СПИРТ ЭТИЛОВЫЙ
СИМПАТОЛИТИКИ
К ним относятся резерпин, октадин.
Механизм действия- снижают выделение НА из нервных окончаний, что приводит к блокаде проведения импульса.
Основной эффект - снижение АД
Показания к применению - ГБ
Побочные эффекты: 1. Брадикардия
2. угнетение ЦНС- сонливость, депрессия
3. повышение секреции желез- гастрит
4. повышение моторной функции жкт
5. набухание слизистой носа- затруднение носового дыхания
6. эффект наступает через 10-14 дней
после регулярного приема
в первые дни приема возможен резкий подъем АД
В настоящее время редко используются для снижения АД.
Однако резерпин входит в состав комбинированных таблеток: «Адельфан» , «Кристепин» «Трирезид», раунатин.
Они и по сей день применяются при ГБ (гипертонической болезни)
ТЕМА: ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ, ЯКІ ВПЛИВАЮТЬ НА ЦЕНТРАЛЬНУ НЕРВОВУ СИСТЕМУ
СРЕДСТВА ДЛЯ НАРКОЗА, СНОТВОРНЫЕ СРЕДСТВА,
НАРКОЗНІ ЗАСОБИ
Наркоз (від грецького наркозіз — оніміння, зціпеніння) — стан, який характеризується втратою свідомості, больових відчуттів, пригніченням рефлексів та розслабленням скелетних м'язів, що досягається застосуванням наркозних засобів.
Спроби зменшити больові відчуття робилися людством ще у 3-5 тисячолітті до нашої ери — за допомогою рослинних чинників (настойок з беладони, мандрагори, опію та ін.). У період середньовіччя з цією метою застосовували фізичні методи: притискання сонних артерій, охолодження кінцівок, накладання джгута, кровопускання. У ті часи досить популярним було "загальне знеболювання", яке викликалося ударом важким предметом по голові хворого. Внаслідок струсу мозку людина втрачала свідомість і не відчувала маніпуляцій хірурга. У ХУІП-ХІХ століттях тільки блискавична техніка хірургів врятовувала хворих від больового шоку. Так, М.І. Пирогов робив ампутацію стегна за 3-4 хв, кістково-пластичну ампутацію гомілки -за 8 хв, видалення молочної залози -за 1,5 хв. Та навіть така швидкість оперативних втручань допомагала лише в окремих випадках. Здавалося, що хірургія зайшла у безвихідь. Початком нової ери в розвитку хірургії вважають 16 жовтня 1864 року, коли вперше для знеболювання оперативного втручання був застосований ефір.
Засоби для наркозу поділяються на засоби для інгаляційного наркозу (ефір для наркозу, фторотан, азоту закис) та засоби для неінгаляційного наркозу (тіопентал-натрій, натрію оксибутират, про-панідид, кетамін).
На відміну від місцевоанестезуючих речовин, наркозні засоби викликають виключення больової чутливості шляхом впливу нарізні структурні елементи центральної нервової системи (ЦНС), насамперед на висхідну ретикулярну формацію та кору головного мозку.
Механізм впливу засобів для наркозу на елементи ЦНС складний і до кінця не вивчений. У процесі його дослідження було запропоновано багато теорій (ліпоїдна, протеїнова, термодинамічна, вод-
них мікрокристалів), які доповнюють одна одну. На сучасному етапі вважають, що наркозні речовини викликають стабілізацію мембран клітин ЦНС із погіршенням їх проникності для іонів, в першу чергу №^ і К", що призводить до блокади виникнення потенціалу дії- генерації нервового імпульсу. Досліджено також, що засоби для наркозу можуть впливати на вивільнення нейромедіаторів у синапсах ЦНС (норадреналіну, ацетилхоліну, дофаміну, серотоніну), активізувати ендогенну опіоїдну систему (яка протидіє больовим відчуттям), впливати на бензодіазепінові рецептори (які є частиною механізмів, що полегшують гальмування у ЦНС).
В останнє десятиліття, внаслідок поглибленого вивчення нейрофізіологічних процесів, встановлено, що для всіх наркозних речовин характерна початкова фаза судомного збудження на рівні клітин ЦНС, а власне наркоз є результатом вторинного "післясудо-много" гальмування функцій ЦНС. Згідно з цією теорією, наркоз є проявом загальної неспецифічної реакції організму у відповідь на дію стресового агента, яким є будь-який наркозний засіб. Зміни, що виникають у ЦНС під впливом наркозних речовин, характеризуються такою стадійністю, що й при інших стресових станах (гострій крововтраті, гіпоксії, уремії).
Різні структури ЦНС мають неоднакову чутливість до наркозних засобів. Послідовність впливу наркозних речовин нарізні відділи ЦНС клінічно відображається стадіями наркозу. Найбільш яскраво вони проявляються при застосуванні такого препарату, як ефір для наркозу.
I. Стадія анальгезії. Характеризується втратою больової чутливості на фоні збереженої або затьмареної свідомості, пов'язана з пригніченням центрів кори головного мозку. Розпочинається від моменту початку інгаляції наркозної речовини і продовжується до
моменту втрати хворим свідомості. Ця стадія короткочасна. Іноді
у ній проводять невеликі хірургічні втручання (розкриття абсцесів,
екстракція зубів, зняття швів тощо).
II. Стадія збудження. Вважається, що вона розвивається внаслідок зникнення гальмівного впливу кори головного мозку на підкоркові структури ("бунт" підкорки). Починається від моменту втрати хворим свідомості і продовжується до стадії хірургічного наркозу.
У цій стадії розвиваються мовне і рухове збудження (тому хворих прив’язують перед наркозом до операційного столу), підвищується секреторна активність слинних та бронхіальних залоз, може виникати блювота (аспірація блювотних мас у дихальні шляхи може викликати тяжкі післяопераційні пневмонії); спостерігаються коливання артеріального тиску, зміни частоти дихання. У цій стадії можуть виникати такі тяжкі ускладнення (які носять рефлекторний характер і пов'язані з підвищенням тонусу блукаючого нерва), якларинго-спазм, бронхоспазм, серцеві аритмії, зупинка серця. У стадії збудження оперативні втручання не проводяться.
III.Стадія хірургічного наркозу. Характеризується поступовим зникненням рефлексів, стабілізацією дихання, артеріального тиску, діяльності серця, розслабленням скелетних м'язів. Ця стадія має
4 рівні: на 1-му рівні скелетна мускулатура не розслаблена, зника
ють кон'юнктивальний, глотковий рефлекси (можна проводити ін-
тубацію). На 2-му рівні зникають реакція частого дихання у відпо
відь на розріз шкіри (глибока анальгезія), рефлекси гортані (можна
проводити ендотрахеальну інтубацію); спостерігається хороша
міорелаксація. Ца 3-му рівні починає знижуватись артеріальний
тиск, спостерігається повне розслаблення м'язів, поступово виклю
чаються міжреберні м'язи. Тип дихання стає черевним; поступо
во зникають рогівковий і зіничний рефлекси. На 4-му рівні тонус
м'язів низький, повний параліч міжреберних м'язів; артеріальний
тиск знижений; зіниці розширені, не реагують на світло.
IV. Агональна стадія (спостерігається при передозуванні наркозних речовин). Характеризується пригніченням дихального і судинорухового центрів довгастого мозку. Це призводить до зупинки дихання, вазомоторного колапсу; спостерігається повний параліч дихальної мускулатури, зокрема діафрагми; зупинка серця.
Хірургічні втручання проводять на 1,2 рівнях, приблизно до половини третього рівня третьої стадії наркозу.