Вправа 6
Вправа 5
Вправа 4
Вправа 3
Вправа 2
Вправа 1
Компанія „Плюс” планує придбати за 3 роки обладнання для оснащення нового цеху. Було прийняте рішення вкласти до банку 40 000 грн. під 12 % річних. Який сумою буде розпоряджатися компанія якщо відсотки будуть нараховуватися щорічно? Довідка
Вам запропонували інвестувати 10 000 грн. в підприємство А на умовах повернення 16 000 грн. за 4 роки. Підприємство Б пропонує Вам повернути 13 000 грн. за 2 роки. Оберіть підприємство, яке пропонує Вам найбільш прибутковий з точки зору %-ой ставки проект. Довідка
Підприємство розглядає два проекти, в яких потоки платежів на кінець року характеризуються наступними даними.
| Проект | Роки | |||||||
| „А” | - 200 | - 300 | - | |||||
| „Б” | - 400 | - 100 | - 350 |
Ціна авансованого капіталу – 10 %.
Який проект найбільш привабливий для підприємства з точки зору метода NPV? Довідка
Підприємство „Вега” придбало обладнання строком експлуатації 5 років за 35 тис. грн. Впровадження нової технологічної лінії дозволить щорічно генерувати грошовий потік вартістю 15 тис. грн. Керівництво підприємства розраховує на економічну ефективність свого вкладення – 12%. Необхідно визначити доцільність методом чистої теперішньої вартості. Довідка
Для придбання нових газових плит кафе планує затратити 6 000 грн. У цьому випадку річна економія складає 1 500 грн. Строк використання плит – 10 років. Необхідно визначити внутрішню норму прибутковості.
Довідка
Грошові потоки інвестиційного проекту компанії „Бриз” мають такий вигляд:
| Рік | Грошовий потік |
| 2 000 | |
| 4 000 | |
| 6 000 | |
| 5 000 | |
| 1 000 |
Початкові інвестиції у проект становлять 14 000. Беручи необхідний період окупності для компанії 3 роки, визначте, чи прийнятний проект. Довідка: Через 3 роки лише 12 000 з 14 000 початкових інвестицій окупляться. Отже, проект неприйнятий.
управління фінансовим інвестуванням
4.1. Особливості здійснення фінансових інвестицій на підприємстві
Функціональна спрямованість операційної діяльності підприємств, що не є інституціональними інвесторами, визначає як пріоритетну форму здійснення реальних інвестицій. Однак на окремих етапах розвитку підприємства виправдані здійснення і фінансові інвестиції. Така спрямованість інвестицій може бути викликана необхідністю ефективного використання інвестиційних ресурсів, формованих до початку здійснення реального інвестування по відібраних інвестиційних проектах; у випадках, коли, кон’юнктура фінансового (у першу чергу фондового) ринку дозволяє одержати значно більший рівень прибутку на вкладений капітал, чим операційна діяльність на „товарних ринках, що затухають”; при наявності тимчасово вільних грошових активів, зв’язаної із сезонною діяльністю підприємства; у випадках намічуваного „захвату” інших підприємств у передодні галузевої, товарної чи регіональної диверсифікованості своєї діяльності шляхом вкладення капіталу в їхні статутні фонди (чи придбання відчутного пакета їхніх акцій) і в ряді інших аналогічних випадків. Тому фінансові інвестиції розглядаються як активна форма ефективного використання тимчасово вільного чи капіталу як інструмент реалізації стратегічних цілей, зв’язаних з диверсифікованістю операційної діяльності підприємства.
Здійснення фінансових інвестицій характеризується поруч особливостей, основними з який є:
1. Фінансові інвестиції є незалежним видом господарської діяльності для підприємств реального сектора економіки. Ця незалежність виявляється як стосовно операційної діяльності таких підприємств, так і стосовно процесу їхнього реального інвестування. Стратегічні операційні задачі розвитку таких підприємств фінансові інвестиції вирішують лише в обмежених формах (шляхом вкладення капіталу в статутні фонди і придбання контрольних пакетів акцій інших підприємств).
2. Фінансові інвестиції є основним засобом здійснення підприємством зовнішнього інвестування. Всі основні форми й інструменти фінансових інвестицій мають зовнішню спрямованість інвестиційного капіталу, що виходить за рамки відтворювальних процесів свого підприємства. За допомогою фінансових інвестицій підприємства мають можливість здійснювати зовнішнє інвестування як у межах своєї країни, так і за рубежем.
3. У системі сукупних інвестиційних потреб підприємств реального сектора економіки фінансові інвестиції формують інвестиційних потреб другого рівня (другої черги). Вони здійснюються такими підприємствами звичайно після того, як задоволені його потреби в реальному інвестуванні капіталу. У зв’язку з цією особливістю фінансові інвестиції, як правило, не здійснюються на таких ранніх стадіях життєвого циклу підприємства, як. „народження”, „дитинство” і „юність”. Можливість досить великого задоволення потреби у фінансових інвестиціях з’являється в підприємства, як правило, лише на стадії „ріння зрілість”.
4. Стратегічні фінансові інвестиції підприємства дозволяють йому реалізувати окремі стратегічні цілі свого розвитку більш швидким і дешевим шляхом. Так, при галузевій чи регіональній диверсифікованості операційної діяльності, нарощенні обсягів виробництва і реалізації продукції шляхом „захвата” підприємств-конкурентів у своєму сегменті ринку й інших аналогічних випадків замість придбання цілісних майнових чи комплексів будівництва нових об’єктів, підприємство шляхом відповідних форм фінансового інвестування може придбати контрольний пакет акцій (контрольну частку в статутному фонді) цікавлячих його суб’єктів господарювання, максимальна сума покупки яких складає не набагато більше половини реальної ринкової вартості їхнього бізнесу (50% плюс одна акція). У процесі стратегічного фінансового інвестування підприємства звичайно не переслідують мети максимізації поточного інвестиційного доходу; більш того, окремі стратегічні фінансові інвестиції можуть здійснюватися підприємством і при негативному значенні поточного інвестиційного доходу в розрахунку на забезпечення довгострокового приросту капіталу.
5. Портфельні фінансові інвестиції використовуються підприємствами реального сектора економіки в основному в двох цілях:
одержання додаткового інвестиційного доходу в процесі використання вільних грошових активів і їх протиінфляційного захисту. Цілеспрямоване формування інвестиційних ресурсів для здійснення портфельних фінансові інвестиції такі підприємства, як правило, не роблять. І хоча звичайно фінансові інвестиції забезпечують більш низький рівень прибутку, чим функціонуючі операційні активи підприємства, вони формують додатковий її приплив у періоди, коли тимчасово вільний капітал не може бути ефективно використаний для розширення операційної діяльності.
6. Фінансові інвестиції надають підприємству найбільш широкий діапазон вибору інструментів інвестування по шкалі „доходність – ризик”. У порівнянні з реальним інвестуванням ця шкала значно ширше – вона включає групу як безризикових, так і високоризиковых (спекулятивних) інструментів інвестування, дозволяючи інвестору здійснювати свою інвестиційну політику в широкому діапазоні: від украй консервативної до вкрай агресивної.
7. Фінансові інвестиції надають підприємству досить широкий діапазон вибору інструментів інвестування і по шкалі „доходність –ліквідність”. Хоча в порівнянні з реальними інвестиціями вони характеризуються більш високим рівнем ліквідності, цей рівень варіює в дуже широких межах.
8. Процес обґрунтування управлінських рішень, зв’язаних зі здійсненням фінансових інвестицій, є більш простим і менш трудомістким. Він не зв’язаний з істотними передінвестиційними витратами фінансових засобів, аналогічними підготовці реальних інвестиційних проектів; алгоритми оцінки ефективності фінансових інвестицій носять більш диференційований характер стосовно об’єктів інвестування, що підвищує надійність здійснення такої оцінки; реалізація прийнятих управлінських рішень у сфері фінансового інвестування займає мінімум часу.
9. Висока амплітуда кон’юнктури фінансового ринку в порівнянні з товарним визначає необхідність здійснення більш активного моніторингу в процесі фінансового інвестування. Відповідно й управлінські рішення, зв’язані зі здійсненням фінансового інвестування, носять більш оперативний характер.