Класифікація вибухо- та пожежонебезпечних приміщень (зон) відповідно до ПБЕ.

Категорії приміщень за вибухопожежною та пожежною небезпекою.

Для правильного планування та успішного проведення заходів пожежної профілактики вагоме значення має оцінка об'єктів щодо їх вибухопожежонебезпеки. Умови виникнення та поширення пожежі в будівлях та приміщеннях залежать від кількості та пожежонебезпечних властивостей речовин та матеріалів, що в них знаходяться, а також особливостей технологічних процесів виробництв розміщених в них. За вибухопожежною та пожежною небезпекою приміщення та будівлі відповідно до норм технологічного проектування (ОНТП 24-86) поділяються на п'ять категорій: А, Б, В, Г, Д.

Категорія А Горючі гази, легкозаймисті рідини з температурою спалаху не більше 28°С в такій кількості, що можуть утворювати вибухонебезпечні паро- і газоповітряні суміші, при спалахуванні яких розвивається розрахунковий надлишковий тиск вибуху в приміщенні, що перевищує 5 кПа. Речовини та матеріали, здатні вибухати та горіти при взаємодії з водою, киснем повітря або одне з одним у такій кількості, що розрахунковий надлишковий тиск вибуху в приміщенні перевищує 5 кПа.

Категорія Б Горючий пил або волокна, легкозаймисті рідини з температурою спалаху більше 28°С та горючі рідини в такій кількості, що можуть утворювати вибухонебезпечні пило- та пароповітряні суміші, при спалахуванні яких розвивається розрахунковий надлишковий тиск вибуху в приміщенні, що перевищує 5 кПа.

Категорія В Горючі та важкогорючі рідини, тверді горючі та важкогорючі речовини та матеріали, речовини та матеріали, здатні при взаємодії з водою, киснем повітря або одне з одним лише горіти, за умови, що приміщення, в яких вони знаходяться не належать до категорій А чи Б.

Категорія Г Негорючі речовини та матеріали в гарячому, розжареному або розплавленому стані, процес обробки яких супроводжується виділенням променистого тепла, іскор, полум'я; горючі гази, рідини, тверді речовини, які спалюються або утилізуються як паливо.

Категорія Д Негорючі речовини та матеріали в холодному стані.

ПБЕ класифікує виробничі приміщення і зовнішні установки по вибухо- і пожежонебезпечним зонам і в відповідності до класифікації регламентує всановлення електрообладнання.

Згідно ПБЕ, вибухонебезпечні приміщення і зовнішні установки діляться на: газо- та пароповітряні вибухонебезпечні середовища, які утворюють вибухонебезпечні зони класів 0, 1, 2, та пилоповітряні – вибухо­небезпечні зони класів 20, 21 ,22.

Вибухонебезпечною зоною називається простір у якому можливе виділення горючих газів, легко-займистих рідин (ЛЗР) або горючого пилу з нижньою концентраційною межею займання (НКМЗ) £ 65 г/м³ . При умові утворення в приміщенні суміші в об’ємі, що перевищує 5% об’єму приміщення, таке приміщення повністю відноситься до вибухонебезпечного, а якщо вибухонебезпечний об’єм рівний або менший 5% об’єму приміщення, то до вибухонебезпечної відноситься зона в межах 5м по вертикалі і горизонталі від апарату, з якого виділяється горюча речовина. Для зовнішніх установок ці розміри можуть становити від 0,5 до 20 м в залежності від умов утворення вибухонебезпечного середовища.

Вибухонебезпечна зона класу 0 - простір, у якому вибухонебезпечне середовище присутнє постійно або протягом тривалого часу.

Вибухонебезпечна зона класу 0 згідно з вимогами даного розділу може мати місце тільки в межах корпусів технологічного обладнання

Вибухонебезпечна зона класу 1 - простір, у якому вибухонебезпечне середовище може утворитися під час нормальної роботи (тут і далі нормальна робота - ситуація, коли установка працює відповідно до свої розрахункових параметрів).

Вибухонебезпечна зона класу 2 - простір, у якому вибухонебезпечне середовище за нормальних умов експлуатації відсутнє, а якщо воно виникає, то рідко і триває недовго. У цих випадках можливі аварії катастрофічних розмірів (розрив трубопроводів високого тиску або резервуарів значної місткості) не повинні розглядатися під час проектування електроустановок.

Частоту виникнення і тривалість вибухонебезпечного газо- пароповітряного середовища визначають за правилами (нормами) відповідні галузей промисловості.

Вибухонебезпечна зона класу 20 - простір, у якому під час, нормальної експлуатації вибухонебезпечний пил у вигляді хмари присутній постійно або часто в кількості, достатній для утворення небезпечної концентрації суміші з повітрям, і (або) простір, де можуть утворюватися пилові шари непередбаченої або надмірної товщини. Звичайно і має місце всередині обладнання, де пил може формувати вибухонебезпечні суміші часто і на тривалий термін.

Вибухонебезпечна зона класу 21 - простір, у якому під час нормальної експлуатації ймовірна поява пилу у вигляді хмари в кількості, достатній для утворення суміші з повітрям вибухо­небезпечної концентрації.

Ця зона може включати простір поблизу місця порошкового заповнення або осідання і простір, де під час нормальної експлуатації ймовір­на поява пилових шарів, які можуть утворювати небезпечну концентрацію вибухонебезпечної пило повітряної суміші.

Вибухонебезпечна зона класу 22 - простір, у якому вибухонебезпечний пил у завислому стані може з'являтися нечасто й існувати недовго або в якому шари вибухонебезпечного пилу можуть існувати й утворювати вибухонебезпечні суміші в разі аварії.

Ця зона може включати простір поблизу обладнання, що утримує пил, який може вивільнятися шляхом витоку і формувати пилові утво­рення

При визначенні розмірів вибухонебезпечних зон у приміщен­нях слід враховувати:

1) під час проектування вибухонебезпечних установок повинні бути передбачені заходи, які б забезпечували мінімальну кількість та незначні розміри вибухонебезпечних зон;

2) при розрахунковому надлишковому тиску вибуху газо- пароповітряної вибухонебезпечної суміші, що перевищує 5 кПа, вибухонебезпечна зона займає весь об'єм приміщення;

3) вибухонебезпечна зона класів 20, 21, 22 займає весь об'єм приміщення;

4) при розрахунковому надлишковому тиску вибуху газо- пароповітряної вибухонебезпечної суміші, що дорівнює або менше 5 кПа, вибухонебезпечна зона зона займає частину об'єму приміщення і визначається відповідно до норм технологічного проектування, або розраховується технологами згідно з ГОСТ 12.1.004-91. За відсутності даних допускається приймати вибухонебезпечну зону в межах до 5 м по вертикалі і горизонталі від технологічного апарата, з якого можливий викид горючих газів або парів ЛЗР;

5) при розрахунковому надлишковому тиску вибуху в приміщенні, що перевищує 0,5 кПа, вибухонебезпечна зона відсутня;

6) при розрахунковому надлишковому тиску вибуху пило повітряної суміші, парів ГР, що дорівнює або менше 5 кПа, матиме місце пожежонебезпечна зона, що визначається згідно з вимогами розділу 5;

7) простір за межами вибухонебезпечних зон класу 2 і 22 не вважається вибухонебезпечними, якщо немає інших умов, що створюють для нього вибухонебезпеку.

Пожежонебезпечними приміщеннями і зовнішніми установками називають такі, де зберігаються чи обробляються тверді горючі речовини чи рідини. ПБЕ передбачає поділ на 4 класи пожежонебезпечних зон: П-I;П-II;

П-II а; П-III.

Зона П-I-приміщення з горючими рідинами (ГР), зонаП-III - зовнішні установки з ГР або твердими горючими матеріалами, горючий пил з НКМЗ > 65 г¤м³ зонаП-II, тверді горючі матеріали, які не утворюють вибухонебезпечних сумішей відносять до зониП-IIа.

У вибухонебезпечних і зовнішніх установках необхідно використовувати вибухозахищене електрообладнання, що виготовляють згідно стандарту ГОСТ 12.2.020-76 «Электрооборудование взрывозащищенное».

Все електрообладнання за рівнем вибухозахисту поділяється на 3 класи:

2 - підвищеної надійності проти вибуху, вибухозахист забезпечений лише при нормальному режимі роботи;

1- вибухобезпечне, вибухозахист забезпечений при нормальній роботі і при визначених наперед пошкодженнях, крім елементів вибухозахисту;

0 - особливого вибухозахисту,передбачено додаткові засоби вибухозахисту