництво і зв'язані з виробництвом товарів і послуг.

Нестаток – це первинні потреби.

Потреба - нестаток, що прийняв специфічну форму відповідно до культурного рівня та особистості індивіда.

Потреба людини зв'язана з його можливостями і розвитком суспільства. Для однієї людини потреба буде задоволена, наприклад, у звичайній квартирі, іншого - задовільнить фешенебельний особняк. Чим багатше життя суспільства "тим багатше", різноманітніше і більш розвинута потреба людей. Потреби людей безмежні, а ресурси обмежені, тому людина задовольняє свої потреби з урахуванням своїх фінансових можливостей.

В міру розвитку суспільства ростуть потреби людини, розвивається і стабілізується галузь будівництва.

Попит – безпосередньо зв'язаний з категорією потреби.

Попит – це потреба, підкріплена платоспроможністю.

Людина вибирає товар, якість якого - сукупність його властивостей, забезпечує йому задоволення за дану ціну, з урахуванням своїх специфічних потреб і фінансових можливостей. З розвитком суспільства і можливостей людини росте і попит на будівельну продукцію.

Товар – усе, що може задовольнити потребу чи нестаток і пропонується ринку з метою залучення уваги, придбання, чи використання споживання.

Товар може мати як матеріальну (речовинну) форму, так і нематеріальну (роботу і послуги). Товаром можуть бути місця, організація, види діяльності, ідеї і т.д.

У сфері інвестиційної діяльності (інвестуванні) зміст «продукт», «товар» специфічна для кожного учасника проекту.

Замовника цікавить не стільки проект, скільки та продукція, що він випускає, і яку він може продавати. Сам проект у процесі реалізації є для нього роботою, послугою. Для постачальників – матеріально технічні ресурси є товаром, а для проектувальників і будівельників як проект і товаром виступає сам проект.

Обмін - акт одержання від кого-небудь бажаного об'єкта з пропозиціями, чого-небудь взамін.

Обмін є основним поняттям маркетингу як наукової дисципліни (теорії). Обмінним продуктом можуть бути гроші, послуги, продукти і т.д.

У будівництві замовник змінює гроші на розроблену проектно-кошторисну документацію з проектувальником, а з будівельниками на закінчений будівництвом об'єкт і т.д.

Угода – комерційний обмін цінностями між двома сторонами.

Якщо обмін категорія маркетингу як науки, то угода основна одиниця виміру в сфері маркетингу. Угоди можуть бути грошовими і бартерними. Угода може бути здійснена при наявності умов:

- не менш двох ціностно значимих об'єктів;

- погоджених умов її існування;

- погодженого часу здійснення;

- погодженого місця проведення.

Ринок – це сукупність існуючих і потенційних покупців товару. (9)

Існує безліч інших визначень ринку.

«Ринок» – це механізм, що дозволяє визначити співвідношення попиту та пропозиції на різні види товарів і послуг. (11)

«Ринок» – це складний механізм, «умовна територія», на якій здійснюється процес товарообміну суб'єктами ринку.

Останнє визначення цілком відповідає ринку будівельної продукції.

Як об'єкти ринку виступають споживачі, виробники, посередники, фінансові організації.

 

4. Основні функції і принципи маркетингу галузі

Як було сказано вище, сутність маркетингу полягає в тому, щоб виробництво товарів і надання послуг обов'язково орієнтувалися на споживача, на попит, на постійне узгодження можливостей виробництва з вимогами ринку

Відповідно до сутності маркетингу можна виділити наступні основні принципи, що відносяться до галузі будівництва:

1. Робити тільки те, що потрібно. У колишньому Радянському Союзі безліч об'єктів будувалося без обліку потреб споживача. Обсяг незавершеного будівництва в останні роки перевищував у 3 рази річні капітальні вкладення, і збільшувався щорічно. Щорічне планування капітальних вкладень здійснювалося за принципом закриття проломів і ліквідація диспропорцій в економіці без обліку незавершеного виробництва, що викликало довгострої, що не довершені, як непотрібні, і в даний час.

2. Організовувати виробництво товарів, будівельно-монтажних робіт (БМР) і послуг після дослідження споживачів і попиту ринку. В даний час ринок будівельної продукції, через відсутність інвестицій, вкрай обмежений, і сьогодні будуються тільки ті об'єкти (виявляються послуги), що відповідають вимогам споживачів.

3. Постійно стежити за розвитком науково-технічного прогресу (інновацій) і надавати свої пропозиції для його впровадження і створення, що користаються попитом у споживачів проектно-будівельних рішень.

4. Впливати на постійних і інших споживачів за допомогою доступних коштів і, насамперед, реклами на одержання замовлень і розширення ринку будівельної продукції.

5. Орієнтувати діяльність будівельних організацій у цілому і маркетинговій службі не на миттєвий результат, а на тривалу перспективу на основі стратегічного планування і прогнозування ринку.

6. Пам'ятати про первинний ринок, стосовно планів організацій і галузей, чого не було за старих часів адміністративно-командної системи й ін.

Концепції маркетингу реалізуються виконанням функцій. Функції маркетингу будівельної організації можна об'єднати в чотири блоки:

1. Аналітична, чи функція маркетингових досліджень, що припускає:

- вивчення будівельного ринку;

- вивчення споживачів (замовників);

- вивчення і дослідження внутрішнього середовища і діяльності будівельної організації;

- дослідження конкурентів;

- розробка системи маркетингових заходів (стратегічних установок).

2. Виробнича функція включає:

- організацію виробництва і внутрішні науково-технічних розробок;

- організацію матеріально-технічного постачання;

- керування якістю і конкурентноздатністю виконуваних будівельно-монтажних робіт і послуг.

3. Збутова функція складається з:

- організації сервісу, реклами і стимулювання;

- проведенні цілеспрямованої політики збуту, що базується на гарному знанні ринків (зовнішнього середовища) і можливостей підприємства (внутрішнього середовища);

- проведення цілеспрямованої цінової політики.

4. Функція керування і контролю включає:

- організацію стратегічного й оперативного планування будівельної організації;

- інформаційне забезпечення керування маркетингом;

- організація системи комунікацій;

- організація контролю маркетингу (зворотні зв'язки, ситуаційний аналіз).

Термін «маркетинг» виник в економічній літературі США на рубежі Х1Х – ХХ століття і переводиться як «діяльність, пов'язана з ринком».

Концепції маркетингу у своєму розвитку пройшли ряд етапів, у т.ч. виробничу, товарну, збутову, традиційного маркетингу, соціально-етичного і маркетингу взаємодії.

Зміст маркетингу, з моменту його появи і до наших днів, змінювався в міру зміни умов виробництва і реалізації продукції.

Спочатку концепція маркетингу була спрямована на удосконалювання виробництва, росту продажів, максимізацію прибутку, те сучасна концепція повинна відповідати головній цілі, а саме: задоволенню потреб, споживачів, інтересу партнерів і держави в процесі їхньої комерційної і некомерційної взаємодії.

Сьогодні концепція маркетингу говорить: «Робити і продавати товари, що, безумовно, будуть куплені, а не прагнути нав'язувати людям те, що удалося зробити».

Відповідно до цієї концепції Ф. Котлер дав визначення, що маркетинг це «вид людської діяльності, спрямованої на задоволення нестатків і потреб за допомогою обміну», що повною мірою відноситься до будівельної діяльності.

З цього визначення випливають основні цілі і задачі маркетингу і такі поняття як нестаток, потреба, попит, товари, обмін, угода, що безпосередньо й опосередкована зв'язані з будівництвом.

Маркетингова діяльність, у тому числі в будівництві тісно зв'язана з ринком і заснована на принципах: будувати те, що потрібно, будувати після проведення досліджень потреб і попиту, стежити за розвитком і постійним упровадженням науково-технічного прогресу (інновації), орієнтувати підприємство не на тимчасові прибутку, а на довгострокову перспективу, впливати на споживачів за допомогою доступних коштів і, насамперед реклами і т.п.

Концепція маркетингу реалізовується використанням аналітичних, виробничих, збутових, функцій керування і контролю.

Питання для самоперевірки.

1. Які концепції пройшов маркетинг у своєму розвитку?

2. Сформулюйте ведучі ідеї маркетингу по етапах його розвитку.

3. У чому відмінність збутової концепції від виробничої?

4. У чому відмінність концепції традиційного маркетингу від товарної?

5. У чому відмінність концепції соціально етичного маркетингу від товарного

6. Яка головна мета концепції маркетингу взаємодії?

7. Що таке маркетинг?

8. Основні цілі маркетингу галузі.

9. Основні задачі маркетингу галузі.

10. Перелічити основні поняття (категорії) маркетингу.

11. Визначите поняття товару і послуг галузі «Будівництва».

12. Що таке обмін з погляду галузі «Будівництво».

13. Перелічите основні принципи маркетингу в будівництві.

14. Назвіть основні функції маркетингу галузі «Будівництво».

Тема (модуль) № М-2. Особливості маркетингу галузі «Будівництво».

План.

2.1. Місце галузі «Будівництво» у господарському комплексі країни і її продукція.

2.2. Специфіка будівельної продукції (товарів, послуг).

2.3. Загальні поняття маркетингу в будівництві. Типи маркетингу.

2.4. Маркетингове середовище будівельної організації, фірми.

2.4.1. Мікросередовище будівельної фірми

2.4.2. Макросередовище будівельної фірми

Література (8.9)

 

2.1. Місце галузі «Будівництво» у господарському комплексі країни і її продукція.

У господарському комплексі країни галузь «Будівництво» займає третє місце після промисловості і сільського господарства. Будівництво – велика галузь господарського комплексу держави. Його частка у валовому суспільному продукті в колишньому Радянському Союзі в 1990 р. складала більш 10 %. У будівництві працювало понад 12 мил. чол. чи 10 % загальної чисельності робітників та службовців, зайнятих у народному господарстві Союзу. У створенні будівельної галузі брало участь понад 70 галузей промисловості. Галузь споживала 85-90 % продукції будівельних матеріалів; 10 % машинобудування; 20 % усього прокату; 40 % лісу. На галузь працювало понад 800 тис. проектувальників, нараховувалося більш трьох тисяч підрядних трестів, 28 тисяч будівельних і монтажних організацій, а вартість основних фондів цих організацій складало більш 50 млрд. руб.

В Україні капітальні вкладення в галузь «Будівництво» у 1990 році склали 53,5 млрд. крб.

Сьогодні, після тривалого спаду, починаючи з 1998 року, спостерігається зріст вкладення капіталу в будівельну галузь.

Тенденції вкладення капіталу до попереднього року представлені таблицею 2.1

 

 

Тенденція вкладення капіталу в будівельну галузь по Україні.

Табл. 2.1

Інвестицій, усього	106,1	100,4	111,2
Інвестиції забудовників державної і комунальної форм власності.	103,8	114,1	111,6
Інвестиції забудовників недержавних форм власності	108,1	89,2	110,8

 

Як видно з табл. 2.1 вкладення капіталу в будівництво на відновлення основних фондів не стабільно, а більшість інвестицій 36,1 % приходиться на місто Київ (Донецьку область 7,9 %). Проблема відновлення основних фондів на сьогоднішній день залишається актуальною і може бути вирішена за рахунок залучення в галузь інвестиції. Тому кожна будівельна організація повинна проводити маркетингові дослідження з різним напрямкам. Проаналізувавши ситуацію на ринку необхідно обґрунтувати ті чи інші дії фірми для залучення інвестицій.

Будівництво по ряду ознак значно відрізняється від інших галузей промисловості. Його виробничий процес носить переривчастий характер, відбувається в основному поза приміщеннями на відкритому повітрі, характеризується великою кількістю учасників, а сама продукція є наслідком виконання будівельно-монтажних робіт (БМР).

Будівельна продукція – це закінчені будівництвом і підготовлені до здачі в експлуатацію, знову побудовані, реконструйовані будинки і спорудження промислового і цивільного призначення, а також окремі частини будинків і види робіт.

Будівельною продукцією є побудовані заводи, фабрики, підприємства, цехи шахти, кар'єри, дороги, мости, порти, інженерні комунікації, а також частини будинків, наприклад, фундаменти, стіни, і види робіт, наприклад, підлоги з лінолеуму, облицювання стін миючими шпалерами, і т.д.

Будівельна продукція від інших видів продукції має ряд відмінних рис:

1. Стаціонарність, нерухомість. Якщо в промисловому процесі в безперервному русі знаходяться створювані предмети праці, а знаряддя праці і виконавці не змінюють свого робочого місця, то в будівництві, навпаки, предмети праці (споруджуваний будинок, виконувані роботи) не переміщаються, а знаряддя праці і виконавці постійно змінюють місце своєї роботи. Крім того будинку і спорудження і види робіт зводяться і виконуються на визначеному закріпленому місці.

2. Масштабність і різнобічність. На відміну від продукції інших підприємств - займає великі земельні площі, має великі розміри, обсяги і вагу, у її створенні беруть участь практично всі галузі промисловості.

3. Різноманіття створюваної продукції. Створювані будинки і спорудження розрізняються по виробничих і експлуатаційних характеристиках, зовнішньому вигляду, розташуванням їх стосовно поверхні землі і т.д.

4. Різноманітність предметів праці. При зведенні будинків і споруджень їхніх частин і видів робіт застосовується величезний перелік матеріалів, конструкцій, виробів, що комплектують, устаткування – практично усе, що робить промисловість.

5. Будівельна продукція здебільшого створюється поза приміщеннями на відкритому повітрі в різних геологічних, гідрогеологічних і кліматичних умовах. Докладно про особливості будівельної продукції викладено в таблиці 2.2

Ці особливості при створенні будівельної продукції вимагають різних методів дослідження маркетингової діяльності галузі.

Особливості продукції будівельної галузі

Ознаки	Особливості
1. Готова будівельна продукція (ГСП)	1.1 Індивідуальність ГБП
1.2 Відсутність взаємозамінності
1.3 Нерухомість ГСП
1.4 Різноманіття продукції
1.5 Порівняно великі допуски
2. Технологія й організація виробництва	2.1 Значна тривалість виробничого циклу
2.2 Багатоваріантність і індивідуальність технології.
2.3 Розосередження об'єктів будівництва.
2.4 Постійна зміна місця перебування об'єкта.
2.5 Безпосередній вплив на технологію природно-кліматичних факторів і пори року
2.6 Територіальне та у часі сполучення праці учасників будівництва
2.7 Переривчастість виробничого циклу.
2.8 Рухливість засобів праці і виконавців.
2.9 Просторове членування робіт.
2.10 Найчастіше віддаленість баз і будівельних організацій від ГБП.
3. Економічні відносини	3.1 Продукція виготовляється по індивідуальному замовленню
3.2 Індивідуальне формування ціни
3.3 Складна система підрядних, субпідрядних зв'язків і з постачальниками
3.4 Особливості реалізації продукції
3.5 Продукція не випускається в запас і на склад
4. Умови керування	4.1 Багатоваріантність структур керування будівництвом
4.2 Різноманіття проектних рішень
4.3 Ресурсна напруженість

 

2.2. Специфіка будівельної продукції (товарів, послуг).

До розгляду питання будівельної продукції, визначимося з загальним поняттям терміна «продукція». Термін «продукція» – це комплексне поняття, що включає товар, послуги і роботу.

Продукція – це діяльність фірми, організації, що випускає товари, що мають речовинну форму, і робить послуги, що не мають речовинної форми, а також виконує роботи (послуги) виробничого характеру, наприклад, ремонт будинків і споруджень.

Усі ці складові визначають продукцію галузі «Будівництво». Віднесення будівельної продукції до товару чи послуги залежить від багатьох факторів.

В інвестиційному проекті створення будівельної продукції, відноситься до етапу інвестування (керування проектами), а будівництво є однією зі стадій проекту, що включає проектування, постачання, будівництво і введення об'єкта в експлуатацію.

В одному випадку, закінчені будівництвом будинку і спорудження, можна віднести до товару, в іншому – до послуги. Це залежить як від власності земельної ділянки, так і від учасників проекту і їхньої ролі і функцій у створюваному проекті. З цього погляду варто розглядати, що в будівництві (закінченому будівництвом об'єкті), і коли треба віднести до товару і що до послуги.

У сфері інвестиційної діяльності, при інвестуванні, закордонний досвід розглядає зміст термінів «продукт», «товар», специфічно для кожного учасника проекту. «Замовника цікавить не тільки і не стільки проект сам по собі, скільки та продукція, що він зможе робити і продавати, після його здійснення». (9) Для замовника власника земельної ділянки в даному випадку ця продукція розглядається як послуга.

І далі: «Для інших учасників проекту як продукт і товар виступає сам проект». (9)

Інша будівельна продукція, а саме: виконання окремих частин конструктивів будинку, а також окремих видів робіт відносяться до прямих послуг, що здійснюються виконанням будівельно-монтажних робіт (БМР).

Створення будівельної продукції, що користується попитом у споживачів, тісно зв'язано з розвитком науково-технічного прогресу в галузі, впровадженням інновацій (нововведень).

Основними спрямованими НТП у галузі є:

- наукові розробки проектування і будівництва;

- застосування нових матеріалів, технологій і ефективних механізмів;

- постачання від спільних галузей прогресивних матеріалів і устаткування;

- розвиток бази будівельних організацій і т.д.

Ведуча роль у створенні такої продукції відноситься до людського фактора, його кваліфікації, відношення до праці та його стимулювання. Навіть на прекрасному, найсучаснішому устаткуванні і з високоякісними матеріалами, незацікавлений працівник не буде добре працювати, а зацікавлений буде шукати, і знаходити будь-як шляхи для створення продукції, що користується попитом у споживача.

Таким чином, процес будівельно-монтажних робіт, у першу чергу, тісно пов'язаний:

- з фахівцями (бетонники, муляри, покрівельники і т.д.).

- вимагає для більшості БМР машин і механізмів (усілякі монтажні крани, елеватори, бетононасоси, засоби малої механізації, зварювальне устаткування і т.д.).

- вимагає наявності необхідних матеріальних ресурсів (цегла, металопрокат, цемент, збірні залізобетонні конструкції і т.д.).

Машини і механізми, матеріальні ресурси є товаром, споживаються при БМР і існують незалежно від виробника – будівельника, що також позначається на визначенні товару в будівництві. З цього випливає, що виконання будівельно-монтажних робіт тісно зв'язано з товаром у матеріальному, речовинному виді. Це і побудовані фундаменти, стіни, покрівля і т.д., що можуть бути відчутні тільки в конкретному місці, по їх завершенню.

Місце надання будівельних послуг не залежить у багатьох випадках від будівельника. Його визначає замовник. Саме місце чи земельна ділянка, на який ведуться будівельно-монтажні роботи є товаром.

Будівельні послуги (будівельно-монтажні роботи) характеризуються мінливістю якості, тому що воно залежить від якості матеріальних ресурсів, устаткування проектних рішень і якості виконання БМР. Також на якість будівельної послуги впливає місце (вибір будівельної площі) і час року виконання БМР. У зимовий період часу значно зростають витрати на якість, впливають гідрогеологічні і геологічні умови.

Будівельна продукція не підлягає збереженню, а її експлуатація і якість підтримується поточними і капітальними ремонтами.

Специфіка будівельного товару полягає в наступному:

- якщо на визначеному місці (будівельному майданчику) створюється будівельна продукція, в умовах ринку вона перетворюється в товар.

- будівельним товаром є приватизоване житло (квартири), особняки, дачі, капітальні будинки і спорудження, розташовані на земельній ділянці (місці) власника.

- будівельним товаром є і незавершене виробництво, як придбане на чи торгах аукціонах, так і підмет у наступному продажі.

- специфікою будівельного товару, у порівнянні з іншими товарами, є велика його вартість, великі трудові і матеріальні витрати, велика тривалість створення проектів (продукції) у порівнянні з виробництвом інших товарів.

- будівельний товар визначається різними типами і різновидами товарів, широкою номенклатурою й асортиментом. Таке різноманіття визначається потребою як фізичних, так і юридичних осіб, а також існуванням різних типів ринків на цей товар.

Вище перераховані особливості і специфіка будівельного товару та послуг є предметом маркетингової діяльності галузі, у главу якої повинне бути поставлене інвестування капіталу, спрямоване на розширення ринку і задоволення потреб споживачів якісною будівельною продукцією.

 

2.3. Загальні поняття маркетингу в будівництві. Типи маркетингу.

Виробництво будівельної продукції (товарів і послуг) безпосередньо зв'язане і може бути здійснене при наявності місця чи будівельної площі, на яких конкретно здійснюється будівництво об'єкта чи виконуються будівельно-монтажні роботи.

Маркетинг будівництва – це будівельна діяльність, спрямована на задоволення нестатків і потреб шляхом рішення відповідних задач, проблем у споживачів на конкретному місці, шляхом обміну, тобто задоволення нестатків і потреб фізичних і юридичних осіб суспільства, держави, на конкретному місці. Маркетинговим місцем прикладання будівельної діяльності по створенню товарів, послуг може бути:

- нове будівництво, у тому числі маркетинг місця житла, території, зон господарської забудови, місць відпочинку, маркетинг інвестицій у земельну власність;

- будинки і спорудження, що реконструюються;

- промислові об'єкти, що підлягають технічному переозброєнню;

- існуючі будинки і спорудження, що вимагають ремонту.

Розглянемо коротку характеристику місця маркетингової діяльності.

Маркетинг житла містить у собі забудову місця з наступним його продажем чи здачею в оренду на одну родину. До цього типу відносяться як окремі квартири в багатоповерховому будинку, так і індивідуальні будинки для родини. Продаж такого житла і старого, що вже було у вживанні, здійснюється через аукціони і біржі нерухомості.

Маркетинг території зв'язаний із забудовою нових територій, будівництвом об'єктів соціального побуту, адміністративно-територіальних одиниць міст, районів. Включає: будівництво шкіл, вузів, адміністративних будинків, палаців молоді і спорту, театри і т.д., а також комплексна облаштованість територій, спрямована на розвиток і функціонування комунального господарства, коштів транспорту і зв'язку.

Маркетинг господарської забудови зв'язаний з будівництвом об'єктів промислового, транспортного і сільського будівництва і являє собою господарське освоєння місць, включає будівництво заводів, фабрик, складів, магазинів, офісів, готелів і т.д. При цьому перевага віддається комплексному розвитку зон господарювання, у тому числі: промвузлам, сільськогосподарським і транспортним комплексам, торговим центрам, готельним комплексам і т.д., що зв'язано з маркетингом територій.

Маркетинг місць відпочинку зв'язаний з будівництвом оздоровчих комплексів, у тому числі санаторіїв, будинків відпочинку, турбаз, і т.д.

Маркетинг інвестицій у земельну власність, являє собою облаштованість і продаж земельних ділянок, як об'єктів розміщення капіталів.

Маркетинг місць реконструкції діючих підприємств, являє собою відновлення основних фондів з повним чи частковим відновленням виробництва без будівництва нових і розширення діючих цехів. При цьому до виконуваних БМР відносяться також і послуги.

Маркетинг технічного переозброєння зв'язаний з модернізацією і заміною застарілого і фізично зношеного устаткування новим більш продуктивним, а також різні ремонти з виконанням БМР і частковою заміною чи конструкцій підтримка їхніх характеристик.

Першорядне значення при визначенні місць для виробництва будівельної продукції приділяється маркетингу інвестицій їхньому складу і реальним джерелам.

 

2.4. Маркетингове середовище будівельної фірми, організації.

По визначенню Ф. Котлера: «Маркетингове середовище фірми – це сукупність активних суб'єктів і сил, що діють за межами фірми і, що впливають на можливості керівництва службою маркетингу встановлювати і підтримувати з цільовими клієнтами відносини успішного співробітництва».

Це формулювання повною мірою характеризує маркетингове середовище будівництва. Маркетингове середовище будь-якої галузі складається з мікросередовища і макросередовища (мал. 2.1), з урахуванням впливу яких повинні розроблятися плани маркетингу в галузі.

4.1 Мікросередовище будівельної фірми.

Мікросередовище будівельної фірми, організації представлені силами, що мають безпосереднє відношення до самої фірми і її можливостей по обслуговуванню клієнтури, тобто проектувальниками, замовниками, постачальниками, маркетинговими посередниками, клієнтами, конкурентами і контактними аудиторіями.

Основна мета будь-якої будівельної організації – це одержання прибутків, а основна задача системи керування маркетингом фірми складається в одержанні будівельної продукції задовольняючої попит ринку.

Успіх будівельної організації залежить не тільки від служби маркетингу, але і від діяльності інших підрозділів фірми, а також дії її посередників, конкурентів і різних контактних аудиторій. Усі ці сили і складають мікросередовище фірми будівельної організації. Для більшості будівельних фірм, організацій, такі сили представлені на мал. 2.2.

 

Рис 2.2 Основні сили, що діють у мікросередовищі будівельної фірми.

Розглянемо кожну із сил, що діють у рамках мікросередовища будівельної організації.

1. Проектувальники. Як проектувальника в Україні діють різні юридичні і фізичні особи, незалежно від форм власності, що мають ліцензію. Здебільшого, великі проектні організації формуються по галузевою, відомчою ознакою, конструктивному і технологічному в промисловому будівництві з виділенням ген проектувальника, а в цивільному по типу регіональних «Цивпроєктів». Існує також безліч дрібних проектних організацій по типу ТОВ, проектних фірм та ін.

2. Замовники (інвестори). Суб'єкти інвестиційної діяльності, що приймають рішення про вкладення власних, позикових і притягнутих майнових і інтелектуальних цінностей в об'єкти інвестування.

3. Постачальники – це юридичні і фізичні особи, у якості яких можуть виступати окремі організації й особи по забезпеченню будівельних організацій і об'єктів матеріалами, ресурсами й устаткуванням, для створення будівельної продукції. Постачання здійснюються замовником (прямі) і підрядними організаціями (по субпідряду).

Будівельна фірма, організація. В Україні будівельні організації представлені великим переліком організаційних структур, що залежать від виду діяльності, обсягів виконуваних робіт, видів робіт, конструктивів, району діяльності і т.д. Найбільш прогресивними і розповсюдженими за кордоном є проектно-будівельні фірми, що займаються проектуванням і будівництвом. Такі організації мають перспективу поширення в Україні. При розробці маркетингових планів, служби маркетингу будівельної фірми повинні враховувати інтереси інших підрозділів фірми і вищого керівництва, що і складають мікросередовище фірми. (Рис. 2.3).

 

Аналізуючи зазначену схему ми бачимо, що маркетингова діяльність будівельної організації безпосередньо зв'язано з усіма підрозділами фірми.

4. Маркетинговими посередниками в просуванні і збуті будівельної продукції є аукціони, фірми нерухомості, рекламні й інформаційні агентства по наданню маркетингових послуг і кредитно-фінансові установи.

5. Клієнтура. Як клієнтура будівельних організацій виступають різні типи ринків. Будівельний ринок товарів і послуг умовно можна розділити на наступні п'ять типів ринків:

a) Споживчий ринок;

b) Ринок підприємств;

c) Ринок посередників;

d) Ринок державних організацій;

e) Міжнародний ринок.

a) Споживчий ринок – це сукупність окремих громадян, родин, що здобувають будівельну продукцію для особистого використання і споживання. Маркетинг житла в основному орієнтований на ринок споживачів, де як товар може виступати індивідуальний житловий будинок із земельною чи ділянкою квартирою. На цьому етапі існує велика потреба в різнобічних будівельних послугах по виконанню окремих видів СМР.

b) Ринок підприємств – це сукупність промислових, сільськогосподарських і інших видів підприємств, що здобувають будівельні товари чи послуги для їхнього використання в процесі виробництва чи споживання. Сюди відносяться не тільки підприємства виробничої сфери, але і не зв'язані з виробництвом, наприклад, торгові підприємства, підприємства побутових послуг і т.д., а також зони господарської забудови (заводи, фабрики і т.д.), у яких частково зважуються проблеми для членів своїх колективів, у тому числі житла. Таким чином, на цьому типі ринку діє і маркетинг житла, інвестицій у земельну власність, а підприємства розташовані по територіально-адміністративних одиницях а також беруть участь у соціальній облаштованості цих територій, у тому числі даних селищ і садівничих кооперативів, зв'язані і з маркетингом територій.

c) Ринок посередників – це сукупність комерційних підприємств, що здобувають будівельну продукцію для наступного її перепродажу з метою одержання прибутку. Такою продукцією може бути житло, офіси, садівничі і дачні ділянки, міські зони і т.д.

d) Ринок державних організацій – це державні установи, що здобувають будівельну продукцію для наступного використання їх у сфері комунальних послуг чи для передачі їхнім споживачам відповідно до державних програм допомоги населенню. З цим типом ринку зв'язаний маркетинг територій і житла. Крім того, держава, здійснюючи свої інвестиційні програми в капітальному будівництві з вищезгаданим типом ринку буде зв'язаний і маркетинг зон господарської забудови, а також маркетингом інвестицій у земельну власність.

e) Міжнародний ринок – це сукупність закордонних споживачів, підприємств, посередників і державних установ. Міжнародний ринок, розроблений ООН, розділяють на:

- держави Східної Європи;

- ближнє зарубіжжя;

- держави Західної і Північної Європи;

- США і Канада;

- інші промислово-розвинуті країни світу;

- інші країни світу із середнім рівнем розвитку;

- країни, що розвиваються.