Форми та способи захисту особистих немайнових прав
Під формою захисту традиційно розуміють комплекс внутрішньо погоджених організаційних заходів щодо захисту суб'єктивних прав і охоронюваних законом інтересів[99].
Розрізняють дві основні форми захисту – юрисдикційну та неюрисдикційну. До юрисдикційної форми захисту порушених особистих немайнових прав слід віднести судову та адміністративну, найбільш розповсюдженою формою захисту є судова форма захисту.
В межах адміністративної форми захисту порушених особистих немайнових прав здійснюється, зокрема, захист ділової репутації юридичних осіб органами Антимонопольного комітету України. Ця проблема була ретельно розглянута у роботі Коваль І.Ф. «Защита деловой репутации субъектов хозяйствования антимонопольными органами Украины»[100].
Зі стародавніх часів однією з форм захисту порушеного права був самозахист, тобто будь-які дії фізичної особи, направлені на захист своїх прав від порушення. Відповідно до ст.19 Цивільного кодексу України особа має право на самозахист свого цивільного права та права іншої особи від порушень і протиправних посягань. Самозахистом є застосування особою засобів протидії, які не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства. Способи самозахисту мають відповідати змістові права, що порушене, характеру дій, якими воно порушене, а також наслідкам, що спричинені цим порушенням.
Відповідно до ст. 1169 ЦК України шкода, завдана особою при здійсненні нею права на самозахист від протиправних посягань, у тому числі у стані необхідної оборони, якщо при цьому не були перевищені її межі, не відшкодовується. Якщо у разі здійснення особою права на самозахист вона завдала шкоди іншій особі, ця шкода має бути відшкодована особою, яка її завдала. Якщо такої шкоди завдано способами самозахисту, які не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства, вона відшкодовується особою, яка вчинила протиправну дію.
Антонюк О.І. розглядає право на самозахист природних прав людини як її природне право[101]
Фiзична особа має право на захист свого особистого немайнового права вiд протиправних посягань iнших осiб. Захист особистого немайнового права здiйснюється способами, встановленими главою 3 ЦК України. Захист особистого немайнового права може здiйснюватися також iншим способом вiдповiдно до змiсту цього права, способу його порушення та наслiдкiв, що їх спричинило це порушення (ст. 275 ЦК України).
Під способом захисту суб’єктивних цивільних прав розуміють закріплені в законі матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких відбувається поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника[102].
Частина 2 ст.16 ЦК України передбачає, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:
1) визнання права;
2) визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право;
3) відновлення становища, яке існувало до порушення;
4) примусове виконання обов’язку в натурі;
5) зміна правовідношення;
6) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;
7) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;
8) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Коли мова йде про вибір способу захисту порушеного права, носій цього права може застосовувати не будь-який спосіб, а цілком конкретний, який випливає із суті правовідносин, що регламентують суб’єктивне право, за умови, що такий спосіб захисту передбачений законом або договором. Так, захист порушених особистих немайнових прав майже завжди можна здійснювати шляхом відшкодування моральної шкоди. Найбільш розповсюдженими способами захисту особистих немайнових прав є поновлення особистого немайнового права; спростування недостовірної інформації; заборона поширення інформації, якою порушуються особисті немайнові права; відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Згідно з п.26 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. У свою чергу, частина перша статті 34 Конституції України кожному гарантує право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Суд не вправі зобов'язувати відповідача вибачатися перед позивачем у тій чи іншій формі, оскільки примусове вибачення як спосіб судового захисту гідності, честі чи ділової репутації за поширення недостовірної інформації не передбачено у статтях 16, 277 ЦК. Разом із тим не суперечить закону визнання судом мирової угоди, за умовами якої сторони як спосіб захисту гідності, честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи передбачають вибачення перед потерпілим.
В юридичній літературі неодноразово підкреслювалося, що деякі особисті права не можуть бути фактично захищені після їх порушення, такі як право на охорону життя, здоров’я, на ім’я тощо [103]. Дійсно, не можна повернути до попереднього стану або відновити становище, яке існувало до порушення права на життя, іноді зовсім неможливо “повернути” людині життя. Тому про застосування такого способу захисту цивільних прав, як відновлення становища, яке існувало до порушення права і припинення дій, що порушують право, можна говорити лише умовно, стосовно конкретного права.
Згідно зі ст. 276 ЦК України орган державної влади, орган влади Автономної Республiки Крим, орган мiсцевого самоврядування, фiзична особа або юридична особа, рiшеннями, дiями або бездiяльнiстю яких порушено особисте немайнове право фiзичної особи, зобов’язанi вчинити необхiднi дiї для його негайного поновлення. Якщо дiї, необхiднi для негайного поновлення порушеного особистого немайнового права фiзичної особи, не вчиняються, суд може постановити рiшення щодо поновлення порушеного права, а також вiдшкодування моральної шкоди, завданої його порушенням.
Спеціальні способи захисту, як визначає Р. Стефанчук, слід поділити на дві підгрупи: 1) ті, що можуть застосовуватися до всіх особистих немайнових прав. До них законодавець відносить: відновлення порушеного особистого немайнового права (ст. 276 ЦК); спростування недостовірної інформації (ст. 277 ЦК); заборона поширення інформації, якою порушуються особисті немайнові права ст. 278 ЦК).
2) ті, що можуть застосовуватися тільки до певного особистого немайнового права. До цієї категорії способів захисту слід відносити, наприклад, можливість вимагати виправлення імені у разі його перекручення (ч. 3 ст. 294 ЦК)[104].
Одним із проблемних питань при застосуванні такого способу захисту особистих немайнових прав фізичної особи як відшкодування моральної шкоди є питання визначення розміру такого відшкодування.
Якщо фiзичнiй особi внаслiдок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода пiдлягає вiдшкодуванню (ст. 280 ЦК України).
return false">ссылка скрытаВідшкодування майнової шкоди здійснюється за загальними правилами відшкодування шкоди за ЦК України.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до ч.2 ст. 23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до ч.3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
Цивільний кодекс України не містить ні мінімального, ні максимального розміру відшкодування моральної шкоди. Закон України “Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду” в ст. 13 передбачає, що розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
Як вірно зазначає Р.О. Стефанчук, досить гостро стоїть на сьогодні питання про методику нарахування розміру компенсації моральної шкоди... Проте на сьогодні на теренах колишнього Радянського Союзу існують ...методики нарахування розміру компенсації моральної шкоди, які можуть бути застосовані до визначення розміру відшкодування моральної шкоди...: методика, що розроблена доцентом Московської державної юридичної академії О.М. Ерделевським та методика, що розроблена вітчизняними психологами О.М. Кокуном та С.М. Антосиком.
Як зазначає Р.О. Стефанчук, сутність першої методики полягає в тому, що автор, по-перше, розробив таблицю, де стосовно кожного з видів правопорушень (за основу автор взяв злочини, які передбачені Кримінальним кодексом, як найбільш досконалим, на його думку, нормативним актом, яким встановлені всі можливі порушення прав громадян) автор визначив презюмовану моральну шкоду, як страждання, які по загальному уявленню повинна відчувати "середня", "нормальну реагуюча" людина, що математично вираховувалась шляхом співвідношення максимальних санкцій, передбачених у Кримінальному кодексі. Опісля він отримане співвідношення множив на базисний рівень, який, за словами автора, складає 720 мінімальних заробітних плат (заробіток фізичної особи за 10 років, при розмірі місячного заробітку 6 мінімальних заробітних плат (далі - МПЗ)).
Опісля цього, отримані результати автор підставляв в виведену ним формулу
D = dхfvхіхсх(1 - fs)