Біопотенціали – потенціали електричних полів, створених живими системами від кліток і органів.

Електрографія – метод оцінки стану органів шляхом реєстрації залежності біопотенціалів від часу.

Біопотенціали виникають на плазматичній мембрані кліток в результаті різниці концентрацій іонів у зовні- і внутріклітинному середовищі. Основними іонами є: Na⁺, K⁺, Cl^- .

В стані спокою клітка усередині заряджена негативно, а зовні- позитивно за рахунок дифузії іонів К⁺ в позаклітинний простір (К⁺ в клітці в 40 разів більше, ніж зовні).

 

Cl^- (у 5 разів більше) Мембранний потенціал спокою

(МПС) складає 75-100 мВ

Na⁺ (у 20 разів більше)

 

При подразнені і досягненні порогу подразнення виникає потенціал дії (ПД). I фаза – деполяризації – обумовлена підвищенням проникності мембран для Na⁺.Таке відкриття Na⁺ воріт – короткочасне. Зростання натрієвої проникності супроводиться підвищенням калієвої проникності. Але калієві ворота відкриваються повільно. Лише коли закриваються натрієві ворота, відкриваються калієві (фаза реполяризації).

МПС і ПД кліток відповідно до принципу суперпозиції полів алгебраїчно складаються.

Вперше Dj серця була зареєстрована в 1887 р. Уоллером. У 1903г. Ейнтховен за допомогою струменевого гальванометра отримав ЕКГ (електрокардіограму).

Для здобуття ЕКГ він запропонував 3 відведення:

I відведення – права рука – ліва рука;

II відведення – права рука – ліва нога;

III відведення – ліва рука – ліва нога.

ЕКГ – це графік залежності біопотенціалів серця у вибраному відведенні від часу.

 

 

Розрізняють зубці: P-Q; Q-R-S; S-T; T-P – називають сегментами.

PQ і ST-сегменты;

PQ інтервал;

QPS – інтервал;

QT – інтервал.

Походження зубців.

Р – початок збудження передсердя (деполяризація передсердя).

Сегмент Р – Q – поширення збудження по передсердю.

Сегмент Q-R-S –шлунковий комплекс – початок збудження шлуночків (деполяризація шлуночків).

Сегмент S-T – поширення збудження по шлуночках.

Зубець Т – реполяризація шлуночків.

Інтервал Т-Р – фаза спокою.

Серце – диполь.

Дипольний момент серця – головний електричний вектор серця ( ).

 

〜 (1)

r - відстань від центру диполя до лінії відповідного відведення.

Різниця потенціалів в конкретному відведенні пов'язана з проекцією дипольного моменту на лінію відповідного відведення.

Дипольний момент серця міняє напрям і величину.

Графік залежності величини і напряму вектора дипольного моменту серця від часу називають вектор - електрокардіограмою (ВЕКГ).