ЗАСОБИ ЩО ЗАСТОСОВУЮТЬ ПРИ ГОСТРОМУ ІНФАРКТІ МІОКАРДА

Інфаркт міокарда – це захворювання, що характеризується утворенням некротичного вогнища в серцевому м'язі в результаті порушення коронарного кровообігу.

Основні причини інфаркту міокарда: атеросклероз коронарних артерій, тромбоз коронарних артерій, коронароспазм.

Сприяє виникненню інфаркту міокарда: перевтомлення, нервове потрясіння, фізичне перенапруження, переїдання, алкогольна інтоксикація, паління.

В гострому періоді інфаркт міокарда супроводжується сильним болем, аритміями, серцевою недостатністю, зниженням АТ, кардіогенним шоком, тому ефективне комплексне лікування з усуненням цих порушень.

- для купірування болю, збудження, страху внутрішньовенно, внутрішньо-м’язово застосовують наркотичні анальгетики по 1 – 2 мл - морфін, промедол, фентаніл, таламонал в поєднанні з атропіном, димедролом, аміназином; також для знеболювання можна застосовувати комбінацію закису азоту з нейролептиками; при залишкових болях показана комбінація анальгіну з антигістамінними засобами і нейролептиками.

- для усунення аритмій застосовують протиаритмічні засоби – при шлуночкових аритміях – внутрішньовенно 0,2% розчин лідокаїну, внутрішньо-венно крапельно віскен; при аритміях передсердного походження – антагоністи кальцію; при синусовій тахікардії – внутрішньовенно панангін, новокаїнамід, при брадикардії – ізадрин під язик, при повній атріовентрикулярній блокаді - атропін.

- для ліквідації розвиненої недостатності кровообігу призначають серцеві глікозиди – внутрішньовенно повільно строфантин, корглікон.

- для підвищення АТ при кардіогенному шоку призначають внутрішньовенно крапельно дофамін (препарат вибору), мезатон, норадреналін.

- в якості протишокових засобів застосовують глюкокортикоїди.

- для профілактики тромбоутворення застосовують антикоагулянти – внутрішньовенно крапельно гепарин, при наявності свіжих тромбів – фібрино-літики – фібринолізин, стрептоліаза, тромболітики – стрептокіназа, урокіназа.

- для обмеження розмірів інфарктного вогнища – внутрішньовенно нітрогліцерин, можна анаприлін, ніфедипін.

- оксигенотерапія, вливання поляризуючої суміші – глюкоза з інсуліном і калію хлоридом.

АНТИГІПЕРТЕНЗИВНІ ЗАСОБИ

1. Причини виникнення, питання патогенезу й термінології артеріальної

гіпертензії.

2. Антигіпертензивні препарати, які впливають на судинорухові центри

головного мозку.

3. Антиадренергічні засоби периферичної дії.

4. Периферичні вазодилятатори.

5. Засоби, які впливають на ангіотензинову систему:

6. Діуретичні засоби.

7. Комбінована терапія гіпертонічної хвороби.

8. Фармакотерапія гіпертонічних кризів.

Антигіпертензивні засоби – речовини, які знижують системний артеріаль-ний тиск (АТ) і застосовуються для лікування гіпер­тонічної хвороби, артеріальної гіпертензії, для надання невідкладної допомоги при гіпертонічному кризі.

Гіпертонічна хвороба – це захворювання, провідним симптомом якого є підвищення артеріального тиску, зумовлене нервово-функціональними порушеннями судинного тонусу.

Термін “артеріальна гіпертензія (гіпертонія)” поширюється на всі випадки підвищеного артеріального тиску. Гіпертонічну хворобу необхідно відрізняти від симптоматичних гіпертензій, при яких підвищення АТ є одним із симптомів захворювання.

Етіологія та фактори ризику, які сприяють розвитку артеріальної гіпертензії:

психоемоційне напруження, порушення сну, вік хворого, статева причетність, шкідливі звички (паління, зловживання алкоголем), незбалансоване харчування (вживання великої кількості солі, насичених жирів), надмірна вага, малорухомий спосіб життя (гіподинамія), порушення функцій ендокринних залоз, травми ЦНС, спадковість, особливості професійної діяльності.

З точки зору патогенезу підвищення АТ пов’язане:

- з підвищенням тонусу симпатичної нервової системи, що веде до збільшення роботи серця і звуження кровоносних судин;

- з затримкою в організмі надміру іонів натрію, що веде до звуження кровонос­них судин;

- з активацією системи ренін - ангіотензин. Перенапруження сфери вищої нервової діяльності призводить до спазму судин після виділення адреналіну, в результаті чого звужуються артеріоли внутрішніх органів, особливо нирок. Виникла ішемія ниркової тканини викликає посилену продукцію реніну, що призводить до утворення в плазмі крові ангіотензину-II, який викликає звуження судин і стимулює секрецію гормону альдостерону, який затримує в організмі натрій, що в свою чергу сприяє звуженню судин і підвищенню АТ.

Ренін АПФ

Ангіотензиноген ангіотензин І ангіотензин ІІ

(неактивний) (активний)

- також рівень АТ залежить від систолічного об’єму серця частоти серцевих скорочень, стану периферичного судинного опору, об’єму циркулюючої крові.

 

ПРЕПАРАТИ.

На початкових стадіях гіпертонічні хвороби або в період її загострення, обумовленого впливом психогенних чинників, помітну роль відіграють речовини, які справляють седативний вплив. Вони послаблюють процеси збудження і посилюють процеси гальмування в корі головного мозку, змен­шують долю психічного фактора в підтриманні гіпертензивного стану, зни­жують збудливість судинорухового центру та сприяють відновленню нормального артеріального тиску. Це транквілізатори (діазепам, хлозепід), седати­вні засоби (препарати валеріани, собачої кропиви, материнки, хмелю, броміди), снодійні в невеликих дозах (фенобарбітал), нейролептики.

1. Антигіпертензивні препарати, які впливають на судинорухові центри

головного мозку.