Тема 1. Методологічні основи інвестування

План лекції:

1. Основні поняття інвестиційної теорії

2. Еволюція і розвиток інвестиційної теорії

3. Сутність и значення інвестицій та інвестиційної діяльності підприємства в ринкових умовах

4. Роль інвестицій в підвищенні ефективності роботи підприємства

5. Класифікація інвестицій за різними ознаками.

 

Ключові слова:

Инвестиції, інвестиційна діяльність, маржиналізм, теорія інвестицій, чисті инвестиції, валові інвестиції, реальні інвестиції, фінансові инвестиції, ліквидність інвестицій, рівень ризику, доходність инвестицій, структура капіталовкладень.

 

Сьогодні у складній та заплутаній системі економічних зв'язків усе часті­ше необхідно приймати зважені рішення щодо накопичення та інвестування. Для збереження і примноження заощаджень потрібно відмовитись від ста­рих засобів накопичення та перейти до засобів, притаманних ринковим від­носинам, що об'єднуються під загальною назвою інвестування.

Термін «інвестиції» походить від латинського слова «investire», що озна­чає «одягати, оточувати».

Більшість вчених трактували поняття «інвестиції», як вкладання над­лишкового капіталу з метою його розширення. Тобто, думки більшості ав­торів були досить близькі за своїм змістом. Проте, в процесі становлення економічної теорії, в трактуванні понять «капіталу», «інвестицій» були все ж таки присутні певні відмінності, порівняння та застосування. У ході всі­єї еволюції економічної думки роль інвестиційної діяльності здебільшого пов'язувалась з володінням та накопиченням чогось. Визначення можливос­тей отримання економічного доходу було у полі зору майже всіх напрямів та течій в економічній науці. Проте, найяскравіше пов'язували проблему отримання прибутків, багатства чи вирішення проблем відтворювання саме у зв'язку з капіталом чи інвестиціями лише представники окремих напрямів економічної думки.

Теорія інвестицій має науково аргументувати об'єктивні засади стимулю­вання економічного зростання. Ця теорія має розкрити економічну природу й еволюцію інвестицій, їхню функціональну роль і мотиви утворення, вплив на економічні процеси. З огляду на це можна вважати, що теорія інвестицій є складовою частиною загальної економічної теорії, одним із її структурно відокремлених розділів..

Від початкових етапів економічна категорія «інвестиції» стала однією з центральних, сутність якої вченими-економістами остаточно не з'ясована.

Річ у тому, що наукові, системні за своїм змістом теорії інвестицій бу­ли сформовані ще в середині ХVІ-ХVІІ ст. Насамперед це соціально-еконо­мічна теорія торгових інвестицій - меркантилізм, предметом дослідження якого була сфера обігу, середовище «породження грошей грошима», тобто зростання обсягів капіталу. Прибічникам теорії «мануфактурних» інвестицій пізнього меркантилізму властиве перебільшення ролі грошей, у яких вони вбачали чи не єдину умову розвитку виробництва.

Сам термін «сучасна теорія інвестицій» припускає існування аналогічної традиційної теорії. По суті, як вважає багато хто з економістів, немає самої теорії, а є простий набір певних правил чи методів як, наприклад, широко ві­доме «золоте правило інвестування», згідно з яким «купувати треба дешево, а продавати дорого».

Авторитетний представник австрійської школи Ф. фон Візер роз­винув у своїх працях ідеї маржиналізму. Розробляючи теорію інвестиційних, виробничих благ, він розглядає витрати як своєрідну корисність.

«Економісти нової хвилі» сформували засади неокласичного аналізу інвес­тиційних процесів, які передбачали саморегулювання інвестиційної діяльнос­ті як усередині країни, так і на всьому міжнародному господарському просто­рі. За чинники саморегулювання брались норма прибутку та ставка процента, за необхідні умови зростання інвестицій - зростання доходів, особливо тієї частки, що перетворюється на заощадження, а за основну рушійну силу еко­номіки - попит на товари. Більшість авторів визнавала, що пожвавлення інвес­тиційних процесів може стимулювати держава. Та майже всі вони вважали, що втручання держави може призвести до розбалансування ринку інвестицій.

Представники неокласичного підходу розширили межі інвестиційних процесів, уточнили економічну інвестиційну модель. У ній поряд з об'єк­тивними (доходи та їхня структура, розподіл доходів, співвідношення між заощадженнями та споживанням, норма прибутку, процент і його рівень) та суб'єктивними (схильність до заощаджень, схильність до споживання) чин­никами інвестиційної діяльності об'єктом дослідження стають і нові: струк­тура капіталів, оптимальні розміри капіталів (обсягів інвестицій) з огляду на вичерпність ресурсів, часовий фактор інвестиційних процесів, ціновий фактор споживання інвестиційних товарів.

Отже, становлення неокласичної традиції економічного аналізу пов'язу­валося із розробкою нових, мікроекономічних засад дослідження закономір­ностей інвестиційних процесів.

Велика заслуга Й. Шумпетера, який проаналізував нерівномір­ності технічних нововведень і, відповідно, автономних інвестицій, розгля­даючи їх як головний фактор циклічних коливань виробництва. Особливість цього підходу полягала в тому, що, аналізуючи причини динамічних змін, він концентрував увагу на інституціональних складових суспільного розвитку, а саме на інноваційній діяльності як функції виробництва. Рушієм прогре­сивного розвитку Й. Шумпетер визнав монополію, що створює можливість акумулювати величезні обсяги коштів для майбутніх інвестицій, для впрова­дження інноваційних програм. Однак у центрі його теорії був інвестиційний підприємець, який визначав інвестиційно-інноваційний чинник переходу від одного загального врівноваженого стану до іншого.

Поняття інвестиційної діяльності в межах теоретичних поглядів мерканти­лістів окремо не розглядалося. Однак, представники цього наукового напряму не оминули увагою дослідження проблематики прирощення капіталу. Предме­том дослідження меркантилістів стає сфера обігу, яку вони ідентифікують як середовище «породження грошей грошима», тобто зростання обсягів капіталу. Однак джерелом збагачення суспільства меркантилісти вважають лише зовніш­ню торгівлю: обмін усередині країни призводить тільки до перерозподілу багат­ства між власниками, а не до збільшення багатств. Тому об'єктом дослідження стають закономірності зростання капіталів у сфері міжнародної торгівлі.

Меркантилісти ототожнювали гроші й капітал. Вони вважали, що єдиний засіб збагачення країни - це реальні гроші, які одночасно були й основою як для розвитку виробництва, так і для збільшення обсягів торгівлі. Тим самим наголошуючи на тому, що гроші - це основне джерело інвестицій.

Роль регулятора торгового балансу належала державі, що здійснювала актив­ну протекціоністську політику щодо грошових потоків. В основу цієї політики покладались принципи, сформульовані Тамасом Маном (1571-1641), Девідом Юмом (1711-1776) та інших, які зводяться до наступного:

- експорт товарів та послуг є необхідною передумовою збільшення при­пливу грошей у країну;

- експорт дорогоцінних металів прямим наслідком має збільшення вироб­ництва та експорту товарів;

return false">ссылка скрыта

- імпорт капіталу у формі іноземних інвестицій або прибутків від інвести­цій за кордон чи іноземних позик означає зростання виробництва й обся­гів майбутнього експорту товарів;

- надання грошових кредитів іншим країнам сприяє збільшенню притоку грошей;

- збільшення кількості грошей в країні призводить до їхнього здешевлення, тому вигідно вкладати їх у виробництво товарів.

На думку Тюрго, немає значення в якій формі виступає капітал і якій країні завдячує своїм нагромадженням, важливо де саме він інвестується, адже са­ме від розмірів інвестицій залежить зростання суспільного багатства.

Саме праці Тюрго стали остаточним підсумком тих поглядів на якісну природу капіталу та інвестицій, які набули дальшого розвитку у пізніших авторів і лягли в основу ліберальної інвестиційної теорії, а саме: визначення капіталу і інвестицій, як головної умови економічного роз­витку суспільства;

- визнання того, що розмір капітальних благ є змінними і залежать від роз­мірів доходу;

- визнання залежності руху інвестицій від розмірів прибутків і процента, коли капітал ігнорує кордони, долаючи їх у пошуках найвищої ціни на нього, тобто найвищого проценту.