Недільні школи та бібліотеки в Україні.

№11

1. Внесок Київської Русі у розвиток культури.См. билет №5 п. 1

Историческое значение Киевской Руси. Могучее раннефео-дальное государство средневековой Европы Киевская Русь ускорило экономическое, политическое и культурное развитие восточных славян, способствовало образованию древнерусской народности, отстояло свои земли от вражеских нападений кочевников, а также посягательств феодалов Византии. Благодаря государственному единству русских земель взаимо-обогащались жизненный уклад, язык, материальная и духовная культура их населения.

Киевская Русь способствовала экономическому и культурному развитию многих нерусских народов, издавна проживавших на ее территории и по соседству. Там закладывались основы для формирования народностей.

Велико и международное значение Киевской Руси. По свидетельству современника-летописца. Киевская Русь была известна "во всех концах земли". Она влияла на политические события и международные отношения в Европе и Азии, на Ближнем Востоке. Русские князья поддерживали династические связи с Францией, Швецией, Англией, Германией, Венгрией, Норвегией, Византией. В частности, дочь Ярослава Мудрого Анна стала женой французского короля Генриха I. После смерти короля она правила Францией до совершеннолетия своего сына Филиппа.

Освіта і наукові знання. Здавна в Україні існувало домашнє (сімейне, батьківське) навчання і виховання дітей. Дітям передавалися трудовий досвід і життєва мудрість, краса рідної мови і почуття людської гідності, прагнення до волі й братерства. Люди стихійно прагнули оволодіти знаннями, спираючись на багатовіковий досвід поколінь.

Ця стихійна народна освіта і накопичені знання стали основою і початковим етапом пізнання життя, наук, сприяла виникненню шкіл грамоти в далекі часи середньовіччя. Дальшого розвитку набувала українська мова, яка відігравала дедалі більшу роль у розвитку освіти та наукових знань, духовному поступі в Україні.

Перша українська школа виникла в 1546 р. у Львові як приватний заклад. Школи грамоти відкривалися тоді переважно при церквах і монастирях, де дітей навчало й виховувало освічене духовенство. Але шкіл було надзвичайно мало, і вони не могли забезпечити маси людей навіть початковою освітою.

Визначним осередком шкільної освіти і науки в Україні сталаОстрозька греко-слов'янська школа (1578 р.), що піднялася до рівня тогочасних академій. У ній викладалися граматика, арифметика, астрономія, музика, грецька, латинська, польська і слов'янська (руська) мови. Першим ректором цієї школи став учений-просвітитель Герасим Смотрицький, а викладачами працювали Дем'ян Наливайко (брат народного героя), Василь Суразький, Тимофій Михайлович та інші освічені люди. Острозька школа давала середню і вищу освіту. В ній здобув освіту Петро Сагайдачний. Засновником-протектором цієї школи став князь Костянтин Острозький (1526- 1608 рр.) - український культурний діяч і противник уніатства.

Острозька школа існувала до 1640 р. і справила помітний вплив на дальший розвиток освіти в Україні, підготувала певні умови для появи братських шкіл (тобто шкіл, які відкривали братства) у Львові, Кам'янці-Подільському, Вінниці, Луцьку, Києві та багатьох інших містах, їх нараховувалося близько 30. Найраніше була заснована братська школа у Львові (1586 р.), а її ректором став Іов Борецький, викладачами - Стефан і Лаврентій Зизанії, Памво Беринда та ін. Навчання в братських школах регламентувалося статутом ("Порядок шкільний"). У братських школах навчалися діти шляхти, духовенства, міщан, козаків.

Поряд з братськими існували протестантські школи на Волині та Поділлі, а також вірменські школи в Галичині, що давали освіту переселенцям з інших країн.

На початку XVII ст. центр освіти в Україні перемістився до Києва, де 1615 р. відкрилася братська школа й групувалися вчені-просвітителі Іов Борецький (переїхав зі Львова й став ректором Київської братської школи), Єлисей Плетенецький, Захарія Копистенський, Тарас Земка, Мелетій Смотрицький, Касіян Сакович та ін. Поряд з братською школою на Подолі митрополит Петро Могила в Печорській лаврі заснував гімназію. У 1632 р. обидві школи об'єдналися в Київський колегіум, що став врівень з іноземними вищими навчальними закладами. В колегіумі здобували знання з філософії, історії, математики, астрономії та з інших наук. Викладалися слов'янська, грецька, латинська і польська мови. Київський колегіум справляв значний вплив на розвиток освіти в Україні, а також в Білорусі, Росії, Молдові, Сербії та інших європейських країнах.

Викладачі тодішніх шкіл створювали навчальні посібники. Наприклад, за "Граматикою слов'янською" (1619 р.) Мелетія Смотрицького (1577-1633 рр.) навчалися учні українських, білоруських і російських шкіл протягом майже 150 років. М. Ломоносов назвав її "воротами вченості". Петро Могила склав "Требник" (1631 р.) і "Анфологію" (1636 р.) - збірники молитв повчального змісту: перший для богослужіння в православних церквах і другий - для навчання учнів братських шкіл.

У центрах освіти - Острозі, Львові й Києві - розвивалася наука, створювалися книги з мовознавства, філософії, астрономії, математики та інших наук. Серед учених відомі імена професорів Юрія Котермака, Павла Русина, Інокентія Гізеля, Йосипа Кононовича-Горбацького.

Острозька школа, Київський колегіум, братські школи водночас були й центрами боротьби проти наступу католицизму та уніатства. Православні школи відстоювали право українського народу на свою власну мову, культуру, духовне життя. їх діяльність мала велике значення у справі поширення освіти і наукових знань. В Україні засновувалися католицькі та уніатські школи з метою поширення серед населення католицизму й уніатства. Зокрема, єзуїтські колегіуми існували у Львові, Луцьку, Вінниці, Барі, Кам'янці-Подільському, Острозі, Новгороді-Сіверському, Києві та інших містах. Вони сприяли не лише поширенню освіти, а й ополяченню і покатоличенню насамперед української шляхти й магнатів. При Михайлівському Золотоверхому монастирі знаходилася резиденція митрополита київського і галицького.