Методи оперативного обслуговування тягових підстанцій

Розділ 2. Надійність роботи пристроїв електропостачання

 

Достатня експлуатаційна надійність роботи тягових підстанцій і, як наслідок, повне забезпечення заданих об'ємів перевезень забезпечується проведенням планово-запобіжних ремонтів. Крім того, для забезпечення високої надійності тягових підстанцій потрібна постійна модернізація їх устаткування: наприклад заміна на тягових підстанціях постійного струму швидкодіючих вимикачів ВАБ-28; АБ 2/4 і так далі на ВАБ-43; ВАБ-49, що мають вищі комутаційні і механічні ресурси; заміна в напівпровідникових випрямлячах штирьових вентилів на пігулки, заміна масляних вимикачів 10 кВ на вакуумних, таких, що мають значно великі комутаційний і механічні ресурси і так далі. Модернізація устаткування, крім того, збільшує міжремонтні терміни, знижує трудовитрати на обслуговування, тому дозволяє вибрати найбільш раціональну систему обслуговування тягових підстанцій.

Сучасні інструкції рекомендують застосовувати при організації експлуатації електроустановок прогресивні методи технічного обслуговування. Вони дозволяють підвищити продуктивність праці і якість виконаних робіт.

На багатьох дорогах Росії знайшов вживання «кущовий» метод обслуговування тягових підстанцій, єство якого полягає в об'єднанні трьох-чотирьох сусідніх тягових підстанцій в «кущ» (зазвичай однією опорною і двох-трьох проміжних). Об'єднані в «кущ» тягові підстанції мають бути зв'язані хорошою автодорогою, що за наявності автомобіля значно знижує час доставки бригади до місця роботи. На опорній підстанції створюється комплексна бригада для виробництва всіх видів ремонту устаткування підстанцій і прилеглих постів секціонування, оснащена необхідними випробувальними приладами, інструментом і установками. Очолює бригаду старший електромеханік. Загальне керівництво тяговими підстанціями, що входять в «кущ», здійснюється начальником. На останніх тягових підстанціях залишають експлуатаційний штат не більше двох чоловік, в обов'язки яких входять оперативні перемикання, здійснення допуску бригади до роботи і роботи в комплексній бригаді. Крім того, вони виконують господарські роботи на своїй підстанції. Комплексна бригада повинна складатися з 6-8 чоловік, а загальний штат «куща» з трьох-чотирьох тягових підстанцій складає 13-17 чоловік. Трудовитрати на одну підстанцію складають в цьому випадку 8-10 тис. люд.год у рік.

Застосовується також централізований метод технічного обслуговування і ремонту електроустановок спеціалізованим персоналом одного підрозділу підприємства. Такий метод можна застосувати при потужному РРУ і обов'язковому телекеруванні ділянки. Його єство полягає в тому, що всі види ППР устаткування тягових підстанцій і постів секціонування виконують спеціалізовані або комплексні бригади ремонтно-ревізійної ділянки. На тягових підстанціях в експлуатаційному штаті залишаються лише старший електромеханік і електромеханік. Їх функції такі ж, що і при «кущовому» методі з комплексними бригадами. На опорних тягових підстанціях зберігають посаду начальника тягової підстанції.

Встановлений середньомережевий норматив загальної чисельності, що включає старших електромеханіків, електромеханіків і електромонтери, - N_пп - 4,55 люд./тяг. підстанцію, а також чисельність начальників тягових підстанцій – N_пн- 0,48 люд./тяг. підстанцію (залежно від категорії тягових підстанцій по об'ємах переробки електроенергії і величини «кущів»).

При такій системі ремонтні роботи більшої частини устаткування мають бути зосереджені в спеціально обладнаних майстернях ділянки. На тягових підстанціях і постах секціонування повинні проводитися комплексні огляди і профілактичні випробування, після яких прилади, що вийшли з буд, або які-небудь елементи устаткування замінюють наявними в резерві справними елементами.

Головним недоліком системи централізованого обслуговування є великі непродуктивні витрати часу на доставку бригад РРУ до місця роботи і їх повернення, хоча трудовитрати на обслуговування однієї тягової підстанції складають 6-8 тис. люд.год у рік, що декілька менше, ніж при «кущовому» методі.

Виробництво оперативних перемикань є найбільш важливим елементом роботи оперативного персоналу тягової підстанції. Електричне устаткування на підстанціях (трансформатори, синхронні компенсатори, комутаційні апарати, струмоведучі частини і т. д.) може знаходитися в стані роботи, ремонту, резерву (ручного або автоматичного). Вочевидь, що оперативний стан устаткування залежить від положення всіх тих комутаційних апаратів, які призначені для його включення і відключення.

Устаткування вважається таким, що знаходиться в роботі, якщо комутаційні апарати в його ланцюзі включені і утворений замкнутий електричний ланцюг між джерелом і приймачем електричної енергії.

Якщо устаткування відключене комутаційними апаратами і підготовлене відповідно до вимог Правил техніки безпеки (ПТБ) до виробництва робіт, то, незалежно від виконання на нім ремонтних робіт в даний момент, воно вважається таким, що знаходиться в ремонті.

В стані резерву устаткування може бути як без напруги, так і знаходитися під напругою, якщо вона включена або зв'язана токоведущими частями з джерелом напруги з якою-небудь однієї сторони (наприклад, трансформатор на неодруженому ходу) або навіть з двох сторін, як, наприклад, відключений секційний вимикач. Устаткування, що знаходиться в стані резерву, допускає негайне (без огляду) включення в роботу комутаційними апаратами. Якщо устаткування відключене лише вимикачами або віддільниками, що мають автоматичний привід на включення, і може бути введено в роботу дією АВР, воно вважається таким, що знаходиться в автоматичному резерві.

Приведеними термінами оперативних станів устаткування користуються в переговорах про перемикання.

Зміною оперативного стану устаткування в нормальному режимі керує персонал (диспетчер), в оперативному управлінні якого знаходиться це устаткування. І лише в невідкладних випадках при явній небезпеці для життя людей, коли зволікання із зняттям напруги з устаткування може привести до тяжких наслідків, відключення устаткування виробляється без відома вищестоящого персоналу, але з подальшим повідомленням його. Аналогічні дії допускаються і при загрозі збереженню устаткування, наприклад при пожежі.

Порядок виробництва перемикань є важливим елементом підготовки місця роботи. Дозволом на підготовку місця роботи може бути узгодження або наказ, виданий енергодиспетчером. За наказом ЕЧЦ, наприклад, виробляються оперативні перемикання, пов'язані із зміною схем зовнішнього електропостачання, живлення і секціонування контактної мережі, електропостачання пристроїв автоблокування. Зазвичай такий наказ передається по телефону. Що допускає, приймаючи наказ ЕЧЦ на перемикання, повинен повторити його дослівно. Такий порядок доцільний тому, що він представляє можливість взаємного контролю і своєчасного виправлення помилок як з боку того, що віддає, так і з боку приймає розпорядження. Обоє учасника оперативних переговорів повинні ясно представляти послідовність намічених операцій і розуміти, що їх виконання допустиме за станом схеми і режиму роботи устаткування.

Переконавшись в правильності прийняття тексту наказу, енергодиспетчер затверджує його словом «Стверджую» з вказівкою часу і своєму прізвищу. Номер наказу і час твердження записується в оперативному журналі ЕЧЦ і на ЕЧЕ. Незатверджений наказ сили не має і виконанню не підлягає. Виконавши перемикання, той, що допускає повинен дати повідомлення ЕЧЦ. Енергодиспетчер перевіряє правильність вироблених перемикань, називає час і номер повідомлення, що фіксують в оперативних журналах ЕЧЦ і ЕЧЕ.

Виданий після цього енергодиспетчером наказ на роботу є підставою для подальшої підготовки місця роботи і допуску бригади. Дата, час і його номер мають бути зафіксована таким, що допускає у вбранні-допуску (Додаток 3).

У практиці оперативної роботи добре зарекомендувала себе і така форма здобуття наказу (розпорядження) на перемикання, як звернення оперативного персоналу підстанції до енергодиспетчера із заздалегідь продуманою відповідно до дозволеної заявки і оперативного стану схеми послідовністю операції і здобуття дозволу ЕЧЦ на її виконання. Ця форма оперативних взаємин максимально скорочує час переговорів і майже завжди свідчить про високу міру готовності персоналу до виконання перемикань.

На роботу, що виконується за наказом ЕЧЦ, заявка має бути подана, як правило, напередодні. Енергодиспетчер записує заявку в журнал заявок, привласнює їй номер, який вказує також в оперативному журналі (у журналі заявок) підстанції. Енергодиспетчер повинен перевірити правильність і достатність передбачених вбранням заходів безпеки в частині відключення і заземлення устаткування, перемикання якого виробляється по його наказу.

Після здобуття наказу ЕЧЦ оперативним персоналом наказ не може бути змінений або відстрочений. При виникненні конфліктної ситуації відмінити або змінити наказ енергодиспетчера може лише він сам або його безпосередній начальник (старший енергодиспетчер). В деяких випадках допускається відступ від вказаного порядку, наприклад при виникненні небезпеки пожежі, нещасного випадку з людьми або пошкодження пристроїв електропостачання. У цих випадках оперативним черговим негайно знімається напруга з даної ділянки, при поразці людини електричним струмом йому виявляється перша допомога, викликається швидка медична допомога і після цього про всі дії повідомляється енергодиспетчерові.

Порядок дії персоналу залежить від місцевих умов (вигляду оперативного обслуговування, складнощі схеми і так далі). Перемикання на підстанціях можуть вироблятися одним або двома особами. За участю двох осіб контролюючим призначається старший в зміні або спеціально призначена і прибула на підстанцію особа, на яку окрім функції контролю за правильністю виконання кожної операції покладається також спостереження за перемиканнями в цілому. Нижча за посадою особа зазвичай є виконавцем. Проте відповідальність за перемикання лежить на обох.

Не вирішується зміна встановленого місцевими інструкціями розподілу обов'язків між персоналом під час перемикань. Забороняється і ухилення від їх виконання. Не можна, наприклад, допускати, аби обоє учасника перемикань, сподіваючись на свій досвід, одночасно виконували операції з устаткуванням, нехтуючи при цьому необхідністю контролю, що, на жаль, незрідка робиться в цілях «прискорення» процесу перемикань.

Якщо операції виконуються по бланку перемикань, то персонал, маючи його при собі, діє таким чином:

на місці виконання операції уважно перевіряють по напису найменування електричного ланцюга і назву комутаційного апарату, до приводу якого підійшов виконавець. Виконання операцій по пам'яті без перевірки написів категорично забороняється;

· переконавшись в правильності вибраного комутаційного апарату, зачитує по бланку вміст операції і після цього виконує її. При виконанні переключення двома особами операція виконується після повторення її виконавцем і здобуття відповідного підтвердження контролюючого;

· виконану операцію виконавець відзначає в бланку, аби уникнути пропуску чергової операції.

Перемикання повинні вироблятися строго по бланку. Змінювати встановлену в нім послідовність операції не допускається. При виникненні сумнівів в правильності вироблюваних операцій їх слід припинити, перевірити за оперативною схемою послідовність записаних в бланку операцій і, у разі потреби, заповнити новий бланк. Бланком перемикань не можна користуватися пасивно. Кожна операція перед її виконанням має бути осмислена. Необхідний ретельний самоконтроль, оскільки допущені помилки бувають непоправимы.

Під час перемикання не рекомендується вести розмови, що не мають прямого відношення до виконуваної роботи. Недопустимі і перерви в перемиканнях, не викликані необхідністю. Ці малозначні на перший погляд чинники можуть відвернути увагу персоналу і стати причиною аварії.

У бланку записується час закінчення перемикання, вноситься запис про виконання перемикання в оперативний журнал і зміни в оперативну схему.