Спеціальні принципи.
Загальноправові принципи регулювання конкуренції.
Принципи конкурентного права
Правове регулювання конкуренції базується на принципах конкурентного права. Вони забезпечують цілеспрямований вплив на конкуренцію та учасників ринкових відносин. Окремо можна виділити загальноправові та спеціальні принципи регулювання конкуренції.
1. Принцип свободи економічної діяльності. Базові положення Конституції України щодо конкуренції ґрунтуються на визначенні та забезпеченні принципу свободи економічної діяльності. Свобода економічної діяльності — комплексна категорія, яка включає передбачені і гарантовані законом:
- право суб'єкта економічної діяльності розпочинати, проводити та припиняти її у будь-якій не забороненій законодавством сфері;
- право отримувати, використовувати та передавати правомірну економічну інформацію;
- свободу та захист від неправомірного впливу на свою діяльність як з боку інших суб'єктів господарювання, так і з боку держави та її органів;
- право на захист у ході господарської діяльності економічно слабшого суб'єкта господарювання;
- оскарження рішень та дій (бездіяльності) органів державної влади (місцевого самоврядування) та посадових осіб, якщо такі рішення та дії,призводять до обмеження економічної конкуренції.
2. Принцип державного регулювання ринкових відносин. ІІроцес державного регулювання економіки можна визначити як здійснювану на основі та в межах законодавства цілеспрямовану діяльність державних органів з планування організації, стимулювання, обліку, контролю та управління різними видами економічної діяльності суб'єктів господарювання та господарською системою в цілому.
Необхідність державного впливу на економіку визначається потребою захисту публічних інтересів, у тому числі забезпеченням державних потреб, пріоритетів в економіці та соціальному розвитку, формуванням державного бюджету.
3. Принцип законності. В основі цього загальноправового принципу в розумінні конкурентного права лежить принцип: дозволено все, крім забороненого законодавством. Цим принципом у своїй діяльності повинні користуватися підприємці. Разом з тим органи влади, впливаючи на економічні процеси на ринку та конкуренцію, повинні застосовувати інший принцип — заборонено все крім дозволеного законодавством.
1. Принцип підтримки добросовісної економічної конкуренції. Відповідно до конституційних принципів захисту конкуренції, держава гарантує збереження та розвиток ринкової конкуренції, недопущення зловживань монопольним становищем, забезпечення регулювання сфер державних і природних монополій, а також прийняття та реалізацію такого законодавства, яке сприяло збільшенню кількості постачальників, покупців, продавців продукції та інших осіб, що господарюють на товарних ринках України.
2. Принцип недопущення зловживання монопольним становищем, обмеження конкуренції, недобросовісної конкуренції. Конкуренція, яку підтримує та захищає держава, може створювати передумови (предпосылки) для розвитку та функціонування монополій. Тому держава не лише підтримує добросовісну конкуренцію, а й не допускає діяльності, що спрямована на монополізацію товарних ринків, неправомірне обмеження конкуренції, недобросовісну конкуренцію. З цією метою законодавство про захист економічної конкуренції в Україні і було побудовано за конституційним принципом недопущення зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірного обмеження конкуренції та недобросовісної конкуренції.
Проголошення та реалізація цього принципу передбачає застосування законодавчо оформлених заходів щодо попередження обмеження та недопущення діяльності, що призводить до спотворення або усунення конкуренції з ринку. Ці заходи мають бути спрямовані не лише на діяльність підприємців, а в першу чергу на діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування (самоуправление).
3. Принцип єдиного економічного простору. Принцип єдиного економічного простору передбачає вільне переміщення товарів, послуг та фінансових коштів територією України. Відповідно до цього принципу територія України є єдиною сферою обігу товарів (робіт послуг) та коштів, де здійснюються виробництво, обмін, розподіл та виробниче споживання різноманітних благ на основі єдиної законодавчої бази. Практична реалізація цього принципу забезпечить найповніше використання різних факторів виробництва, підвищення «прозорості» товарних ринків на території країни, ефективне застосування економічної інформації, задоволення попиту на товари (роботи послуги) різних видів. Згідно з цим принципом на законодавчому рівні має бути закріплено заборону на встановлення будь-яких штучних бар'єрів, що обмежують можливість переміщення товарів, послуг, фінансових потоків територією країни.
Для реалізації зазначеного принципу на території України не дозволяється встановлення митних кордонів, мита, зборів та будь-яких інших перепон (бар'єрів) для вільного переміщення товарів, послуг чи фінансових коштів. Однак, незважаючи на встановлену заборону, ці перепони виникають. Саме тому в Законі України «Про захист економічної конкуренції» є положення, що не дозволяють встановлювати заборони на реалізацію певних товарів з одного регіону України в інший.
4. Принцип заборони зловживань. Відповідно до цього принципу покаранню підлягає лише зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку, але не економічна влада. Цей підхід є традиційним і для європейської системи конкурентного права.
5. Принцип поєднання попереднього та наступного контролю. Поєднання попереднього та наступного контролю дає можливість охопити якомога більшу кількість об'єктів, що перевіряються, і водночас не обмежувати діяльність підприємців.
6. Принцип захисту вітчизняних товаровиробників від недобросовісної іноземної конкуренції. Українські товарні ринки максимально відкриті для іноземних товаровиробників. Однак іноземна конкуренція не повинна завдавати шкоди економіці України. Тому для захисту вітчизняних товаровиробників держава вживає спеціальних захисних заходів їх правовою основою є закони України, що регулюють і регламентують зовнішньоекономічну діяльність та захищають зовнішньоекономічні інтереси України.
Конкурентне право як наука та навчальна дисципліна
Наука конкурентного права включає як діяльність з набуття нових знань, так і її результат — систему знань щодо особливостей правового регулювання конкуренції. Безпосередніми цілями цієї науки є опис, пояснення та передбачення правових процесів і явищ у сфері конкуренції. Отже, наука конкурентного права містить певні твердження про стан правового регулювання конкуренції, засоби його вивчення та раціональної зміни.
Теоретичною основою науки конкурентного права є економічні (праці класиків економічної думки, теорія макро- і мікроекономіки) та юридичні (зокрема теорія держави і права, адміністративного, цивільного, господарського, кримінального права, цивільного та господарського процесів) науки.
Предметом науки конкурентного права є саме конкурентне право як галузь законодавства, практика його застосування підприємцями та органами державної влади, історія виникнення, становлення та розвитку конкурентного права в Україні та за кордоном, методи й засоби вивчення та вдосконалення конкурентного права, а також переваги й недоліки механізму правового регулювання конкуренції.
Основна мета науки конкурентного права — дослідження й усвідомлення реального стану правового регулювання конкуренції, визначення ефективних шляхів юридичної підтримки, захисту та збереження конкуренції на ринку.
На відміну від зарубіжних країн наука конкурентного права в Україні перебуває лише на стадії становлення, яке з суб'єктивних та об'єктивних причин відбувається доволі повільно. Однак потреба юристів у правових знаннях та глибшому дослідженні законодавства про захист економічної конкуренції постійно зростає, ускладнюється саме законодавство, напрацьовується адміністративна та судово-господарська практика, виникає багато актуальних і нерозв'язаних проблем. Все це свідчить про необхідність розробки стійкої теорії конкурентного права та побудови на її основі ефективного законодавства про захист економічної конкуренції.