СЕРЦЕВА НЕДОСТАТНІСТЬ

Серцева недостатність - патологічний стан, зумовлений неспроможністю серця забезпечити органи і тканини адекватним кровопостачанням.

Основним пусковим механізмом серцевої недостатності є зменшення серцевого викиду і сповільнення кровотоку. Воно може бути спричинене:

метаболічна серцева недостатність (призводить до недостатнього утворення АТФ або утруднення їх використання кардіоміоцитами)

• гостра ішемія міокарда та інфаркт міокарда;
• міокардит; міокардіодистрофія

перевантажувальна серцева недостатність проявляється збільшеним притоком або утрудненим відтоком крові від серця і виникає при:

• вадах серця і судин
• гіпертонічній хворобі і артеріальних гіпертензіях
• збільшенні ОЦК

Розрізняють три стадії серцевої недостатності:

1. стадія - стадія пристосування - функціональні зміни без структурних змін міокарда. Збільшення сили скорочення міокарда, що викликає тахікардію і задишку, які збільшують хвилинний об‘єм крові і вентиляцію легень. Відбувається стимуляція еритропоезу, що спричиняє збільшення кількості кисню в крові за рахунок збільшення гемоглобіну.

2. стадія - стадія компенсації –забезпечується гіпертрофією міокарда. Макроскопічно вона проявляється розширенням порожнин серця.

3. стадія - стадія декомпенсації - у гіпертрофованих кардіоміоцитах виникають дистрофічні зміни, в стромі міокарда - склеротичні процеси. Скоротлива функція міокарда слабне, тобто виникає недостатність - стан, при якому серцевий м'яз неспроможний перекачувати кров. М'яз в'ялий, глинистого характеру, порожнини серця розширені.