Програмна анотація
ПОЖЕЖНА БЕЗПЕКА
Контрольные вопросы
Основные понятия
Травматизм— повреждение, ранение вследствие непредвиденного действия на рабочего опасного производственного фактора при исполнении служебных обязанностей.
Травма— нарушение анатомической целостности организма или его функции вследствие действия опасных производственных факторов.
Производственная травма— это внезапное механическое, физическое, химическое, биологическое, психофизиологическое, комбинированное и прочее повреждения человека в производственных условиях.
Несчастный случай— случай вследствие непредусмотренного стечения обстоятельств и условий, за которые наносится жаль здоровью или наступает смерть пострадавшего.
Профессиональное заболевание— патологическое состояние обусловлено продолжительной работой во вредных условиях труда и связанный с чрезмерным напряжением организма или неблагоприятным действием производственных факторов.
1. Согласно какому документу проводится расследование и учет несчастных случаев?
2. Как проводится анализ и профилактика травматизма и профессиональных заболеваний?
3. Кто осуществляет контроль за своевременным расследованием несчастных случаев, профессиональных заболеваний и аварий?
4. Какие несчастные случаи подлежат расследованию? В каких случаях составляется акт по форме Н-1, а в каких случаях по форме НТ (непроизводственный травматизм)?
Мета: знання причин та профілактики пожеж.
1. Основні причини пожеж.
2. Різновидності горіння.
3. Показники вогневибухонебезпечності речовин і матеріалів.
4. Категорії приміщень і їх захист.
5. Засоби пожежогасіння.
6. Система протипожежного захисту.
7. Державний пожежний захист.
У Законі України «Про пожежну безпеку» від 17 травня 1993 р., регламентуються за ГОСТ 12.1.004-91 «Пожежна безпека. Загальні вимоги» Постановами Кабінету Міністрів України, рішеннями органів виконавчої влади та місцевого самоврядування. Щодня в Україні виникає більше 100 пожеж де гине 5-6 чол., збитки складають 2.0 млрд. грн. на рік.
Основні причини пожеж: необережне поводження з вогнем; незадовільний стан електротехнічних пристроїв; порушення режимів технології; несправність опалювальних приладів; невиконання вимог нормативних документів з пожежної безпеки.
Різновидностями горіння є: вибух, детонація, спалах, займання, спалахування, самозаймання, тління, теплове самозаймання, само спалахування, мікробіологічне займання, хімічне самозаймання.
Горіння — це реакція окислення речовини з виділенням диму, тепла і світла. Є повне (при достатній кількості окислювача) і неповне (при його нестачі). Горіння може бути гомогенним (речовини мають однаковий агрегативний стан) та гетерогенним (у різних агрегатних станах)
Оцінку вогневибухонебезпечності усіх речовин та матеріалів проводять відповідно до ГОСТ 12.1.044-84 залежно від агрегатного стану:
— група горючості (негорючі, важкогорючі, горючі);
— за температурою спалаху (легкозаймисті, горючі рідини).
Залежно від властивостей речовин і матеріалів, умов їх застосування і обробки приміщення за вибухопожежною і пожежною небезпекою поділяються у відповідності із ОНТП 24-86 «Визначення категорій приміщень і будівель за вибухопожежною і пожежною небезпекою» на п'ять категорій — А, Б, В, Г, Д.
До категорії А належать приміщення, де перебувають спалимі та легкозаймисті рідини з температурою спалаху, що не перевищує 28°С, а також речовини і матеріали, здатні вибухати і горіти при взаємодії з водою, киснем або одне з одним; при утворенні вибухонебезпечних сумішей розвивається розрахунковий надлишковий тиск вибуху 5 кПа.
До категорії Б належать приміщення, в яких є пил та волокна, легкозаймисті рідини з температурою спалаху понад 28°С та спалимі рідини в такій кількості, що можуть утворюватися вибухонебезпечні пилоїшвігряш та пароповітряні суміші, при займанні яких розвивається розрахунковий надлишковий тиск вибуху 5кПа.
До категорії В належать приміщення, де перебувають спалимі та важко спалимі рідини, тверді спалимі та важко спалимі речовини та матеріали (в тому числі пил та волокна), а також речовини і матеріали, які здатні при взаємодії з водою, киснем та одне з одним тільки горіти (за умови, що ці приміщення не відносяться до категорії А чи Б).
До категорії Г належать приміщення, в яких є неспалимі речовини та матеріали в гарячому, розпеченому або розплавленому стані, а також спалимі гази, рідини та тверді речовини, які спалюються або утилізуються як паливо; процес їх обробки супроводжується виділенням променевого тепла, іскор та полум'я.
До категорії Д належать приміщення, в яких є неспалимі речовини та матеріали у холодному стані.
На розвиток пожежі у приміщеннях та спорудах впливає їх вогнестійкість, яка характеризується межею вогнестійкості. Усі будівлі і споруди за ступенем вогнестійкості за СШП 2.01.02-85 поділяють на п'ять ступенів.
Згідно з ПУЕ приміщення поділяються на вогненебезпечні (П-1, П-ІІ, П‑ІІа, П-ІН) і вибухонебезпечні (В-1, В-Іа, В-Іб, В-Іг, В-ІІ, В-ІІа) зони.
У виробничих умовах виникає і накопичується статична електрика при:
— пневмотранспорті пиловидних і сипучих матеріалів (при русі їх у трубах і апаратах, дробленні, перемішуванні і просіюванні);
— транспортуванні діелектричних рідин (зливі, наливі і перекачуванні світлих нафтопродуктів по трубопроводах і гумових шлангах у резервуарну ємність);
— транспортуванні стиснених і зріджених газів по трубах;
— нанесенні полімерної ізоляції на трубопровід;
— у процесі обробки матеріалів;
— використанні пасових передач і транспортних стрічок;
— на зовнішній поверхні монітора внаслідок бомбардування люмінофору електронними променями, які виходять з прожектора монітора та ін. [7.3, с. 277].
Регламентується ДНАОП 0.00-1.30-88 «Правила захисту від статичної електрики. Статична електрика може викликати вибухи, пожежі в місцях накопичення вибухонебезпечного пилу, парів і газів.
Існують два способи гасіння пожеж: фізичний та хімічний.
Промислові підприємства згідно зі СниП 2.04.02-84 та СниП 2.04.01-85 повинні мати зовнішнє і внутрішнє протипожежне водопостачання.
Для гасіння пожеж всередині будівель, крім пожежних кранів, встановлюються автоматично діючі спринклерні або дренчерні установки.
Первинні засоби гасіння пожежі:
— внутрішні пожежні крани;
— відра, кошми, лопати, пісок;
— вогнегасники.
Згідно з ДСТУ 2272-93 система протипожежного захисту — це сукупність організаційно-технічних заходів, спрямованих на запобігання впливу на людей небезпечних факторів пожежі та обмеження матеріальних збитків від неї.
Важливими протипожежними заходами є евакуація людей, показником її ефективності є час, протягом якого люди можуть при необхідності залишити окремі приміщення і будівлі загалом. Має бути не менше двох виходів, у різних напрямках та відчинятися в напрямку виходу.
Загальні принципи організації пожежної безпеки базуються на питаннях охорони жиїтя та здоров'я людей. Згідно зі ст.4 Закону передбачається організація і впровадження у всіх галузях і регіонах організаційних і науково-технічних заходів щодо запобігання пожежам. На це спрямована і робота Державного пожежного нагляду.