Економічна категорія страхування захисту суспільного виробництва.
Тема 1. Економічна сутність страхування.
ЛЕКЦІЯ №1.
Тарифная система в современных условиях
Тарифная система – совокупность рекомендательных нормативов, с помощью которых дифференцируется зарплата работников в зависимости от условий труда, его сложности, значения отрасли в народном хозяйстве.
Включает тарифные ставки, сетки, тарифно-квалификационный справочник и районные коэффициенты.
Районный коэффициент – 0.3 => 30% северные
Тарифная ставка – размер оплаты труда работника за час или день. В РФ – уровень тарифной ставки – тарифная ставка первого разряда (устанавливается в тарифной системе через минимальную зарплату).
Тарифная сетка – шкала, определяющая в форме тарифных коэффициентов соотношение тарифных ставок работников равных тарифных разрядов к ставке первого разряда. 6 разряд = 2* на ставку первого (4611)
Тарифно-квалификационный справочник – нормативный документ, содержащий перечень работ, выполняемых в данной отрасли. Специалисты в РФ оцениваются по заключенному контракту между работником и специалистом, в котором указаны все условия.
Ціль лекції: засвоїти матеріал відносно сутності страхування, його функцій, і галузей страхування.
ПЛАН ЛЕКЦІЇ:
1. Економічна категорія страхування захисту суспільного виробництва.
2. Поняття страхового фонду.
3. Економічна природа страхування.
4. Функції страхування.
5. Економічна сутність особистого й майнового страхування.
Страхування виникло й розвивалося, маючи своїм кінцевим призначенням задоволення різноманітних потреб людини через систему страхового захисту від випадкових небезпек. У страхуванні реалізуються певні економічні відносини, що складаються між людьми в процесі виробництва, обігу, обміну й споживанні матеріальних благ. Воно дає всім господарюючим суб'єктам і членам суспільства гарантії у відшкодуванні збитку.
Негативні прояви стихійного характеру сил природи й суспільства, пов'язані з матеріальними втратами, у першому наближенні сприймаються людьми як випадкові події, однак їхнє періодичне настання доводить, що вони мають об'єктивний, закономірний характер, пов'язаний із протиріччями економічних відносин і проблемами техногенного характеру.
Процес відтворення являє собою конфліктну взаємодію і протиборство різних сил природного й суспільного характеру. З одного боку - протиріччя між людиною й природою, з іншого боку – протиріччя у суспільстві. У сукупності взаємодії різних протиріч у виробництві й життєдіяльності створюють об'єктивні умови для прояву негативних наслідків, що мають випадковий характер. Виникає ризик. Ризик об'єктивно властивий різним стадіям суспільного відтворення й будь-яким соціально-економічним відносинам.
Відшкодування збитку, визваного проявом руйнівних сил природи й суспільства, породжує необхідність установлення певних взаємин між людьми по попередженню, подоланню й обмеженню руйнівних наслідків стихійних лих. Ці об'єктивні відносини людей для забезпечення безперервного процесу виробництва, для підтримки стабільності досягнутого рівня життя, в сукупності становлять економічну категорію страхового захисту. Специфіка цієї економічної категорії визначається наступними ознаками:
· випадковий характер настання стихійного лиха або іншого прояву руйнівних чинностей природи;
· вираження збитку в натуральній або грошовій формі;
· об'єктивна потреба відшкодування збитку;
· реалізація мер по попередженню й подоланню наслідків конкретної події.
Сутність економічної категорії страхового захисту полягає у страховому ризику й у захисних мірах.
Усвідомлена людиною й суспільством у цілому необхідність страхового захисту формувала страхові інтереси, через які стали складатися певні страхові відносини. Зміст страхових відносин охоплює утворення й використання страхового фонду незалежно від конкретної форми його організації.
У міру розвитку суспільства ці відносини отримали цивільно-правове закріплення, що, у свою чергу, дозволило регулювати їх правовими методами.
Потужний імпульс до організації страхового захисту дав поділ праці у суспільстві, розвиток виробництва й виділення торгівлі в самостійну галузь. Зростання міст, розвиток торгівлі, пов'язаної з підвищенням ризику й використанням грошових позичок, вимагали належного страхового забезпечення. У цьому зв'язку кредит і страхування були тісно взаємозалежні. Страхування майна позичальника, переданого кредиторові під забезпечення позички, викликало до життя виділення із числа кредиторів, особливу групу професіоналів – страховиків, або андеррайтерів, в руках яких зосереджувались ресурси страхового фонду. Оперативне керування ресурсами страхового фонду з боку страховиків об'єктивно жадало від них оцінки страхового ризику, що опиралася на аналіз фактів і обставин, їхнє нагромадження, узагальнення й систематизацію.
У результаті формується наукове знання про страховий ризик і його оцінку, що опирається на знання законів природи й суспільства.
Т.ч., під економічну категорію страхового захисту підводиться наукова база. Незважаючи на випадковий характер настання стихійного лиха, або іншої руйнівної події, з'явилася можливість їхнього наукового передбачення. Стало можливим, з великим ступенем вірогідності, передбачати можливу величину збитку в натуральній і грошовій формі. Завдяки науковому передбаченню страховик міг усвідомлено реалізовувати заходи щодо попередження несприятливих наслідків настання страхового ризику. Міри превенції (тобто попередження можливого збитку в майбутньому), що вживаються страховиком, дозволяють йому оптимізувати ресурси страхового фонду і використовувати їх часто як джерело інвестицій. Страхування перетворилося в одну з конкретних форм страхового захисту суспільного виробництва й організації страхового фонду.