СПИРТ ЭТИЛОВЫЙ

СИМПАТОЛИТИКИ

К ним относятся резерпин, октадин.

Механизм действия- снижают выделение НА из нервных окончаний, что приводит к блокаде проведения импульса.

Основной эффект - снижение АД

Показания к применению - ГБ

Побочные эффекты: 1. Брадикардия

2. угнетение ЦНС- сонливость, депрессия

3. повышение секреции желез- гастрит

4. повышение моторной функции жкт

5. набухание слизистой носа- затруднение носового дыхания

6. эффект наступает через 10-14 дней

после регулярного приема

в первые дни приема возможен резкий подъем АД

В настоящее время редко используются для снижения АД.

Однако резерпин входит в состав комбинированных таблеток: «Адельфан» , «Кристепин» «Трирезид», раунатин.

Они и по сей день применяются при ГБ (гипертонической болезни)

 

ТЕМА: ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ, ЯКІ ВПЛИВАЮТЬ НА ЦЕНТРАЛЬНУ НЕРВОВУ СИСТЕМУ

СРЕДСТВА ДЛЯ НАРКОЗА, СНОТВОРНЫЕ СРЕДСТВА,

НАРКОЗНІ ЗАСОБИ

Наркоз (від грецького наркозіз — оніміння, зціпеніння) — стан, який характеризується втратою свідомості, больових відчуттів, пригніченням рефлексів та розслабленням скелетних м'язів, що досягається застосуванням наркозних засобів.

Спроби зменшити больові відчуття робилися людством ще у 3-5 ти­сячолітті до нашої ери — за допомогою рослинних чинників (насто­йок з беладони, мандрагори, опію та ін.). У період середньовіччя з цією метою застосовували фізичні методи: притискання сонних ар­терій, охолодження кінцівок, накладання джгута, кровопускання. У ті часи досить популярним було "загальне знеболювання", яке викликалося ударом важким предметом по голові хворого. Внаслі­док струсу мозку людина втрачала свідомість і не відчувала мані­пуляцій хірурга. У ХУІП-ХІХ століттях тільки блискавична техніка хірургів врятовувала хворих від больового шоку. Так, М.І. Пирогов робив ампутацію стегна за 3-4 хв, кістково-пластичну ампутацію гомілки -за 8 хв, видалення молочної залози -за 1,5 хв. Та навіть така швидкість оперативних втручань допомагала лише в окремих випадках. Здавалося, що хірургія зайшла у безвихідь. Початком нової ери в розвитку хірургії вважають 16 жовтня 1864 року, коли вперше для знеболювання оперативного втручання був застосований ефір.

Засоби для наркозу поділяються на засоби для інгаляційного наркозу (ефір для наркозу, фторотан, азоту закис) та засоби для неінгаляційного наркозу (тіопентал-натрій, натрію оксибутират, про-панідид, кетамін).

На відміну від місцевоанестезуючих речовин, наркозні засоби викликають виключення больової чутливості шляхом впливу нарізні структурні елементи центральної нервової системи (ЦНС), насам­перед на висхідну ретикулярну формацію та кору головного мозку.

Механізм впливу засобів для наркозу на елементи ЦНС склад­ний і до кінця не вивчений. У процесі його дослідження було запро­поновано багато теорій (ліпоїдна, протеїнова, термодинамічна, вод-

них мікрокристалів), які доповнюють одна одну. На сучасному етапі вважають, що наркозні речовини викликають стабілізацію мемб­ран клітин ЦНС із погіршенням їх проникності для іонів, в першу чергу №^ і К", що призводить до блокади виникнення потенціалу дії- генерації нервового імпульсу. Досліджено також, що засоби для наркозу можуть впливати на вивільнення нейромедіаторів у синапсах ЦНС (норадреналіну, ацетилхоліну, дофаміну, серотоніну), активізувати ендогенну опіоїдну систему (яка протидіє больовим відчуттям), впливати на бензодіазепінові рецептори (які є части­ною механізмів, що полегшують гальмування у ЦНС).

В останнє десятиліття, внаслідок поглибленого вивчення ней­рофізіологічних процесів, встановлено, що для всіх наркозних ре­човин характерна початкова фаза судомного збудження на рівні клітин ЦНС, а власне наркоз є результатом вторинного "післясудо-много" гальмування функцій ЦНС. Згідно з цією теорією, наркоз є проявом загальної неспецифічної реакції організму у відповідь на дію стресового агента, яким є будь-який наркозний засіб. Зміни, що виникають у ЦНС під впливом наркозних речовин, характери­зуються такою стадійністю, що й при інших стресових станах (го­стрій крововтраті, гіпоксії, уремії).

Різні структури ЦНС мають неоднакову чутливість до наркоз­них засобів. Послідовність впливу наркозних речовин нарізні відді­ли ЦНС клінічно відображається стадіями наркозу. Най­більш яскраво вони проявляються при застосуванні такого препа­рату, як ефір для наркозу.

I. Стадія анальгезії. Характеризується втратою больової чут­ливості на фоні збереженої або затьмареної свідомості, пов'язана з пригніченням центрів кори головного мозку. Розпочинається від моменту початку інгаляції наркозної речовини і продовжується до
моменту втрати хворим свідомості. Ця стадія короткочасна. Іноді
у ній проводять невеликі хірургічні втручання (розкриття абсцесів,
екстракція зубів, зняття швів тощо).

II. Стадія збудження. Вважається, що вона розвивається внаслідок зникнення гальмівного впливу кори головного мозку на підкорко­ві структури ("бунт" підкорки). Починається від моменту втрати хворим свідомості і продовжується до стадії хірургічного наркозу.

У цій стадії розвиваються мовне і рухове збудження (тому хворих прив’язують перед наркозом до операційного столу), підвищується секреторна активність слинних та бронхіальних залоз, може виникати блювота (аспірація блювотних мас у дихальні шляхи може виклика­ти тяжкі післяопераційні пневмонії); спостерігаються коливання ар­теріального тиску, зміни частоти дихання. У цій стадії можуть вини­кати такі тяжкі ускладнення (які носять рефлекторний характер і пов'язані з підвищенням тонусу блукаючого нерва), якларинго-спазм, бронхоспазм, серцеві аритмії, зупинка серця. У стадії збу­дження оперативні втручання не проводяться.

III.Стадія хірургічного наркозу. Характеризується поступовим зникненням рефлексів, стабілізацією дихання, артеріального тиску, діяльності серця, розслабленням скелетних м'язів. Ця стадія має
4 рівні: на 1-му рівні скелетна мускулатура не розслаблена, зника­
ють кон'юнктивальний, глотковий рефлекси (можна проводити ін-
тубацію). На 2-му рівні зникають реакція частого дихання у відпо­
відь на розріз шкіри (глибока анальгезія), рефлекси гортані (можна
проводити ендотрахеальну інтубацію); спостерігається хороша
міорелаксація. Ца 3-му рівні починає знижуватись артеріальний
тиск, спостерігається повне розслаблення м'язів, поступово виклю­
чаються міжреберні м'язи. Тип дихання стає черевним; поступо­
во зникають рогівковий і зіничний рефлекси. На 4-му рівні тонус
м'язів низький, повний параліч міжреберних м'язів; артеріальний
тиск знижений; зіниці розширені, не реагують на світло.

IV. Агональна стадія (спостерігається при передозуванні наркоз­них речовин). Характеризується пригніченням дихального і судино­рухового центрів довгастого мозку. Це призводить до зупинки ди­хання, вазомоторного колапсу; спостерігається повний параліч ди­хальної мускулатури, зокрема діафрагми; зупинка серця.

Хірургічні втручання проводять на 1,2 рівнях, приблизно до по­ловини третього рівня третьої стадії наркозу.