Диссонанс

ФРАНЧЕСКО ГОЙА) Наймасштабнішою фігурою у живописі на межі XVIII—XIX ст. був іспанський художник і гравер Ф. Гойя, який повернув велич живопису своєї країни.Персонажі картин і офортів Гойї вічно живі, пов'язані з народом і його боротьбою. Франсіско Хосе де Гойя (ісп. Francisco Jose de Goya у Lucientes; 1746—1828) — іспанський живописець і гравер. Гойя створює багато історичних і жанрових картин, малюнків і картонів для Королівської мануфактури Санта Барбара у Мадриді. Його картони вирізнялися надзвичайним розмаїттям, багатством фантазії, оригінальністю задумів і майстерністю виконання. Цей декоративний у своїй основі живопис, що зображував вуличні сценки, святкування, прогулянки, ігри міської молоді, художник збагатив новими композиціями, укрупненням фігур, барвистістю колористичних знахідок, безпосереднім відчуттям національного життя, сприйнятої ним нібито зсередини. У середині 1790-х років у творчості художника відбувається перелом. Похмурі сторони іспанської дійсності постають перед ним у всій їх неприкритій наготі. Нове бачення художником дійсності, його критичний підхід до неї відображені у невеликих композиціях — «Суд інквізиції», «Дім божевільних», «Процесія флагел- лантпів» (1790-ті). 1800 року Гойя створив «Портрет королівської сім'ї», на якому Карл IV із дружиною, дітьми та близькими зображений із винятковою реалістичністю. В останні роки XVIII ст. художник створив чудову серію офортів «Капрічос» (1793—1797), що складається з 83 творів, загальний дух яких сам Гойя висловив у коментарях до одного з листів: «Світ — це маскарад... Усі хочуть здаватися не тими, ким вони є, усі обманюють і ніхто себе не знає». 1810 року Гойя створює графічний цикл з ЗО аркушів — «То- реадорство з часів Сіда». Наступний цикл, «Прислів'я» (18 аркушів), був своєрідним продовженням «Капрічос». Війна з Наполеоном завершується ганебною поразкою. Пристрасний патріот, Гойя відгукується на це ще однією серією офортів на 80 аркушах — «Страхіття війни» (1810—1815). Водночас у картинах, написаних у цей час («Похорон сардін- ки», серія офортів «Тавромахія»), Гойя зберіг властивий йому динамізм, чітке композиційне вирішення, любов до життя. Незабаром Гойя залишається в повній самоті. Після смерті дружини і майже всіх дітей він купує заміський будинок на річці Мансана- рес, де живе дуже замкнено. Тут, у «Будинку глухого чоловіка», Гойя розписує олією по штукатурці стіни. Він створює 15 композицій фантастичного і алегоричного характеру. 1823 року він їде до Франції, у Бордо,— старий, глухий, слабкий, не знаючи французької мови, без слуг... У Бордо він писав здебільшого портрети друзів, опановував техніку літографії. Гойя працював майже до останнього дня. «Мені бракує здоров'я і зору, і тільки воля підтримує мене»,— писав він. Потім він намалював старого на милицях і підписав малюнок: «Я все ще вчуся». До Іспанії Гойя повернувся 1826 року після чергового періоду хвороб, а згодом знову поїхав у Бордо, де й помер 1828 року.

Твори Ель Ґреко, написані на релігійні сюжети, сповнені філософських роздумів про долі людей. У створених образах він синтезував свої уявлення про людські характери. Мистецтво Ель Ґреко відображає кризовий стан художньої культури Пізнього Відродження.

Ель Ґреко (ісп. El Greco, справжнє ім'я Доменікос Теотокопу- лос; 1541—1614) — іспанський художник грецького походження (народився на Кіпрі). За своє життя Ель Ґреко написав багато картин, з-поміж яких багато чудових. Також його пензлю належать полотна, які можна назвати шедеврами. До шедеврів передусім належить «Есполіо» («Роздягання Христа перед стратою», 1577—1579). Створений Ель Ґреко вівтарний образ «Есполіо» у важкій позолоченій рамі розташований на стіні навпроти входу до сакристії собору в Толедо (Іспанія). Сила впливу картини досягається передусім надзвичайною інтенсивністю та красою колориту. Величезна пляма винно-червоного одягу Христа, що полум'яніє у залі сакристії, є емоційним і образним ключем усієї композиції. У «Есполіо» густий, яскравий і благородний колір хітона немовби зберігає в собі гарячий потік крові. Можливо, він символізує колір життя. Невипадково тут збережений, згідно з Євангелієм, момент, коли перед стратою Христа солдати зривають з Нього одяг. Назву не можна перекласти точно, вона походить від іспанського слова espoliar — грабувати. Сюжет, до якого звернувся Ель Ґреко, є рідкісним для його часу. Христа притягли на Голгофу та ще й примусили нести важкий хрест. Натовп зібрався подивитися на Того, Кого нещодавно хотіли бачити царем Іудеї, а тепер готували до страти як злочинця. Кат уже зачепив край одягу Христа. Ремісник-тесляр готує хрест для страти і ні на кого не дивиться. Немовби загіпнотизовані на хрест і тесляра дивляться три Марії. Художник створює цілу гаму людських переживань, що взаємодіють та об'єднані загальним трагічним відчуттям невідворотної загибелі головного героя. Внутрішній драматичний конфлікт показаний у розвитку, у становленні; у емоційному стані персонажів є щось приховане, мінливе. Натовп, що заповнює майже всю верхню частину композиції, є своєрідним ницим психологічним пластом. Цей натовп, що виступає із сутінку, із безладним рухом списів, відблисками металевих шоломів і плямами яскраво-червоних і білих плюмажів на тлі вузького просвіту синьо-сталевого неба,— збентежений, тривожний. Тут багато майстерно написаних характерних голів: одні активні, грубі, потворні, інші дещо нейтральні. Різномасштабність зображення цих голів (через що ті, які розташовані позаду, виявляються більшими за тих, які попереду), обумовлена сприйняттям простору без скорочення вглиб. З-поміж натовпу, стіни людських тіл, зображено двох розбійників. У їх дивних напівбезумних обличчях переданий стан душевної неосудності. Стан внутрішнього потрясіння, у якому перебувають обидва розбійники, варіюється і видозмінюється у переживаннях інших персонажів картини, немовби згасаючи в деяких із них, сповнених незрозумілості своїх відчуттів. Відтінок драми, що відбувається, звучить у нижній зоні картини. У лівому нижньому кутку — три Марії, праворуч їм протистоїть сильна фігура солдата, який готує хрест для розп'яття. Ззовні найактивніший з-поміж останніх солдатів своїм байдужим виглядом, відтіняє стан пригніченості, у якому перебувають жінки. Дуже стримано, але майстерно підкреслено відчуття, що об'єднує трьох Марій: вони не можуть відвести очей від знаряддя страти. Як заворожена, дивиться прекрасна білява Марія Магдалина на методичну роботу солдата, немовби закриваючи Богоматір від цього страшного видовища. Ель Ґреко: портрети (Джуліо Кловіо, Хортенсіо Паравісіно, Алонсо Ерсілья і Суньіга), «Поховання графа Оргаса», «Преображення Господнє», «Хлопчик, який роздмухує вогонь свічки», «Іспанське прислів'я», «Христос зі Св. Йосипом, земним батьком», «Поклоніння волхвів», «Благовіщення», «Христос у Гефсиманському саду» «Відкриття п'ятої печатки», «Лаокоон», «Краєвид та мапа міста Толедо», «Краєвид Толедо під час грози».) Для творів Ель Ґреко є характерними неймовірна емоційність, несподівані ракурси й неприродно видовжені пропорції, що створюють ефект стрімкої зміни масштабів фігур і предметів. Майстерно написані на релігійні сюжети картини із численними персонажами своєю ірреальністю споріднені поезії іспанських містиків.

Ель Ґреко

Ред.]Скульптури Далі

Прозорий манекен, всередину якого наливають воду і запускають рибок.

Накладні нігті з маленьким дзеркальцем у кожному з них.

Сукні з різноманітними анатомічними накладками, сконструйованими з точних розрахунків і в повній відповідності з ідеалом жіночої краси, народженим чоловічою еротичною уявою. Мабуть, єдиною не зовсім звичайною деталлю суконь Далі є додаткові груди, які потрібно причіплювати до спини. Далі вважав, що вони повинні були зробити переворот в моді.

Пластикове крісло, що застигає у формі, відповідній до фігури людини, котра на нього сідає.

· Пейзаж біля Фігераса (1910)

· Свято в Фігерасі (1914—1916)

· Сад в Льяне (1920—1921)

· Мрії нічних прогулянок (1922)

· Кубістичний автопортрет (1923)

· Портрет Луїса Буньюеля (1924)

· Пляшка рому з сифоном (1924)

· Мед солодший за кров (етюд) (1927)

· Похмура гра (1929)

· Перші дні весни (1929)

· Великий мастурбатор (1929)

· Постійність пам'яті (1931)

· Ранішні фантазії (1932)

· Привид Вермера Делфтського, здатний послужити й столом (1934)

· Морфологічне ехо (1934-1936)

· Археологічний відгомін «Анжелюса» Мілле (1935)

· Осінній канібалізм (1936)

· М'яка конструкція з вареними бобами (1936)

· Жирафа у вогні (1937)

· Метаморфози Нарциса (1937)

· Лебеді, які відображаються у слонах (1937)

· Поява обличчя і вази з фруктами на березі моря (1938)

· Висока мить (1938)

· Обличчя війни (1940)

· Невільницький ринок з появою невидимого бюста Вольтера (1940)

· Мед солодший за кров (1941)

· Сон, викликаний польотом бджоли навкруги граната за секунду до пробудження (1944)

· Галарина (1944—1945)

· Кошик з хлібом (1945)

· Спокуса святого Антонія (1946)

· Слони (1948)

· Атомна Леда (1949)

· Мадонна Порт-Льїгата (три версії, 1949, 1950)

· Христос святого Іоанна від Хреста (1951)

· Галатея зі сферами (1952)

· Дезінтеграція постійності пам'яті (1952—1954)

· Розп'яття або Гіперкубічне тіло (1954)

· Содомське самовдоволення невинної діви (1954)

· Таємна вечеря (1955)

· Живий натюрморт (1956)

· Відкриття Америки Христофором Колумбом (1958—1959)

· Ловля тунця (1966—67)

· Галюциногенний тореадор (1968—1970)

· Хвіст ластівки (1983)

· Венера Мілоська з ящиками (1936)

Название: Диссонанс

Автор: Pete

Бета: Mickey Yuchung

Категория: Slash

Фэндом: K-Pop, DBSK

Пейринг: JaeChun

Жанр: romance, AU

Рейтинг: предположительно R

Примечания: Все совпадения с реально существующими событиями, людьми случайны. Этот фик я дарю Mickey Yuchung (Shinigami).