Класифікація туристсько-рекреаційних ресурсів

3. За швидкістю вичерпання ресурсів:

1) вичерпні природні ресурси, тобто ті, кількість яких швидко зменшується в міру видобутку чи вилучення з природного середовища. Вони (вичерпні), своєю чергою, поділяються на відновлювальні (чисте повітря, прісна вода, родючий ґрунт, рослинність, тваринний світ) і невідновлювальні(грязі, мінеральні води тощо);

2)невичерпніприродні ресурси, до яких належить частина природних ресурсів (сонячна енергія, вітер, морські припливи).

До туристсько-рекреаційних ресурсів природного походження належать:

- кліматотерапевтичні;

- водні;

- бальнеологічні;

- ландшафтні;

- лісові;

- орографічні;

- флоро-фауністичні.

До природних туристичних ресурсів другого порядку, які опосередковано впливають на рекреаційні і туристичні процеси, належать орографічні, лісові та флоро-фауністичні або біотичні складники.

Кліматотерапевтичні ресурси. Клімат безпосередньо впливає на потужність і сезонність туристичних потоків,стає природним регулятором цінової політики вмежах головних туристичних районів світу та окремих країн. Усе погодно-кліматичне розмаїття за силою впливу на рекреаційні та туристичні процеси ділиться на кілька класів комфортності, які позначаються на розвитку масового туризму і регулюють його інтенсивність: комфортний, сезонно комфортний, субкомфортний і дискомфортний.

Комфортний і сезонно комфортний погодно-кліматичні комплекси створюють зони суб’єктивно приємних тепловідчуттів без ознакпереохолодження чи перегріву. У Європі даний комплекс формуються в межах субтропічного кліматичного поясу, який включає більшу частину Південної Європи. У межах азійського континенту дані умови для відпочинку формуються в межах субтропічного (узбережжя Малої Азії,захід Леванту, Японські острови без Хоккайдо і Рюкю, Східний Китай,південь Корейського півострова), субекваторіального (півострови Індокитайта Індостан без пустелі Тар, острів Шрі-Ланка, Філіппінські острови, південний схід Малайського архіпелагу, Південний Китай). Наострови, південний схід Малайського архіпелагу, Південний Китай).

На території Америкикомфортні і сезонно комфортні погодно-кліматичні комплекси приурочені до субтропічного кліматичного поясу в межах західного та східного узбереж Північної та Південної Америки, до субекваторіального поясу в межах східних схилів Гвіанського плоскогір’я, більшої частини Бразильського плоскогір’я, до тропічного поясу - Карибський басейн, Центральна Америка.

На африканському континентіареали з комфортними і сезонно комфортними умовами для відпочинку сформувалися на середземноморському, південно-східному та південному узбережжі, де переважає субтропічний і тропічний клімат.

Клас субкомфортних погодно-кліматичних комплексівхарактеризується добрими та задовільними передумовами для організації традиційних видів літнього і зимового відпочинку. Це більшість регіонів із помірним і тропічним кліматом, особливо у внутрішньоконтинентальних районах.

Дискомфортний погодно-кліматичний комплекс створює передумовидля появи метеотропних реакцій та метеопатії і формує зону суб’єктивнонегативних теплових відчуттів, які проявляються у значному переохолодженні чи перегріванні. Подібні умови спостерігаються набільшій частині територій, що лежать у межах екваторіального поясу, практично в усіх полярних і субполярних широтах.

Водні природно-рекреаційні ресурси включають повністю всі водойми, розташовані в певній місцевості і застосовні для безпечного відпочинку населення. Головною складовою частиною водних туристсько-рекреаційних ресурсів є морські й океанічні узбережжя з м’яким кліматом і зручними пляжами, у межах яких концентрується до 80% загального обсягу туристичних потоків світу.

Серед ландшафтних туристсько-рекреаційних ресурсів особливе місце посідають гори. Розмаїття природних ландшафтів, наявність екстремальних,сприятливих і комфортних умов створюють передумовидля розвитку різних видів рекреаційної діяльності – від спортивних до санаторно-лікувальних.

Найпривабливішими для туристів гірськими регіонами світу, щовирівняються мальовничими ландшафтами, чистим повітрям і незагосподарованими просторами, є Альпійські території Швейцарії,Австрії, Франції, Італії, американські Кордильєри, гірські райониСкандинавських країн, Карпати.Нині лише Альпійський макрорегіощорічно відвідує близько 150 млн. осіб.

Для розвитку зимових видів туризму (гірськолижний, санний) використовуються й гірські райони Іспанії – Піренеї; Греції –гірськолижний центр Парнас Верміон, Піліон, Олімп; США, Канади – Кордильєри.

Пляжні ресурси становлять вагому частку всіх туристсько-рекреаційних ресурсів. Найпривабливішими та найпопулярнішими світовими пляжними місцевостями є Лазурне узбережжя Франції – відТулона до Монако. Останніми десятиріччями все популярнішими стають прибережні території Півдня Італії, Півдня і Сходу Іспанії, Сардинія,Балеарські й Канарські острови, Мальта, узбережжя Адріатики (Хорватія).

Не втратили своєї привабливості причорноморські береги Болгарії (Золоті Піски), Румунії, Південного берега Криму. Серед інших регіонів світу найпопулярнішими зонами відпочинку є узбережжя морів і океанів, щоомивають береги США, Мексики, Гавайські, Багамські, Бермудські острови, а також курортні місцевості Марокко, Тунісу, Єгипту, Ізраїлю, Туреччини, Таїланду, Індії, Китаю, Японії, Бразилії.

2. Суспільні туристичні ресурси – матеріальні об’єкти, що несуть семантичну та естетичну інформацію і можуть використовуватися векскурсійно-туристичній діяльності для задоволення специфічних соціальних і рекреаційних потреб особистості. Вони включаютьархеологічні, архітектурні, паркові, техногенні, культурологічні ресурси.

Архітектурні споруди, як об’єкти споглядання, переходять до рангу туристичних ресурсів у разі їх унікальності та культурної значимості. За

функціональним призначенням архітектурні споруди, які залучені до туристсько-рекреаційної діяльності, поділяються на громадські, сакральні, або культові, фортифікаційні, технічні. На практиці архітектурні споруди із високим рівнем атрактивності досить часто мають подвійне використання. У них розміщуються музеї, готелі, ресторани тощо.

До популярних туристичних об’єктів належать середньовічні замки –

укріплене житло середньовічних феодалів, королів, султанів, шахів, інших володарів. Багато замків у Європі та на Близькому Сході. Найбільше старовинних замків в Іспанії та Франції – Шовіньї, Фалес, Лош, Кусі, Лувр, Віландо та ін.