До практичних занять

Авальний кредит –банківський кредит, призначений для сплати за зобов’язанням клієнта в тому разі, коли він сам неспроможний цього зробити. Здійснюється у формі авалю векселя.

Акредитив –документ, за яким банк-емітент за дорученням клієнта або від свого імені зобов′язаний виконати платіж на умовах акредитиву на користь бенефіціара або доручити іншому банку здійснити цей платіж.

Активи – ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, дасть змогу отримати економічні вигоди в майбутньому.

Активи обігові – грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації і споживання протягом операційного циклу чи протягом терміну не більшого за дванадцять місяців із дати балансу.

Активи необігові – сукупність матеріально-фінансових ресурсів, що використовуються підприємством у господарській діяльності в своїй натуральній формі тривалий час (більше року) і мають значну вартість окремого об′єкта.

Акцизний збір –непрямий податок, що встановлюється на підакцизні товари та включається в їх ціну в твердих сумах з одиниці реалізованого товару або виходячи з відсоткової ставки до оподатковуваного обороту.

Амортизація – поступове перенесення по частинах ( у міру фізичного зносу) вартості основних фондів на виготовлений за їх допомогою продукт (послуги).

Амортизація прискорена – метод більш швидкого, порівняно з нормативними строками експлуатації основних фондів, перенесення їх балансової вартості на витрати виробництва й обігу, з одного боку, і формування фінансових ресурсів для запровадження більш ефективних машин та устаткування – з другого.

Баланс – узагальнений звіт про активи і пасиви підприємства, який відображає на певну дату стан його активів, зобов’язань, власного капіталу та пасивів.

Банкрутство– неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше, як через застосування ліквідаційної процедури.

Безготівкові розрахунки – грошові розрахунки, які здійснюються за допомогою записів на рахунках у банках, переказом певної суми коштів із рахунків платників на рахунки одержувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, унесених ними готівкою в касу банку, на рахунки одержувачів коштів.

Бюджетний рахунок – рахунок, що відкривається установам, організаціям, яким виділяються кошти з бюджету для цільового використання.

Вексель – розрахунковий документ установленої форми, що містить письмове зобов′язання боржника (векселедавця) сплатити відповідну суму коштів своєму кредитору – власнику векселя (векселедержателю) у встановлений термін.

Вексель переказний – розрахунковий документ, що містить наказ боржнику (трасату) про сплату в установлений термін зазначеної суми коштів третій особі.

Вексель простий – розрахунковий документ, що містить нічим не обумовлену обіцянку векселедавця сплатити безпосередньо своєму кредитору-векселедержателю зазначену в ньому суму боргу.

Витрати – зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов′язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками).

Витрати валові – загальна сума витрат, здійснених платником податку на прибуток протягом звітного періоду, вилучаються з суми скоригованого валового доходу для вирахування суми оподатковуваного прибутку.

Готівкові розрахунки –платежі готівкою між підприємствами, підприємцями і фізичними особами за реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги) й за операціями, які безпосередньо не пов’язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна.

Гроші – специфічний товар, який виконує в суспільстві роль загального еквівалента.

Грошові кошти – кошти у вигляді грошей, які знаходяться у касі підприємства, на рахунках в установах банків, в акредитивах, у підзвітних осіб і т.ін.

Грошові потоки – сукупність розподілених за часом грошових надходжень і напрямів використання коштів, що мають місце в процесі фінансово-господарської діяльності підприємства.

Депозитний рахунок –рахнок, який відкривається установою банку на певний конкретний строк для зберігання грошових коштів юридичних і фізичних осіб.

Діяльність звичайна – будь-яка основна діяльність підприємства, а також операції, що її забезпечують або виникають унаслідок її проведення.

Діяльність інвестиційна – придбання та реалізація тих необігових активів, а також тих фінансових інвестицій, які не є складовою еквівалентів грошових коштів.

Діяльність операційна – основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною чи фінансовою діяльністю.

Діяльність основна – операції, пов′язані з виробництвом або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), що є головною метою створення підприємства і забезпечують основну частину його доходу.

Діяльність фінансова – діяльність, яка приводить до змін розміру і складу власного та залученого капіталу підприємства.

Доходи– збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов′язань, які приводять до зростання власного капіталу (крім зростання капіталу за рахунок внесків власника).

Збиток – перевищення суми витрат над сумою доходу, для отримання якого були здійснені ці витрати.

Звичайна діяльність – будь-яка основна діяльність підприємства, а також операції, що її забезпечують або виникають унаслідок її проведення.

Знос основних засобів – утрата вартості основних засобів у процесі їх експлуатації.

Зобов′язання – заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють в собі економічні вигоди.

Зобов′язання довгострокові – зобов′язання, які повинні бути погашені підприємством після операційного циклу або через дванадцять місяців із моменту їх виникнення.

Зобов′язання поточні – зобов′язання, які будуть погашені протягом операційного циклу підприємства або повинні бути погашені протягом дванадцяти місяців, починаючи з дати балансу.

Інвестиційна діяльність – сукупність операцій із придбання та продажу довгострокових (необоротних) активів, а також короткострокових (поточних) фінансових інвестицій, що не є еквівалентами грошових коштів.

Інвестиційна стратегія – формування системи довгострокових цілей інвестиційної діяльності та вибір найефективніших способів їх досягнення.

Інвестиція – господарська операція, яка передбачає придбання основних фондів, нематеріальних активів, корпоративних прав та цінних паперів у обмін на кошти або майно.

Капітал– сума джерел формування активів підприємства, зафіксована у пасиві його балансу.

Капітал власний – це власні джерела фінансування підприємства, які без визначення строку повернення внесені його засновниками (учасниками) або залишені ними на підприємстві з чистого прибутку.

Капітал додатковий вкладений – сума, на яку вартість реалізації випущених акцій перевищує їх номінальну вартість (емісійний дохід).

Капітал додатковий інший – сума дооцінки необігових активів, вартість активів, безкоштовно отриманих підприємством від інших юридичних і фізичних осіб, та інші види додаткового капіталу.

Капітал неоплачений – заборгованість власників (учасників) із внесків до статутного капіталу.

Капітал пайовий – сукупність засобів юридичних і фізичних осіб, добровільно розміщених у товаристві для здійснення його господарсько-фінансової діяльності. Пайовий капітал – пайові внески членів союзів споживчого товариства, житлово-будівельного кооперативу й інших підприємств, що передбачені установчими документами.

Капітал резервний – сума резервів, створених за рахунок прибутку підприємства відповідно до чинного законодавства або установчих документів. Витрачається на покриття непередбачених витрат.

Капітал статутний – зафіксована в установчих документах загальна вартість активів, що є внесками засновників (учасників) у капітал підприємства.

Кредит – економічні відносини, пов′язані з акумуляцією і використанням за допомогою перерозподілу установами банків тимчасово вільних коштів на умовах повернення, платності, цільового використання, терміновості і забезпеченості.

Кредит банківський – основна форма кредиту, наданого комерційними банками в грошові формі підприємствам у тимчасове користування за плату на умовах повернення і цільового використання.

Кредит лізинговий – кредит, наданий позичальнику у формі розстрочки платежу за майно, взяте в оренду на умовах укладеного договору.

Кредитний договір – документ, що укладається між банком і позичальником про взаємні зобов′язання про видачу, використання та погашення кредиту.

Кредитор – суб′єкт кредитних відносин, що одержав у користування кошти на умовах повернення, платності, терміновості, цільового використання.

Лізинг – довгострокова оренда майна на умовах розстрочки плати за нього.

Лізингодавець – суб′єкт підприємницької діяльності, що передає у користування об′єкти лізингу за договором лізингу.

Лізинг оперативний – це такий вид договору лізингу, відповідно до якого лізингоотримувач одержує в платне користування від лізингодавця об′єкт лізингу на термін, менший від терміну, за який амортизується 90% вартості об′єкта лізингу, визначеної на момент складання договору.

Лізинг фінансовий – це такий вид договору лізингу, відповідно до якого лізингоотримувач одержує в платне користування від лізингодавця об′єкт лізингу на термін, не менше від терміну, за який амортизується 75% вартості лізингу, визначеної на момент складання договору.

Ліквідаційна процедура – здійснення щодо визнаного банкрутом підприємства заходів, пов’язаних із задоволенням вимог кредиторів через продаж майна та ліквідацію юридичної особи боржника.

Ліквідність підприємства – здатність підприємства швидко продати активи й одержати гроші для оплати своїх зобов’язань.

Мирова угода – процедура досягнення домовленості між боржником та кредиторами щодо пролонгації строків сплати належних кредиторам платежів або щодо зменшення суми боргів.

Мито – непрямий податок, що стягується з товарів, транспортних засобів, інших предметів, які переміщуються через митний кордон країни.

Місцеві податки – податки, що їх сплачують юридичні й фізичні особи для забезпечення наповнення місцевих бюджетів.

Норма обігових активів – обчислена в установленому порядку по кожному виду обігових активів відносна або мінімальні їх величина, необхідна для розрахунку нормативу.

Норматив обігових активів – мінімальний розмір власних обігових активів у грошовому виразі, необхідних підприємству для забезпечення нормального, безперервного процесу виробництва, реалізації продукції і розрахунків.

Об′єкт оподаткування – це встановлена в законодавчому порядку база оподаткування відповідним податком.

Основні засоби – сукупність матеріально-речових цінностей, що функціонують у натуральній формі протягом тривалого часу у виробничій і невиробничій сферах.

Пасиви – це джерела утворення активів, тобто кошти власні, позикові та залучені.

Пасиви сталі – це грошові кошти, що не належать підприємству, але в силу діючої системи розрахунків постійно знаходяться в його обігу.

Платоспроможність – здатність підприємства вчасно і повністю погасити свої платіжні зобов′язання.

Податки (платежі) – це обов′язкоі внески до бюджету відповідного рівня чи до державних цільових фондів, які здійснюють платники в порядку і на умовах, зазначених у відповідних законодавчих актах України про оподаткування.

Подія надзвичайна – подія або операція, яка відрізняється від звичайної діяльності підприємства, і не очікується, що вона повторюватиметься періодично або в кожному наступному звітному періоді.

Прибуток– грошовий вираз вартості реалізованого чистого доходу, основна форма грошових накопичень господарюючих суб′єктів, а також сума, на яку доходи перевищують пов′язані з ними витрати.

Прибуток нерозподілений – частка загального прибутку, отриманого підприємством у звітному періоді, за мінусом сплачених податків і сум прибутку, використаного по інших каналах у цьому періоді.

Рентабельність – це відносний показник інтенсивності виробництва, який характеризує рівень прибутковості (окупності) відповідних складових процесу виробництва або сукупних затрат підприємства.

Реорганізація підприємства – повна або часткова заміна власників корпоративних прав підприємства, зміна організаційно-правової форми організації бізнесу, ліквідація окремих структурних підрозділів або створення на базі одного підприємства кількох інших.

Самофінансування –фінансування діяльності підприємства за рахунок власних фінансових ресурсів.

Санація – система економіко-організаційних заходів, спрямованих на підвищення прибутковості й ефективності виробництва, на оздоровлення фінансового стану підприємства-боржника.

Фінансова криза – неспроможність підприємства здійснювати фінансове забезпечення власної поточної виробничо-фінансової діяльності.

Фінансова робота – це система економічних заходів щодо визначення фінансових ресурсів в обсягах, необхідних для забезпечення виконання планів економічного і соціального розвитку підприємства, здійснення контролю за їх цільовим та ефективним використанням.

Фінансове планування – це процес розрахунку фінансових результатів і їх розподілу, визначення обсягів надходження відповідних фінансових ресурсів та їх розподіл за напрямами використання в плановому році.

Фінансовий план – це таблиця, в якій відображається розрахунок суми фінансових результатів, обсяги надходжень і напрями використання фінансових ресурсів підприємства в плановому році.

Фінансовий стан підприємства – це рівень забезпечення підприємства відповідним обсягом фінансових ресурсів, необхідних для здійснення ефективної господарської діяльності і вчасних розрахунків за своїми зобов′язаннями.

Фінансові ресурси – це власний, позиковий і залучений грошовий капітал, що використовується підприємствами для формування своїх активів та здійснення виробничо-фінансової діяльності з метою одержання відповідного доходу, прибутку.

Фінанси підприємств– це система грошових відносин, які виникають у процесі отримання та розподілу грошових доходів і накопичень, формування і використання відповідних фондів грошових коштів.

V. Рекомендована література

1. Про підприємства в Україні: Закон України // Бізнес. – 1998. – №36. – С.4-6.

2. Про банки і банківську діяльність: Закон України // Бізнес. – 1998. – №37. – С. 6-12.

3. Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом: Закон України від 14.05.1992 р. № 2343 – ХІІ // Голос України. – 1999. – 30 липня.

4. Про державну підтримку малого підприємництва: Закон України від 19.10.2000 р. № 2063 – ІІІ // Все про бухгалтерський облік. – 2000. – №114.

5. Про оподаткування прибутку підприємств зі змінами, внесеними Законом України від 01.07.2004 р. № 1947-ІV// Все про бухгалтерський облік. – 2004. – №85.

6. Про податок на додану вартість: Закон України від 03.04.1997 р. №168/97-ВР // Все про бухгалтерський облік. – 2005. – №18.

7. Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті: Затверджена постановою Правління НБУ від 21.01.2004 р. №22 // Инвестиционная газета. – 2004.– №39. – С. 4-32.

8. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні // Бухгалтерія. – 2001. – №18. – С. 74-88.

9. Національні стандарти бухгалтерського обліку. Регістри бухгалтерського обліку // Бухгалтерія. – 2001. – №5. – 226 с.

10. Аранчій В.І. Фінанси підприємств: Навч. посібник. – К.: Професіонал, 2004. – 304 с.

11. Бандурка О.М., Коробов М.Я. та ін. Фінансова діяльність підприємства: Підручник. – К.: Либідь, 2003. – 384 с.

12. Біла О.Г. Фінансове планування і прогнозування: Навч. посібник – Львів: Компакт – ЛВ, 2005. – 312 с.

13. Бланк И.А. Основы финансового менеджмента. – К.: Ника-центр, 2000. – 656 с.

14. Гребельный А.М. Финансы предприятий: Учебное пособие. – К.: Европейский университет, 2003. – 231 с.

15. Гриньова В.М. Фінанси підприємств в схемах: Навч. посібник. – Харків: ІНЖЕК, 2003. – 192 с.

16. Грідчіна М.В. Управління фінансами акціонерних товариств: Навч. посібник. – К.:АСК, 2005. – 384 с.

17. Зятковський І.В. Фінанси підприємств: Навч. посібник. – К.: Знання, 2003. – 454 с.

18. Ізмайлова К.В. Фінансовий аналіз: Навч. посібник. – 2-е вид., стереотип. − К.: МАУП, 2001. – 152 с.

19. Карлін М.І. Фінанси зарубіжних країн: Навч. посібник – К.: Кондор, 2005. – 196 с.

20. Крайник О.П., Клепікова З.В. Фінансовий менеджмент: Навч. посібник. – Львів: Декор, 2001. – 260 с.

21. Поддєрьогін А.М. Фінанси підприємств: Підручник. − К.: КНЕУ, 2004. − 546 с.

22. Рудюк Л.В. Фінанси підприємств: Навч. посібник. Для дистанційного навчання – К.:Університет „Укріїна”, 2005. – 226 с.

23. Слав'юк Р.А. Фінанси підприємств: Навч. посібник. – К.: ЦУЛ, 2004. – 460 с.

24. Савицька Г.В. Економічний аналіз діяльності підприємства: Навч. посібник. – К.: Знання, 2004. – 654 с.

25. Стоянова Е.С. Финансовый менеджмент. – М.: Перспектива, 2000. – 399с.

26. Терещенко О.О. Фінансова діяльність суб’єктів господарювання: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2003. – 554 с.

27. Філімоненков О.С. Фінанси підпрємств: Навч. посібник. – К.: Кондор, 2005. – 400 с.

28. Фінансова діяльність підприємства: Підручник / О.М.Бандурка, М.Я.Коробов, П.І.Орлов, К.Я.Петрова. – 2-е вид., перероб. і доп. – К.: Либідь, 2003. – 384 с.

29. Фінансовий менеджмент: Навч. посібник / За ред. Г.Г.Кірейцева. – К.: ЦУЛ, 2002. – 496 с.

30. Хруцкий В.Е. Внутрифирменное бюджетирование. Настольная книга по постановке финансового планирования. – М.: Финансы и статистика, 2006. – 464 с.

31. Шеремет О.О. Фінансовий аналіз: Навч. посібник. – К.: Кондор, 2005. – 196 с.

32. Шиян Д.В., Строченко Н.І. Фінансовий аналіз: Навч. посібник. – К.: АСК, 2003. – 240 с.