Проблеми розвитку корпоративного бізнесу в Україні

 

В Україні, як і в інших країнах СНД, відбувається інтенсивне формування інтегрованих корпоративних структур, основною організаційно-правовою формою яких є акціонерні товариства.

Особливістю українських інтегрованих корпорацій є те, що вони сформувалися на базі виробничих комплексів радянського періоду, оскільки до розпаду СРСР мав найвищий рівень галузевої інтеграції, тоді як у розвинених країнах увесь великий бізнес функціонував за принципом міжгалузевої інтеграції, злиття банківського і промислового капіталів. У результаті всі українські корпоративні структури являють собою завершені виробничі ланцюжки, але мають незавершену структуру фінансового блоку. Діяльність інтегрованих корпоративних структур (ІКС) характеризується нестабільністю прав власності, оскільки нерідко ті права, що формально зафіксовані, є недостатньою підставою для реалізації їх власником.

Сьогодні триває пошук нових форм інтеграції, які б дали змогу зміцнити й упорядкувати відносини власності та виробничо-фінансові відносини. Якщо зважити на досвід розвинених країн, можна дійти висновку, що не існує однакової структури, яка б розв'язала всі ці суперечності. Водночас у процесі еволюції форм інтеграції в країнах Західної Європи і США стали переважати холдинги і мультидивізіональні структури. Однак у кожній із цих структур триває постійний пошук оптимального співвідношення й функціонування її частини з метою підвищення ефективності діяльності всієї інтегрованої корпорації. Щоб вирішити проблеми інтеграції українських підприємств, необхідно, по-перше, визначити, на якому етапі розвитку перебувають корпоративні структури в Україні, по-друге, розробити оптимальну структуру вітчизняних інтегрованих корпорацій за суча­сних умов і, по-третє, визначити напрям подальшого розвитку.

Нині в Україні зареєстровано приблизно 36 тис. акціонерних товариств, переважна більшість яких перебуває у фінансово-економічній скруті.

Останнім часом інтенсивність інтеграційних процесів у світовій економіці значно посилилася. Не залишилася осторонь цього процесу і Україна. Так, в Україні офіційно зареєстровано одну ПФГ «Титан», до складу якої увійшли Державна акціонерна компанія «Титан», АКБ «Форум», ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Велта» і три наукові установи: Інститут гірничо-хімічної промисловості ВАТ «Гірхімпром», Сумський державний НДУ мінеральних добрив і пігментів, Науково-дослідний та проектний інститут зі збагачення й агломерації руд чорних металів ВАТ «Механобрчормет».

У сучасних умовах особливого значення набуває вибір напрямів комплексної оцінки діяльності корпоративних структур, які визначають темпи, пропорції і тенденції промислової політики.

В Україні процес створення корпоративних структур та його динаміка залежать передусім від їхньої відповідності інтересам держави; це знайшло своє відображення в обтяжливій процедурі реєстрації, що включає обов'язкову вимогу участі в реалізації державної програми розвитку за відсутності будь-яких пільг з боку держави.

Формування нормативно-правової бази в Україні відбувалося на основі Програми діяльності Кабінету Міністрів України, яка передбачала створення як промислово-фінансових груп та холдингових корпорацій, так і різних корпоративних форм бізнесу. Серед них значне місце посідали транснаціональні ПФГ, учасником яких була Росія. До найвагоміших проектів належали «Трубтранс», продукцією якого були труби великого діаметра, та «Формаш», що випускав устаткування для виробництва хімічних волокон. До складу цієї корпоративної структури мали входити підприємства-учасники: ВО «Хімтекстильмаш» і ВО «Фортекс» та російське АТ «Формаш».

Однак ці проекти так і не вдалося реалізувати, що певною мірою пояснюється невідповідністю національних законодавств країн-учасниць вимогам створення інтегрованої корпоративної структури.

Проблемними питаннями, що потребують розв'язання в процесі доопрацювання чинного законодавства щодо корпоративних структур, є питання про збут кінцевої продукції. Стосовно ПФГ чинна нормативна база не враховує, що у випадках, коли перелік кінцевої продукції ПФГ значний і її виробляє не лише головне підприємство групи, а й її учасники, збут кінцевої продукції через головне підприємство є проблематичним унаслідок централізованого обліку.

Проблематичним з точки зору пожвавлення процесів Інвестування діяльності підприємств у рамках корпоративної структури є вимоги щодо участі лише однієї банківської установи, що обмежує приплив банківського капіталу, а отже, гальмує фінансування діяльності підприємств.

Недостатнє врахування накопиченого у світі досвіду створення й діяльності різних форм корпоративних структурі недоліки законодавства, невдалі спроби винайти особливий шлях розв'язання проблем інвестування в Україні призвели до практично повної відсутності ПФГ в економіці країни, а також до існування неформальних угруповань.

З метою активізації процесу створення корпоративних структур в Україні необхідно вдосконалити законодавчу базу, узгоджувати інтереси всіх учасників угруповань.

Основна:

1. Закон України «Про господарські товариства» від 19.09.1991.

2. Закон України «Про підприємництво».

3. Закон України «Про підприємства».

4. Закон України «Про цінні папери та фондову біржу».

5. Цивільний кодекс України//Голос України.—2003.— 12 березня.—№45.

6. Господарський кодекс України Голос України. — 2003. — 14 березня. — № 49.

7. Вінник О. Господарські товариства і виробничі кооперативи. — К.: Знання, 1998.—309с.

8. Економіка підприємства: Підручник / За заг. ред. С. Ф. Покропивного. — Вид. 2, перероб. та доп. — К.: КНЕУ, 2000. — 528 с.

Додаткова:

1. Клейнер Г. Управление корпоративними предприятиями в переходной экономике // Вопросы экономики. — 1999. — № 8.

2. Клейнер Г., Нагрудная Н. Структурно-интеграционные процессы в экономике: принципы формирования и возможности финансово-промышленных групп // Экономика и математические методы — 1995. — т. 31, вып. 2.

3. Покропивний С. Ф.Экономика предприятия: Учебник.—К., 1995.