Геологичнсеое строение и рельеф Европы.

Водні ресурси світу. Світовий океан, поверхневі та підземні води - реферат українською

Світовий океан, поверхневі та підземні води.
1. Світовий океан. Його будова. Рух води в Світовому океані

Світовий океан — неперервна водна оболонка Землі, що оточує материки й
острови. Площа Світового океану становить 361 млн км3, або 71 % земної
поверхні. В ньому зосереджено понад 1370 млн км3 води, тобто 96,5%
об'єму гідросфери. У Світовому океані виділяють його складові частини —
океани, моря, затоки, протоки, На Землі умовно виділяють 4 океани:

— Тихий — складає майже половину площі Світового океану (178,7 млн
км2) і понад половини його об'єму (740 млн км3);

— Атлантичний — складає приблизно 1/4 частину Світового океану за площею
(91,6 млн км2) і об'ємом (330 млн км3);

— Індійським — складає дещо більше 1/5 частини Світового океану за
площею (76,2 млн км2) і об'ємом (283 млн км3);

— Північний Льодовитий — складає лише 1/25 частину Світового океану за
площею (14,7 млн км2) і 1/75 його частину за об'ємом (18 млн км3).

Деякі дослідники виділяють п'ятий — Південний океан, що омиває береги
Антарктиди.

Море — частина океану, відділена від нього суходолом, підводними
узвишшями або островами. Розрізняють внутрішні, окраїнні, міжостровні
моря. В Атлантиці є море без берегів — Саргасове (його межами є течії).

Затока — частина океану або моря, що далеко заходить в сушу. В деяких
випадках назва «затока» історично закріпилося за водоймами, які за їх
гідрологічним режимом вірніше було б називати морями (Мексиканська,
Гудзонова, Перська затоки).

Протока — відносно вузький водний простір, що розділяє ділянки суші І
з'єднує водні басейни абб їх частини.

Води Світового океану перебувають в постійному русі. Види руху: вітрові
хвилі, течії, припливи і відпливи, цунамі.

Вітрові хвилі — коливальні рухи водної поверхні. Звичайна висота
вітрових хвиль — до 4 м, рідше — до 6-7 м. Відзначено випадки, коли
штормові вітри піднімали у відкритому океані хвилі висотою 20-30 м і
більше.

Океанічні течії — горизонтальні переміщення величезних мас води у
певному напрямку і на великі відстані. Причиною течій здебільшого
бувають постійні вітри. Розрізняють теплі течії, температура води яких
вища від температури оточуючих океанічних вод (Гольфстрім, Куросіо та
ін.), і холодні течії — із температурою води, нижчою ніж у океанічних
водах (Лабрадорська, Бенгельська та ін.).

Припливи і відпливи — періодичні коливання рівня води в океанах і морях,
що спричиняються силами притяжіння Місяця і Сонця. Максимальний приплив
— 18 м (у затоці Фанді, біля берегів Північної Америки).

Цунамі — хвилі, утворювані в океані внаслідок сильних підводних
землетрусів! Швидкість цунамі — до 800 км/год, висота хвиль біля берегів
може сягати 15-30 м.

2. Поверхневі та підземні води, їх роль у господарстві

Складовою частиною гідросфери є води суходолу, які поділяються на
поверхневі і підземні.

Поверхневі води — води суходолу, що постійно або тимчасово знаходяться
на земній поверхні в рідкому або твердому стані у формі водних об'єктів
(водних потоків, водойм), а також скупчень льоду і снігу (льодовиків,

 

Морфоструктуры Европы:

1.Равнинно-платформенных областей:

А) Структурно –денудационные цокольные районы щитов:

Балтийский щит (Скандинавия и Финляндия ), Украинский щит

Б) Денудационно-пластовые равнины и аккумулятивные районы (преобладает процесс денудации). Пластовые равнины – сверху осадочный чехол.(В. Европа: Польша, Германия, Бельгия, Нидерланды, Франция)

Аккумулятивные равнины: Среднеземноморская низменность – Венгрия, юг Европы

2. Орогенических областей:

- Глыбовые горы платформенных областей – горы Скандинавии, на сев. Британских островов, горы Шпицбергена.

- Складчато-глыбовые омоложенные горы

-Геосинклинальные горы альпийской складчатости: Апеннины, Карпаты, Крымские горы, острова Среднеземноморья.

3. Срединноокеанический хребет - Исландия.