Структура графічної частини і вказівки до її оформлення

Таблиця 1.1– Структура пояснювальної записки

Елементи пояснювальної записки Об’єм, с.
1 2
Титульна сторінка
Завдання на проектування
Відомість курсового проекту
Зміст
Перелік скорочень 1 – 2
Анотація
Вступ
1 Вихідні матеріали для проектування 3 – 4
1.1 Ремонтне креслення деталі 1 – 2
1.2 Карта технічних вимог дефектування деталі
1.3 Технічна характеристика деталі
2 Технологічний розділ 13 – 22
2.1 Способи усунення заданих дефектів 1 – 2
2.2 Вибір раціональних способів усунення заданих дефектів 0,5 – 1
2.3 Складання маршрутної технології усунення заданих дефектів 0,5 – 1
2.4 Розробка кожної операції маршрутної технології 2 – 4
2.5 Розрахунок та вибір технологічного обладнання 3 – 5
2.5.1 Визначення річного об’єму ремонтних робіт 1 – 2
2.5.2 Визначення кількості технологічного обладнання та оснастки
2.5.3 Відомість технологічного обладнання 1 – 2
2.6 Розробка технологічного процесу на основні операції 5 – 8
2.6.1 Визначення розміру партії деталей
2.6.2 Вибір припусків на обробку 1 – 2
2.6.3 Визначення технічних норм часу на основні операції 2 – 3
2.7 Оформлення технологічної документації
2.7.1 Маршрутно-операційна карта 0,5
2.7.2 Карти ескізів 0,5
3 Конструкторський розділ 2 – 4
3.1 Призначення, опис будови та принципу роботи стенду (пристрою, пристосування) 1 – 2
3.2 Розрахунок елементів конструкції на міцність 1 – 2
4 Техніка безпеки при виконанні відновлювальних робіт 2 – 4
Висновок

Продовження таблиці 1.1

1 2
Література
Додатки 2 – 4

Розділи (з першого по четвертий) складають основну частину ПЗ.

Зміст, Вступ, Перелік скорочень, Висновок, Література є загальними елементами записки, тому їх назви одночасно служать заголовками. Кожен з цих елементів пишеться з нової сторінки. Заголовок не нумерується і записується великими літерами симетрично тексту.

Титульна сторінка і завдання на проектування оформляються на стандартних бланках які видаються керівником проекту.

Відомість курсового проекту оформлюється за зразком (див. Додаток А, форма 1), розміри відомості КП показані у додатку А, формі 3.

В зміст виносяться назви всіх елементів пояснювальної записки, назви розділів і підрозділів з їх нумерацією.

Перелік скорочень складається в алфавітному порядку й повинен містити в собі тільки ті скорочення, які згадуються в тексті записки більше трьох раз.

Анотація містить коротку, стислу характеристику змісту курсового проекту. В анотації зазначається сутність курсового проектування та вказується з яких основних частин складається курсовий проект.

У вступі необхідно виразити:

Ø загальний стан автомобільного транспорту, як зв'язної ланки між різними галузями народного господарства;

Ø технічне та економічне становище бази ремонтного виробництва;

Ø основні напрямки покращення і розвитку системи ремонту автомобілів;

Ø основні задачі і мету даного курсового проекту.

Для написання цього розділу використовуються матеріали журналів автомобільної галузі, наприклад, "Автомобільний транспорт", "Автомайстерня" та інші за останні роки. Майже в кожному номері є стаття, в якій розкриваються питання організації, технології, оснастки авторемонтного виробництва.

Почитавши ці статті відповідно до задачі курсового проекту, необхідно вибрати з них найбільш важливі і сучасні питання і на їх базі написати вступ у відповідному обсязі.

Основна частина ПЗ складається з чотирьох розділів, детальне описання яких приведене нижче.

Висновок єпідсумковим етапом проектування і повинен містити в собі:

Ø короткий, техніко-економічний аналіз проведених розрахунків;

Ø аналіз розробленого технологічного процесу ремонту деталі з показом основних переваг відновлення;

Ø рекомендації по використанню результатів даної роботи в автомобілеремонтному господарстві.

Список літератури містить перелік літературних джерел, на які повинні бути обов’язкові посилання в тексті пояснювальної записки. Література (книги, статті, патенти, журнали) в загальний список записується в порядку посилання на неї в тексті (допускається форма запису в алфавітному порядку). Форма запису джерела повинна відповідати ГОСТ 7.1-84 або ДСТУ 3582-97. Посилання на літературу наводять в квадратних дужках […], вказуючи порядковий номер за списком.

Літературу записують мовою оригіналу. В списку кожну літературу записують з абзацу, нумерують арабськими цифрами, починаючи з одиниці.

В записі назви дже­­­рела повинні бути:

Ø прізвище та ініціали автора;

Ø назва книги;

Ø кількість томів;

Ø порядковий номер видання;

Ø місце видання;

Ø назва видавництва;

Ø рік видання;

Ø кількість сторінок.

Між елементами витримуються розділові знаки. Наприклад:

1. Васильєв Б.С., Долгополов Б.П., Доценко Г.Н. и др.; Ремонт дорожных машин, автомобилей и тракторов. – М.: Мастерство, 2001. – 512с.

2. Автомобильный справочник BOSCH: Пер. с англ. – М.: ЗАО КЖИ "За рулем", 2002. – 896 с.

3. ДСТУ 3649-97.Средства транспортные дорожные. Эксплуатаци­онные требования безопасности к техническому состоянию и мето­ды контроля. – К.: Госстандарт Украины, 1998. – 17 с.

В додатки виноситься ілюстративний матері­­­ал, таблиці чи текст допоміжного характеру.

Кожен додаток необхідно починати з нової сторінки вказуючи зверху посередині рядка слово “Додаток” і через пропуск його позначення. Додатки позначають послідовно великими українськими буквами, за винятком букв Г, Є, З, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад, Додаток А, Додаток Б і т.д. Якщо додатків більше ніж букв, то їх продовжують позначати арабськими цифрами. Дозволяється позначати додатки латинськими буквами, за винятком букв I і O.

Під позначенням для обов’язкового додатку пишуть в дужках слово (обов’язковий), а для інформативного – (довідковий).

Кожен додаток повинен мати тематичний (змістовний) заголо­вок, який записують посередині рядка малими літерами, починаючи з великої. При наявності основного напису – заголовок записують у відповідній графі.

Додаток А – Зразки основних написів

Ілюстрації, таблиці, формули нумерують в межах кожного додатка, вказуючи його позначення: "Рисунок Б.3 – Найменування рисунка"; "Таблиця В.5 – Найменування таблиці" і т.п.

Нумерація аркушів документа і додатків, які входять до його складу, повинна бути наскрізна.

Всі додатки включають у зміст, вказуючи номер, заголовок і сторінки з яких вони починаються.

Посилання на додатки в тексті ПЗ дають за формою:

... наведено в додатку А”, „... наведено в таблиці В.5 ” або (додаток Б); (додатки К, Л ).

В обов’язкові додатки виноситься маршрутно-операційна карта та специфікація складального креслення (виду загального) пристрою (стенду, пристосування), розробленого в конструкторському розділі.

Після додатків в ПЗ підшивається два чистих листа формату А4.

Остаточно оформлену записку підписує на титульному листі студент і після відповідної перевірки - керівник проекту.

 

 

Графічна частина курсового проекту складається з двох аркушів формату А1 і виконується згідно основних вимог ЄСКД. В основних написах графічної частини вказується шифр за зразком (див. додаток В).

 

На першому аркуші графічної частини виконується складальне креслення пристрою (стенду, пристосування), (формат А1). Це креслення виконується з основним написом 55 х 185 мм (див. Додаток А, форма 4). Технічна характеристика стенду (пристрою, пристосування), при необхідності, виконується на цьому ж аркуші, над основним написом. До записів технічної характеристики відносять тип (стаціонарний, переносний); привід (гідравлічний, пневматичний, механічний, комбінований); зусилля на виконавчих механізмах; тиск у приводах; габаритні розміри та вага і т.п.

При нескладній конструкції складальне креслення пристрою виконується на половині креслярського листа А1 (формат А2), а на другій половині листа - робочі креслення нестандартних деталей пристрою (деталювальне креслення). В деяких випадках, коли в якості конструкторської частини прийнято досить складний пристрій, дозволяється виконувати вид загальний даного пристрою при узгоджені з керівником проектування.

Перелік деталей, які позначаються відповідними позиціями на складальному кресленні (виді загальному), виноситься в специфікацію, яка оформляється за зразком (див. Додаток А, форма 5), і підшивається в пояснювальну записку як додаток Б. Перший аркуш специфікації виконується з основним написом 40 х 185 мм (див. Додаток А, форма 3), для наступних аркушів - основний напис 15 х 185 мм (див. Додаток А, форма 2).

На другомуаркуші графічної частини формату А1 виконуються технологічні документи: карти ескізів технологічних операцій та робочі креслення деталей пристрою (стенду, пристосування). Зміст цього листа намічає і затверджує керівник проекту.

Другий аркуш графічної частини поділяється на декілька менших форматів. Величина та кількість даних форматів залежить від змісту інформації та ступеню складності креслень і може змінюватись при узгоджені з керівником курсового проектування. Єдина вимога до другого аркушу графічної частини – обов’язкова наявність карт технологічних ескізів та робочих креслень деталей.

На робочих кресленнях бажано зображати деталі, які розраховувались на міцність в конструкторському розділі, та деталі пов’язані між собою у роботі даного пристрою. Робочі креслення виконують у відповідності до вимог деталювального креслення з вказанням технічних умов.

На технологічних картах ескізів схематично показують виконання основних операцій технологічного процесу відновлення деталі з вказанням номеру та назви операції, номеру та назви деталі, режимів обробки (див. Додаток А, форма 6,7,8). Приклади схем встановлення та базування деталей приведені в додатку 10.

Основний напис карти ескізів виконується за зразком (див. Додаток А, форма 7). В верхньому правому кутку карти ескізів виконується напис за зразком (див. Додаток А, форма 6 ), режими обробки вказуються в таблиці на вільному полі ескізу (див. Додаток А, форма 8).

На розгляд керівника курсового проектування другий аркуш графічної частини може бути замінений виконанням практичного завдання (виготовлення макетів, стендів, пристроїв і т.д.), яке пов’язане з темою курсового проекту.

В описовій частині пояснювальної записки необхідно здійснювати посилання на графічну частину проекту.

На кожному аркуші креслення обов’язковим є підписи: студента, керівника, нормоконтролера.