Станційне господарство

 

Лінії метрополітену роздільними пунктами діляться на перегони. Роздільними пунктами служать станції, світлофори, а при АЛС-АРШ, що застосовується як самостійний засіб сигналізації та зв’язку, також межі блок-ділянок АЛС-АРШ. Кожний роздільний пункт має найменування або номер.

Станція – роздільний пункт з колійним розвитком, або без колійного розвитку, який включає в себе комплекс пристороїв та споруд, що дозволяють проводити операції по обслуговуванню пасажирів, по прийманню та відправленню поїздів, маневрову роботу і технічні операції з рухомим складом (оборот, відстій, технічний огляд, захід та вихід з електродепо).

Технічна станція електродепо – комплекс колійного розвитку і пристроїв, який дозволяє проводити операції по відправленню поїздів (составів) із електродепо, мотодепо на лінію, приймання поїздів (составів) з лінії в електродепо, мотодепо, маневри рухомого складу згідно планів експлуатаційної роботи електродепо та мотодепо, а також подачу рухомого складу метрополітену і вантажів до цехів ремону, з колій залізниці та інше.

Межами станції являються:

вхідні та вихідні світлофори автоматичної дії, розташовані біля пасажирської платформи, якщо перед ними та за ними не розташовані світлофори напівавтоматичної дії;

вхідний світлофор напівавтоматичної дії, що найбільше віддалений від пасажирської платформи;

вихідний світлофор напівавтоматичної дії, а при наявності за ним стрілочних переводів сигнальний знак “Межа станції”, що розташований на відстані не більше 180 м від центра останнього стрілочного переводу;

вихідний світлофор напівавтоматичної дії, що огороджує вихід з паркових колій на головні колії, або колії з’єднувальних віток.

Межі станції вказуються в ТРА станції.

Станції метрополітену класифікуються за декількома параметрами:

по розташуванню на генеральній схемі та експлуатаційним особливостям:

ü проміжні;

ü пересадочні;

ü зонні;

ü кінцеві;

ü технічні станції електродепо.

по взаємному розташуванню колій та платформи станції:

ü одноплатформенні – з острівною платформою;

ü двоплатформенні – з боковими платформами;

ü триплатформенні – з острівною та боковими платформами.

по розташуванню станції відносно поверхні землі:

ü підземні:

§ глибокого залягання;

§ мілкого залягання.

ü наземні;

ü надземні.

по конструктивній схемі поперечного перетину платформенної ділянки:

ü пілонні;

ü колонні;

ü однопролітні.

по типу:

ü закритого типу;

ü відкритого типу.

Територія, що прилягає до станції – це частина технічної зони метрополітену, що безпосередньо прилягає до пішоходних виходів зі станцій метрополітену, в межах, що встановлені органами міського самоврядування.

Станції метрпоплітену розташовуються в профілі на односкатному ухилі 3‰, а в тяжких умовах – на ухилах до 5‰, або на горизонтальній площині при умові відводу води в лоток. В плані вони, як правило, розташовуються на прямих ділянках колії, хоча допускається їх розміщення і в кривих ділянках колії радіусом, що рівний або більше 2000 м.

Довжина колій для обороту рухомих складів (від ізолюючого стику за стрілочним переводом до брусу тупикового упору) повинна перевищувати найбільшу розрахункову довжину поїзда не менше чим на 40 м.

Проміжні станції з колійним розвитком розташовують на лініях кожні 5 – 8 км. На них періодично виконують маневрові пересування згідно з графіком руху поїздів, і крім того, по вказівці диспетчера поїзного для регулювання графіка руху і в особливих випадках для організації тимчасового зонного руху поїздів.

Кожна станція метрополітену має назву, затверджену топономічною комісією міста.

Комплекс споруд станції включає в себе:

· платформенну ділянку, де розташована пасажирська платформа (платформи) і колії метрополітену, розподільча зала, внутрішньостанційні перехідні сходи, службові приміщення для обслуговуючого персоналу;

· споруди для обороту і відстою рухомих составів;

· споруди, призначені для зв’язку платформи станції з поверхнею землі, що включають: похилі тунелі або інші конструкції з ескалаторами, натяжними пристроями і машинними приміщеннями, ліфти або сходові марші, підземені або наземні вестибюлі, входи з поверхні землі, з’єднувальні та перехідні коридори;

· тягово-знижувальні підстанції;

· вентиляційні шахти, тунелі і камери, санітарні вузли та дренажні перекачки.

 

Основні розміри споруд станційного комплексу призначених для обслуговування пасажирів, встановлюють, виходячи з розрахункових пасажиропотоків на лінії і на станції.

Довжина платформенної ділянки визначається в метрах по формулі:

 

Lnp=lв·n+a

де Lnp –довжина платформенної ділянки;

lв– довжина вагона між осями зчіпних пристроїв;

n– кількість вагонів у поїзді;

a– запас на неточність зупинки поїзда, підземні станції 4 м, на наземній ділянці 10 м).

Мінімальна площа платформи для обсуговування однієї колії станції:

 

S=Apη/2N

де Ap– розрахунковий годинний пасажиропотік станції;

η – густина заповнення платформи для станцій, що розташовані поблизу вокзалів, культурних і торгових центрів, приймається за 0,33 м²/люд., в інших випадках – 0,75 м²/люд.;

N – пропускна спроможність лінії (30-40 пар поїздів на годину).

При відомій довжині та площі посадочної платформи визначається її розрахункова ширина з встановленою поправкою в залежності від конструктивного типу станції.

Розрахункова ширина пасажирської платформи використовується для визначення основних лінійних розмірів станційних приміщень в залежності від конструктивного типу станції та типу платформи.

Незалежно від результатів розрахунку мінімальну ширину платформи приймають рівною наступним значенням для:

односклепінчастих та колонних станцій мілкого залягання і наземних – 10 м;

станції з двома боковими платформами – по 4 метри кожна;

колонних станцій глибокого залягання – 12 м;

безпроємної частини пілонних і колонних станцій – не менше 2,9 м.

Висота пасажирської платформи становить 1100 мм від рівня головок ходових рейок.