Історія вивчення

Фізико-географічне положення і розміри

__________________________________________________________________

Основні питання:

1. Фізико-географічне положення, розміри і характер берегової лінії.

2. Історія вивчення.

3. Геологічна будова і рельєф дна.

4. Донні відклади і мінеральні ресурси.

5. Клімат.

6. Органічний світ.

 

Питання для самоопрацювання:

1. Природні ресурси.

2. Екологічні проблеми.

3. Фізико-географічне районування.

 

Рекомендована література.

Основна:

1. Волошин І.І., Чирка В.Г. Географія Світового океану: Навч. посібник для вчителів серед. загальноосвіт. шк. – К.: Перун, 1996. – 224 с.

2. Физическая география материков и океанов: Учеб. для геогр. спец. ун-тов / Ю.Г.Ермаков, Г.М.Игнатьев, Л.И.Куракова и др.; Под общей ред. А.М.Рябчикова. – М.: Высш. шк., 1988. – 592 с.

Додаткова:

1. Барановська О.В. Фізична географія Світового океану: Навчальний посібник. – Ніжин: Вид-во НДПУ ім. М.Гоголя, 2003. – 82 с.

2. Леонтьев О.К. Физическая география Мирового океана. – М., 1982.

 

 

Тихий океан розміщений між Північною і Південною Америкою на сході, Євразією і Австралією на заході, Антарктидою на півдні. Межа з Північним Льодовитим океаном на півночі проходить по лінії мис Дежньова – мис Принца Уельського через Берингову протоку. Межа з Індійським океаном на заході проходить від острова Малакка до північної околиці острова Суматра, далі вздовж західного узбережжя островів Суматра, Ява і Тімор до острова Нова Гвінея, потім через Торресову протоку до м. Йорк материка Австралія, вздовж східного узбережжя Австралії і через Бассову протоку до острова Тасманія і далі по меридіану до Антарктиди. Межа з Атлантичним океаном на сході проходить від мису Горн на материку Південна Америка через протоку Дрейка до Антарктичного півострова Антарктиди. Тихий океан розділяє і в той же час з’єднує п’ять материків.

Екватор поділяє Тихий океан приблизно на дві рівні частини, тому на північ і на південь від нього природа океану подібна. Тихий океан розташований в усіх географічних поясах, крім арктичного, але більша частина припадає на екваторіальний, субекваторіальні і тропічні пояси обох півкуль, тому він найтепліший серед всіх океанів.

Тихий океан – найбільший з океанів нашої планети. Його площа дорівнює 178,7 млн. км², що складає ½ від площі Світового океану і 1/3 від площі поверхні Землі. Ширина океану в екваторіальних широтах становить 17 тис. км. Його середня глибина складає 3976 м, а найбільша – 11022 м в Маріанській западині, і це найбільша глибина Світового океану.

“Тихим” океан назвав португалець Фернан Магеллан під час першої навколосвітньої експедиції. Але ця назва не відповідає характерові океану, якому властиві часті шторми і навіть урагани. Просто погода під час плавання сприяла Ф.Магеллану, і він перетнув океан, жодного разу не потрапивши в шторм.

Історія вивчення океану європейцями починається з навколосвітньої подорожі Ф.Магеллана в 1519-1522 роках. Передісторією цього відкриття було відкриття, яке зробив іспанський конкістадор Васко Нуньєс де Бальбоа. В 1513 році він перетнув Панамський перешийок і з вершини гори побачив неозорі простори води, назвавши їх “Південним морем”. До цього європейці були впевнені, що існує лише один океан – Атлантичний.

Після Магеллана іспанці, португальці, голландці, англійці організували низку експедицій для пошуків невідомих земель і освоєння шляху через Тихий океан до берегів південної Азії. Було відкрито багато островів, нанесено на карту тисячі кілометрів берегів Австралії та Північної Америки, виявлено Великий Бар’єрний риф біля східних берегів Австралії.

Поряд з територіальними відкриттями, мореплавці записували в корабельних журналах відомості про вітри, течії, припливи та відпливи та інші важливі для навігації відомості. Цікаво, що Магеллан намагався виміряти глибину Тихого океану, але, витравивши 762 м конопляного линя, дна не досягнув. Розрізнено та безсистемно збиралися відомості про рослинність і тваринний світ островів, узбереж і прибережних вод. Перший науковий матеріал про фауну і флору північної частини Тихого океану зібрали російські експедиції В.І.Беринга і О.І.Чирикова на кораблях “Св. Петр” і “Св. Павел” в 1733-1741 роках.

Першими океанографічними спостереженнями вважають виміри температури води не тільки на поверхні, а й на глибинах до 400 м, які були зроблені під час навколишньої експедиції І.Ф.Крузерштерна та Ю.Ф.Лисянського на суднах “Надежда” та “Нева” в 1803-1806 роках. В 1824-1829 роках російський фізик Є.Ленц під час плавання на судні “Предприятие” вимірював не тільки температуру, а й солоність, густину води та вміст у ній кисню. Проте першою власно океанологічною експедицією, присвяченою саме вивченню океану, було плавання на кораблі “Челленджер” в 1873-1876 роках, під час якого було зібрано різноманітну інформацію про фізичні, хімічні, біологічні та геологічні особливості Тихого океану. Тоді вперше була складена карта глибин Тихого океану і вперше були виявлені глибоководні океанічні улоговини. Подальший розвиток досліджень океану йшов шляхом ведення широкомасштабних систематичних досліджень на спеціальних наукових суднах: “Витязь” (1886-1889 рр., Росія), “Альбатрос” (1888-1905 рр., США) тощо.