Управлінський стиль керівника-флегматика

Такий керівник частіше реалізує лояльний стиль із низьким контролем. Воліє приймати на роботу професіоналів і намагається не втручатися в їхню роботу. Часто делегує повноваження, оскільки добре знає, що, кому й коли варто передоручати.

Якщо потрібно взяти відповідальність на себе, може стати директивним і владним. З молодіжною командою проявляє батьківський стиль: строгий, але справедливий.

Неконфліктний, витриманий, солідний. Без метушливості. Гарний діловий політик. Нерідко «закриває своєю спиною» першого керівника. При необхідності займає позицію «тіньового» лідера, хоча особистого прагнення до лідерства не має.

Гуманний, уважний до людей. Прагне реалізувати принцип справедливості. Підлеглі його поважають.

Однак буває так, що він затягує прийняття рішень і пручається інноваціям. Консервативний. Є присутнім прагнення удержати досягнуті позиції.

 

Управлінський стиль керівника-меланхоліка

На управлінській роботі меланхоліки зустрічаються рідко. Навіть якщо вони мають такий природний темперамент, то навчилися себе «маскувати». Зовні це ніяк не проявляється або проявляється майже непомітно.

«Маскування» — це зовнішній контроль над своїми переживаннями. Людина зовні — рішучий, стриманий й упевнений у собі. Однак після роботи, будинку в спілкуванні із близькими він може дати волю своїм емоціям: нарікати на долю, жалувати себе й тощо.

Якщо така людина працює начальником, звичайно він дбайливо ставиться до своїх підлеглих: не кричить на них, не принижує й не ображає. По собі він добре знає, як болісно переживають підлеглі таке нібито «керування» за допомогою лементу. В одному місті на корпоративному тренінгу учасниця сказала своєму керівникові: «Ви тільки кричите й лаєте, а не керуєте!» Керівник-меланхолік добре знає різницю між «управлінням» і «керуванням».

Як будь-яка людина, меланхолік має уразливі сторони. Це висока стомлюваність (про що ми вже говорили) і небезпека несвідомо потрапити під вплив підлеглого або неформального лідера-маніпулятора.