Годування дитини через зонд
7.6.1. Уразі неможливості грудного вигодовування або годування з чашки, необхідно розпочати годування дитини через зонд.
7.6.2. Використовують наступні способи введення зонду:
1) орогастральний (рис.5 А);
2) назогастральний у разі, якщо у дитини адекватне самостійне дихання регулярне (рис. 5).
 |  |
Рис. 5. Введення орогастрального (А) і назогастрального (В) зондів для вигодовування дитини з малою масою тіла при народженні
7.6.3. Практичні аспекти годування через зонд:
1) введення зонду– це стерильна процедура, яка вимагає дотримання належних вимог;
2) слід підготувати необхідне обладнання та матеріали для введення зонду:
а) зонд для дитини: з вагою < 2000,0 грамів № 5-F, з вагою > 2000,0 грамів - №8-F;
б) стерильні шприци 2 мл і 5 мл для аспірації вмісту шлунку;
в) сантиметрову стрічку;
г) лейкопластир;
д) ножиці;
ж) для ін’єкцій або стерильний розчин NaCl 0,9%;
е) чашку з грудним молоком.
3) обробіть руки та надягніть стерильні рукавички;
4) заміряйте довжину зонда:
- орогастрального: від кута рота до мочки вуха і мечоподібного відростка (схематичне зображення на Рис. 6 А);
- назогастрального: від кінчика носа до мочки вуха і мечоподібного відростка (схематичне зображення на Рис.6 В).
5) змочіть кінчик зонда стерильною водою для ін’єкцій або стерильним розчином NaCl 0,9%;
6) помірно зігніть шию дитини і повільно введіть зонд на відміряну довжину через рот або ніздрю;
7) в разі, якщо зонд не проходить легко через ніздрю, витягніть його і спробуйте ввести в іншу ніздрю;
8) в разі невдачі введіть зонд через рот. Ніколи не прикладайте зусиль для проштовхування зонда для запобігання травми;
9) зафіксуйте зонд за допомогою лейкопластиря (рис. 5 А і В);
10) перевірте місце знаходження зонду. Для цього шприцом введіть у зонд 1-2 мл повітря і стетоскопом вислуховуйте над шлунком рух повітря по зонду. Якщо шум вислуховується – кінчик зонда знаходиться в шлунку. В разі відсутності шуму повітря – негайно витягніть зонд і повторіть процедуру;
11) недоцільно встановлювати нового зонду на кожне годування, тому що це підвищує ризик травми, інфікування та апное; при дотриманні всіх положень зонд може функціонувати до 3 діб.
 |
Рис. 6. Замірювання довжини зонда: орогастрального (А) і назогастрального (В)
7.6.4. Методика годування через зонд:
1) візьміть стерильний шприц і витягніть з нього поршень;
2) приєднайте шприц до зонду і налийте в нього розраховану кількість зцідженого грудного молока;
3) допоможіть матері правильно покласти дитину: рот дитини повинний бути на рівні соска і відкритий;
4) шприц з молоком тримайте на відстані 5-10 сантиметрів над дитиною;
5) продовжуйте годування протягом не менше 10-15 хвилин;
6) під час годування молоко повинно повільно стікати з шприца;
7) регулюйте швидкість стікання молока під час годування, поступово змінюючи відстань між шприцом і дитиною (піднімаючи і опускаючи його);
8) не використовуйте введення молока під тиском!;
9) при годуванні через зонд ретельно спостерігайте за станом дитини: кольором шкіри і слизових оболонок, частотою і характером дихання;
10) під час годування через зонд можливе прикладання дитини до грудей в залежності від її клінічного стану (рис.7);
11) як тільки дитина почне „підсмоктувати” зонд, необхідно якомога скоріше перейти на годування дитини з чашки або грудьми.
|
Рис. 7. Прикладання дитини до грудей під час годування через зонд
8. Щеплення дитини з малою масою тіла при народженні
8.1. Загальні положення.
8.1.1. Щеплення дитини здійснюється за поінформованою згодою матері.
8.1.2. Щеплення дитини з малою масою тіла при народженні, яка народилась з масою 2000,0 грамів і більше, проводиться в звичайні строки згідно хронологічного віку дитини та звичайними дозами вакцин (не зменшеними) в залежності від клінічного стану дитини.
8.1.3. Усі дані про проведене щеплення (дата, доза, серія, термін придатності) вносяться до карти розвитку новонародженого та виписку..
8.1.4. У медичних документах слід вказати характер і терміни загальних і місцевих реакцій, якщо вони мали місце.
8.1.5. Перед випискою з пологового будинку проводиться інформування матері щодо необхідності подальшої імунізації дитини згідно з діючим календарем щеплень в Україні2.
8.1.6. Щеплення проводиться відповідно до інструкції щодо введення вакцини спеціально підготовленим медичним персоналом лікувально-профілактичних закладів.
8.1.7. Щеплення новонароджених проводять безпосередньо у палаті після огляду дитини лікарем-педіатром-неонатологом з письмовим обґрунтуванням призначення вакцинації в історії розвитку новонародженого.
2 Наказ МОЗ України від 03.02.2006 № 48 „Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні та контроль якості й обігу медичних імунобіологічних препаратів”
8.1.8. Для щеплення немовлят використовуються вакцини, зареєстровані і дозволені до застосування в Україні.
8.1.9. Щеплення новонароджених з малою масою тіла при народженні проти гепатиту B.
1) Дітям, народженим від матерів з невизначеним або позитивним HBsAg статусом, щеплення проводиться протягом 12 годин після народження незалежно від маси тіла і стану дитини [А].
2) При наявності специфічного імуноглобуліну проти гепатиту В рекомендовано одночасне його введення з вакциною в іншу ділянку тіла.
3) Новонародженим, які народились з масою тіла < 2000 грамів від матерів з негативним HBsAg статусом, вакцинація проводиться при досягненні дитиною маси тіла 2000 грамів або через 1 місяць.
4) Новонародженим, які народились з масою тіла > 2000 грамів від матерів з негативним HBsAg статусом щеплення проводиться в звичайному хронологічному порядку: перше щеплення в першу добу життя дитини.
5) Дітям у важкому стані, які народились від матерів з негативним HBsAg статусом і масою > 2000 грамів проводити імунізацію слід після покращення стану дитини перед випискою з лікарні [А].
6) У тих випадках, коли дитина не була щеплена при народженні, її варто прищепити протягом одного місяця без попереднього обстеження крові на наявність HBsAg. [А].
8.1.10. Щеплення новонароджених проти туберкульозу.
1) Щеплення проти туберкульозу проводиться всім новонародженим з масою тіла при народженні ≥ 2000,0 грамів на 3 - 5-ту добу життя за винятком:
а) якщо дитина хвора, слід провести імунізацію дитини після одужання та обов'язково до виписки з лікарні;
б) якщо мати дитини хвора на активний туберкульоз легень і отримувала лікування менш ніж за 2 місяці до пологів або у жінки діагностовано туберкульоз після народження дитини, враховуючи високий ризик розвитку інфекції у новонародженої дитини, обов’язкова консультація фтизіатра.
2) При народженні дитини масою тіла < 2000 грамів щеплення проти туберкульозу здійснюється після досягнення дитиною маси тіла 2000 грамів обов'язково до виписки із лікарні.
3) В історії розвитку новонародженого зазначається дата щеплення, серія та контрольний номер вакцини, доза, підприємство-виробник і термін придатності препарату та прізвище медпрацівника, який проводив вакцинацію.