Короткі відомості
Жаростійкий бетон відноситься до спеціальних видів бетону, який здатний зберігати в заданих межах основні фізико-технічні і термо-механічні властивості при тривалій дії високих температур.
Жаростійкі бетони можуть бути особливо важкими, важкими, легкими або полегшеними, ніздрюватими. Їх отримують на основі як гідравлічних, так і повітряних в’яжучих речовин: портландцементу з тонкомеленими домішками, шлакопортландцементу, глиноземистого і високоглиноземистого цементів, рідинного скла з отверджувачем, фосфатної зв’язуючої речовини, лужного цементу.
В якості тонкомелених добавок, дрібного та крупного заповнювачів застосовують матеріали, які мають сталі характеристики в умовах високих температур: керамзитовий гравій, аглопоритовий щебінь, вермикуліт, шамот, мулліт, кварцит та інші.
Головними характеристиками жаростійкого бетону є :
- середня густина;
- міцність на стиск:
марочна – після твердіння в пректному віці; контрольна – після сушіння при t = 105…1100С; залишкова – після нагрівання при t =8000С (за цим показником встановлені класи: В1…В40, для яких границя міцності при стиску знаходиться в межах 0,8…50 МПа);
- максимально-допустима температура застосування, яка визначається за показником 4…40% деформації зразка за умов сталого навантаження 0,2 МПа (за цим показником жаростійкі бетони поділяють на класи:
И3-И18, температура застосування яких знаходиться в межах t=300…18000С);
- термічна стійкість – здатність витримувати градієнт температур (t=200С [повітря або вода] – t=8000С) (за цим показником встановлені класи: Т15…Т140, тобто від 5 до 40 водних термозмін або Т25-Т225, тобто від 5 до 25 повітряних термозмін);
- вогнева усадка, яка визначає збільшення (+) або зменшення (-) розмірів зразків бетону за умови нагрівання до максимально допустимої температури застосування.
Метою роботи є вивчення методів випробування жаростійких бетонів.
Нормативне забезпечення
1. ГОСТ 20910-90. Бетоны жаростойкие. Технические условия.
Визначення середньої густини
Матеріали: для виготовлення зразків жаростійкого бетону беруть матеріали згідно з табл. 17.1, перераховані на 1 лабораторний заміс.
Прилади: форма металева з розмірами 7,07х7,07х7,07 см; кельма металева; ваги лабораторні з похибкою зважування до 10 г; камера нормально-вологого твердіння; віброплощадка (частота обертів – 3000 об/хв. амплітуда коливань – 0,35 мм); лінійка металева; металева посудина для приготування розчинів та бетонної суміші; шафа сушильна; піч муфельна; гідравлічний прес, прилад для визначення усадки з індикатором годинникового типу.