Економічні ідеї В. Петті.

На першому етапі формування концепції класичної школи важливу роль зіграли ідеї, висловлені в роботах англійського вченого, лікаря за фахом, В. Петті (1623 – 1687). Основна робота «Трактат про податки і збори».

Теорія вартості.Вартість товарів вимірюється витратами праці, які лежать в основі обміну. Розуміючи, що індивідуальні витрати не можуть бути основою вартості ( у іншому випадку найбільш ледачі виробники створювали б найбільшу вартість), Петті шукає особливості праці, які б дозволяли б їй стати критерієм обміну. Такою є праця, витрачена на видобуток золота і срібла та карбування з них грошей. Інші товари здобувають вартість лише при зіставленні їх із працею, яка втілена у грошах.

Теорія доходів. Виділяє два види доходів: 1). Заробітна плата – це винагорода за працю. Розмір зарплати він зводив до мінімуму засобів існування працівників, вважаючи, що якщо менше платити, то вони намагатимуться більше працювати, створюючи більшу вартість.

2). Рента – це та частина доходу, яка залишається після вирахування зарплати. Поняття ренти включає в собі: саму ренту, як плату за користування землею так і прибуток, і відсоток.

Ціна землі. Ця категорія була тісно пов’язана з проблемою ренти. Оскільки земля не є результатом праці, то отже не може мати вартості і ціни. Петті знаходить вихід у тому, що робить саму землю фактором, який утворює власність. «Праця є батьком багатства, а земля – його мати».

Ціна землі = R k,

де R – рента; k – коефіцієнт, який визначається кількістю років, протягом яких ділянкою землі одночасно володіють і годуються з нього три покоління власників (дід 50 років, син 28 років і онук 7 років). Ця величина в часи Петті в середньому для Англії склала 21 рік.

В. Петті вніс істотний вклад не тільки в розробку проблем економічної теорії, але й у створення методу їхнього дослідження. Його називають «батьком статистики», оскільки він не тільки порушив питання про необхідність створення державної служби збору та обробки статистичної інформації, але і показав її значення для прийняття важливих політичних рішень. Статистику він називав «політичною арифметикою».